19 серпня 2025 року Справа № 915/1197/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали позову:
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, код ЄДРПОУ 33231825)
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
встановив:
Позивачі звернулися до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 13.08.2025 до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:02:000:0699 площею 5,4485 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладений 30.11.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Як визначено ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Згідно приписів ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає приписам п. 4, 9 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме:
- позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачі очікують понести в зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України);
- зміст позовних вимог не містить положень щодо розподілу судових витрат (п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України);
- до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Так, статтею 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
З зазначеного витікає, що за подання до господарського суду даної позовної заяви кожним позивачем окремим платіжним документом має бути сплачено судовий збір за немайнову вимогу у розмірі ставки судового збору, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
До позовної заяви додано докази сплати позивачем ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Доказів сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн позивачем ОСОБА_2 до позовної заяви позивачами не додано, що не відповідає приписам п.2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, позивачами у позові зазначено про відсутність у їх розпорядженні договору оренди землі від 30.11.2017, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».
При цьому, суд звертає увагу позивачів на таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до приписів ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Зазначені вище недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 162, 174, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 13.08.2025 про розірвання договору оренди земельної ділянки - залишити без руху.
2. Встановити позивачам 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з виправленою позовною заявою, яка має містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі очікують понести в зв'язку із розглядом справи; зміст позовних вимог щодо розподілу судових витрат, а також надати суду докази сплати позивачем - ОСОБА_2 судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 3028,00 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О.Ржепецький