вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/403/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Оліфер, розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек",
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд»)
про визнання договору поставки недійсним,
за участю представників сторін:
від позивача: Н. Кузьмич, виписка з ЄДРЮОЮОПГФ,
від відповідача - 1: Т.Лавренчук, ордер Серія ВК № 1173582 від 27.05.2025,
від відповідача - 2: не з'явився,
У травні 2025 року Головне управління державної податкової служби у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек" та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд») про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 підготовче засідання відкладене на 23.06.2025.
21.06.2025 від представника ТОВ "Соя-Біотек" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, а 23.06.2025 - про призначення експертизи.
У судовому засіданні оголошено перерву на 07.07.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні на 04.08.2025.
Ухвалами суду від 04.08.2025 у задоволенні клопотань ТОВ "Соя-Біотек" про зупинення провадження та про призначення судової економічної експертизи у справі відмовлено, підготовче засідання відкладено на 18.08.2025.
15.08.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У судове засідання 18.08.2025 з'явилися представники позивача та відповідача -1, представник відповідача - 2, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, установив таке.
Вказане клопотання обгрунтоване тим, що позивач у цій справі не є суб'єктом господарської діяльності, не є учасником приватно-правових відносин та звернувся до господарського суду з позовом у цій справі не для захисту своїх прав та інтересів, а на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин. Відтак відповідач-1, посилаючись на правову позицію, сформульовану у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поняття "суд, встановлений законом " стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика ЄСПЛ право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.
Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
Згідно із ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (на такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного суду вказала в постанові від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18).
Як установлено судом із матеріалів справи, позивачем у цій справі є Головне управління ДПС у Рівненській області , яке є суб'єктом владних повноважень. Предметом заявлених позовних вимог є визнання недійсним договору поставки від 16.03.2023 №1603-С, укладеного між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд»), підставами заявлених позовних вимог податковий орган визначає спрямування оспорюваного правочину виключно для формування витрат та заниження об'єкта оподаткування ТОВ "Соя-Біотек" без реального проведення господарських операцій.
Звертаючись до суду із цим позовом, податковий орган посилається на недійсність договору, у тому числі через фіктивність відповідача-2 як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджує вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі № 757/29660/24-к, яким директора ТОВ «ВАЙТЕРА ТРЕЙД» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. Вказаним вироком установлено, що ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей, виготовив та підписав документи, відповідно до яких останній був зазначений як засновник, зокрема ТОВ "ВАЙТЕРА ТРЕЙД" (МЕНСКОРП), код ЄДРПОУ 44744474, та призначений на посаду директора вказаного товариства. При цьому ОСОБА_1 наміру здійснювати діяльність як учасник та директор товариства не мав.
У свою чергу, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.
Ураховуючи викладене та вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 у кримінальній справі № 757/29660/24-к, суд констатує про відсутність господарської діяльності між ТОВ "Соя-Біотек" та ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд»), оскільки останнє створено на підставі внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.
Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі та, як наслідок, юрисдикцію справи господарським судам (відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на установлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
На виконання приписів ч. 2 ст. 231 ГПК України суд роз'яснює позивачу, що такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Приписами ч. 3-5 ст. 231 ГПК України унормовано що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Приймаючи до уваги відсутність поданого позивачем відповідного клопотання, судом наразі не вирішується питання стосовно розподілу судових витрат та повернення судового збору з бюджету.
Керуючись ст. 231, 234, 235 ГПК України, суд
Провадження у справі за позовом Головного управління державної податкової служби у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соя-Біотек", Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “МЕНСКОРП» (“Вайтера Трейд») про визнання договору поставки від 16.03.2023 №1603-С недійсним закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановленні ст. 254-257 ГПК України.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 18.08.2025.
Суддя О. Андрійчук