вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/868/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, 3,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Модуль М», код ЄДРПОУ - 05795783, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Баб'яка, будинок 15,
про стягнення штрафу та пені, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - адвокат Орбан Н.Л. (згідно ордеру серії АО №1186303 від 23.07.2025),
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 11.10.2024 №32.01-17/74 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Модуль М» (далі - відповідач, ПРАТ «Модуль М») 4420369,95 грн, а саме: заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з березня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 1436545,22 грн, пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 89250,37 грн та штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 2894574,36 грн. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані із покликанням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору оренди землі від 15.09.2021 (далі - договір) щодо сплати орендної плати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалами суду від 22.10.2024 та від 29.10.2024 позовну заяву Департаменту від 11.10.2024 №32.01-17/74 до ПРАТ «Модуль М» про стягнення заборгованості по орендній платі, штрафу і пені за договором оренди землі - залишено без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалах від 22.10.2024 та від 29.10.2024, та направлення на адресу суду заяв про усунення недоліків від 25.10.2024 і від 01.11.2024, згідно з ухвалою від 07.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив сторонам строк на подачу заяв по суті справи та призначив підготовче засідання на 04.12.2024.
Згідно ухвали суду від 04.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Майор І.В. від 04.12.2024 про відкладення засідання, визнавши наведені ним причини неявки у засідання неповажними; постановлено задовольнити клопотання Департаменту від 04.12.2024 про відкладення підготовчого засідання; строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.
Ухвалою суду від 20.01.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке відкладено на 03.02.2025.
03.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника Департаменту - Баняса В.Ю. надійшло клопотання від 03.02.2025 про закриття провадження у справі (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/967/25) в частині стягнення з ПРАТ «Модуль М» заборгованості по орендній платі згідно договору в розмірі 935003,37 грн та повернення частини сплаченого судового збору.
Згідно ухвали від 03.02.2025 задоволено клопотання представника Департаменту від 03.02.2025 про відкладення підготовчого засідання, яке відкладено на 03.03.2025. Згідно цієї ж ухвали зобов'язано Департамент до 26.02.2025 надати суду докази сплати ПРАТ «Модуль М» заборгованості по орендній платі, про що зазначено у клопотанні позивача від 03.02.2025 про закриття провадження у частині.
03.03.2025 надійшла заява представника ПРАТ «Модуль М» - адвоката Майор І.В. від 03.03.2025 про долучення доказів, згідно якої до справи долучені докази сплати відповідачем основного боргу, сплаченого після 15.01.2025.
Ухвалою суду від 03.03.2025 задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке відкладено на 02.04.2025; зобов'язано Департамент до 31.03.2025 надати суду докази сплати відповідачем заборгованості по орендній платі з 11.10.2024 за спірний період згідно договору станом на день подачі таких доказів, з урахуванням, долучених відповідачем до клопотання від 03.03.2025 доказів часткового погашення боргу.
04.03.2025 надійшло клопотання від 03.03.2025 представника Департаменту про закриття провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 1238187,29 грн та повернення позивачу частини сплаченого судового збору. До заяви долучено докази сплати ПРАТ «Модуль М» заборгованості по орендній платі з 11.10.2024, а саме: виписки по рахунку ГУК у Зак. Обл/Ужгородська тг/18010600; розрахунок заборгованості по орендній платі станом на 03.03.2025.
01.04.2025 надійшла заява Департаменту, згідно з якою на виконання ухвали суду від 03.03.2025 до справи долучено копії виписок, які підтверджують сплату ПРАТ «Модуль М» заборгованості по орендній платі з 11.10.2024 по 31.03.2025.
Згідно ухвали суду від 02.04.2025:
- клопотання Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 907/868/24 - задоволено частково;
- закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі № 907/868/24 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Модуль М» про стягнення заборгованості по орендній платі, а також штрафу і пені за договором оренди землі від 15.09.2021 в загальному розмірі 4420369,95 грн в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в розмірі 885051,50 грн;
- у задоволенні клопотання Департаменту про закриття провадження в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 551493,72 грн - відмовлено;
- клопотання від 03.02.2025 Департаменту про закриття провадження в частині позовних вимог - залишено без розгляду;
- задоволено клопотання Департаменту про повернення судового збору та повернуто позивачу з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 13275,77 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №784 (внутрішній номер 373744506) від 09.10.2024.
Після проголошення ухвали від 02.04.2025 представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви, проти задоволення якого не заперечив представник відповідача, а тому суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07 травня 2025 року.
07.05.2025 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява від 06.05.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4404/25) про відмову від позову в частині позовної вимоги стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 551493,72 грн та про повернення 50% сплаченого судового збору за подання позову в цій частині.
Згідно ухвали суду від 07.05.2025 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 551493,72 грн; закрито провадження в означеній частині; задоволено клопотання позивача про повернення частини судового збору; повернуто позивачу з державного бюджету України 4136,21 грн судового збору; наступне підготовче засідання призначено на 04.06.2025.
Ухвалою суду від 04.06.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
Згідно ухвали від 24.07.2025 задоволені клопотання Департаменту від 14.07.2025 про відкладення судового розгляду справи та клопотання представника відповідача Орбан Н.Л. від 23.07.2025 про відкладення розгляду справи; розгляд справи по суті відкладено на 14.08.2025 року на 09:15годину.
Ухвали суду від 22.10.2024, 29.10.2024, 07.11.2024, 04.12.2024, 20.01.2025, 03.02.2025, 03.03.2025, 02.04.2025, 02.04.2025, 07.05.2025, 04.06.2025, 24.07.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) були доставлені до Електронних кабінетів позивача та відповідача, про що свідчать долучені до справи довідки про довідки про доставку електронного листа від 22.10.2024 о 19:56, від 29.10.2024 о 18:29, від 07.11.2024 о 19:06, від 05.12.2024 о 10:31, від 23.01.2025 о 10:37, від 03.02.2025 о 21:30, 04.03.2025 о 00:05, 03.04.2025 о 17:31, 03.04.2025 о 19:15, 09.05.2025 о 09:24, 04.06.2025 о 22:16 год, 25.07.2025 о 10:41.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, сторони належним чином повідомлялися судом про призначені судові засідання, зокрема про призначене на 09 годину 15 хвилин 14 серпня 2025 року судове засідання по розгляду справи по суті.
14.08.2025 від представника Департаменту - В.Баняса надійшло клопотання від 14.08.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/7194/25), у якому учасник справи, повідомивши про обізнаність про призначене на 14.08.2025 судове засідання у справі, просить його відкласти через зайнятість представника Департаменту у судовому засіданні №308/12182/24 в Закарпатському апеляційному суді. У цьому ж клопотанні представник Департаменту зазначає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про відмову в задоволенні клопотання, позивач просить здійснити розгляд справи без участі його представника, на підставі наявних у справі матеріалів, та задовольнити у повному обсязі позовні вимоги, з урахуванням задоволених судом клопотань про закриття провадження у справі в частині та прийняття відмови від частини позовних вимог.
В судове засідання, призначене на 14.08.2025, представник позивача не прибув.
У судовому засіданні 14.08.2025, судом з'ясовано думку представника відповідача - адвоката Орбан Н.Л. щодо можливості проведення судового засідання за відсутності представника позивача, за наявності поданого клопотання від 14.08.2025. Представник відповідача вважала за можливе продовжити судове засідання.
За змістом п.п. 1 та 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відтак, врахувавши приписи ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; з'ясувавши думку представника відповідача щодо можливості продовження розгляду справи без позивача; врахувавши, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; врахувавши, що наведені у клопотанні від 14.08.2025 причини неявки представника позивача у судове засідання не є поважними, так як у юридичному відділі Департаменту є інші працівники (крім В.Баняса), які здійснюють представництво інтересів Департаменту в судах, та у клопотанні не обгрунтовано, з яких підстав В.Баняс надав перевагу в розгляді іншої справи - №308/12182/24 в Закарпатському апеляційному суді, з урахуванням, що розгляд справи №907/868/24 неодноразово відкладався, зокрема, через подані клопотання позивачем; врахувавши повторну неявку представника позивача у призначене судове засідання по розгляду справи по суті, суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: продовжити розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.
Частина 4 ст. 202 ГПК України передбачає, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, врахувавши, що у клопотанні від 14.08.2025 представник Департаменту - В.Баняс зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про відмову в задоволенні клопотання, позивач просить здійснити розгляд справи без участі його представника, на підставі наявних у справі матеріалів; врахувавши, що нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд за участі представника відповідача розглянув справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 14.08.2025 суд заслухав вступне слово представника позивача; дослідив наявні у справі письмові докази та пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи; повідомив про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (про що зазначено у протоколі судового засідання), після чого перейшов до судових дебатів, у ході яких заслухав виступ з промовою (заключним словом) представника відповідача. Після судових дебатів відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення 19.08.2025.
Згідно з ч.1 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд прийняв рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 19.08.2025 в повідомлений судом 14.08.2025 у судовому засіданні час. Після цього повне рішення суду негайно було направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України до Електронних кабінетів позивача і відповідача та представників відповідача та вручено копії такого рішення учасникам справи (у випадку їх присутності у судовому засіданні під час проголошення рішення).
Аргументи сторін
Суть спору за позицією позивача
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради у позовній заяві від 11.10.2024 просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи письмовими доказами, зокрема, стверджує, що у відповідача на час подачі позову наявна заборгованість з орендної плати за період з березня по серпень 2024 року у розмірі 1436545,22 грн за договором оренди землі від 15.09.2021, у зв'язку з чим за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.03.2024 по 11.10.2024 позивачем нарахована у відповідності до п. 14 договору пеня у розмірі 89250,37 грн та штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати за несплату орендної плати у розмірі 2894574,36 грн.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву від 03.12.2024 відповідач заперечив щодо позовних вимог позивача, стверджуючи, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не є належним позивачем та не надав довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження як представника Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.
Зазначає, що позивачем до позовної заяви додано копію розрахунку заборгованості по орендній платі за договором, яка складена самим позивачем, а не стороною договору, а також не надано жодних платіжних документів, виписок по рахунках, які б давали можливість встановити існуючу заборгованість за договором, з часу його укладення у вересні 2021 року, оскільки наявний у справі розрахунок стосується періоду тільки з вересня 2023 року по листопад 2023 року.
Відповідач звертає увагу, що з огляду на те, що земельна ділянка є комунальною власністю, то орендна плата за договором є платою за землю та відноситься до місцевих податків. Відповідно до ст. ст. 10, 265, 269, 270, 286 та 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення строків сплати орендної плати застосовується відповідальність у вигляді штрафу передбаченого ст. 124 ПК України та пеня у відповідності до Глави 12 Податкового кодексу України. З наведеного вбачається, що відповідач, заперечуючи проти позивних вимог, повідомляє, що у випадку задоволення позову та стягнення з нього пені та штрафу, то наведене буде суперечити ст. 61 Конституції України, оскільки до відповідача буде фактично застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, а саме: за порушення строку сплати орендної плати.
Крім того, у цьому випадку - задоволення позову в даній справі в повному розмірі покладе на відповідача несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов'язання відповідачем/орендарем виступить джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, оскільки відповідач також несе відповідальність встановлену ст.124 ПК України.
У відзиві ПРАТ «Модуль М» просить врахувати сплату ним 03.12.2024 орендної плати на суму 250000,00 грн, що вказує про вжиття заходів до погашення основного боргу.
У відзиві відповідач звертає увагу на положення цивільного та господарського законодавства, багаточисельну практику Верховного Суду, за змістом яких суд вправі - за наявності виняткових випадків - зменшити заявлені кредитором до стягнення розміри штрафу та пені.
Зазначивши про право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач просить врахувати введений в Україні воєнний стан згідно з указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 і такі обставини воєнного стану, на переконання ПРАТ «Модуль М», є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності.
Зазначивши про право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач також просить врахувати, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання. А тому, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання, задоволення позову повністю не є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом додержання судом балансу між інтересами кредитора і боржника, не узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом використання неустойки (штрафу) як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів.
За таких обставин, у випадку задоволення позову, відповідач просить зменшити розмір штрафу та пені на 99 % від сум, які позивач просить стягнути з відповідача.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
Позивач у відповіді на відзив від 09.12.2024 спростовує аргументи відповідача, що викладені у відзиві на позов та зазначає, що відповідно до пункту 2.1.8 Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням XXXV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 04.05.2023 № 1265, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради здійснює від імені міської ради повноваження орендодавця земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Ужгорода.
З посиланням на положення ст. ст. 1, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункти 3.2.20., 3.2.29. Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, позивач доводить, що він як орендодавець земельних ділянок комунальної власності, в тому числі земельної ділянки площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бабяка, 15 (кадастровий номер 2110100000:23:001:0081) є належним позивачем щодо стягнення нарахованого штрафу за договором оренди землі від 15.09.2021.
Департамент звертає увагу, що у випадку наявності заперечень щодо обґрунтованості відповідного розрахунку стягнення основного боргу, пені та штрафу, відповідач не позбавлений можливості надати документи, які підтверджують такі заперечення, а саме: контррозрахунок, платіжні документи, виписки по рахунку та інші документи.
На думку позивача, твердження відповідача про можливість зменшення штрафу та пені на 99% від сум, які позивач просить стягнути з відповідача також є необґрунтованим і таким, що суперечать положенням законодавства та умовам договору.
Департамент вважає, що з урахуванням положень законодавства та обставин справи щодо порушень умову договору, стягнення пені в розмірі 89250,37 грн та штрафу в розмірі 2894574,36 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань.
Позивач стверджує, що не має жодного доказового значення посилання відповідача на Указ Президента України № 64/2022 від 24.01.2022, яким було введено в Україні воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки у підтвердження таких посилань відповідачем не надано доказів про те, що саме військова агресія російської федерації проти України перешкоджала відповідачеві належним чином виконати свої зобов'язання за договором.
Необґрунтованим, на думку позивача, є твердження відповідача про те, що задоволення позову в повному розмірі безумовно покладе на відповідача несправедливо непомірний тягар, оскільки відповідач також несе відповідальність встановлену статтею 124 ПК України, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов'язання відповідачем/орендарем виступить джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем.
Так, в обґрунтування таких тверджень відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт нарахування контролюючими органами та сплати відповідачем в свою чергу штрафних санкцій, передбачених ст. 124 ПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, який у подальшому перейменований на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством «Модуль М» (орендарем, відповідачем у справі) укладено договір оренди землі від 15.09.2021 (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:23:001:0081), загальною площею 7,1636 га (п. 1, 2 договору).
Згідно із п. 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди, а також інші об'єкти інфраструктури відсутні.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 72572282,52 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №489/0/419-21 від 08.09.2021. (п. 5 договору).
За змістом п. 8 договору, строк дії договору 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.
Відповідно до п. 10, 11, 12 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 2177168,48 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 181430,71 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.
Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;
- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;
- інших випадках, передбачених законом.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 договору).
На підставі п.п. 16, 17 договору земельна ділянка передається в оренду із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
За умовами п. 19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Згідно рішення ІХ сесії міської ради VIII скликання від 07.09.2021 №406 (пункт 1.9) затверджено ПРАТ «Модуль М» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,1636 га по вул. Миколи Бобяка, 15 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком на 5 років.
Згідно із п. 21 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.
В силу п. 27 договору, орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Також, п. 27 договору, унормовано право орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.
На підставі п. 30 договору, одним із обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження землевпорядної документації (рішення УМР від 07.09.2021 №406 пункт 1.9). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання передачі земельної ділянки б/н від 15.09.2021, підписаного уповноваженими представниками сторін спору, орендодавцем було передано, а орендарем, у свою чергу, прийнято в оренду земельну ділянку площею 71636 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15.
Відповідно до витягу №2748/0/192-21 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.07.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 у 2021 році становила 72572282,52 грн.
Відповідно до витягу №2699/221-22 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.01.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 у 2022 році становила 79829725,68 грн.
Відповідно до витягу №НВ-210009642023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.02.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 у 2023 році становила 91803683,08 грн.
Відповідно до витягу №НВ-2100026512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 у 2024 році становила 96485812,04 грн.
23.02.2022 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ПРАТ «Модуль М» надіслано пропозицію №30.01-12/399 від 23.02.2022 про внесення змін до договору та повідомлення про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов'язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2022 року, за змістом якого орендаря повідомлено про зміну розміру орендної плати за договором від 15.09.2021, яка з січня 2022 року становить 199574,31 грн/міс.
Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 23.02.2022 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної № 8800019052988 від 23.02.2022.
07.03.2023 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ПРАТ «Модуль М» надіслано повідомлення №30.01-12/602 від 03.03.2023 про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов'язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2023 року, за змістом якого орендаря повідомлено про зміну розміру орендної плати за договором від 15.09.2021, яка з січня 2023 року становить 229509,21 грн/міс.
Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 03.03.2023 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, списку цінних листів з повідомленням про вручення листів, списку згрупованих відправлень, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8800020553397 від 07.03.2023.
23.01.2024 Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу ПРАТ «Модуль М» надіслано повідомлення №24.01-12/180 від 23.01.2023 про перегляд плати в односторонньому порядку, в т. ч. щодо обов'язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2024 року, за змістом якого орендаря повідомлено про зміну розміру орендної плати за договором від 15.09.2021, яка з січня 2024 року становить 241214,53 грн/міс.
Направлення позивачем на адресу відповідача вказаного повідомлення від 23.01.2024 підтверджено долученими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку, накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8800021568169 від 23.01.2024.
Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі та штрафу станом на 02.10.2024, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається, що розмір основного боргу за договором за період з березня 2024 року по серпень 2024 року становить 1436545,22 грн та 2894574,36 грн штрафу.
Сума основного боргу та штрафу визначена позивачем з розрахунку розміру орендної плати в сумі 241214,53 грн за один місяць, який визначений Департаментом відповідно до п. 13 договору, враховуючи зміну нормативно - грошової оцінки землі відповідно до витягу №НВ-2100026512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.01.2024. Про такий місячний розмір орендної плати Департамент повідомив ПРАТ «Модуль М» у передбачений договором спосіб шляхом направлення відповідачу цінним листом з описом вкладення згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8800021568169 від 23.01.2024 повідомлення №24.01-12/180 від 23.01.2023 про перегляд плати в односторонньому порядку.
Згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, який складений Департаментом і долучений до позовної заяви, вбачається, що позивачем за кожен місяць (з березня 2024 року по серпень 2024 року) у залежності від суми боргу, періоду прострочення платежів, розміру пені у виді подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, нараховано пеню в загальному розмірі 89250,37 грн.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 360802105 від 03.01.2024, додатково підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0081, площею 7,1636 га, перебуває у власності Ужгородської міської ради та в оренді у ПРАТ «Модуль М» згідно договору.
Під час розгляду справи №907/868/24 22 судом було також встановлено сплату відповідачем спірної заборгованості по орендній платі за договором за період з березня 2024 року по серпень 2024 року у розмірі 1436545,22 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями долучених до заяви виписок з рахунку ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/18010600 за 11.10.2024 у розмірі 551493,72 грн, 28.11.2024 у розмірі 385,62 грн, від 03.12.2025 у розмірі 121822,61 грн та 250000,00 грн, від 24.12.2024 у розмірі 975,96 грн, від 07.01.2025 у розмірі 10325,46 грн, 24.01.2025 у розмірі 1591,96 грн, від 06.02. 28.02.2025 у розмірі 100000,00 грн, 2025 у розмірі 1591,96 грн, 19.02.2025 у розмірі 200000,00 грн, 21.03.2025 у розмірі 100000,00 грн, 01.04.2025 у розмірі 100000,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі щодо орендаря ПРАТ «Модуль М» згідно договору від 15.09.2021, який долучений представником Департаменту до матеріалів справи у підготовчому засіданні 02.04.2025 (з наданням його копії представнику відповідача в судовому засіданні), судом встановлено, що станом на 01.04.2025 заборгованість відповідача за договором за період з березня по серпня 2024 року відсутня, так як ПРАТ «Модуль М» до 01.04.2025 погасив таку основну заборгованість по орендній платі за договором.
У підготовчому засіданні 02.04.2025 представник позивача Баняс В.Ю. підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог (сплати основного боргу по орендній платі) та просив врахувати сплату відповідачем на день проведення підготовчого засідання усієї заборгованості по орендній платі за землю за період з березня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 1436545,22 грн згідно договору оренди землі від 15.09.2021.
Представник відповідача не заперечив проти задоволення заявлених клопотань.
За таких обставин, згідно ухвали від 02.04.2025 суд задовольнив частково клопотання Департаменту про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в розмірі 885051,50 грн та одночасно відмовив у задоволенні клопотання Департаменту про закриття провадження в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 551493,72 грн, оскільки сплата заборгованості у розмірі 551493,72 грн відбулась до моменту звернення позивача з позовом до суду (враховуючи перерахунок відповідачем 11.10.2024 в погашення боргу за договором 551493,72 грн).
Щодо цього, суд звертає увагу, що присутній у підготовчому засіданні 02.04.2025 представник відповідача підтвердив погашення до 01.04.2025 основного боргу по орендній платі за договором, та не заперечив правильність нарахування Департаментом розміру орендної плати за договором за спірний період. Також суд зазначає, що у своїх заявах по суті справи ПРАТ «Модуль М» не заперечував розмір орендної плати, визначений Департаментом за спірний період (з березня по серпень 2024 року) з урахуванням зміни з січня 2024 року нормативно - грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 згідно витягу №НВ-2100026512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.01.2024.
Згідно ухвали суду від 07.05.2025 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 551493,72 грн і закрито провадження в означеній частині.
За таких обставин, спірними у даній справі на час її розгляду по суті є позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Модуль М» про стягнення пені в розмірі 89250,37 грн та штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 2894574,36 грн, нараховані позивачем за несплату відповідачем орендної плати за землю за договором за період з березня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 1436545,22 грн.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, і цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як пеня.
Як встановлено судом, згідно з п. 14. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором та справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі від 15.09.2021 неналежно виконувалися обов'язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період з березня 2024 року по серпень 2024 року включно, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до п. 14 договору нарахована пеня за період з 01.05.2024 по 11.10.2024 у розмірі 89250,37 грн та штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати за несплату орендної плати за серпень 2024 року в розмірі 2894574,36 грн і такий розмір штрафу визначений на підставі п.14 договору в розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.
Однак, судом встановлено, що заборгованість згідно договору оренди землі від 15.09.2021 у розмірі 551493,72 грн було погашено відповідачем 11.10.2024, тобто до 17.10.2024 - до моменту звернення до суду з позовною заявою від 11.10.2024 №32.01-17/74 (позовна заява зареєстрована за вхідним №02.3.1 - 05/924/24 від 17.10.204). Крім того, під час розгляду справи №907/868/24 відповідачем було сплачено у повному обсязі суму заборгованості по орендній платі за договором.
Отже, зобов'язання, щодо стягнення основного боргу, стосовно якого виник спір, визнано та припинено виконанням, проведеним належним чином, що відповідає нормам ст. 599 ЦК та ст. 202 ГК України.
При цьому, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу і пені як заходів відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 14 договору штрафу та пені.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, що складає 2894574,36 грн, який нараховано позивачем за серпень 2024 року за порушення строків сплати орендної плати в загальному розмірі 1436545,22 грн, суд, з огляду на встановлену зміну розміру орендної плати за договором в 2024 році, дійшов висновку, що розрахунок штрафу позивачем виконано відповідно до умов договору і такий є арифметично вірним.
Разом з тим, частина шоста статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 89250,37 грн, нарахованої за період з 01.05.2024 по 11.10.2024, з урахуванням допущення відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за договором за період з березня 2024 року по серпень 2024 року, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу, зазначивши, що, у випадку задоволення позову, ПРАТ «Модуль М» просить зменшити штраф і пеню на 99%.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правильно з урахуванням обставин справи, умов договору, положень цивільного та господарського законодавства визначено розмір штрафу в сумі 2894574,36 грн та пені у розмірі 89250,37 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені на 99%, яке обгрунтовано ПРАТ «Модуль М» з посиланням на введений в Україні воєнний стан, відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання, неадекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, порушення балансу між інтересами кредитора і боржника, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
А тому, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд - з урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99% - перевірив наявність підстав для зменшення штрафу та пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Щодо цього судом враховано, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Зазначаючи про відсутність підстав для зменшення пені, суд враховує відсутність поважних причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по сплаті орендної плати за спірний період, оскільки, на переконання суду, не має жодного доказового значення посилання відповідача на Указ Президента України № 64/2022 від 24.01.2022, яким було введено в Україні воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки у підтвердження таких посилань відповідачем не надано доказів про те, що саме військова агресія російської федерації проти України перешкоджала відповідачеві належним чином виконати свої зобов'язання за договором.
Необґрунтованим, на думку суду, є твердження відповідача про те, що задоволення позову в частині стягнення пені у повному обсязі покладе на відповідача несправедливо непомірний тягар та призведе до порушення балансу між інтересами кредитора і боржника.
При вирішенні питання про можливість зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
З цього приводу суд враховує, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача - 89250,37 грн у порівнянні з основною сумою боргу в розмірі 1436545,22 грн - через наявність якого Департаментом нараховано пеню за період з 01.05.2024 по 11.10.2024, не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 6,2% від цієї основної суми боргу.
Отже, розмір пені є співмірним з сумою простроченого зобов'язання, зокрема, є значно меншим від суми основного боргу та є співставним з сумою простроченого зобов'язання, яке не виконувалося боржником.
Щодо цього суд зазначає, що зменшення заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
При цьому надмірне зменшення розміру пені, чи зменшення такого розміру за відсутності підстав фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Щодо цього, суд також враховує, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти та відповідно несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідач як сторона договору добровільно його уклав та визначив штрафні санкції та їх розмір, зокрема, у виді пені, а тому - за відсутності виключних випадків - у суду відсутні підстави зменшувати розмір пені.
З урахуванням наведеного, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 89250,37 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу, як було вказано вище, судом встановлено правильність нарахування позивачем до стягнення з відповідача на підставі п. 14 договору штрафу в розмірі 2894574,36 грн, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу, суд, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення його розміру, крім наведених вище положень цивільного та господарського законодавства щодо визначення неустойки (штрафу і пені) та права суду зменшувати їх розмір, також враховує таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Як встановлено судом, штраф у розмірі 2894574,36 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 договору, виходячи з суми простроченого зобов'язання зі сплати орендної плати за серпень 2024 року, розмір якого (простроченого зобов'язання) становить 241214,53 грн.
При цьому, означену суму заборгованості по сплаті орендної плати за серпень 2024 року відповідачем добровільно сплачено під час розгляду справи №907/868/24 (а саме частинами - 28.02.2025, 21.03.2025 та 01.04.2025), що підтверджується сторонами у справі та вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованості, а позивачем, в свою чергу, не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов'язаних з простроченням виконання зобов'язань відповідачем зі сплати орендної плати за серпень 2024 року.
Окремо судом враховано, що станом на день подачі позову основна сума боргу відповідача за договором становила 885051,50 грн - за наявності позовних вимог позивача у цій частині про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 1436545,22 грн, оскільки сплата іншої заборгованості по орендній платі у розмірі 551493,72 грн відбулась до моменту звернення позивача з позовом до суду. За таких обставин суд постановляв ухвалу від 02.04.2025 про відмову в задоволенні клопотання Департаменту про закриття провадження в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 551493,72 грн та ухвалу від 07.05.2025 про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 551493,72 грн.
З урахуванням наведеного, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов'язання (по сплаті орендної плати за серпень 2024 року) та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов'язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов'язання орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов'язання боржником.
При вирішенні питання стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу суд зважає також й на ту обставину, що право нарахування такого штрафу в орендодавця виникло на підставі пункту 14 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (в редакції на час укладення договору зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017), що відповідно до абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов'язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.
Суд вкотре зауважує, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а відтак, з огляду на сплату відповідачем порушеного основного зобов'язання (орендної плати за серпень 2024 року), відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов'язання відповідачем; враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором в сумі 551493,72 грн - до моменту звернення позивача з позовом до суду та іншої суми боргу в розмірі 885051,50 грн - під час підготовчого провадження у справі; суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір штрафу до 50% від суми простроченого відповідачем зобов'язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за серпень 2024 року (241214,53 грн), що за підрахунками суду становить 120607,27 грн, які й слід стягнути з відповідача на користь позивача. При цьому, суд наголошує, що, крім сплати штрафу в означеному розмірі, суд також вбачає підстави для стягнення з відповідача у повному обсязі пеню в сумі 89250,37 грн.
За таких обставин, на переконання суду, штрафні санкції на загальну суму 209857,64 грн у виді пені в розмірі 89250,37 грн та штрафу в розмірі 120607,27 грн цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі та враховують усі обставини справи та досліджені судом докази у справі, а також судом у цьому випадку буде дотримано принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства.
Щодо інших доводів відповідача.
Судом відхиляються аргументи відповідача з посиланням на те, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не є належним позивачем у даній справі, позаяк відповідно до п.п.1.1., 2.1.8 Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням XXXV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 04.05.2023 № 1265, позивач є виконавчим органом Ужгородської міської ради, утворюється міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови відповідно до розподілу повноважень, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольний відповідним органам виконавчої влади; Департамент здійснює від імені міської ради повноваження орендодавця земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Ужгорода.
Згідно з пунктом 3.2.29 Положення Департамент перевіряє виконання умов договорів купівлі-продажу, оренди майна та оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста і контролює стан надходження коштів до міського бюджету від надання майна в оренду, приватизації, здійснює контроль за надходженням коштів від оренди земельних ділянок у порядку, визначеному чинним законодавством, проводить претензійну та позовну роботу.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з аргументами позивача, що Департамент як орендодавець земельних ділянок комунальної власності, в тому числі земельної ділянки площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бабяка, 15 (кадастровий номер 2110100000:23:001:0081) є належним позивачем щодо стягнення нарахованих пені та штрафу за договором оренди землі від 15.09.2021.
Суд критично оцінює посилання відповідача на положення податкового законодавства, позаяк положення глави 12 ПК України (на зміст яких посилається відповідач у відзиві на позов як підставу для неможливості бути двічі притягнутим до відповідальності), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суб'єктом нарахування пені за нормами глави 12 ПК України є контролюючий орган податкового зобов'язання (до якого позивач не належить), а спірні правовідносини сторін виникли саме з виконання господарських зобов'язань, а не у зв'язку із застосуванням податкового законодавства.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно платіжної інструкції №784 (внутрішній номер 373744506) від 09.10.2024 при подачі позову про стягнення з відповідача 4420369,95 грн позивачем сплачено судовий збір у сумі 66305,55 грн.
Ухвалою суду від 02.04.2025 позивачу повернуто судовий збір у розмірі 13275,77 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог - на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 07.05.2025 позивачу повернуто судовий збір у розмірі 4136,21 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом.
Отже, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 44757,37 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Модуль М» (код ЄДРПОУ - 05795783, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Баб'яка, будинок 15) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок, 3) 209857,64 грн (двісті дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 64 копійки), з яких: 120607,27 грн (сто двадцять тисяч шістсот сім гривень 27 копійок) -штраф та 89250,37 грн (вісімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 37 копійок) - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати згідно договору оренди землі від 15.09.2021, а також стягнути 44757,37 грн (сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень 37 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складено і підписано 19.08.2025.
Суддя С.В.Сисин