номер провадження справи 15/16/25
06.08.2025 Справа № 908/609/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали справи
за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів», 69063, м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна, буд. 16
про визнання договору недійсним
за участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.
за участю представників учасників:
від позивача: Кисельова О.О., посвідчення № 1857 від 17.02.2025, довіреність № 02/03.3-20/00855 від 26.03.2025;
від відповідача 1: Вишнякова І.О., адвокат, посвідчення № 1095 від 29.09.2015, ордер АР № 1234208 від 15.04.2025 (в режимі відеоконференції),
від відповідача 2: Бурцева І.Ю., адвокат, ордер АР № 1217695 від 06.05.2025 (в залі суду);
установив
12.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2024 (Будівля, Головна контора літ. А інв. № 1, загальною площею 294,4 кв.м.; Будівля, Головна контора літ. А1 інв. №1, загальною площею 13,3 кв.м.; Будівля, Склад літ. Б інв. №22, загальною площею 52,6 кв.м.; Будівля, Побутовий корпус літ. ДІ-2, Д-2-2 інв. № 4, загальною площею 473,4 кв.м.; Будівля, Будівля магазину літ. Б1 інв.№22, загальною площею 14 кв.м.; Будівля, Будівля їдальні літ. Д-2 інв. № 13, загальною площею 192,3 кв.м.; Будівля, Будівля КТП-100 літ. П інв. № 21, загальною площею121,2 кв.м.; Будівля, Будівля трансформаторної підстанції літ. В, В1, В3 інв. № 20, загальною площею 73,4 кв.м.; Будівля, Будівля котельної літ. Н інв. № 27, загальною площею 574,4 кв.м.; Будівля, Будівля котельної літ. Н2 інв. № 27, загальною площею 97,3 кв.м.; Будівля, Будівля котельної літ. Н3 інв. № 27, загальною площею 18,9 кв.м.; Будівля, Будівля лабораторії літ. Е-2 інв. №18, загальною площею 89,9 кв.м.; Будівля, Будівля пожежного депо літ. Ф інв. № 10, загальною площею 28,6 кв.м.), що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:03:045:0001, площею 2,3806 га, яка знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк Іриною Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 5116.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025, справу № 908/609/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 14.03.2025 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
Разом із матеріалами позовної заяви Запорізькою міською радою до суду подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Постановленою окремо за результатами розгляду заяви про забезпечення позову ухвалою від 14.03.2025 суд заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів», задовольнив.
17.03.2025 на адресу суду надійшла заява Запорізької міської ради про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/609/25. Присвоєно справі номер провадження 15/16/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.04.2025 о 10:00 год.
27.03.2025 надійшов запит на справу № 908/609/25 з Центрального апеляційного Господарського суду у зв'язку з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів» на ухвалу Господарського суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/609/25 від 14.03.2025.
Ухвалою суду від 02.04.2025 зупинено провадження у справі № 908/609/25 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів», та повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2025 про забезпечення позову у справі № 908/609/25 залишено без змін.
Матеріали справи № 908/609/25 повернуто до Господарського суду Запорізької області.
За час перебування справи № 908/609/25 в суді апеляційної інстанції, до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» подано:
- 15.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів» заяву про вступ у справу як представника - адвоката Бурцевої І.Ю. та надання доступу до електронної справи;
- 15.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово - виробниче підприємство Капітал-Буд» відзив на позовну заяву (вих. б/н від 15.04.2025) з копіями документів на підтвердження доводів;
- 21.04.2025 від Запорізької міської ради відповідь на відзив відповідача - 1 (вих. б/н від 18.04.2025) з копіями документів в підтвердження доводів;
- 14.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово - виробниче підприємство Капітал-Буд» заперечення на відповідь на від0зив (вих. б/н від 13.05.2025) з копіями документів на підтвердження заперечень.
Ухвалою суду від 22.05.2025 провадження у справі № 908/609/25 поновлено з 03.06.2025 зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання було призначено на 03.06.2025 о 10:30 год.
03.06.2025, до початку засідання суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод гумотехнічних виробів» через підсистему “Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву з підтверджуючими документами.
Ухвалою суду від 03.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі і підготовче засідання відкладено на 02.07.2025 об 11:00 год.
09.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача суд отримав відповідь на відзив відповідача 2 (сформовану у підсистемі 06.06.2025).
12.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача 2 суд отримав заперечення на відповідь на відзив (сформовані у підсистемі 11.06.2025).
Ухвалою суду від 01.07.2025 задоволено заяву відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово - виробниче підприємство Капітал-Буд» щодо забезпечення участі представника товариства у підготовчому засіданні 02.07.2025 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача 2 суд отримав клопотання (сформоване у підсистемі 30.06.2025) про проведення засідання за наявними матеріалами без участі представника відповідача 2 через його участь в іншому судовому засіданні.
02.07.2025 через підсистему “Електронний суд», до початку засідання, суд отримав: від позивача - заяву з викладенням додаткових обґрунтувань щодо правомірності заявлених вимог; від відповідача 1 - додаткові письмові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 02.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/609/25 до судового розгляду по суті на 22.07.2025 об 11:00 год.
18.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.
22.07.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.
Технічна фіксація судового засідання 22.07.2025 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Судом перевірені повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: після ухвалення рішення суду про стягнення з відповідача 1 орендної плати за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, відповідач 1 уклав три договори купівлі-продажу за якими було відчужено нерухоме майно, яке належало йому на праві власності. Відчуження відповідачем1 усього свого майна не свідчить про ведення господарської діяльності, а є способом ухилення від виконання грошового забезпечення. Внаслідок незаконного відчуження свого нерухомого майна, відповідач 1 став неплатоспроможним за умови наявності у нього заборгованості перед місцевим бюджетом, яка виникла внаслідок несплати орендної пати за землю в розмірі 3 941 664,36 грн. На наявність ознак вчинення фраудаторного правочину додатково позивач зазначає, що вбачається пов'язаність юридичних осіб відповідача 1 та відповідача 2 через прослудковуваний взаємозв'язок відповідачів в минулому, зокрема в 2021 році. У відповідача 2 відсутнє інше нерухоме майно, окрім придбаного за спірним правочином. Вбачається необґрунтованість, упередженість, у розрахунку «балансової вартості» відчужуваного нерухомого майна відповідачем 1 за укладеним оспорюваним договором, яка є заниженою. Відсутність іншого нерухомого майна у відповідача 1 після укладення оспорюваного договору. Наявність у відповідача 1 заборгованості перед позивачем за користування земельною ділянкою, на якій розташоване відчужуване за спірним договором. Неповернення позивачу коштів порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя. За умови відсутності у відповідача грошових коштів та іншого нерухомого майна, є неможливим виконання рішення суду в примусовому порядку яке б призвело до погашення заборгованості.
Відповідач 1 щодо позову заперечив з тих підстав, що позивачем не доведено відсутність у сторін договору купівлі-продажу наміру досягти правового результату внаслідок укладення договору купівлі-продажу, а отже наявність ознак фіктивності такого правочину. Відповідачі є самостійними суб'єктами господарювання, які не перебувають під прямим або опосередкованим контролем один у одного, не мають спільного економічного інтересу або впливу, мають різних засновників та види економічної діяльності в вчиняють господарську діяльність, не маючи жодних взаємних інтересів. Відповідачі не є пов'язаними особами, а тому укладення договору купівлі-продажу майна не могло мати на меті так зване переховування майна. Належним доказом, який може підтвердити позицію про нібито заниженість ціни під час укладення оспорюваного договору є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності. Такого звіту позивачем не надано, а отже не доведено продаж нерухомого майна за заниженою вартістю. Порівняння цін щодо можливого продажу майна за наявності інших умов, аніж ті за якими продавалося спірне нерухоме майно є некоректним та таким, що не підтверджує можливу вартість нерухомого майна. На час укладення спірного договору у відповідача були невиконані грошові зобов'язання перед іншими кредиторами, внаслідок чого кошти одержані від продажу нерухомого майна були спрямовані на погашення такої заборгованості. Виконавчі листи на примусове виконання рішення були видані 23.01.2025, виконавче провадження відкрито 04.02.2025, із позовом позивач звернувся 12.03.2025. Враховуючи значну заборгованість, відповідач 1 не може одразу виконати рішення суду, а позивач не може розраховувати на швидке отримання коштів. Позивач не обґрунтував, яким чином визнання недійсною угоди призведе до поновлення прав стягувача у виконавчому провадженні, адже позивач не є учасником (стороною) спірного правочину, реституція не може бути здійснена, і як наслідок не може бути витребувано майно на користь стягувача, оскільки віндикаційний позов може бути заявлено лише власником.
Відповідач 2 щодо позову зазначив, що укладаючи спірний договір сторони керувалися перш за все ситуацією на ринку нерухомості, яка наразі існує у прифронтову місті Запоріжжя, технічного стану майна. За звітом про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомості від 12.05.2025 ринкова вартість об'єкта оцінки складає 790 013,00 грн. Відповідачем 2 здійснено за власні кошти покращення технічного стану нерухомого майна. На підтвердження заниження ціни позивачем не надано належних та допустимих доказів. На момент продажу нерухомого майна відповідач 1 не був боржником міської ради, не був внесений до Єдиного реєстру боржників. Позивачем жодним чином не вмотивовано яким чином він прийшов до висновку про недобросовісність набувача майна відповідача - 2 і якими доказами ця обставина підтверджується. Позивач не обґрунтував яким чином визнання недійсним договору призведе до поновлення прав стягувача у виконавчому провадженні, адже Запорізька міська рада не є учасником (стороною) правочину, реституція не може бути здійснена, витребування майна є неможливим. Позивачем не надано доказів, що виконавче провадження є завершеним з підстав відсутності майна у боржника, відтак звернення до суду з даним позовом є передчасним, оскільки права позивача наразі не порушено, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Сам по собі факт укладення відповідачем 1 договору з відчуження нерухомого майна на користь відповідача 2 після звернення позивача до суду з позовом у справі та подальшого ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог у цій справі не є свідченням того, що відповідачем 1 укладено договір з відчуження майна на користь відповідача 2 саме з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно ґрунтується лише на припущеннях. Оскільки фраудаторність правочину визначається обставинами, які мали місце саме у часі його вчинення, а не раніше, чи пізніше. На час вчинення спірного правочину були відсутні ознаки пов'язаності осіб продавця і покупця. Просить у позові відмовити.
Позивач у відповідях на відзиви зазначив, що позивач надав достатньо обґрунтовану правову позицію щодо законодавства з урахуванням якого спірний правочин підлягає визнанню недійсним. Спірний договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Довідка про балансову вартість майна, яка видається бухгалтером юридичної особи - продавця не є беззаперечним доказом того, що ця вартість не є заниженою та відповідає реальному розміру вартості майна (аналогічного) на ринку нерухомості. Звертатися до суду із позовом про визнання недійсним правочину може не лише його сторона, а також інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину.
У запереченнях на відповідь відповідач 2 зазначив, що надати докази щодо ринкової вартості майна мав саме позивач, який зобов'язаний був обґрунтувати підстави своїх позовних вимог. Рішення у справі набрало законної сили лише 14.11.2024 та відповідач 1 станом на час укладення спірного договору не мав статусу боржника за рішенням суду. Шляхом подання позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач, намагається покласти відповідальність за невжиття ним заходів забезпечення позову (арешт майна), невиконання зобов'язань боржником на добросовісного набувача нерухомого майна (покупця), який не має жодного відношення до фінансових відносин між позивачем та боржником. Добросовісний набувач перебуватиме в невигідному становищі порівняно з недобросовісним власником (який не дотримався вимог закону при укладенні правочину, спрямованого на відчуження майна).
Позивач у заяві від 02.07.2025 зазначив, що відповідач 1 добровільно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, відтак міська рада вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам. З урахуванням обставин наведених позивачем в обґрунтування позову, міська рада вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
Представник відповідача надала додаткові пояснення у справі від 02.07.2025 в яких з урахуванням аналізу судової практики, здійснила висновки на додаткове підтвердження раніше наведених заперечень щодо позову та додатково зауважила, що під час вирішення спору у справі про стягнення заборгованості жодні заборони щодо відчуження майна не існували. У відповідача 1 наявне інше майно, на яке може бути звернуто стягнення у рамках виконавчого провадження.
У судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.
12.07.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/630/24 задоволено позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», м. Запоріжжя по стягнення 3 941 664,36 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради, м. Запоріжжя дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 в розмірі 3 941 664,36 грн, судовий збір за подання позову в розмірі 47 299,97 грн.
Судом установлено, що ТОВ “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд» є власником об'єкта нерухомого майна з 10.03.2011 за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:03:045:0001, що підтверджується договором купівлі - купівлі продажу від 10.03.2011 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 21.11.2023 № 355248175.
Нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ТОВ “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд» розташоване на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:03:045:0001, за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя (далі - земельна ділянка) власником якої є Запорізька міська рада.
Договір оренди земельної ділянки не укладався. Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів з моменту придбання нерухомого майна, а саме з 10.03.2011 та з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.
20.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Капітал - Буд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 5116.
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу, продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець приймає (купує) у приватну власність наступне нерухоме майно: будівля, головна контора літ. А інв. № 1, загальною площею 294,4 кв.м.; будівля, Головна контора літ. А1 інв. № 1, загальною площею 13,3 кв.м., будівля, склад літ. Б інв.. № 22 загальною площею 52,6 кв.м.; будівля, побутовий корпус літ. ДІ-2, Д-2-2 інв. № 4, загальною площею 473,4 кв.м.; будівля, будівля магазину літ. Б1 інв. № 22, загальною площею 14 кв.м.; будівля, будівля їдальні літ. Д-2 інв. № 13, загальною площею 192,3 кв.м.; будівля, будівля КТП-100 літ. П інв.. № 21, загальною площею 121,2 кв.м.; будівля, будівля трансформаторної підстанції літ. В, В1, В3 інв. № 20, загальною площею 73,4 кв.м.; будівля котельної літ. Н інв.. № 27, загальною площею 574,4 кв.м.; будівля котельної літ. Н2 інв № 27, загальною площею 97,3 кв.м.; будівля котельної Н3 інв. № 27, загальною площею 18,9 кв.м.; будівля лабораторії літ. Е-2 інв. № 18, загальною площею 89,9 кв.м.; будівля пожежного депо літ. Ф інв. № 10 загальною площею 28,6 кв.м., що розташоване за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Ласточкіна Миколи, будинок 16.
Продаж нерухомого майна в цілому за домовленістю сторін вчинено за 315 896,53 грн, п. 1.3 договору.
Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу, згідно довідки про балансову вартість № 11 від 17.09.2024 балансова вартість нерухомого майна в цілому становить 263 247,11 грн.
Вказане майно є складовою нерухомого майна, яке раніше належало відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2011 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрнік» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд» (покупець).
29.08.2024 відповідач 1 згідно із Висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 29.08.2024 здійснив заходи із внесення змін до реєстру нерухомого майна щодо майна, яке було змінено (об'єднано, поділено тощо) і є предметом договорів, які оскаржують ся позивачем, а саме: №№ від 20.09.2024 2116, 2117, від 24.09.2024 № 2170.
15.01.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/630/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/630/24, залишено без змін.
23.01.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/630/24, які набрали законної сили 15.01.2025 видано накази про стягнення з відповідача 1, доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 в розмірі 3 941 664,36 грн, та судового збору за подання позову в розмірі 47 299,97 грн.
04.02.2025 відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вказаних наказів ВП № 77077344 та ВП № 77077153.
Запорізька міська рада з метою захисту своїх прав звернулася до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, оскільки, на її думку, є всі підстави вважати, що вчинений 20.04.2024 договір № 5116 було спрямовано на ухилення від потенційного та правомірного стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою, беручи до уваги факт, що заборгованість відповідача-1 перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є досить значною, відповідачем-1 не визнається та в добровільному порядку, після винесення судомвідповідного рішення, не погашається, поточних платежів задля не допущення накопичення заборгованості не сплачується.
У статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
В силу приписів ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 дійшла висновків, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меле здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Верховний Суд також зазначав, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
У такий спосіб будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень Цивільного кодексу України.
Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша підстава наприклад, передбачена ст.228 ЦК України.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 та у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, від 14.12.2022 у справі № 372/437/20 та від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-4, сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:
- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);
- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 ЦК України).
Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 зазначила, щодо фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм ОСОБА_1 (фр. Chicane, у науці цивільного права - дозволені законом дії особи, спрямовані на заподіяння шкоди іншим особам/особі, зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
Однак, у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.
Щодо аргументів наведених позивачем в обґрунтування позову та наданих доказів, суд зазначає наступне.
З приводу вартості майна (ціни договору), погодженої за домовленістю між сторонами спірного договору за балансовою вартістю.
За змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Експертна оцінка нерухомості обов'язково використовується, коли стороною договору є фізична особа, і фізична особа отримує дохід від продажу. Використання експертної оцінки для продажу майна між фізичними особами передбачено податковим кодексом України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» до матеріалів справи надав Звіт про незалежну оцінку (майна за договором купівлі-продажу від 20.09.2024 № 5116), виконаний ТОВ «Брок Бізнес Плюс» відповідно до висновків якого, ринкова вартість об'єкта оцінки визначена на дату оцінки (початок оцінки 14.04.2025 дата завершення оцінки 12.05.2025) становить без ПДВ 790 013,00 грн.
Відповідачем 2 надано акт приймання-передачі наданих послуг № 97/1 КБ від 18.12.2024 про виконання Фізичною особою-підприємцем Доля Антон Олександрович поточного ремонту електричних мереж та обладнання на суму 67 000,00 грн. Також надано акт від 31.01.2025 Ремонт покрівлі та заміна стельового перекриття побутових приміщень підписаний з Фізичною особою-підприємцем Ружин Ю.М. на суму 212 000,00 грн. Вказані документи надано на підтвердження проведення ремонтних робіт на об'єкті нерухомого майна, щодо якого надано звіт про незалежну оцінку.
Запорізькою міською радою не надано до матеріалів справи звіту про незалежну оцінку.
З приводу посилання позивача на лоти подібних об'єктів нерухомого майна, суд зазначає наступне.
Виставлені за кілька мільйонів на продажу лоти, на які посилається позивач, не були реалізовані за завищеними цінами, а саме:
- згідно із протоколом про результати електронного аукціону № SРЕ001-UA-20240707-08570 аукціон з продажу об'єкту малої приватизації, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 22, с. Холосне, Коростенський район, Житомирська область, не відбувся через відсутність учасників.
- згідно із протоколом № 616273 проведення електронного аукціону (торгів) щодо майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Парковий (стара назва вул. Неонова) буд. 1Є, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників. Учасники, які б подавали заявки на участь у придбанні майна за 2 647 522,20 грн відсутні.
- згідно із протоколом № 616309 проведення електронного аукціону (торгів) щодо майна розташованого за адресою; місто Запоріжжя, проспект Соборний (Леніна), буд приміщення 55, торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів (ціна лота 306 084,80 грн).
- згідно із протоколом № 616044 проведення електронного аукціону (торгів) щодо майна, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, м. Запоріжжя, пр. Соборний буд. 105, торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Заявку подано одним учасником, який не сплатив гарантійний внесок.
Порівняння інформації з лоту купівлі-продажу щодо об'єкту нерухомого майна, який розташовано у Житомирській області є безпідставним, оскільки відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року територія Запорізької міської територіальної громади код UA23060070000082704 з 01.02.2023 віднесено до території можливих бойових дій. Тоді як, Житомирська область не відноситься до такої території.
Крім того, необхідно враховувати той фактор, що м. Запоріжжя є прифронтовим та протягом тривалого часу зазнає ворожих актах, знаходиться від лінії бойового зіткнення на відстані 40 км, та з початку війни український ринок нерухомості фактично зупинився.
17.10.2024 ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів» перерахував ТОВ «ТВП Капітал-Буд» на підставі платіжної інструкції кошти у сумі 315 596,53 грн з призначенням платежу - «оплата за нерухомість зг.договору купівлі-продажу б/н та нотаріального запису № 5116 від 20.09.2024 у т.ч. ПДВ 20.00% - 52 649,42 грн».
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивного зниження ціни оспорюваного правочину, а ті докази на які посилається позивач у позовній заяві мають суто інформаційний (довідковий) характер та не є належними та допустимими засобами доказування.
З приводу пов'язаності осіб відповідачів.
Позивач посилається на те, що 20.03.2011 відповідач 1 придбав у ТОВ «Юрнік» (ідентифікаційний код юридичної особи 32904496) нерухоме майно, частина з якого є предметом оскаржуваного правочину у даній справі.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2025 № 410789086 щодо суб'єкта відповідача 1, ТОВ «Юрнік» набув права власності на нерухоме майно внаслідок відчуження долі/договору купівлі-продажу від 05.01.2011 у юридичної особи - Запорізький завод гумотехнічних виробів (адреса власника м. Запоріжжя, вул. Чапаєва 16).
У Єдиному державному реєстрі міститься інформація щодо вказаної юридичної особи ідентифікаційний код юридичної особи ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів», м. Запоріжжя, вул. Чапаєва 16, діяльність якого припинено, запис від 07.10.2021.
Як вбачається із виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо відповідача 2 одним із кінцевих бенефіціарів є ОСОБА_2 , керівником у відповідний період діяльності значився ОСОБА_3 , який також вказаний як контактна особа з відомостями з останнього тендеру.
Кінцевим бенефіціаром, засновником припиненої у 2021 році юридичної особи з аналогічною юридичною адресою та по суті назвою в порівнянні з відповідачем 2 є той же ОСОБА_2 та той же ОСОБА_3 вказаний у відповідний період як керівник припиненої юридичної особи і як контактна особа з відомостями з останнього тендеру.
У дану випадку, як зазначає позивач, відслідковуються наступні пов'язаності юридичних осіб: відповідач 2 пов'язаний з припиненою юридичною особою ТОВ «ЗЗГТВ» (припинена у 2021 році), яка в свою ергу відчужила нерухоме майно в січні 2011 року на користь ТОВ «Юрнік», який є стороною договору між ним та відповідачем 1 від 10.03.2011 з купівлі-продажу нерухомого майна, частина з якого є предметом оскаржуваного правочину.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1193603 від 13.03.2025 засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство капітал - Буд» є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_6 . Керівник юридичної особи - ОСОБА_7 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1193603 від 13.03.2025 засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод гумотехнічних виробів» (ТОВ ЗЗГТВ) є: ОСОБА_8 , кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_8 . Керівник юридичної особи ОСОБА_3 .
Згідно із п. п. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
а) для юридичних осіб:
одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);
одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;
принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;
одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;
повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;
доходи (виручка) юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), окремій юридичній особі - нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (в тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам, за умови що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;
вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою - резидентом в іншої окремої юридичної особи - нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою - резидентом;
З урахуванням наведеної позивачем інформації єдиним згадуваним учасником подій наведених вище наразі є ОСОБА_3 директор відповідача 2, що не свідчить про пов'язаність юридичних осіб відповідачів. Крім того, відповідачі є самостійними суб'єктами господарської діяльності та не містять ознак, наведених у п. п. 14.1.159 ст. 14 Податкового кодексу України.
Враховуючи те, що позивачем не доведено пов'язаність відповідачів, відсутність у відповідача 2 іншого майна, окрім того, що було придбано при укладенні спірного договору не свідчить про віднесення цього критерію до ознак фраудаторності.
На підтвердження наявності основних засобів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство капітал-буд» надано довідку № 15 від 13.05.2025 про те, що станом на 13.05.2025 на обліку ТОВ «ТВП Капітал-Буд» перебувають: будівля ваг інвентарний номер 29, навіс літ. Е1 інвентарний номер 25, навіс цеху літ. Т8 інвентарний номер 51, вбиральня літ. У інвентарний номер 43, паркан 5 інвентарний номер 5, пожежна водойма 6, 7 інвентарний номер 50. Тобто не підтверджується твердження позивача, про відсутність іншого майна у відповідача 1 на яке можливо було б вернути стягнення в рахунок погашення заборгованості. Виконавчі провадження №№ 77077153, 77077344 на час вирішення спору в суді відносно боржника ТОВ «ТВП Капітал-Буд» з підстав відсутності майна у боржника не закриті.
За статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Відсутність у Державному реєстрі прав майна за відповідачем-1 не може спростовувати наявності у нього майна, яке не підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Твердження позивача про порушення принципу добросовісності обумовлено тим, що саме за рахунок проданого майна позивач має намір у майбутньому отримати задоволення своїх кредиторських вимог, за умови задоволення його позовних вимог у даній справі, не є достатнім для того, щоб він міг ставити під сумнів правомірність спірного правочину, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано, що грошові кошти, які могли б надійти від реалізації майна відповідача-1, проданого за спірним правочином, були б спрямовані саме на погашення його грошових вимог, а не будь яких інших кредиторів. Крім того, посилання позивача на завдання шкоди відповідачем 1 є безпідставним, оскільки вираховування коштів у місцевому бюджеті, які можливо надійдуть у майбутньому з урахуванням рішення суду, проведено позивачем виключно на свій ризик та не гарантує безумовне їх отримання від боржника без проведення процедури примусового виконання рішення.
Щодо посилання позивача на момент вчинення оспорюваного правочину 20.09.2024 після пред'явлення позову та ухвалення рішення у справі № 908/630/24 суд зазначає, що сам по собі факт укладення відповідачем-1 договору з відчуження нерухомого майна на користь відповідача-2 після звернення позивача до суду з позовом у справі № 908/630/24 та подальшого ухвалення судом 12.07.2024 рішення про задоволення позовних вимог у вказаній справі не є свідченням того, що ТОВ «ТВП Капітал - Буд» укладено договір з відчуження майна на користь ТОВ «Запорізький завод гумотехнічних виробів» саме з метою уникнення звернення стягнення на належно йому майно та ґрунтується лише на припущеннях позивача.
Крім того, майно за оспорюваним правочином розташоване в м. Запоріжжя, яке знаходиться в безпосередній близькості до зони проведення активних бойових дій, що, в свою чергу, значно впиває на його вартість; до того ж при визначенні ціни продажу обов'язково враховується технічний стан майна на момент його відчуження.
суд вважає, що позивачем не доведено, що оспорюваний правочин є фіктивним, що відповідачі є пов'язаними особами і при укладенні договору діяли умисно саме з мстою зменшення активів відповідача-1, його платоспроможності та на підставі цього правочину не виникли обумовлені ним правові наслідки.
Рішення Господарського суду Запорізької області набуло законної сили 15.01.2025 та 20.09.2024 під час укладання договору відповідач 1 не мав статусу боржника за цим рішенням і до реєстру боржників його було включено лише після відкриття виконавчого провадження.
Позивач шляхом подання позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між боржником та добросовісним набувачем, намагається покласти відповідальність за невжиття ним заходів забезпечення позову (арешт майна), невиконання зобов'язань боржником на добросовісного набувача нерухомого майна (покупця), який не має жодного відношення до Фінансових відносин між Запорізькою міською радою та боржником.
Кредитор не може вимагати від боржника, щоб останній з моменту виникнення будь-якої заборгованості щодо зобов'язання до вирішення такого пору утримався від здійснення своєї господарської діяльності та пов'язаних з цим операцій, оскільки таке становитиме надмірне та непропорційне втручання в майнові права боржника.
Верховний Суд за результатами розгляду справи справі № 924/408/21 (924/287/23) у постанові від 22.05.2024 зазначив, що визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача.
Верховний Суд у постановах, зокрема, від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23, від 03.12.2024 у справі № 487/6342/18 зазначив, що критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від ЇЇ сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з'ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу наявних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не спростовано правомірність правочину та не доведено наявність усього комплексу ознак за наявності яких можливо було б стверджувати, що оскаржуваний договір є фраудаторним.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати із сплати судового збору за подання позову до суду покласти на позивача.
Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
У позові відмовити повністю.
Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов