вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2624/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» про забезпечення позову
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» (51263, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Спаське, вул. Запорізька, буд. 41В)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Снареленд Трейд» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, офіс 959)
про стягнення 122 024, 66 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снареленд Трейд» про стягнення 122 024, 66 грн.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
В заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» просить суд до набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ АГРО» заборгованості за Договором поставки №16 від 29.07.2025 у розмірі 122 024, 66 грн., з яких: 110 000, 00 грн. - сума основного боргу, 11 000, 00 грн. - штраф, відповідно до п. 6.1 Договору, 934, 25 грн. - неустойка відповідно до п. 6.1 Договору, 90, 41 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості, накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» і знаходяться на його рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших кредитно фінансових установах, в межах заявлених до стягнення 122 024, 66 грн.
Заява позивача про забезпечення позову мотивована наступним:
- предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» 122 024, 66 грн., з яких: 110 000, 00 грн. - сума основного боргу, 11 000, 00 грн. - штраф, відповідно до п.6.1 Договору, 934, 25 грн. - неустойка, 90, 41 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти;
- грошові кошти можуть бути виведені з рахунків ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД», що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання судового рішення;
- самі по собі обставини безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду;
- враховуючи можливість відсутності на рахунку відповідача необхідної суми коштів на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, позивач дійшов висновку про розумність та своєчасність застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД» в межах ціни позову.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із приписами ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 вказаної вище постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститись в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, зокрема, зазначено таке:
«При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.».
Втім, судом встановлено що, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Твердження позивача з приводу того, що грошові кошти відповідача можуть бути виведені ним з рахунків ТОВ «СНАРЕЛЕНД ТРЕЙД», що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.
Фактично, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення за його позовом чи загрожують його невиконанню зовсім.
Також, наведені заявником обставини не свідчать про те, що грошові кошти чи майно, яке є у власності відповідача, може зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що відповідачем здійснюються дії з метою відчуження належного йому майна (грошових коштів) третім особам.
Відтак, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що загальне посилання заявника на наявність зобов'язання зі сторони відповідача, тобто, наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
При цьому, спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу, відповідно до частини 3 статті 2, статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлення наявності права на предмет спору відбувається при розгляді справи по суті та зазначається у резолютивній частині рішення суду. Відтак, зокрема, неприпустимим є використання заходів забезпечення позову - арешта усього або значної частини майна боржника, як способу тиску на сторону у справі, примусу до завершення спору на користь позивача, що також негативно вплине на дотримання принципу змагальності сторін господарського процесу.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» про забезпечення позову у справі №911/2624/25.
З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗБ Агро» про забезпечення позову у справі №911/2624/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.08.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смірнов