ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/5240/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс», м. Київ
про стягнення 2 454 235,28 грн,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ
про стягнення: 2 552 072,19 грн
За участю представників сторін:
позивач: Пікульська К.В.
від відповідача: Бузинний А.С.
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення штрафу в сумі 2 454 235,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №356/23 від 26.04.2023 будівельного підряду в частині виконання робіт у строки, що визначені умовами правочину.
Ухвалою від 28.04.2025 судом було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.05.2025.
13.05.2025 відповідачем було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог надано заперечення посилаючись на те, що порушення строків виконання частини робіт виникло не з вини підрядника, а внаслідок несвоєчасного передання замовником будівельного майданчика у належному стані. До того ж, відповідачем наголошено, що позивачем безпідставно нараховано штраф виходячи із вартості та устаткування, а не лише ціни робіт. Означені обставини, на думку відповідача, вказують про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.
13.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості в сумі 2 454 235,28 грн, пені в розмірі 2626,03 грн, інфляційних втрат в сумі 73 627,06 грн та 3% річних в розмірі 21583,82 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на порушення замовником своїх обов'язків за договором №356/23 від 26.04.2023 в частині своєчасної оплати виконаних підрядником робіт.
Ухвалою від 15.05.2025 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості в сумі 2 454 235,28 грн, пені в розмірі 2626,03 грн, інфляційних втрат в сумі 73 627,06 грн та 3% річних в розмірі 21583,82 грн - до спільного розгляду з первісним позовом.
21.05.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 25.06.2025.
Відповідачем за зустрічним позовом було подано відзив, в якому проти задоволення зустрічних позовних вимог надано заперечення з тих підстав, що сума оплати виконаних робіт в розмірі 2 454 235,28 грн була притримана замовником у порядку застосування оперативно-господарської санкції до відповідача за порушення строків виконання робіт, а отже, жодне прострочення з боку замовника відсутнє.
25.06.2025 у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 30.06.2025 судом було призначено розгляд справи на 16.07.2025.
16.07.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2025.
Представником позивача у судовому засіданні 13.08.2025 було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримано, проти задоволення зустрічного позову надано заперечення.
Представником відповідача було надано заперечення проти позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування», зустрічні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.08.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
26.04.2023 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (виконавець) було укладено договір №356/23, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами, устаткуванням виконати роботи з «Облаштування Комишнянського ГКР. Підключення свердловин Комишнянського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу» (монтаж КВПіА та мереж електропостачання), побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору, провести пусконалагоджувальні роботи та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний об'єкт.
Згідно п.1.2 договору №356/23 від 26.04.2023 вид робіт - будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням.
Найменування робіт: «Облаштування Комишнянського ГКР. Підключення свердловин Комишнянського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу» (монтаж КВПіА та мереж електропостачання) (п.1.3 договору №356/23 від 26.04.2023).
Згідно п.п.2.1, 2.2 договору №356/23 від 26.04.2023 початок виконання робіт: з дати укладання договору. Закінчення виконання робіт: в строк не більше ніж 190 календарних днів з дати укладання договору.
У п.п. 2.3, 2.4 договору №356/23 від 26.04.2023 вказано, що строки виконання робіт передбачені у графіку виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт (додаток №1 до договору). Цей додаток є невід'ємною частиною даного договору. Місце виконання робіт: 37633, Полтавська область, Миргородський район, Комишнянська УКПГ, біля с.Попівка.
Замовник передає за актом приймання-передачі підряднику на період виконання робіт і до їх закінчення: будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування ним документами у визначений термін згідно листа замовника; проектно-кошторисну документацію. Підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування і засобами підрядника (п.п.3.1, 3.2 договору №356/23 від 26.04.2023).
Відповідно до п.4.2.1 договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт не пізніше строку, встановленого в п 2.1 цього договору. Забезпечити виконання робіт у строки встановлені цим договором та виконувати роботи відповідно до діючих нормативних актів, норм, правил та чинного законодавства України.
У п.4.2.15 договору №356/23 від 26.04.2023 передбачено обов'язок замовника передати результат виконаних робіт у строки та в обсягах, що встановлені цим договором та спільно з замовником, ввести об'єкт в експлуатацію у цілому відповідно до розділу 5 «Порядок приймання-передачі виконаних робіт та об'єкта» цього договору.
Пунктом 4.4.1 договору №356/23 від 26.04.2023 унормовано, що замовник зобов'язаний передати підряднику проектно-кошторисну документацію та будівельний майданчик.
Приймання-передача виконаних робіт за Договором здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України (п.5.1 договору №356/23 від 26.04.2023).
У п.5.4 договору №356/23 від 26.04.2023 визначено, що приймання - передача закінченого будівництвом об'єкту оформляється актом введення об'єкту в експлуатацію, підписаним обома сторонами після попереднього випробовування. Приймання - передача виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в, Додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1)).
Приймання виконаних будівельних робіт здійснюється на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в, Додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1)), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3, Додаток 37 до «Настанови з визначення вартості будівництва» (пункт 6.1)) до яких Підрядником додається електронна версія вище зазначених актів складених у форматі *.doc, *.xls, *.imd, *.imp, виконавча документація оформлена в порядку передбаченому ДБН А.3.1.-5-2016 «Організація будівельного виробництва» та встановленому нормативно-правовими та законодавчими актами для кожного окремого виду робіт, що підлягає прийманню-передачі, підтверджуючі документи вартості матеріальних ресурсів, виконавчі схеми влаштування конструкцій, виробів, деталей тощо, що відрізняється від тих, що зазначені в проектній документації, сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та устаткування, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством. До зазначених актів Підрядник в обов'язковому порядку надає табеля відпрацьованого часу робітників та інженерно- технічного персоналу на Об'єкті будівництва, довідку про кількість будівельної техніки, що працює на Об'єкті будівництва із обов'язковим підтвердженням даних документів представниками інженера з технічного нагляду. В Актах виконаних будівельних робіт враховуються виключно фактичні обсяги виконаних робіт за звітній період (п.5.6 договору №356/23 від 26.04.2023).
Пунктом 6.1 договору №356/23 від 26.04.2023 визначено, що загальна ціна (сума) договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації, та розроблена відповідно до кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва», інших стандартів, та не може перевищувати 59 400, 000 00 тис. грн, в т.ч. ПДВ 9 900,000 тис. грн (Додаток № 2 - Зведена договірна ціна).
Ціна договору включає в себе:
- вартість будівельних робіт не може перевищувати - 11 075,125 46 тис. грн. в тому числі ПДВ 1 845,854 24 тис. грн. (Додаток № 4 - Договірна ціна на «виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт).
- вартість устаткування не може перевищувати - 48 324,874 54 тис. гри. в тому числі ПДВ - 8 054,145 76 тис. грн. (Додаток № 3 - Специфікація вартості устаткування).
Пунктами 6.4, 6.5 договору №356/23 від 26.04.2023 унормовано, що остаточний розрахунок здійснюється після підписання акта введення об'єкту в експлуатацію на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (Додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва», ф. №КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Додаток 37 до «Настанови з визначення вартості будівництва», ф. №КБ-3) протягом 30 календарних днів. Замовник має право затримати остаточні розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при введенні об'єкта в експлуатацію до їх усунення. Взаєморозрахунки проводяться за фактично виконаний обсяг робіт та його вартість, відповідно до договірної ціни на виконання будівельних робіт.
У п.8.1 договору №356/23 від 26.04.2023 вказано, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.
У разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ) (п.8.4 договору №356/23 від 26.04.2023).
В разі прострочення підрядником строку виконання робіт та/або поставки устаткування, або невиконання робіт загалом замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір в односторонньому порядку. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п.8.4. договору до моменту виконання зобов'язання або відмови замовника від приймання зобов'язань (п.8.8 договору №356/23 від 26.04.2023).
Пунктом 8.13 договору №356/23 від 26.04.2023 визначено, що до оплати підрядником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом 8 «Відповідальність Сторін» замовник, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за роботи.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками (за наявності) сторін, за умови надання підрядником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.11.2. цього договору і діє до 31.12.2023р. (включно) (п.11.1 договору №356/23 від 26.04.2023).
04.05.2023 сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття будівельного майданчика, згідно змісту якого замовником було передано, а підрядником прийнято будівельний майданчик «Облаштування Камишанського ГКР. Підключення свердловин Камишанського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області».
Під час передачі сторони в акті зазначили, що при огляді будівельного майданчика виявлено, що частина робіт, включених до договору будівельного підряду, виконана, а саме:
- прокладено лотки кабельних трас КВПіА та електропостачання від існуючої електрощитової до майданчику високотемпературної сепарації;
- прокладено кабельні траси до обладнання сепаратора С-1-2;
- встановлено та підключено КВП сепаратора С-1-2;
- виконано електрообігрів КВП сепаратора С-1-2;
- виконано контури заземлення майданчику високонапірної сепарації та операторной
Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» врахувати факт виконання даних робіт під час проведення закупівлі матеріалів відповідно Договору;
В акті також зазначено, що при огляді будівельного майданчика виявлено зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» наступні зауваження:
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-1-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-2-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до теплообмінника поз. Т-3, теплообмінник не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА;
- відсутні насоси в насосній інгібітора;
- відсутня насосна перекачування конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання;
- відсутня ємність та насосна, для збирання та відвантаження конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання.
Одночасно, в акті також вказано, що майданчик передано відповідно до умов договору. Дати початку та завершення робіт згідно умов договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» зверталось до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» з листами №01/340 від 14.07.2023, №01/355 від 25.07.2023 щодо неготовності майданчика замовника до виконання за договором. Одночасно, у листі №01/355 від 25.07.2023 також запропоновано у зв'язку із неготовністю майданчика збільшити строк виконання робіт до 430 календарних днів.
Листом №01/477 від 15.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» повідомлено замовника про призупинення виконання робіт за договором у зв'язку із неготовністю майданчика.
Листом №01/624/2 від 21.12.2023 підрядник звернувся до замовника із вимогою щодо укладення додаткової угоди до договору про продовження строків виконання робіт.
29.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №356/23 від 26.04.2023, якою у зв'язку з необхідністю проведення залишку обсягу будівельно-монтажних робіт сторони прийшли до згоди внести зміни до Розділу 2. «Строк виконання робіт» договору, та викласти пункт 2.2. в наступній редакції:
« 2.2. Закінчення виконання робіт: в строк не більше ніж 342 календарних дні з дати укладання договору.»
Внесено зміни до розділу 11. «Строк дії Договору» за умови продовження строку дії Банківської гарантії до 10.01.2025 р. включно, та викласти п.11.1 в наступній редакції:
« 11.1. Договір набирає чинності (є укладеним) з дати його підписання уповноваженими особами Сторін та його скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Підрядником забезпечення виконання своїх зобов'язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 11.2. цього Договору і діє до 30.06.2024 (включно).»
У листі №ПГ004.1.22-67 від 08.01.2024 Акціонерне товариство «Укргазвидобування» повідомило про те, що роботи з облаштування майданчика буде розпочато 10.01.2024.
У подальшому сторонами велось листування щодо прийняття пусконалагоджувальних робіт хроматографічного комплексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2024 сторонами було складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №09 за серпень 2024 приймання виконаних будівельних робіт на суму 510 113,94 грн, акт вартості устаткування до акта приймання - передачі виконаних будівельних робіт за серпень 2024 на суму 186 075,60 грн. Також 18.11.2024 сторонами складено та підписано акт №08 вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт на суму 23 380 155,37 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, згідно якої вартість устаткування становить 23 830 155,37 грн, а вартість виконаних будівельних робіт 16 007,86 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 на суму 16 007,86 грн.
Наразі, за твердженнями позивача, відповідачем допущено порушення своїх обов'язків за договором №356/23 від 26.04.2023 будівельного підряду в частині виконання робіт у строки, що визначені умовами правочину. Означені обставини стали підставою для нарахування штрафу згідно п.8.4 договору та приймання оплати виконаних робіт у розмірі такого штрафу у порядку п.8.13 укладеного між сторонами правочину. Наведене у сукупності і стало підставою для звернення до суду Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення штрафу в сумі 2 454 235,28 грн. При цьому, зі змісту додатків до позовної заяви вбачається, що розрахунок фактично проведено шляхом вирахування 10% із сумарності вартості виконаних робіт та устаткування.
Одночасно, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, підрядником було порушено умови договору в частині своєчасної оплати виконаних робіт, а застосовані замовником заходи відповідальності є необгрнутованими.
Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення як первісного та і зустрічного позовів. При цьому, означені висновки суду ґрунтуються на такому.
Щодо первісного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення штрафу в сумі 2 454 235,28 грн суд зазначає, що
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось судом вище, у разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ) (п.8.4 договору №356/23 від 26.04.2023).
В разі прострочення підрядником строку виконання робіт та/або поставки устаткування, або невиконання робіт загалом замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір в односторонньому порядку. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п.8.4. договору до моменту виконання зобов'язання або відмови замовника від приймання зобов'язань (п.8.8 договору №356/23 від 26.04.2023).
Пунктом 8.13 договору №356/23 від 26.04.2023 визначено, що до оплати підрядником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом 8 «Відповідальність Сторін» замовник, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за роботи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій позивачем, насамперед, повинно бути доведено суду факт виникнення та порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, зокрема, строків виконання робіт.
В контексті обов'язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
У ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України вказано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду
Судом вище вказувалось, що згідно п.п.2.1, 2.2 договору №356/23 від 26.04.2023 початок виконання робіт: з дати укладання договору. Закінчення виконання робіт: в строк не більше ніж 190 календарних днів з дати укладання договору.
У п.п. 2.3, 2.4 договору №356/23 від 26.04.2023 вказано, що строки виконання робіт передбачені у графіку виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт (додаток №1 до договору). Цей додаток є невід'ємною частиною даного договору. Місце виконання робіт: 37633, Полтавська область, Миргородський район, Комишнянська УКПГ, біля с.Попівка.
29.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №356/23 від 26.04.2023, якою у зв'язку з необхідністю проведення залишку обсягу будівельно-монтажних робіт сторони прийшли до згоди внести зміни до Розділу 2. «Строк виконання робіт» договору, та викласти пункт 2.2. в наступній редакції:
« 2.2. Закінчення виконання робіт: в строк не більше ніж 342 календарних дні з дати укладання договору.»
Тобто, з наведеного полягає, що кінцевим строком виконання робіт за договором було 02.04.2024.
Надаючи оцінку заперченням відповідача, суд зазначає, що виходячи з систменого тлумачення умов укладеного між сторами правочину вбачається, що сторонами визначено початок перебігу строку виконання робіт за договором саме виходячи з дати укладення самого договору. При цьому, укладаючи додаткову угоду, якою фактично такий строк було збільшено сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни початку його перебігу та закінчення в залежності від передачі будівельного майданчика.
Оцінюючи зміст договору №356/23 від 26.04.2023 частині визначення строків виконання робіт та початку їх перебігу судом враховано, що частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У ст.627 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що до сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Тобто, з урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що умови договору №356/23 від 26.04.2023 не відповідають внутрішній волі обох контрагентів. Отже, за висновками суду, останні є невід'ємною частиною договору в частині визначення строків виконання робіт, а зокрема, і початку перебігу таких строків.
Одночасно, суд також критично ставиться до посилань відповідача на акт
04.05.2023 сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття будівельного майданчика, згідно змісту якого замовником було передано, а підрядником прийнято будівельний майданчик «Облаштування Камишанського ГКР. Підключення свердловин Камишанського родовища з оптимізацією схеми збору та підготовки газу (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області».
Під час передачі сторони в акті зазначили, що при огляді будівельного майданчика виявлено, що частина робіт, включених до договору будівельного підряду, виконана, а саме:
- прокладено лотки кабельних трас КВПіА та електропостачання від існуючої електрощитової до майданчику високотемпературної сепарації;
- прокладено кабельні траси до обладнання сепаратора С-1-2;
- встановлено та підключено КВП сепаратора С-1-2;
- виконано електрообігрів КВП сепаратора С-1-2;
- виконано контури заземлення майданчику високонапірної сепарації та операторной
Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» врахувати факт виконання даних робіт під час проведення закупівлі матеріалів відповідно Договору;
В акті також зазначено, що при огляді будівельного майданчика виявлено зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» наступні зауваження:
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-1-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до сепаратору поз. С-2-3, сепаратор не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА та електрообігрів;
- відсутні трубопроводи до теплообмінника поз. Т-3, теплообмінник не пофарбований, що не дозволяє виконувати монтажні роботи КВПіА;
- відсутні насоси в насосній інгібітора;
- відсутня насосна перекачування конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання;
- відсутня ємність та насосна, для збирання та відвантаження конденсату, що не дозволяє виконувати роботи по встановленню обладнання.
Одночасно, в акті також вказано, що майданчик передано відповідно до умов договору. Дати початку та завершення робіт згідно умов договору.
У даному випадку фактично дії відповідача містять ознаки взаємосуперечливої поведінки, оскільки фактично при прийняття будівельного майданчика підрядник фактично був обізнаний про його недоліків, про що і зазначив в акті. Проте, одночасно, підписанням акту із змістом викладеним вище підрядник підтвердив, що майданчик передано відповідно до умов договору. Дати початку та завершення робіт згідно умов договору.
До того ж, суд акцентує увагу учасників судового процесу на тому, що умовами договору №356/23 від 26.04.2023 не передбачено автоматичної зміни строків виконання робіт в залежності від передання замовником підряднику будвельного майданчика у неналежному стані.
Одночасно, суд критично ставиться і до посилання відповідача на париписи ст.612 Цивільного кодексу України, згідно яких прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Зокрема, суд вкотре акцентує увагу, що строки виконання робіт за договором не ставились в залежність від стану, в кому передавався будівельний майданчик, підрядник приймаючи будівельний майданчик підтвердив початок та закінчення строку виконання робіт згідно договору. До того ж, судом вказувалось про укладення додаткової угоди до договору про продовження строків виконання робіт, яка фактично була укладено більш як через півроку після прийняття підрядником будівельного майданчика. Тобто, уклавши вказану додаткову угоду підрядник фактично зобов'язався завершити роботи у певний строк вже будучі обізнаним про стан будівельного майданчика.
Одночасно, суд звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що за приписами ст.851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Проте, у спірних правовідносинах підрядник вказаними правами не скористався.
Наразі, суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи лист №ПГВ004.1.45-639 від 15.02.2024 Акціонерного товариства «Укргазвидобування», яким останнім повідомлено Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про графік виконання робіт щодо підготовки будівельного майданчика.
Проте, незважаючи на те, що у листі було наведено строки, які фактично закінчувались частково і після закінчення встановлених договором строків виконання робіт, в матеріалах справи відсутні докази ініціювання підрядником укладання додаткової угоди про збільшення строків виконання робіт. При цьому, судом враховано, що у судовому засіданні 13.08.2025 представником відповідача було підтверджено, що додаткової угоди такого змісту сторонами не було укладено.
Судом було встановлено вище, що 27.08.2024 сторонами було складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №09 за серпень 2024 приймання виконаних будівельних робіт на суму 510 113,94 грн, акт вартості устаткування до акта приймання - передачі виконаних будівельних робіт за серпень 2024 на суму 186 075,60 грн. Також 18.11.2024 сторонами складено та підписано акт №08 вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт на суму 23 380 155,37 грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, згідно якої вартість устаткування становить 23 830 155,37 грн, а вартість виконаних будівельних робіт 16 007,86 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 на суму 16 007,86 грн.
Тобто, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості тверджень позивача за первісним позовом про те, що відповідачем було порушено строки виконання робіт, які було прийнято згідно актів №09 від 27.08.2024 та №08 від 18.11.2024, а отже, у замовника дійсно виникло право на застосування до підрядника заходів відповідальності за вказане порушення умов договору.
Одночасно, суд погоджується із заперечення відповідача за первісним позовом щодо невірного розрахунку позивачем штрафу.
Зокрема, судом вказувалось, що згідно п.8.4 договору №356/23 від 26.04.2023 у разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо підрядник є платником ПДВ).
Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо обрахунку суми неустойки виходячи саме із вартості робіт, а не вартості робіт та устаткування.
Як було встановлено вище, ціна договору включає в себе:
- вартість будівельних робіт не може перевищувати - 11 075,125 46 тис. грн. в тому числі ПДВ 1 845,854 24 тис. грн. (Додаток № 4 - Договірна ціна на «виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт).
- вартість устаткування не може перевищувати - 48 324,874 54 тис. гри. в тому числі ПДВ - 8 054,145 76 тис. грн. (Додаток № 3 - Специфікація вартості устаткування).
Тобто, сторонами чітко умовами договору визначено вартість будівельних робіт та вартість устаткування. Наведення у п.1.2 вид робіт - вид робіт - будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням, означених обставин не змінює та не впливає на базу нарахування штрафу у поряду п.8.4 укладеного між сторонами правочину.
За таких обставин, враховуючи наведену вище вартість робіт, за якими підрядником допущено прострочення строків виконання, обґрунтованим є нарахування та стягнення замовником штрафу на загальну суму 52 612,18 грн, які розраховані як 10% від ціни робіт, що зазначена в актах №09 від 27.08.2024 та №08 від 18.11.2024.
За таких обставин. враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення штрафу, а саме на суму 52 612,18 грн.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості в сумі 2 454 235,28 грн, пені в розмірі 2626,03 грн, інфляційних втрат в сумі 73 627,06 грн та 3% річних в розмірі 21583,82 грн, суд зазначає таке.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст.626 ЦивільногокодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, пунктами 6.4, 6.5 договору №356/23 від 26.04.2023 унормовано, що остаточний розрахунок здійснюється після підписання акта введення об'єкту в експлуатацію на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (Додаток 36 до «Настанови з визначення вартості будівництва», ф. №КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Додаток 37 до «Настанови з визначення вартості будівництва», ф. №КБ-3) протягом 30 календарних днів. Замовник має право затримати остаточні розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при введенні об'єкта в експлуатацію до їх усунення. Взаєморозрахунки проводяться за фактично виконаний обсяг робіт та його вартість, відповідно до договірної ціни на виконання будівельних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що акт готовності об'єкта до експлуатації було складено та підписано сторонами 26.12.2024, а отже, кінцевим строком остаточних розрахунків за договором в частині оплати виконаних робіт та устаткування було 27.01.2025, з урахування того, що 25.01.2025 та 26.01.2025 були вихідними днями, а отже, підлягає застосуванню норма ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Одночасно, судом вище вказувалось, що сума оплати в розмірі 2 454 235,28 грн була притримана замовником у порядку п.8.13 договору до моменту сплати штрафу, що передбачений п.8.4 договору.
Оцінюючи вказані обставини з урахуванням висновків суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу на суму лише 52 612, 18 грн, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент вининення спірних прововідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Судом вказувалось, що пунктом 8.13 договору №356/23 від 26.04.2023 визначено, що до оплати підрядником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом 8 «Відповідальність Сторін» замовник, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за роботи.
Тобто, контрагентами було досягнуто згоди щодо можливості замовника притримати оплату за роботу до оплати підрядником штрафу, що фактично за своєю правовою природою є оперативно-господарською санкцією.
За таких обставин, враховуючи, що суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог замовника про стягнення з підрядника суми штрафу в розмірі 52 612, 18 грн, притримання Акціонерним товариством «Укргазвидобування» оплати виконаних робіт на суму 2 401 623,10 грн є безпідставним, а отже, зустрічний позов в частині стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт підлягає задоволенню частково, а саме на суму 2 401 623,10 грн.
Судом вище вказувалось, що відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Пунтком 8.14 договору №356/23 від 26.04.2023 передбачено, що за порушення строків оплати Замовник сплачує на користь Підрядника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з огляду на прострочення оплати робіт на суму 2 454 235,28 грн, позивачем за зустрічним позовом було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2626,03 грн, інфляційні втрати в сумі 73 627,06 грн та 3% річних в розмірі 21583,82 грн.
Здійснивши перевірку наведеного підрядником розрахунку, враховуючи наведені вище висновки щодо кінцевої дати оплати робіт (із врахуванням вихідних днів), з огляду на те, що замовником було безпідставно утримано оплату у порядку оперативно - господарської санкції на суму 2 401 623,10 грн, тобто, на означену суму допущено прострочення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення із замовника на користь підрядника за порушення строків оплати виконаних робіт пені в сумі 2521,70 грн, 3% річних в сумі 20 726,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 72 725,57 грн.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 2 401 623,10 грн, пені в сумі 2521,70 грн, 3% річних в сумі 20 726,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 72 725,57 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення як первісного так і зустрічного позовів.
З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення, керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених первісних та зустрічних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про стягнення штрафу в сумі 2 454 235,28 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.68-Б, літера А, ЄДРПОУ 38781431) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775) штраф в сумі 52 612, 18 грн та судовий збір в сумі 631,35 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.
4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості в сумі 2 454 235,28 грн, пені в розмірі 2626,03 грн, інфляційних втрат в сумі 73 627,06 грн та 3% річних в розмірі 21583,82 грн - задовольнити частково.
5. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» (04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.68-Б, літера А, ЄДРПОУ 38781431) заборгованість в сумі 2 401 623,10 грн, пеню в сумі 2521,70 грн, 3% річних в сумі 20 726,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 72 725,57 грн та судовий збір в сумі 37 463,95 грн.
6. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» відмовити.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
8. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 18.08.2025.
Суддя В.В. Князьков