Справа № 932/6318/25
Провадження № 3/932/2396/25
14 серпня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323308 від 07.05.2025, близько 21 год 20 хв., 07.05.2025 за адресою м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а, ОСОБА_1 керувала т.з. Toyota Rav 4 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду з метою встановлення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, порушивши вимоги п. 2.5. ПДР України. Так, ОСОБА_1 інкриміноване правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання від останньої на адресу суду не надходило.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та які долучені до протоколу серії ЕПР1 №323308 від 07.05.2025, а саме: рапорт співробітника патрульної поліції; відеозапис з бодікамер патрульної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши надані документи, які містяться у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 Глави І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1413/27858 від 11.11.2015 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Глави І Інструкції визначений перелік ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 7 Глави І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З долученого відеозапису з бодікамер патрульної поліції вбачається, що співробітник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , спочатку запропонував пройти останній огляд на стан алкогольного сп'яніння, а лише потім повідомив одну з наведених у протоколі ознак алкогольного сп'яніння, а саме - запах. Далі, співробітник поліції попередив, що ОСОБА_1 необхідно знайти тверезого водія, оскільки далі їй рух заборонено, а також, що на неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Після цього, вже інший співробітник патрульної поліції під час спілкування з ОСОБА_1 ознайомлював останню зі складеним щодо неї протоколом, зазначивши, що протокол було складено оскільки в ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які інший інспектор їй вже повідомив, а на пропозицію пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння остання відмовилась.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення суд встановив, що окрім повідомленої ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським ознаки алкогольного сп'янніня - запах, у фабулі обвинувачення згідно з протоколу поліцейським зазначені ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає дійсності.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відтак, суд встановив, що під час спілкування з ОСОБА_1 співробітник поліції спочатку запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та лише потім повідомив про виявлені в неї ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, які не були повідомлені ОСОБА_1 - порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Переглянувши відеозапис з бодікамери поліцейського суд встановив, що мова ОСОБА_1 є чіткою та розбірливою, на поставленні запитання з боку поліцейського остання відповідає змістовно, послідовно, логічно та по суті, що йде у розріз із встановленими ознаками з боку співробітника поліції.
Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, встановлено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
З наданого відеозапису вбачається, що він складений з трьох частин: розмова поліцейського з ОСОБА_1 , запис з бодікамери іншого співробітника поліції, який дублює зафіксовані події першої частини відеозапису, та ознайомлення ОСОБА_1 із складеним щодо неї протоколом про адміністративне правопорушення.
Тобто, у зв'язку із змонтованим відеозаписом у суду відсутня можливість пересвідчитись під час якої процесуальної дії у ОСОБА_1 були виявлені, встановлені та зафіксовані дві інші ознаки алкогольного сп'яніння, які не були повідомлені останній під час первісної розмови.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
Відтак суд вбачає у діях співробітників поліції порушення вищезазначеного Порядку, оскільки фактично встановлені дані останніми відрізняються від викладеного у протоколі, а саме у фабулі обвинувачення.
Окрім цього, пунктом 8 Глави ІІ Інструкції встановлена необхідність складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зокрема, у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спец. приладу на місці зупинки.
У додатках до протоколу про адміністративне правопорушення відсутнє вищезазначене направлення на огляд, що свідчить про формальний підхід працівників поліції при складанні та направленні матеріалів до суду, в порушення Інструкції.
Відповідно до абзаців першого та сьомого статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом
Дослідивши відеозапис суд встановив, що ОСОБА_1 не було повідомлено на підставі якої статті її було відсторонено, не складено відповідний акт та не долучено до матеріалів справи підтвердження того, що керування транспортним засобом, яким керувала остання передано особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ознаки алкогольного сп'яніння належним чином не були встановлені, суд дійшов висновку, що під час проведення процесуальних дій з боку співробітника патрульної поліції, останнім не було повідомлено та доведено до відома ОСОБА_1 усіх виявлених у неї ознак, які фактично містяться в обвинуваченні викладеному у протоколі, що йде у розріз із реально встановленими обставинами справи та порушує порядок процесуальних дій встановлений діючим законодавством.
Окрім цього, під кінець спілкування з інспектором поліції, який запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, остання запитала у поліцейського, що робити з конусом, на який вона випадково наїхала, на що інспектор повідомив, що він майже розуміє як конус потрапив під колесо автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , проте оскільки остання відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння, інспектор сказав ОСОБА_1 шукати тверезового водія та закінчив розмову.
Така поведінка інспектора поліції вказує на бажання останнього якнайшвидше скласти щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5. ПДР України, без належного процесуального оформлення та дотримання встановленої законодавством правової процедури.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Орган (посадова особа) відповідно до статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на викладене, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 не доведено.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності в її діях складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст 130, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутності в її діях події і складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Суддя Н.М. Юдіна