номер провадження справи 15/97/25
18.08.2025 Справа № 908/1813/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно +», 04119, м. Київ, вул. Ґарета Джонса, буд. 8, літера 20Д
до відповідача Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів», 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А
про стягнення коштів
установив
13.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно +» до відповідача Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» про стягнення заборгованості за договором № 777052170998ПВ від 25.10.2024 про постачання електричної енергії споживачу в розмірі 1 091 785,96 грн, з яких: суму основного боргу в розмірі 1 073 000,00 грн, 3% річних в розмірі 7061,44 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 724,52 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025, справу № 908/1813/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1813/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/97/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу в строк не пізніше 17.07.2025 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 01.08.2025 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 18.08.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії. На виконання умов договору відповідачу поставлено електричну енергію та виставлено на оплату рахунки за спожитий обсяг електричної енергії. Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії. Позивач просить стягнути залишок основного боргу, та 3% річних і інфляційні втрати.
Відповідач щодо спору зазначив, що невиконання зобов'язань за договором виникли внаслідок арешту всіх наявних поточних банківських рахунків підприємства у межах відкритих виконавчих проваджень. З урахуванням негативних факторів спричинених, зокрема, військовим станом, арештом всіх рахунків, відповідач опинився у важкому фінансовому стані. Стягнення 3% річних, інфляційних втрат, одночасно з основним боргом спричинить погіршення фінансового стану відповідача та унеможливить як здійснення першочергових платежів, так і здійснення погашення заборгованості перед контрагентами та суттєво знизить інвестиційну привабливість підприємства, яке знаходиться в приватизації. Спірний період споживання припадає на період широкомасштабного вторгнення російської Федерації на територію України та активні бойові дії від обстрілів яких були пошкоджені активи підприємства, які знаходяться в межах м. Запоріжжя. Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії. Просить зменшити розмір 3% річних, що заявлені до стягнення до 1,00 грн.
18.07.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 17.7.2025) від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідач після звернення позивача до суду, оплатив 23.06.2025 кошти в рахунок погашення заборгованості в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1813/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/97/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу в строк не пізніше 17.07.2025 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
З урахуванням подання заяви про зменшення розміру позовних вимог через систему «Електронний суд» - 17.0.2025, суд вважає за можливе заяву позивача прийняти до розгляду та задовольнити її. Вирішити питання про повернення судового збору за результатами розгляду справи про що постановити відповідну ухвалу.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 023 000,00 грн, 3% річних у розмірі 7061,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 724,52 грн.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
25.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясно+» (постачальник, ТОВ «Ясно+») та Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 25.10.2024 № 777052170998ПВ (договір), додатком 2 до якого є Комерційна пропозиція «Лояльна» постачальника електричної енергії ТОВ «Ясно+» (комерційна пропозиція).
Договору сторонами підписано додаток № 3 Угоду про електронний документообіг, яка врегульовує відносини сторін, пов'язані з обміном інформацією та документами з використанням електронних комунікаційних систем.
17.12.2024 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 (додаткова угода № 1) до договору про постачання електричної енергії, в якій уточнено порядок розрахунків та строк оплати за договором.
На час вирішення спору в суді договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраного споживачем комерційною пропозицією.
Пункт 5.5 договору визначає, що розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції (з урахуванням підписаної додаткової угоди № 1) остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію згідно з даними комерційного обліку здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 6.3 комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засобу обліку постачальника або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача) і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв'язку, зокрема передбаченими в п. 10.4 комерційної пропозиції.
Пунктом 6.4 комерційної пропозиції передбачено, що акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача.
Позивачем формувалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи (виконує функції адміністратора комерційного обліку) -ПуАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ), та глави 9.14 Розділу IX, глави 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Наведена інформація за позовний період додатково підтверджена у додатку до листа ПуАТ «Запоріжжяобленорго» від 02.05.2025.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії відповідно до п. п. 6.3 та 10.4 комерційної пропозиції в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» було сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «січень 2025 року» - «березень 2025 року», зокрема: від 01.02.2025 № 777052170998/1/1 на суму 410 881,24 грн; від 01.03.2025 № 777052170998/2/1 на суму 592 635,00 грн; від 01.04.2025 № 777052170998/3/1 на суму 297 347,87 грн.
Вказані рахунки разом із актами прийняття-передавання товарної продукції підписано сторонами за допомогою сервісу «Вчасно» з накладанням електронних підписів.
За розрахунковий період «січень 2025 року» відповідачем сплачено із зазначенням призначенням платежу на суму 100 000,00 грн, що підтверджується довідкою про надходження коштів, а саме: 26.03.2025 - на суму 50 000,00 грн;10.04.2025 - на суму 50 000,00 грн. Також відповідачем 23.06.2025 перераховано позивачу кошти у розмірі 50 000,00 грн з призначенням платежу за електричну енергію. Вказані кошти позивач зарахував в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період - «січень 2025 року», оскільки відповідач не зазначив призначення платежу щодо періоду за який здійснюється перерахування коштів.
За розрахунковий період «лютий 2025 року» оплата відповідачем не здійснювалась.
За розрахунковий період «березень 2025 року» відповідачем сплачено кошти з призначенням платежу на суму 127 258,84 грн, а саме: 09.04.2025 - на суму 39 790,68 грн;18.04.2025 - на суму 20 000,00 грн; 22.04.2025 - на суму 35 000,00 грн;29.04.2025 - на суму 25 468,16 грн;02.05.2025 - на суму 7000,00 грн.
Згідно з п. 4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
З урахуванням зазначеного, в рахунок погашення заборгованості за розрахунковий період «січень 2025 року» зараховано надлишок з оплати з призначенням платежу за розрахунковий період «грудень 2024 року» від 04.02.2025 на суму 154 000,00 грн в розмірі 605,27 грн (інша частина повністю погасили нарахування розрахункового періоду «грудень 2024 року»), що відображено в довідці про надходження коштів.
Таким чином, за період 01.01.2025 - 31.03.2025 (розрахункові періоди «січень 2025 року» - «березень 2025 року» відповідачу нарахована варість спожитої електричної енергії на суму 1 300 864/11 грн, сплачено 277 864,11 грн, що підтверджується Довідкою про надходження коштів.
На час вирішення спору в суді заборгованість за договором становить 1 023 000,00 грн.
24.04.2025 відповідачу направлено вимогу про сплату заборгованості за електричну енергію № 24/5/11/5/26125 від 24.04.2025, яку за інформацією сервісу «Трекінг поштових відправлень» АТ «Укрпошта» одержано відповідачем 30.04.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем заборгованість не сплачено та щодо розміру основної суми боргу не заперечує.
Також позивач просить стягнути 3% річних за період з 16.02.2025 по 26.05.2025 у розмірі 7061,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 724,52 грн за період березень квітень 2025 року. Розрахунок наведено у додатку до позову.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок, інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає його частково виконаним правильно, оскільки остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. За рахунком за січень 2025 року такий день припадає на 15.02.2025, який є вихідним днем субота, перший за ним робочий день є 17.02.2025. За рахунком за лютий 2025 року останній 15 день також припадає на суботу, та перший за ним робочий день є 17.03.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У даному випадку обґрунтованим строком прострочення сплати рахунку за січень 2025 року буде період з 18.02.2025 по 26.05.2025 та розмір 3% річних на суму боргу 410 275,97 грн становить 1213,97 грн.
У даному випадку обґрунтованим строком прострочення сплати рахунку за лютий 2025 року буде період з 18.03.2025 по 26.05.2025 та розмір 3% річних на суму боргу 592 635,00 грн становить 3409,68 грн. В іншій частині розрахунок виконано правильно.
Загальний розмір 3% річних становить 6896,58 грн.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
З огляду на правові висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами позивача за змістом пункту 12 описової частини цієї постанови та вбачає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
З урахуванням наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд вважає його виконаним правильно.
З приводу зменшення розміру 3% річних до 1,00 грн суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/602/24 від 02.07.2025 виснувала, що враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Умовами договору від 25.10.2024 № 777052170998П не встановлено іншого розміру процентів, який боржник має сплатити кредитору. Розрахунок річних позивачем здійснено з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме в межах 3% річних, які є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання.
Підстави для зменшення судом 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З урахуванням наведених обставин, наданих доказів та вимог чинного законодавства України, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» (вулиця патріотична буд. 74-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00190414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» (вул. Гарета Джонса, буд. 8, літера 20Д, м. Київ, 04119, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 45179093) суму основного боргу в розмірі 1 023 000,00 грн (один мільйон двадцять три тисячі гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 6896,58 грн (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 58 коп.), інфляційні втрати у розмірі 11 724,52 грн (одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 52 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів» (вулиця патріотична буд. 74-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00190414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясно+» (вул. Гарета Джонса, буд. 8, літера 20Д, м. Київ, 04119, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 45179093) судовий збір у розмірі 12 499,45 грн (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 45 коп. ). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов