"07" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/669/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кемінь В.В.,
від відповідача: Федорчук Р.В.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» до відповідача: 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“», про стягнення 205709,20 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» (надалі - ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“», Позивач) використовуючи систему “Електронний суд» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (надалі - Пожежно-рятувальний загін, Відповідач) 205709,20 грн, з яких 120595,15 грн основного боргу, 10546,29 грн 3% річних, 17808,43 грн пені та 56759,33 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії» зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого впродовж 05-23 грудня 2021 року природного газу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 позовній заяві ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/669/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/669/25, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01 квітня 2025 року.
11 березня 2025 року Пожежно-рятувальним загоном представлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухвалення рішення у справі, посилається на те, що упродовж 2021-2022 років не отримувало від ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» жодних повідомлень стосовно спожитого в межах Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» обсягу природного газу, у той же час зазначає про наявність договірних відносин із ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» щодо постачання природного газу упродовж спірного періоду; зазначає, що після отримання 01.02.2023 листа ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» стало обізнаним про факт спожиття природного газу упродовж спірного періоду на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії».
Додатково у відзиві заявлено клопотання про залучення до участі у справі третю особи та про витребування доказів.
12 березня 2025 року ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» є публічним договором приєднання, акцепт ж відбувається шляхом споживання природного газу за відсутності іншого постачальника, у той же час останній не передбачає обов'язкового двостороннього підписання; не заперечує проти наявності укладеного між Пожежно-рятувальним загоном та ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» договору постачання природного газу упродовж спірного періоду, зазначаючи про цьому, що окрім відповідного договору, споживач має бути включеним до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС, саме з моменту реєстрації постачальник набуває статусу діючого постачальника для відповідного споживача; звертає увагу суду, що безпосередньо ТОВ “ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» представлено інформацію щодо включення споживача (Пожежно-рятувального загону) в реєстр споживачів постачальника “останньої надії» упродовж 05-23.12.2021, останнім ж не представлено включення до реєстру споживачів будь-якого іншого постачальника; зазначає про звернення із позовом в межах встановленого строку, з урахуванням введеного воєнного стану.
20 березня 2025 року судом отримано заперечення Пожежно-рятувального загону, в яких підтримує викладену у відзиві позицію стосовно наявності укладеного із ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» договору постачання природного газу, в тому числі упродовж листопада-грудня 2021 року, обсяги якого сплачено за виставленим рахунком; стосовно обізнаності про наявність правовідносин на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» тільки 01.02.2023, тобто через рік після заявленого факту споживання природного газу; зазначає про неотримання інформації від Оператора ГТС стосовно включення/виключення із реєстру певного постачальника. Додатково зазначає про навмисне затягування звернення із позовом до суду задля збільшення періоду нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 01.04.2025:
на підставі статті 50 ГПК України залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (надалі - ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“», Третя особа) (Код ЄДРПОУ 42399676), як особу з якою, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, укладено 25.11.2021 договір № 14-1312/21-БО-Т постачання природного газу, в тому числі впродовж спірного періоду - 05-23.12.2021 року;
на підставі статті 81 ГПК України, враховуючи наявні в матеріалах справи запити до ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», відповіді на які не отримано Відповідачем, витребувано у ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Код ЄДРПОУ 42399676) та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (Код ЄДРПОУ 39525257) докази у вигляді інформації про обставини, за яких Пожежно-рятувальний загін не був включений з 05.12.2021 по 23.12.2021 до Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора в період чинності договору № 14-1312/21-БО-Т від 25.11.2021 про постачання природного газу, укладеного Пожежно-рятувальним загоном та ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“»;
Враховуючи залучення до участі у справі третьої особи, витребування доказів, відкладено судове засідання на 10 квітня 2025 року.
03 квітня 2025 року ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» представлено заяву на виконання приписів ухвали про витребування доказів, в якій не ставить під сумнів та не заперечує проти факту укладення 25.11.2021 договору постачання природного газу № 14-1312/21-БО-Т із Пожежно-рятувальним загоном. Зазначає, що можливість зареєструвати споживача (Пожежно-рятувальний загін) у відповідному реєстрі з'явилась виключно 24 грудня 2021 року з незалежних від нього підстав. Клопоче про розгляд справи за відсутності представника.
04 квітня 2025 року ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» представлено заяву на виконання приписів ухвали про витребування доказів, в якій зазначає, що договірні правовідносини стосовно постачання природного газі із Пожежно-рятувальним загоном припинились після листопада 2021 року, витребувана судом інформація відсутня.
07 квітня 2025 року Пожежно-рятувальним загоном представлено відповідь на пояснення третьої особи, в яких зазначає, що в діях ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» щодо виконання умов укладеного 25.11.2021 договору постачання природного газу № 14-1312/21-БО-Т наявні ознаки недобросовісності, в підтвердження чого викладає відповідні міркування. Зазначає про значну різницю у вартості природного газу за договором постачання та Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії».
10 квітня 2025 року Пожежно-рятувальним загоном представлено додаткові пояснення у справі, в яких просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», посилаючись на відсутність правових підстав для його укладення, в тому числі із посиланням на приписи статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», котрими заборонено укладення договору без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2025 постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 травня 2025 року.
16 травня 2025 року Пожежно-рятувальним загоном представлено додаткові пояснення, в яких зазначає про зміну назви юридичної особи з 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на - 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Одеській області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 відкладено розгляд справи на 07 серпня 2025 року.
У призначене на 07.08.2025 судове засідання представник ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» не з'явився.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, останнім представлено заяву саме через підсистему “Електронний суд».
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Положеннями частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про доставку до електронного кабінету ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» кожної із постановлених у справі ухвал (в день їх постановлення або наступний) підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі, останнє належним чином повідомлено про судове провадження, в тому числі про призначене на 07.08.2025 судове засідання.
Окрім того, як зазначалось, ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» зверталось із заявою про розгляд справи за відсутності представників.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі як представника Позивача, так і представника Відповідача у призначених засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідними клопотаннями.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
В процесі розгляду справи представник ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Пожежно-рятувального загону натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні заявлених позовних вимог.
07 серпня 2025 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Відповідно до пункту 1.1 типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, (Типовий Договір) типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником “останньої надії» (далі - Постачальник).
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2 Типового Договору)
Цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205,633,634,641,642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 1.3 Типового Договору).
Терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення: ЕІС-код - персональний код ідентифікації Споживача як суб'єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об'єкт Споживача (пункт 1.4).
За цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 2.1).
Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1).
Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3).
Постачальник зобов'язується забезпечити якість комерційних послуг, які надаються Споживачу за цим Договором, що передбачає вчасне та повне інформування Споживача про умови постачання, ціни на природний газ, роз'яснення значення актів законодавства, якими регулюються відносини Сторін, ведення точних та прозорих розрахунків зі Споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання (пункт 3.6).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (пункт 4.1).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2).
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4).
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5).
Постачальник зобов'язується протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати Споживача про здійснення постачання природного газу Постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу Споживача (пункт 6.2.4).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 8.1).
Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником (пункт 11.1).
Протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).
Цей Договір достроково припиняється між Споживачем, яким є оператор газорозподільної системи, та Постачальником на наступну газову добу після виключення оператора газорозподільної системи з реєстру споживачів Постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС з підстав, визначених Кодексом ГТС (пункт 11.3)
Усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (пункт 11.5).
01 серпня 2021 року Пожежно-рятувальний загін звернувся до АТ “ОДЕСАГАЗ» із заявою приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), ЕІС-код споживача - 56XS000128EIC00X.
25 листопада 2021 між Пожежно-рятувальним загоном (Споживач із ЕІС-56XS000128EIC00X.) та ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Постачальник) укладено Договір № 14-1312/21-БО-Т про постачання природного газу, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2).
За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи) (пункт 1.4).
У разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ “ОДЕСАГАЗ», з яким(якими) Споживач уклав відповідний договір (договори) (пункт 1.5).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 11,02 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): Листопад 2021 - 1,3; Грудень 2021 - 1,62; Січень 2022 - 1,6; Лютий 2022 - 1,4; Березень 2022 - 1,0; Квітень 2022 - 0,5; Травень 2022 - 0,01; Червень 2022 - 0,02; Липень 2022 - 0,015; Серпень 2022 - 0,015; Вересень 2022 - 0,01; Жовтень 2022 - 0,7; Листопад 2022 - 1,2; Грудень 2022 - 1,6 (Пункт 2.1).
Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3).
Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленного відповідно до пункту 3.5.цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (пункт 2.4).
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1).
Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 3.2).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5).
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1).
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пункт 3.5.2).
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00 грн (пункт 4.1).
Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників Сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (пункт 13.1).
21 грудня 2021 року між Пожежно-рятувальним загоном (Споживач) та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (Постачальник) укладено Додаткову угоду № 3 до Договору від 04.02.2021 № 012005(2021) постачання природного газу бюджетним споживачам та іншим суб'єктам господарювання, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, пунктом 3 якої погоджено розірвати відповідний Договір.
24 грудня 2021 року між Пожежно-рятувальним загоном (Споживач із ЕІС-56XS000128EIC00X) та ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Постачальник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 14-1312/21-БО-Т про постачання природного газу, котрою викладено пункт 2.1 в новій редакції - «Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 11,02 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): Листопад 2021 - 0; Грудень 2021 - 2,95; Січень 2022 - 1,6; Лютий 2022 - 1,4; Березень 2022 - 1,0; Квітень 2022 - 0,5; Травень 2022 - 0,01; Червень 2022 - 0,02; Липень 2022 - 0,015; Серпень 2022 - 0,015; Вересень 2022 - 0,01; Жовтень 2022 - 0,7; Листопад 2022 - 1,2; Грудень 2022 - 1,6.
Відповідно до представленого ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» реєстру пар споживачів (комерційний портфель) датою початку із Споживачем (ЕІС-56XS000128EIC00X) визначено 24 грудня 2021 року.
Відповідно до представленого ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» попереднього/остаточного відбору ПГ упродовж 01-31.12.2021 із Споживачем (ЕІС-56XS000128EIC00X) обсяг відбору становить 879,00 м.куб, початок періоду - 24.12.2021, кінець - 31.12.2021.
Відповідно до представленого ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 Пожежно-рятувальним загоном спожито у грудні 2021 року 0,87900 тис.м.куб. природного газу, сукупною вартістю 14550,96 грн з ПДВ. Вказаний акт підписано тільки з боку ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“».
29 грудня 2021 року Пожежно-рятувальним загоном перераховано ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» 48834,30 грн із призначенням платежу «пр.газ.12;дог.№14-1312/21-БО-Твід25.11.2021…» відповідно до платіжного доручення № 1002.
ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» підписано в односторонньому порядку акт приймання-передачі природного газу № 31, за яким упродовж грудня (04-23) 2021 року Пожежно-рятувальним загоном спожито в загальному обсязі 2,071 тис.м.куб природного газу, сукупною вартістю 120595,15 грн з ПДВ. Виставлено рахунок на оплату вартості спожитого газу № 3270.
Як зазначає ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» вказані акт приймання-передачі природного газу разом із рахунком на оплату надіслано Пожежно-рятувальному загону 31.01.2023, в підтвердження чого представлено список згрупованих відправлень та фіскальний чек АТ “УКОПОШТА».
ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» представлено до матеріалів роздруківку з власного вебсайту стосовно ціни газу постачальника “останньої надії» впродовж грудня 2021 року.
Відповідно до представленої 12.01.2023 АТ “ОДЕСАГАЗ» довідки Пожежно-рятувальному загону присвоєно ЕІС-код споживача - 56XS000128EIC00X.
01 лютого 2023 року Пожежно-рятувальним загоном отримано на електронну пошту повідомлення ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про наявність заборгованості розміром 120595,15 грн згідно Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії». Зазначає, що дата постачання природного газу на умовах постачальника “останньої надії» - 04.12.2021, також зазначає, що умови оплати за договором - Після місяця поставки (підписання актів) 100 відсотків до 30 числа. Просить внести платіж протягом 2 днів.
02 березня 2023 року Пожежно-рятувальним загін звернувся до ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» із листом, в якому просить надати інформацію стосовно:
дати реєстрації Споживача (Пожежно-рятувального загону), ЕІС-код 56X8000128ЕІС00Х) у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»);
вихідного номеру та дати заяви-приєднання Споживача (Пожежно-рятувального загону) до умов договору постачання природного газу на підстави якої було здійснено реєстрацію Споживача (Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56X8000128ЕІС00Х) на інформаційній платформі Оператора ГТС (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;
вхідного номеру та дати реєстрації у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заяви-приєднання Споживача (Пожежно-рятувального загону) до умов договору постачання природного газу, на підстави якої було здійснено реєстрацію Споживача (Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56X8000128ЕІС00Х) на інформаційній платформі Оператора ГТС (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
07 лютого 2023 року Пожежно-рятувальним загін звернувся до ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» із листом, в якому просить надати інформацію стосовно:
періоду (з день, місяць, рік - по день, місяць, рік), коли Пожежно-рятувальним загін за договором №012005(2021), чинність якого тривала з 04 лютого по 21 грудня 2021, обліковувався у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, як споживач природного газу (ЕІС-код 56X8000128ЕІС00Х) у постачальника ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ»;
підстави, з яких Пожежно-рятувальним загін був видалений із власного Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, як споживач природного газу (ЕІС-код 56X8000128ЕІС00Х) у постачальника ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ».
28 лютого 2023 року Пожежно-рятувальним загін звернувся до ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» із листом, в якому заперечує факт наявності заборгованості розміром 120595,15 грн згідно Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» упродовж грудня 2021 року. Зазначає про неотримання упродовж 2021-2022 років повідомлень про укладення Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії»; про укладення 04.02.2021 із ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» договору постачання природного газу, котрий розірвано 21.12.2021 за домовленістю сторін; про укладення 25.11.2021 договору № 14-1312/21-БО-Т про постачання природного газу із ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» та оплату вартості спожитого у грудні 2021 року природного газу; зазначає про наявність укладеного із АТ “ОДЕСАГАЗ» договору розподілу природного газу упродовж спірного періоду; також зазначає про персональний ЕІС-код 56XS000128EIC00X.
Повідомляє, що у зв'язку із наявністю вищенаведених договорів відсутні правові підстави для виключення з реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС.
05 квітня 2023 року ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» надано відповідь на звернення Пожежно-рятувального загону від 28.02.2023, в якій зазначає про відсутність доступу до інформації про наявність укладених споживачем договорів, так і підстав, з яких відповідні постачальники не постачали природний газ. Пропонує звернутись із запитом до Оператора ГРМ.
19 квітня 2023 року Пожежно-рятувальний загін звернувся до АТ “ОДЕСАГАЗ» із листом, в якому просить надати інформацію стосовно:
підстави внесення Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56ХS000128ЕІС00Х, до реєстру ПОН у грудні 2021 р.;
дати реєстрації Споживача (Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56ХS000128ЕІС00Х) у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»);
вихідний номер та дату заяви-приєднання Споживача (Пожежно-рятувального загону) до умов договору постачання природного газу на підстави якої було здійснено реєстрацію Споживача (Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56ХS000128ЕІС00Х) на інформаційній платформі Оператора ГТС - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;
вхідний номер та дату реєстрації у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заяви-приєднання Споживача (Пожежно-рятувального загону) до умов договору постачання природного газу, на підстави якої було здійснено реєстрацію Споживача (Пожежно-рятувального загону, ЕІС-код 56ХS000128ЕІС00Х) на інформаційній платформі Оператора ГТС (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
24 квітня 2023 року АТ “ОДЕСАГАЗ» у відповідь на запит Пожежно-рятувального загону повідомило, що перший має право на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Одеської області, не має функцій віднесення, перенесення, закріплення тощо споживачів за постачальниками природного газу; другому присвоєно ЕІС-код 56ХS000128ЕІС00Х. Пропонує з питань, викладених у листі звернутись до відповідного постачальника.
28 червня 2023 року ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» надіслано Пожежно-рятувальному загону примірник Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» разом із актом приймання-передачі природного газу від 30.01.2023 № 31.
08 червня 2023 року Пожежно-рятувальний загін звернувся до ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» із листом, в якому повідомляє про відсутність правових підстав для оплати вимоги другого як постачальнику “останньої надії».
30 січня 2025 року ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» у відповідь на адвокатський запит ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» представлено інформацію, відповідно до якої в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS000128EIC00X закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у період з 04.12.2021 по 23.12.2021, упродовж грудня 2021 року зазначеним споживачем спожито 2,071 тис.м.куб. природного газу.
Відповідно до представленого ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» розрахунку заборгованості за Пожежно-рятувальним загоном обліковується 120595,15 грн основного боргу, 10546,29 грн 3% річних, 17808,43 грн пені та 56759,33 грн інфляційних нарахувань, з яких 17808,43 грн пені нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, 10546,29 грн 3% річних та 56759,33 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.12.2024.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3010 прийнято остаточне рішення про сертифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42795490) як сертифікованого оператора газотранспортної системи України.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» постачальником “останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.
У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України “Про ринок природного газу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника “останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника “останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник “останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 2 статті 15 Закону України “Про ринок природного газу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачальник “останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник “останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник “останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником “останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником “останньої надії».
Договір між постачальником “останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником “останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
Відповідно до опублікованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації організаційно-правова форма юридичної особи із Кодом ЄДРПОУ 38302660 (Пожено-рятувальний загін) визначена як державна організація (установа, заклад).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник “останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 2 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що за договором постачання природного газу постачальник “останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником “останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником “останньої надії».
При цьому пункт 3 розділу VI Правил постачання природного газу визначає, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником “останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).
Відповідно ж до пункту 6 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Для побутових споживачів така інформація додатково розміщується у платіжних документах за спожитий природний газ.
Пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
При цьому абзацом 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи передбачено, що реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» на інформаційній платформі (абзацам 11 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи).
З урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку природного газу, які отримували газ за типовими договорами постачання природного газу постачальником "останньої надії" відповідно до Закону "Про ринок природного газу", - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку (подібні висновки, однак щодо ринку електричної енергії викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21 тощо).
Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі № 916/3889/23 викладено наступну позицію:
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу регулюють, зокрема Правила постачання природного газу, згідно з пунктами 1-3, 8, 9 розділу VI яких:
- договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС);
- максимальна тривалість постачання природного газу постачальником “останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником “останньої надії»;
- постачальник “останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника “останньої надії»;
- якщо споживач уклав договір з іншим постачальником, то такий постачальник зобов'язаний вчинити дії, необхідні для початку постачання такому споживачу згідно з Кодексом ГТС. У такому випадку договір постачання з постачальником “останньої надії» достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником.
У разі, якщо споживач (виробник теплової енергії) залишився без постачальника, то постачання природного газу такому споживачу автоматично здійснюється постачальником “останньої надії».
Якщо ж споживач уклав договір з іншим постачальником, то такий постачальник зобов'язаний вчинити дії, необхідні для початку постачання такому споживачу згідно з Кодексом ГТС (зокрема щодо включення споживача оператором ГТС до Реєстру такого постачальника). У такому випадку договір постачання з постачальником “останньої надії» достроково припиняється.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 та відповідно до умов типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача.
Згідно ж із пунктами 1 та 9 розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є (1) наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов, а також (2) включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.
За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника “останньої надії», зобов'язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.
Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.
За обставинами справи вбачається наступне:
21 грудня 2021 року між Пожежно-рятувальним загоном як Споживачем та ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» як Постачальником укладено Додаткову угоду № 3 до Договору від 04.02.2021 № 012005(2021) постачання природного газу бюджетним споживачам та іншим суб'єктам господарювання, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, пунктом 3 якої погоджено розірвати відповідний Договір;
25 листопада 2021 між Пожежно-рятувальним загоном як Споживачем із ЕІС-56XS000128EIC00X.) та ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником укладено Договір № 14-1312/21-БО-Т про постачання природного газу, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору;
Договір № 14-1312/21-БО-Т в редакції додаткової передбачає постачання природного газу впродовж грудня 2021 - грудня 2022 років.
Поряд із наведеним, як зазначалось, пункт 1 розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є (1) наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов, а також (2) включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до дослідженої судом відповіді ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» з інформаційної платформи Споживач з ЕІС-кодом 56XS000128EIC00X закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у період з 04.12.2021 по 23.12.2021, упродовж грудня 2021 року зазначеним споживачем спожито 2,071 тис.м.куб. природного газу.
Відповідно до досліджених судом відомостей з інформаційної платформи датою постачання природного газу ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» Споживачу (ЕІС-56XS000128EIC00X) визначено 24.12.2021 (реєстр пар споживачів), аналогічна дата визначена у попередньо/остаточному відборі Споживачем ЕІС-56XS000128EIC00X упродовж 01-31.12.2021, а саме 879,00 м.куб. з 24.12.2021 по 31.12.2021.
Відповідно до правової конструкції абзацу 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» отримало статус Постачальника для Пожежно-рятувального загону саме з 24.12.2021, тобто з дати включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді, не зважаючи на укладений ще 25.11.2021 Договір № 14-1312/21-БО-Т про постачання природного газу.
Враховуючи досліджену відповідь ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про закріплення Споживача з ЕІС-кодом 56XS000128EIC00X за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у період з 04.12.2021 по 23.12.2021, а також визначення обсягу споживання Споживачем - 2071 м.куб. природного газу упродовж спірного періоду, господарський суд доходить до висновку, що між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та Пожежено-рятувальним загоном виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» упродовж спірного періоду.
Окремо господарський суд зазначає, що в силу приписів пункту 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.
Відтак, Пожежено-рятувальний загін має право ініціювати судове провадження з метою встановлення правомірності дій постачальника - ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» щодо своєчасної реєстрації у реєстрі споживачів постачальника, в межах якого буде встановлюватись факт виконання як постачальником, так і споживачем взятих на себе зобов'язань, в тому числі стосовно реєстрації у відповідних реєстрах.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно ж до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 174 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» упродовж 04.12.2021 - 23.12.2021 року.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним, зокрема у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.
Поряд із цим, частиною 7 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб'єктом господарювання за наявності одного з таких випадків, зокрема укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.
Окрім того, положеннями частини 1 статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відтак, з огляду на викладене, а також враховуючи приписи Правил постачання природного газу, зокрема пунктів 1-3, 8, 9 розділу VI, в господарського суду відсутні правові підстави для встановлення факту нікчемності укладеного між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та Пожежено-рятувальним загоном Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» упродовж спірного періоду, відповідно відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на чому наполягав Пожежено-рятувальний загін.
При цьому ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов'язків за Типовим договором та поставку Пожежено-рятувальному загону природного газу упродовж спірного періоду обсягом 2,071 тис.м.куб. природного газу.
ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС.
В свою чергу, Пожежено-рятувальним загоном в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712,714 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Типового Договору вартість спожитого природного газу не сплачено, відтак, господарський суд вважає наявними правові підстави для стягнення вартості спожитого Природно-рятувальним загоном природного газу упродовж спірного періоду - 120595,15 грн.
У зв'язку із порушенням Пожежено-рятувальним загоном умов Типового Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого природного газу, ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», окрім заявлених до стягнення 120595,15 грн основного боргу, просить стягнути 17808,43 грн пені нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, 10546,29 грн 3% річних та 56759,33 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.12.2024.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Разом з цим, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 ГК України).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд звертає увагу на те, що під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами пункту 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Із наведеного випливає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов'язання з його вини.
Водночас за змістом частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» ( “beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з огляду на те, що Позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне розрахування Пожежно-рятувальним загоном за поставлений споживачу природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов'язань за Типовим договором поставки природного газу.
У даному випадку, суд виходить з наявності/відсутності факту своєчасної поінформованості Пожежно-рятувальним загону щодо обов'язку оплати за спожитий природний газ впродовж спірного періоду природний газ.
Отже, суд вважає, що Позивач має надати суду докази, які підтверджують належне повідомлення Пожежно-рятувального загону про обов'язок останнього з оплати поставленого відповідачу природного газу.
Як зазначалось вище, пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою - за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Тобто, у даному випадку, саме Позивач мав надати Пожежно-рятувальному загону рахунок на оплату природного газу за Типовим договором не пізніше 10 січня 2022 року.
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).
Пунктом 6.2 Типового договору, зокрема, передбачено, що постачальник зобов'язується: обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим Договором (підпункт 3); протягом 10 робочих днів після початку постачання проінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача (підпункт 4).
Враховуючи вищенаведені умови Типового договору та положення пункту 11.5 останнього, обов'язку Відповідача оплатити спожитий від постачальника "останньої надії" природній газ передує виконання обов'язку постачальником надати рахунок на оплату.
При цьому, умовами Типового договору також визначені способи надання рахунку на оплату - поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено.
Так, ТОВ “ГК “Нафтогаз України» зазначає про факт надсилання на поштову адресу відповідача Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», акту приймання передачі природного газу за грудень 2021, на підтвердження чого ТОВ “ГК “Нафтогаз України» надає список згрупованих відправлень від 31 січня 2023 року
Проте, дослідивши вказані документи, суд оцінює їх критично, оскільки зі вказаних списків згрупованих поштових відправлень не можливо встановити перелік документів, що надсилалися на адресу Відповідача, зокрема, чи був серед тих документів рахунок на оплату.
Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відправлення, надісланого 31.01.2023 (а не 10 січня 2022 року, як то теж передбачено умовами Типового договору).
Так, номер поштового відправлення на ім'я Управління - 0600023510860 не відстежується на сайті АТ “Укрпошта», оскільки, як встановлено судом, дані про відправлення за вказаним номером відсутні, тому що не зареєстровані в системі. При цьому, суд враховує, що інформація на веб-сайті АТ "Укрпошта" про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації. Тому відсутність станом на час розгляду справи відомостей щодо поштового відправлення відповідачу, само по собі не свідчить про те, що така кореспонденція не була направлена. Водночас, виходячи із встановлених обставин справи та наявних доказів у сукупності, суд зазначає, що будучи обізнаним з умовами Типового договору щодо дати отримання повідомлень по Договору (п.11.5 Типового договору), Позивач не був позбавлений права та можливості протягом 6 місяців з дня здійснення відправлення отримати на сайті АТ “Укрпошта» відомості про отримання/неотримання відповідачем цього відправлення, однак, таким правом не скористався. Відтак, вищевказані документи не можуть бути належними доказами направлення позивачем Відповідачу саме згаданого судом акту приймання-передачі та отримання Пожежно-рятувальним загоном поштового відправлення, надісланого 31.01.2023.
Згідно з п. 11.5 Типового договору усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У той же час, матеріали справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання відповідачем вказаного відправлення від позивача.
Окремо суд звертає увагу на те, що надані позивачем вищевказані документи не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), а тому не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують обставини, на які посилається Нафтогаз. Вказані докази не відповідають встановленій законодавством формі та не містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, тому їх безпідставно враховувати в якості належного доказу поштового відправлення.
Таким чином, Позивач не довів факт як надіслання Відповідачеві, так і вручення адресатові завіреної копії Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» акту приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року.
Наведене вище свідчить про відсутність своєчасної проінформованості Пожежно-рятувального загону щодо здійснення постачальником - ТОВ “ГК “Нафтогаз України» постачання природного газу у грудні 2021.
При цьому, суд зауважує, що умовами Типового договору на Відповідача не покладено обов'язок обраховувати самостійно суму, належну до оплати за спожитий газ, враховуючи щоденну зміну ціни природного газу, виходячи з наявної у матеріалах справи роздруківки з архіву цін ПОН для непобутових споживачів.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що саме на постачальника умовами Типового договору покладено обов'язок про виставлення рахунків споживачу за поставлений газ та поінформувати протягом 10 днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу саме засобами поштового зв'язку.
Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 922/2822/23.
Поряд із наведеним, безпосередньо Пожежно-рятувальним загоном представлено отримане 01.02.2023 на електронну пошту повідомлення ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про наявність заборгованості розміром 120595,15 грн згідно Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії». Зазначено, що дата постачання природного газу на умовах постачальника “останньої надії» - 04.12.2021, також зазначено, що умови оплати за договором - Після місяця поставки (підписання актів) 100 відсотків до 30 числа. Просить внести платіж протягом 2 днів.
Господарський суд виходить з того, що єдиним належним доказом, котрий підтверджує факт обізнаності Пожежно-рятувального загону про наявність укладеного Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», періоду постачання - грудень 2021 та розмір заборгованості - 120595,15 грн є вищезгадане повідомлення, отримане 01.02.2023.
Відтак, саме з цієї дати, Пожежно-рятувальний загін став обізнаним про наявність заборгованості, що відповідно надає право ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» вимагати оплати вартості спожитого природного газу, саме з 03.02.2023 (оплати впродовж 2 днів з дня отримання повідомлення).
Здійснивши власне перерахування в межах визначеного ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» строку, а саме з 03.02.2023 - 31.12.2024, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Пожежно-рятувального загону 20186,59 грн інфляційних нарахувань, 6908,62 грн 3% річних, нарахованих на суму 120595,15 грн упродовж 03.02.2023-31.12.2024.
У задоволенні решти заявлених вимог суд відмовляє, оскільки як було встановлено, саме з 01.02.2023 Пожежно-рятувальний загін став обізнаний про факт укладення Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» та споживання поставленого ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» упродовж грудня (05-23.12.2021) природного газу обсягом 2,071 тис.м.куб., відтак обов'язок оплати виник після запропонованої у листі дати (03.02.2023), відповідно нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування до цієї дати не підлягають стягненню, адже ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» не виконало обов'язку по своєчасному повідомлення Відповідача про укладений Типовий договір.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України “Про судовий збір» встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України “Про судовий збір» з урахуванням приписів частини 3 статті 4.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» до відповідача: 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“», про стягнення 205709,20 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Одеській області (65490, Одеська обл., Одеський р-н, м. Теплодар, Промзона, вул. Хімічна, буд. 134, Код ЄДРПОУ 38302660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ“» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 40121452) 120595/сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять/грн 15 коп. основного боргу, 20186/двадцять тисяч сто вісімдесят шість/грн 59 коп. інфляційних нарахувань, 6908/шість тисяч дев'ятсот вісім/грн 62 коп. 3% річних та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 18 серпня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут