Справа № 199/8381/24
(2/199/657/25)
Іменем України
11.08.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Євсюкова П.А.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетманглобал» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 10.07.2024 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ravon R2» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ГАЗ 3302» р/н НОМЕР_2 . Автомобіль «Ravon R2» р/н НОМЕР_1 на праві власності належить ТОВ «Гетманглобал» , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
10.07.2024 р. о 17 год. 05 хв. в місті Дніпро на перехресті вулиці Калинової та вулиці Решетиловської, керуючи автомобілем «Ravon R2» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 , маючи об'єктивну спроможність виявити небезпеку для руху та не вживши жодних заходів для зменшення швидкості руху, здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ 3302» р/н НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками.
Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В. від 06 серпня 2024 р. (справа №199/5832/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 85 690,00 грн.
Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив суд задовольнити позов.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, встановлено, що постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2024 р. відповідача притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП за наступних обставин: 10.07.2024 о 17:05 годині у м. Дніпрі на перехресті вул. Калинової та вул.. Решетиловської, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «RAVON R2», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу абобезпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яке рухалось попереду в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою судді (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120820526).
За підрахунком позивача розмір спричиненої шкоди становить 85 690,00 грн.
На підтвердження розміру шкоди позивач надав рахунок від 14.07.20224 р. на суму 85 690,00 грн. (а.с. 9) та акт виконаних робіт на суму 85690.00 грн. (а.с. 10), який не містить підписів замовника та виконавця.
Правовідносини між учасниками справи виникли з відшкодування майнової шкоди.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
За ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В даній справі вина відповідача у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди доведена постановою судді у справі про адміністративне правопорушення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.
Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв'язок.
Позивач зазначене довів.
Втім, відмовляючи в задоволенні позову, суд керується недоведеністю позивачем розміру майнової шкоди, виходячи з наступного.
За підрахунком позивача розмір спричиненої шкоди становить 85 690,00 грн.
За ст. 22 ЦПК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
На підтвердження розміру шкоди позивач надав рахунок від 14.07.20224 р. на суму 85 690,00 грн. (а.с. 9) та акт виконаних робіт на суму 85690.00 грн. (а.с. 10), який не містить підписів замовника та виконавця.
Надані позивачем докази не є належними на підтвердження розміру спричиненої ТОВ майнової шкоди; розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Отже, виходячи з вищенаведеного, підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати (судовий збір) підлягає віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 12, 13, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ст.ст. 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 11.08.2025 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї