ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2025Справа № 910/4904/25
за позовом Приватного підприємства "ТД Тризуб"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА-БУД"
про стягнення 1236532,50 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались.
Приватне підприємство "ТД Тризуб" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА-БУД" про стягнення 1236532,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01-12/02/2025-Б від 12.02.2025.
Ухвалою суду від 24.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
06.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 24.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем в його електронному кабінеті (доставлена до електронного кабінету особи) 12.05.2025.
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Приватним підприємством "ТД Тризуб" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМА-БУД" (покупець) укладений договір поставки № 01-12/02/2025-Б від 12.02.2025, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію в терміни і на умовах, встановлених у договорі або специфікації, а покупець зобов'язується сплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору або специфікації.
Найменування товару, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці і загальна сума товару, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору також узгодження таких даних можливе шляхом підписання специфікацій та виставлення рахунків, факт оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару (п. 1.2 договору).
Згідно п. 3.1, 3.3 договору загальна сума договору, складає загальну суму усіх видаткових накладних, що додаються до нього, які є невід'ємною частиною договору. Оплата робиться в наступному порядку: - покупець по кожному постачанню товару робить 100% передоплату за товар, що поставляється; - інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації.
Відповідно до п. 4.1 договору, товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі і підписання видаткової накладної з урахуванням особливостей, вказаних у договорі.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 9.1 договору).
Сторонами було підписано специфікацію № 1 від 12.02.2025, в якій визначено асортимент, кількість та вартість товару, зокрема визначено, що поставці підлягає товар загальною вартість 1236532,50 грн, в тому числі транспортні послуги. Обумовлено попередню оплату у сумі 100000,00 грн та повну оплату до 31.03.2025.
В підтвердження обставин поставки товару за договором, до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № 127 від 18.02.2025 на суму 868111,50 грн, № 129 від 18.02.2025 на суму 368421,00 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень. Загальна вартість поставленого товару з урахуванням транспортних послуг становить 1236532,50 грн.
Крім того, в підтвердження поставки товару позивач надав товарно-транспортні накладні № Р127 від 18.02.2025 та № Р129 від 18.02.2025.
Докази здійснення відповідачем оплати (в тому числі попередньої) за товар, отриманий згідно договору № 01-12/02/2025-Б від 12.02.2025 суду надані не були.
Внаслідок укладення договору № 01-12/02/2025-Б від 12.02.2025 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У специфікації № 1 від 12.02.2025 сторони обумовили, що вартість товару з урахуванням транспортних послуг на загальну суму 1236532,50 грн має бути оплачена до 31.03.2025.
Отже, з 01.04.2025 відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання на загальну суму 1236532,50 грн.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки № 01-12/02/2025-Б від 12.02.2025 у сумі 1236532,50 грн. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу чи поставки товару в обумовленому сторонами обсязі. Викладених у позові обставин під час розгляду справи відповідачем не спростовано.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Оскільки, позов подано в електронному вигляді, судовий збір понижується на коефіцієнт 0,8. В свою чергу, позивач має право на повернення надмірно сплаченого судового збору у встановленому законодавством порядку.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА-БУД" (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, буд. 7/11, офіс 214, ідентифікаційний код 40168307) на користь Приватного підприємства "ТД Тризуб" (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Кар'єрна, буд. 25, ідентифікаційний код 45491247) суму основного боргу у розмірі 1236532 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять дві) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 14838 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 39 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко