ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/13437/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/13437/24
За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)
про виселення з орендованого майна
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (далі - відповідач) про виселення з орендованого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3090 від 20.11.2019 року, не здійснив орендних платежів у встановлений договором строк, а тому позивач керуючись положеннями статті 782 Цивільного кодексу України та умовами спірного договору, направив відповідачу відмову від договору та повідомив про обов'язок останнього звільнити об'єкт оренди, втім відповідач вказаний лист позивача залишив без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з вимогою про виселення позивача з орендованого приміщення.
При цьому, у позові позивач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни), оскільки об'єкт оренди перебуває в господарському віданні згаданого комунального підприємства, яке також є стороною договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13437/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.12.2024.
У судовому засіданні 18.12.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, встановлення учасникам справи строку на подачу заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 04.02.2025.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.
У судовому засіданні 04.02.2025, суд у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 25.02.2025.
11.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що відповідач в силу положень пунктів 3.1, 3.6, 3.7, та 4.2.3 договору за користування об'єктом оренди сплачує орендну плату на рахунок третьої особи незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, своєчасно та в повному обсязі, втім у порушення умов договору плата за надані належним чином послуги не сплачена, в результаті чого станом на 31.01.2025 у відповідача перед третьою особою утворилась заборгованість в сумі 332705,60 грн, а направлені листи та претензії залишені без розгляду та задоволення, а тому третя особа підтримує позовні вимоги.
Судове засідання, призначене на 25.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2025.
У судовому засіданні 25.04.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 26.06.2025.
У судове засідання 26.06.2025 представники учасників справи не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
При цьому, судом враховано, що частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду, направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, місто Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 96.
Втім, ухвали були повернуті органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Поміж цим, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постанові від 09.12.2021 у справі №911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 26.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
20.11.2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (далі - орендар) та Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (далі - підприємство-балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3090 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від « 09» квітня 2019 року №16/151 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 96 (літ. В, Ж, Е) для розміщення складів, камер схову (299,5 кв.м) та інше використання майна (забезпечення доступу автотранспорту - 118,7 кв.м).
Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об?єктом (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору об'єктом оренди є група інвентарних об'єктів: нежитлова будівля (рампа великовагових вантажів) (літ. В.) загальною площею 118,70 кв.м; нежитлові приміщення (будівля вантажного складу) (літ. Ж) загальною площею 67,0 кв.м на 1 поверсі; нежитлові приміщення (будівля митного складу) (літ. Е) загальною площею 232,50 кв.м на 1 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно пункту 2.2 договору вартість об?єктом згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на "31" серпня 2019 року становить без урахування ПДВ: (літ. В) - 1 кв.м 6974,73 грн, всього 827900,00 грн; (літ. Ж) - 1 кв.м 16195,52 грн, всього 1085100,00 грн; (літ. Е) - за 1 кв.м 8719,14 грн, всього 2027200,00 грн.
За умовами пункту 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015р. №415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085) та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток) становить без ПДВ: 58 гривень 66 копійок за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2019р. - 24530,42 грн. (двадцять чотири тисячі п?ятсот тридцять) гривень 42 копійки. Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2 договору).
Згідно пунктів 3.6, 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок піприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об?єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат піприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (пункт 3.10 договору).
За умовами пункту 4.1 договору орендодавець зобов'язаний, зокрема, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об?єкт; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об?єктом на умовах цього договору.
Орендар зобов'язаний, зокрема, прийняти по акту приймання-передачі об?єкт: використовувати об?єкт відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі; після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об?єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору підприємство-балансоутримувач зобов?язаний, зокрема, у непереданих в оренду приміщеннях забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки; здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що орендодавець має право, зокрема, відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Згідно пункту 5.2 договору підприємство-балансоутримувач має право: проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору. В процесі перевірки виконання умов цього договору оренди може бути здійснена фото- або відеофіксація стану та умов використання об?єкта; стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов?язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до пункту 5.3 договору орендар має право: використовувати об?єкт відповідно до його призначення та умов цього договору; виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту; на час проведення ремонту порушувати питання про зменшення орендної плати для часткової компенсації своїх витрат на ремонт з урахуванням вимог підпункту 3.8 цього договору; сплачувати орендну плату авансом за будь-який період у межах строку дії договору; індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду; звернутися до орендодавця з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан об?єкта не з вини орендаря; за попередньою згодою орендодавця здавати об'єкт в суборенду; суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об?єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до бюджету міста Києва; за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння об?єкта, що зумовлює підвищення його вартості.
Умовами пункту 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов?язаний за актом приймання-передачі повернути об?єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об?єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об?єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (пункт 9.2 договору).
Згідно пункту 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв?язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що він припиняється: у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об?єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об?єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з « 20» листопада 2019 року до « 18» листонада 2022 року. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договір є укладеним з моменту державної реєстрації (пункт 9.1 договору).
20.11.2019 року сторонами договору було підписано розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню (споруди) за адресою: просп. Повітрофлотський, 96 станом на 01 вересня 2019 р. до договору №3090 від 20.11.2019 (далі - розрахунок), за умовами пункту 1 якого, плоша приміщень (споруд), яка передається в орендне користування - 418,20 кв.м.
Відповідно до пункту 2 та 3 розрахунку вартість об?єкта оренди, який є частиною нежилого будинку (споруди) відповідно до висновку про вартість майна станом на 31 серпня 2019 року виконаної суб?єктом оціночної діяльності ТОВ «Гарант-Експертиза» складає: літ В - 827900,00 грн /без ПДВ/ (вісімсот двадцять сім тисяч дев?ятсот грн 00 коп.); літ. Ж - 1085100,00 грн /без ПДВ/ (один мільйон вісімдесят п?ять тисяч сто грн 00 коп.); літ. Е - 2027200,00 грн /без ПДВ/ (два мільйони двадцять сім тисяч двісті грн 00 коп). Орендна ставка у % відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085) становить: 299,5 кв. - 6%; 118,7 кв.м - 13%.
Пунктом 4 розрахунку встановлено, що розмір річної орендної плати: 294365,00 грн (без ПДВ): 1085100,00 * 6% - 65106,00 грн; 2027200,00 * 6% - 121632,00 грн; 827900,00 * 13% - 107627,00 грн; 65106,00+121632,00+107627,00 = 294365,00 грн.
Згідно пункту 5 розрахунку розмір місячної орендної плати з урахуванням індексів інфляції: 24530,42 грн (без ПІДВ) (294365,00/12 - 24530,42 грн).
20.11.2019 року орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (далі - акт), за умовами якого підприємство-балансоутримувач та орендодавець передає, а орендар приймає у орендне користування згідно з договором оренди від 20.11.2019 року нежитлові приміщення, що перебувають на балансі КП МА «Київ» (Жуляни) загальною площею 418,20 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 96 (літ. В - 118,7 кв.м, літ. Ж - 67,0 кв.м та літ. Е - 232,50 кв.м). Стан приміщення, що передаються в оренду згідно даного договору - задовільний.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і правовий режим воєнного стану наразі триває.
При цьому, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Відтак, строк дії Договору оренди після 18.11.2022 був продовжений на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, який наразі триває.
05.04.2024 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» та КП МА «Жуляни» з листом №062/05-18-1859, в якому просив відповідача погасити наявну заборгованість з орендної плати в сумі 70740,05 грн (3 місяці) за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3090 від 20.11.2019, а третю особу надати інформацію стосовно актуальної заборгованості відповідача за договором.
Втім, лист адресований відповідачу був повернутий органом поштового зв'язку з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
30.04.2024 року на адресу позивача надійшов лист КП МА «Київ» (Жуляни) №053/02-180, в якому підприємство-балансоутримувач повідомив, що у ТОВ «Аеропорт Київ Карго» станом на 30.04.2024 року наявна заборгованість за 3 місяці в сумі 70740,05 грн, яка не погашена, при цьому йому додатково нарахована заборгованість за квітень 2024 року, відтак загальна заборгованість по орендній платі по договору №3090 від 20.11.2019 станом на 30.04.2024 складає 94597,53 грн.
02.05.2024 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» з листом №062/05-18-2411, в якому повідомив відповідача, що позивач на підставі статті 782 ЦК України, положень пунктів 5.1.3, 9.3 договору відмовляється від договору оренди від 20.11.2019 №3090 та зазначив, що з моменту одержання даного листа відповідачу необхідно звільнити приміщення, та відповідно до п. 4.2.20 договору оренди передати його по акту приймання-передавання підприємству-балансоутримувачу.
Вказаний лист був отриманий орендарем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100114431472, однак відповідач вимоги листа не виконав, приміщення не звільнив, як і не надав відповіді на нього.
04.10.2024 року на адресу позивача від КП МА «Київ» (Жуляни) надійшов лист №053/02-327 від 03.10.2024, до якого долучено довідку про нарахування і надходження орендної плати за договором оренди з ТОВ «Аеропорт Київ Карго» №3090 від 20.11.2019, згідно якої заборгованість орендаря станом на 03.10.2024 складає 216431,78 грн (8 місяців).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди не сплачував оренду понад 3 місяці, у зв'язку з чим позивачем на підставі пункту 5.1.3 та 9.3 договору реалізовано право на односторонню відмову від договору та його розірвання і повернення об'єкта оренди, однак відповідач об'єкт оренди не звільнив, що порушує право власника майна володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 418,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 96 (літ. В, Ж, Е).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Укладений сторонами договір є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Пунктом 5.1.3 договору встановлено, що орендодавець має право, зокрема, відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Як встановлено судом, згідно довідки про нарахування і надходження орендної плати за договором оренди з ТОВ «Аеропорт Київ Карго» №3090 від 20.11.2019, заборгованість орендаря станом на 03.10.2024 складає 216431,78 грн (8 місяців), при цьому відповідач не сплачує орендні платежі починаючи з січня 2024 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди в частині сплати орендної плати, позивач на підставі пунктів 5.1.3, 9.3 договору та ст. 782 Цивільного кодексу України листом №062/05-18-2411 від 02.05.2024 відмовився від Договору оренди та повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, означений лист направлений на адресу ТОВ «Аеропорт Київ Карго» 03.05.2024 (трек-номер відправлення: 0100114431472) та був вручений відповідачу 10.05.2024.
Згідно пункту 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв?язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.
Отже, враховуючи, що лист позивача про відмову від договору оренди був отриманий відповідачем, як орендарем, 10.05.2024 року, з цієї дати договір є розірваним.
Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судом обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення Департаментом залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/917/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Умовами пункту 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов?язаний за актом приймання-передачі повернути об?єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об?єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об?єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Пунктом 4.2.20 договору також передбачено, що після припинення дії цього договору орендар зобов'язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.
Однак, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна, підписання уповноваженими особами відповідного акту приймання-передачі, що свідчило б про повернення такого майна позивачу чи підприємству-балансоутримувачу. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем в ході розгляду справи суду не надано.
Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим позивачем було направлено у відповідності до статті 782 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3, п. 9.3 договору повідомлення про розірвання договору і спірний договір є розірваним, а доказів повернення майна у встановленому вказаним договором порядку матеріали справи не містять, вимога позивача про виселення відповідача підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» про виселення з орендованого майна задовольнити.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (03151, місто Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 96; ідентифікаційний код 36406879) з нежитлових приміщень загальною площею 418,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 96 (літ. В, Ж, Е).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (03151, місто Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 96; ідентифікаційний код 36406879) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код 19020407) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
4. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2025.
СуддяТ.В. Васильченко