ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/14024/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/14024/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: Прохоренко М.М.;
від відповідача: Остапенко С.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач) про стягнення 17378145,89 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 не у повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 17025676,89 грн, 3% річних у розмірі 55419,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 297049,03 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14024/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання у справі.
09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що наразі наявний фінансовий дисбаланс між зобов'язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості послуг та встановленим НКРЕКП тарифом на 2024 рік, оскільки обсяги витрат на послугу, які включені до структури тарифу на 2024 рік згідно з постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2322, встановлені на рівні, недостатньому для покриття потреби поточного року та унеможливлюють здійснення своєчасних і повних розрахунків з постачальниками універсальних послуг. Крім того, наголосив, що значні суми боргів учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії не давали і не дають можливості відповідачу вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг; загалом станом на 05 грудня 2024 року за оперативними даними НЕК «Укренерго» заборгованість учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії з 01.01.2024 становить 7233558441,91 грн, що унеможливлює своєчасне виконання ОСП своїх зобов'язань за оплату послуг. Разом з тим, відповідач у відзиві на позов з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №910/18308/21, наголошує на неправильному розрахунку позивачем розміру інфляційних втрат.
08.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на структуру тарифу та відсутність вини у затримці оплати послуг, наданих позивачем, не заслуговують на увагу зважаючи на те, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Крім того, позивач заперечив проти доводів відповідача в контексті здійснення розрахунку інфляційних втрат, оскільки застосування при визначенні індексу інфляції за період з 07.09.2024 по 14.11.2024 сукупного коефіцієнту, який складає 103,2 є безпідставними, з огляду на зміст, порядок та суть розрахунку інфляційних втрат.
17.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зменшити розмір інфляційних втрат та здійснювати розгляд даної справи в редакції вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17025676,89 грн, 3% річних у розмірі 55419,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 295970,57 грн.
23.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про встановлення процесуального строку для надання заперечень на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 24.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим новою ціною позову є 17377067,43 грн, встановлення відповідачу строку на подачу заперечень на відповідь на відзив та відкладення підготовчого засідання у справі на 25.02.2025.
Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання означених заяв) передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Судом встановлено, що заявником дотримано вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про зменшення розміру позовних вимог підлягає прийняттю судом до розгляду.
31.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач повторно наголосив на тому, що він вимушений оплачувати послуги щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості і законодавством не передбачено інші джерела покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу. Разом з цим, відповідач зауважив на тому, що позивач хоч і заперечив проти доводів відповідача про неправильний розрахунок інфляційних втрат, втім у заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд зменшити такі інфляційні втрати до розміру визначеного відповідачем у своєму контррозрахунку, що у свою чергу свідчить про вірність тверджень відповідача.
05.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшли письмові пояснення в порядку статті 42 ГПК України, в яких позивач наголосив, що зміст заперечень відповідача в частині правильності розрахунку інфляційних втрат зводився до визначення належного сукупного коефіцієнта індексу інфляції та був визначений на рівні 103,2 замість вірного 103,3.
Судове засідання, призначене на 25.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 призначено судове засідання у справі на 25.04.2025.
24.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про долучення доказів оплати, в якому відповідач просив суд долучити докази оплати частини основного боргу та закрити провадження у справі в частині стягнення 4724636,33 грн.
У судовому засіданні 25.04.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
09.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 840832,50 грн.
19.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 796506,20 грн.
24.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 888150,88 грн.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 26.06.2025.
У судовому засіданні 26.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат,; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У судовому засіданні 26.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429).
Відповідно до абзацу 4 пункту 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) упродовж семи років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (Чернігівська область), на якій до відокремлення провадило діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом АТ «Чернігівобленерго».
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», у свою чергу, виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Крім того, виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 та п. 23 ч. 1 ст. 33 Закон України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» до спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премі.
Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця; постачальників універсальних послуг; оператора системи передачі; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф, на строк застосування "зеленого" тарифу; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до ч. 6 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 3.3.4 гл. 3.3. р. ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств.
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Згідно п. 2 ч. 7 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 5.3.1 гл. 5.3 р. V ПРРЕЕ крім прав, визначених статтею 57 цього Закону, постачальники універсальних послуг мають право отримувати компенсацію витрат на надання оператору системи передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ринок електричної енергії» на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають «зелені» тарифи.
Згідно п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії» затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), Методику формування кошторису гарантованого покупця, Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел тощо.
Пунктом 4.1 та 4.2 гл. 4 Порядку на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
25.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - постачальник послуг) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго») (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 (далі - договір), згідно предмету якого за умовами пункту 1.1 для забезпечення покриття економічно обґрунтування витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
За умовами пункту 3.1 договору постачальник послуг зобов'язаний: 1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до порядку; 2) затверджувати вартість послуги у регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; 3) на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; 4) повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; 5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 цього договору; 6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; 7) надавати послугу.
Постачальник послуг має право: 1) отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості послуги; 2) запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору замовник зобов'язаний: 1) приймати послугу, яку надає постачальник послуг; 2) на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; 3) повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; 4) у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; 6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; 7) складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник має право: 1) тимчасово припинити купівлю послуги у разі отримання даних від постачальника послуг щодо тимчасового припинення постачальником послуг купівлі виробленої електричної енергії генеруючою електроустановкою; 2) тимчасово припинити купівлю послуги у разі відсутності даних вимірювання на час, необхідний для їх зчитування (поновлення); 3) ініціювати проведення обстеження установок приватних домогосподарств відповідним постачальником послуг комерційного обліку та/або Держенергонаглядом та ініціювати участь представника замовника (за необхідності); 4) вимагати перегляду проведених розрахунків у разі незгоди; 5) додатково запитувати матеріали щодо проведених розрахунків для ознайомлення; 6) повернути непідписаними акти приймання-передачі наданих послуг із зазначенням обґрунтованих причин їх непідписання.
Згідно пункту 4.1 договору сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії». Сторони погоджуються з тим, що до договору та його додатків, вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (пункту 6.1, 6.2 договору).
Відповідно до пункту 6.6 договору сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів.
Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 ті діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 договору).
25.07.2019 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони погодили, що постачальник послуг зобов'язаний зареєструвати відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов'язаний відшкодувати замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована постачальником послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків згідно з вимогами статті 201 Податкового кодексу України.
02.09.2019 року сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №2), за умовами пункту 1 якої сторони домовились доповнити договір від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наступним пунктом 7.2: « 7.2. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами та на які розповсюджується дія цього договору, з 01.07.2019.».
10.03.2020 року сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №3), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: у пункті 3.3 глави 3: підпункт 5 викласти в такій редакції: « 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (що є додатком 1 до цього договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом двох днів з дня їх отримання;»; підпункт 7 виключити; додатки 1 та 2 викласти в новій редакції, що додаються; у главі 8: адресу постачальника послуг « 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 55-A» змінити на « 14013, м. Чернігів, пр. Перемоги, 126-1».
Пунктом 2 додаткової угоди №3 встановлено, що ці зміни до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 відповідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення цієї додаткової угоди, а саме: з 28.12.2019, крім зміни адреси постачальника послуг, що набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди сторонами.
28.12.2020 року сторонами було підписано додаткову угоду №4 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №4), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести до договору від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: у главі 7: підпункт 7.1 викласти в такій редакції: «Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2021».
28.01.2021 року сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №5), за умовами пункту 1 якої сторони вирішили внести до договору від 25.07.2019 року №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: 1.1 у главі 3: у пункті 3.1: у підпункті 2 цифри та слово « 11 та 12» замінити цифрами та словом « 12 та 13»; у підпункті 3 слова та цифру «додаток 1 до договору» замінити словами, знаком та цифрою «додаток до акта приймання-передачі наданих послуг, що є додатком 1 до цього договору»; у підпункті 5 пункту 3.3 цифри « 2» та « 3» замінити цифрами « 1» та « 2» відповідно; 1.2 додаток 1 викласти в новій редакції, що додається.
20.12.2021 року сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №6), за умовами пункту 1 якої сторони вирішили внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2022». Крім того, сторони дійшли згоди главу 8 договору викласти у новій редакції.
19.12.2022 року сторонами було підписано додаткову угоду №7 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №7), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2023».
27.12.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №8 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №8), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2024».
Пунктом 15.1 гл. 15 Порядку визначено формулу, за якою розраховується вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії ПУП, що надається за розрахунковий місяць.
Так, відповідно до пунктів 15.2 - 15.5 гл. 15 Порядку протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Енера Чернігів» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» надіслані акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 та розрахунки вартості послуг за період з липня 2024 року по вересень 2024 року на загальну суму 21282096,11 грн.
Так, актом № 7 від 31.07.2024 постачальник послуг передав, а замовник прийняв послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.07.2024 по 31.07.2024: обсяги годин (тис.кВтг) - 1559,957; ціна, грн/тис. кВт.год - 3600,72481485; вартість (без ПДВ) - 5616975,88 грн; податок на додану вартість - 1123395,18 грн; загальна вартість послуг (з ПДВ) - 6740371,06 грн, актом № 8 від 31.08.2024 постачальник послуг передав, а замовник прийняв послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2024 по 31.08.2024: обсяги годин (тис.кВтг) - 1805,964; ціна, грн/тис. кВт.год - 3781,9898735523; вартість (без ПДВ) - 6830137,56 грн; податок на додану вартість - 1366027,51 грн; загальна вартість послуг (з ПДВ) - 8196165,07 грн, актом № 9 від 30.09.2024 постачальник послуг передав, а замовник прийняв послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2024 по 30.09.2024: обсяги годин (тис.кВтг) - 1416,258; ціна, грн/тис. кВт.год - 3733,759420952960; вартість (без ПДВ) - 5287966,65 грн; податок на додану вартість - 1057593,33 грн; загальна вартість послуг (з ПДВ) - 6345559,98 грн.
Вказані акти були підписані ПАТ «НЕК «Укренерго» без зауважень та повернуті ТОВ «Енера Чернігів», що підтверджується листами №01/51409 від 19.08.2024, №01/58261 від 18.09.2024 та №01/64548 від 15.10.2024.
У подальшому, відповідно до вимог Порядку ТОВ «Енера Чернігів» було надіслано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розрахунки вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копії актів приймання-передачі для затвердження за періоди: липень 2024 року-вересень 2024 року, що підтверджується листами №10.2/7301 від 19.08.2024, №10.2/8140 від 19.09.2024 та №10.2/8883 від 16.10.2024
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у липні 2024 року» №1573 від 03.09.2024 (далі - Постанова НКРЕКП №1573 від 03.09.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у липні 2024 року, зокрема для ТОВ «Енера Чернігів» - 5616975,88 грн (без ПДВ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у серпні 2024 року» №1702 від 01.10.2024 (далі - Постанова НКРЕКП №1702 від 01.10.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у серпні 2024 року, зокрема для ТОВ «Енера Чернігів» - 6830137,56 грн (без ПДВ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у вересні 2024 року» №1855 від 29.10.2024 (далі - Постанова НКРЕКП №1855 від 29.10.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у вересні 2024 року, зокрема для ТОВ «Енера Чернігів» - 5287966,65 грн (без ПДВ).
Відповідно до умов пункту 2.1 договору, Порядку та з урахуванням постанов НКРЕКП, якими затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, ТОВ «Енера Чернігів» за періоди: липень 2024 - вересень 2024, терміни оплати актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору від 25.07.2019 №0156-09021 становлять: за актом № 7 від 31.07.2024 строк до 06.09.2024; за актом № 8 від 31.08.2024 строк до 04.10.2024; за актом № 9 від 30.09.2024 строк до 01.11.2024.
Втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором та вимог чинного законодавства частково сплатив ТОВ «Енера Чернігів» кошти за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за період липень 2024 по вересень 2024, а саме: по акту № 7 від 31.07.2024 на суму 6740371,06 грн було сплачено 1348074,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ПУП005315_00000/07d298b3-c7bf-4333-b986-9f0baf823cdf від 06.09.2024; по акту № 8 від 31.08.2024 на суму 8196165,07 грн було сплачено 1639233,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ПУП005969_00000/f1bbc233-cccc-4c7d-9950-714a951181a6 від 07.10.2024; по акту № 9 від 30.09.2024 на суму 6345559,98 грн було сплачено 1269112,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ПУП006644_00000/c2d93120-efef-4d9e-854e-618dbe21d6b7 від 01.11.2024.
Враховуючи часткову сплату частини послуг за забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за період з липня 2024 по вересень 2024 у ПАТ «НЕК Укренерго» виникла заборгованість у загальному розмірі 17025676,89 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат гарантованого покупця на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною гарантований покупець надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Така послуга надається гарантованим покупцем протягом строку дії "зеленого" тарифу та строку дії підтримки виробників, які за результатами аукціону набули право на таку підтримку, відповідно до типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, форма якого затверджується Регулятором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Як встановлено судом за наявними в матеріалах справи доказами, позивачем на виконання умов договору було наданого відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії у період з липня 2024 по вересень 2024 включно, що підтверджується актами №7 від 31.07.2024 на суму 6740371,06 грн з ПДВ, №8 від 31.08.2024 на суму 8196165,07 грн та №9 від 30.09.2024 на суму 6345559,98 грн.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно пункту 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Відповідно до пункту 15.4 гл. 15 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Як встановлено судом вище, постановами НКРЕКП №1573 від 03.09.2024, №1702 від 01.10.2024 та №1855 від 29.10.2024 було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у період з вересня 2024 по серпень 2024.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість наданих послуг відповідно до актів приймання-передачі, а саме по акту № 7 від 31.07.2024 у строк до 06.09.2024; по акту № 8 від 31.08.2024 у строк до 04.10.2024; по акту № 9 від 30.09.2024 у строк до 01.11.2024.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 2.1 договору та пункту 15.4 гл. 15 Порядку, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.
Втім, відповідач у встановлені строки оплату за надані послуги здійснив частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 17025676,89 грн.
Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 17025676,89 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідач здійсним часткову оплату основного боргу у загальному розмірі 7250125,91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №ПУП008667 від 28.02.2025 на суму 20149,86 грн; №ПУП008748 від 07.03.2025 на суму 2991519,98 грн; №ПУП008827 від 19.03.2025 на суму 858246,49 грн; №ПУП009178 від 04.04.2025 на суму 854720,00 грн; №ПУП009295 від 23.04.2025 на суму 173171,98 грн; №ПУП009294 від 23.04.2025 на суму 667660,52 грн; №ПУП009934 від 19.05.2025 на суму 796506,20 грн; №ПУП010490 від 06.06.2025 на суму 888150,88 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором №0156-09021 від 25.07.2019 за послуги забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії у період з липня 2024 по вересень 2024 (включно) у розмірі 17025676,89 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір у даній справі припинив своє існування у зв'язку з частково оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 7250125,91 грн.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про закриття провадження в частині стягнення боргу у розмірі 7250125,91 грн, в іншій частині позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.
Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/3243/23 та від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.
Позивачем на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 55419,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 295970,57 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини у затримці оплати послуг, з огляду на структуру тарифу, та наявний фінансовий дисбаланс між зобов'язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості послуг та встановленим НКРЕКП тарифом на 2024 рік.
Сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Посилання відповідача, як на причину несвоєчасності виконання зобов'язань за договором, на те, що оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за спірні періоди можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як Регулятора ринку електричної енергії, є безпідставними, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку.
При цьому, ні умовами договору, ні Порядком, не ставиться в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
Відхиляє суд і доводи відповідача про те, що наявні суми боргів учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії не давали і не дають можливості відповідачу вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг, а тому ПАТ «НЕК «Укренерго» по мірі погашення перед ним заборгованості іншими учасниками ринку, послідовно погашає заборгованість перед ПУП.
Відповідно до приписів ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні за змістом приписи містяться в статті 617 Цивільного кодексу України.
Отже, наведені відповідачем обставини не звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язань, а наявність заборгованостей третіх осіб перед відповідачем жодним чином не може впливати на виконання умов даного договору та своєчасну оплату отриманих послуг від позивача.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження в частині стягнення боргу у розмірі 7250125,91 грн та стягнення з відповідача боргу за послуги забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії у період з липня 2024 по вересень 2024 (включно) у розмірі 9775550,98 грн, а також нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 55419,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 295970,57 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 121523,31 грн.
У правовідносинах щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 87014,45 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/14024/24 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів».
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення основного боргу у розмірі 7250125 (сім мільйонів двісті п'ятдесят тисяч сто двадцять п'ять) грн 91 коп. закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 126Б; ідентифікаційний код 41823846) основний борг у розмірі 9775550 (дев'ять мільйонів сімсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 55419 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 295970 (двісті дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 121523 (сто двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн 31 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2025.
СуддяТ.В. Васильченко