ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.08.2025Справа № 910/3785/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" (далі - ТОВ "Тара-Групп", позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (далі - ТОВ "Комфорт Хоум", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 267 453,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ТГ88-П/К від 09.09.2021, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
У позові ТОВ "Тара-Групп" просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28 780,00, пеню у сумі 112 312,16 грн., штраф у сумі 22 956,00 грн., інфляційні втрати у сумі 44 596,96 грн., 20 % річних у сумі 58 808,75 грн., що разом становить 267 453,87 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
16.04.2025 позивач надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію податкової накладної № 169 від 30.12.2021, копію квитанції про реєстрацію податкової накладної № 9414930883 від 13.01.2022.
Відповідач надав суду відзив (з урахуванням заяви від 16.04.2025 про застосування строку позовної давності), у якому проти позову заперечив, зазначив про сплив строку позовної давності для заявлених вимог про стягнення основного боргу. Також вказав про невірний розрахунок нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат. Просив відмовити у задоволенні позову.
22.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ТОВ "Тара-Групп" проти доводів відповідача заперечив, вважав їх безпідставними. Також у заяві від 18.04.2025 просив поновити строк позовної давності для заявлених вимог.
28.04.2025 від ТОВ "Комфорт Хоум" надійшли заперечення на заяву про поновлення строків позовної давності.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
09.09.2021 між ТОВ "Тара-Групп" (постачальник) та ТОВ "Комфорт Хоум" (покупець) був укладений договір поставки № ТГ88-П/К (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця дерев'яні б/в піддони, найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент яких визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов договору (п. 1.1 договору).
Загальна вартість цього договору визначається вартістю усіх узгоджених та сплачених рахунків протягом дії договору (п. 3.2 договору). Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування 100 % передоплати вартості кожної партії товару з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника (п. 3.3 договору).
Постачальник має право постачати товар без одержання передоплати покупця. У даному випадку покупець зобов'язується оплатити поставлений товар в строк до 15 календарних днів з моменту фактичного одержання товару (п. 3.4 договору).
Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару покупцю є відповідний товаророзпорядчий документ, що підписується представниками обох сторін (п. 4.3 договору).
Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022, з подальшою його пролонгацією (п. 8.1).
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання укладеного договору позивач, відповідно до видаткової накладної № 1820 від 30.12.2021, підписаної сторонами без зауважень, поставив відповідачу товар на суму 114 780,00 грн., що також підтверджується ТТН № 1820 від 30.12.2021, податковою накладною № 169 від 30.12.2021.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару виконав неналежним чином, а саме, сплатив поставлений товар частково - на суму 86 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та платіжною інструкцією № 254 від 24.03.2025.
Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 28 780,00 грн. (114 780,00 грн. - 86 000,00 грн.).
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 780,00 грн. основного боргу є обгрунтованими.
У той же час, відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог щодо основного боргу.
Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Водночас, судом враховано, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення пені, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину.
Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.
При цьому, суд зазначає, що строк позовної давності не є процесуальним строком, який встановлюється та регулюється положеннями відповідних процесуальних кодексів, а його дію продовжено/зупинено в силу норм закону (п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України), застосування яких не поставлено в залежність від будь-яких інших обставин окрім дії карантину або дії воєнного стану.
Отже, строки позовної давності для стягнення основного боргу у сумі 28 780,00 грн. ТОВ "Тара-Групп" не пропущені, а тому немає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Крім цього за прострочення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 112 312,16 грн. та 20 % штрафу у сумі 22 956,00 грн.
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з п. 6.2 договору за прострочення терміну проведення платежів, передбачених умовами договору, позивач має право нарахувати та стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості.
За прострочення більше, ніж на 30 календарних днів терміну проведення платежів, передбаченого умовами договору, до покупця може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20 % вартості затриманої оплатою партії товару (п. 6.3 договору).
Сторони домовились про встановлення строку позовної давності на стягнення неустойки (пені, штрафу), передбачених даним розділом договору, строком у 3 роки (п. 6.6 договору).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 20 % штрафу у сумі 22 956,00 грн., як просив позивач. Проте, пеня підлягає частковому задоволенню, у сумі 112 281,06 грн., оскільки позивач врахував дату часткової сплати заборгованості.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 44 596,96 грн. та 20 % річних у сумі 58 808,75 грн. за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 44 596,96 грн. та 20 % річних у сумі 58 765,30 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просив позивач з підстав, зазначених в частині стягнення пені.
Отже, позов ТОВ "Тара-Групп" підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 4 011,81 грн. та витрат за надану професійну правничу допомогу адвоката на суму 11 500,00 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 11 500,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого адвокату Близнюкову В.В. серія ЛГ № 000407 від 27.05.2022; договору про надання правничої допомоги № 12/03 від 12.03.2025, укладеного між ТОВ "Тара-Групп" та АО «Кріслекс», а також додатку № 1 до вказаного договору, відповідно до якого вартість послуг правничої допомоги становить 11 500,00 грн.; ордеру серія ВВ № 1045187 від 26.03.2025 про надання правничої допомоги ТОВ "Тара-Групп" адвокатом Близнюковим В.В.; акта приймання-передачі наданих послуг № 12/03 від 12/03/2025 на суму 11 500,00 грн., рахунку на оплату № 10 від 12.03.2025 на суму 11 500,00 грн.; платіжної інструкції № 12334 від 08.04.2025 на суму 11 500,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; предмет доказування, характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень учасниками справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову та пояснень на кожний довід відповідача.
За таких обставин суд вважає, що вимога про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн., є обґрунтованою, а тому суд покладає ці витрати та судовий збір на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (03028, Україна, місто Київ, проспект Науки, будинок, 3, ідентифікаційний код 39182454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" (61166, Україна, Харківська обл., місто Харків, проспект Науки , будинок, 40, офіс, 319-Б, ідентифікаційний код 42586388) основний борг у сумі 28 780 (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 112 281 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 06 коп., 20 % штрафу у сумі 22 956 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., інфляційні витрати у сумі 44 596 (сорок чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 96 коп., 20 % річних у сумі 58 765 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 30 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 80 коп., судовий збір у сумі 4 010 (чотири тисячі десять) грн. 69 коп.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18 серпня 2025 року.
Суддя О.В. Котков