вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3394/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» м. Дніпро
про стягнення суми боргу у розмірі 259852грн50коп, пені у розмірі 29409грн51коп, штрафу у розмірі 3897грн88коп, 3% річних у розмірі 2883грн06коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10155грн65коп
без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 259852грн50коп, пені у розмірі 29409грн51коп, штрафу у розмірі 3897грн88коп, 3% річних у розмірі 2883грн06коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10155грн65коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки від 01.08.2022 №18244.
Позивач зазначив, що на виконання договору поставки від 01.08.2022 №18244 передав відповідачу товар (сіль SMARTSALT Помел №1, 25кг (pp)):
- за видатковою накладною від 20.01.2025 №102 на суму 139995грн;
- за видатковою накладною від 28.02.2025 №159 на суму 139995грн.
Позивач повідомив, що відповідач частково оплатив вартість товару, отриманого за видатковою накладною від 20.01.2025 №102, у розмірі 20137грн50коп. Залишок несплаченої вартості товару за видатковою накладною від 20.01.2025 №102 дорівнює 119857грн50коп.
Позивач зазначив, що отриманий товар за видатковою накладною від 28.02.2025 №159 на суму 139995грн відповідач не сплатив у повному обсязі.
За розрахунками позивача загальний розмір суми боргу становить 259852грн50коп.
Пославшись на пункт 5.2 договору поставки від 01.08.2022 №18244, за порушення строку оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 29409грн51коп за періоди 20.01.2025 - 27.02.2025 та 28.02.2025 - 24.06.2025.
На підставі пункту 5.2 договору поставки від 01.08.2022 №18244 за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив штраф у розмірі 3897грн88коп (1,5% х 259852грн50коп).
Пославшись на статтю 625 Цивільного кодексу України, за порушення строку оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2883грн06коп за періоди 20.01.2025 - 27.02.2025 та 28.02.2025 - 24.06.2025 та інфляційні нарахування у розмірі 10155грн65коп за лютий 2025року та березень - травень 2025року.
Позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 50000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
На адресу суду 17.07.2025 надійшов сформований в системі “Електронний суд» відзив від 17.07.2025 відповідача про незгоду із заявленими позовними вимогами.
Відповідач просив суд:
- поновити процесуальний строк для подання відзиву, пропущений з поважних причин;
- враховувати проблемність та спірність заявлених вимог з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву і призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін;
- у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 259852грн50коп., пені у розмірі 29409грн51коп., штрафу у розмірі 3897грн88коп., 3% річних у розмірі 2883грн06коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 10155грн65коп. відмовити;
- врахувати описані у відзиві особливості та істотні обставини, що склалися між сторонами, та звільнити відповідача від штрафних санкцій, або зменшити розмір штрафних санкцій для відповідача;
- стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати;
- винести ухвалу, якою призначити врегулювання спору за участю судді відповідно до ст.ст.186-188 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на те, що до цього часу не виключена можливість вирішення спору позасудовим шляхом; відповідач своїм ставленням показує добросовісну поведінку та намагання вирішити цей спір, продовжувати ділові стосунки з позивачем, вважає можливим вирішення спору.
Відповідач повідомив, що незважаючи на поточні бізнесові негаразди, товариство регулярно здійснювало платежі позивачу (постачальнику) та знаходило способи вирішити проблему з некондиційною сіллю, поставленою раніше позивачем.
Відповідач повідомив, що постійно займається волонтерською благодійною діяльністю та поважає аналогічну волонтерську діяльність з боку позивача.
Відповідач повідомив про здійснені оплати на загальну суму 64000грн (№3858 від 09.01.2025 на суму 40000грн, №3878 від 13.06.2025 на суму 14000грн, №3933 від 09.07.2025 на суму 10000грн). Після здійснених платежів сума боргу зменшилася та становить 249852грн50коп.
Відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс, і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, дорівнює: 1) судові витрати пов'язані з отриманням письмових доказів, орієнтовно 2000грн; 2) очікувані витрати, пов'язані з залученням свідків, експертів, пов'язані з явкою до суду та компенсацією за відрив від звичайних занять (відповідно до вартості проїзду, та розрахунку компенсації) - орієнтовно 2000грн; 3) очікувані витрати на правничу допомогу 20000грн.
Разом з відзивом від 17.07.2025 відповідачем до суду подані:
- клопотання про призначення розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін;
- заява про винесення ухвали про призначення врегулювання спору за участю судді відповідно до статей 186-188 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу суду 21.07.2025 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь від 20.07.2025 позивача на відзив.
Позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про поновлення строків на подання відзиву, відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні та відмовити у задоволенні заяви про врегулювання спору за участю судді.
Позивач зазначив, що відповідач не навів поважних причин пропуску процесуального строку на подання відзиву, встановленого судом. Відповідач не надав належно поданих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у п'ятиденний строк, встановлений судом.
Позивач повідомив про відсутність згоди на врегулювання спору за участі судді відповідно до вимог ст. 186 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказав про незгоду із запереченнями відповідача, оскільки взаємодія відповідача з перевізником щодо прийняття доставленого товару за якістю не є сферою контролю позивача. На адресу позивача не надходили претензії щодо якості товару у встановленому договором порядку. Відповідач приймав товар без зауважень. Це підтверджено підписаними без застережень видатковими накладними. Сторони не підписували додаткові угоди про зміну умов поставки або перенесення строків оплати.
Позивач заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки - порушення строків виконання грошових зобов'язань відповідачем має системний характер; заподіяна шкода не компенсована; відповідач не надав підстав для зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 суд задовольнив клопотання відповідача та поновив пропущений процесуальний строк на подання відзиву, залишив без розгляду клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та відмовив у задоволенні заяви відповідача про початок процедури врегулювання спору за участю судді.
На адресу суду 18.08.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання відповідача від 15.08.2025 про поновлення процесуального строку для подання доказів - нотаріально посвідчених заяв свідків від 06.08.2025 ОСОБА_1 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_2 (директора ТОВ «Рікконе»).
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що ці докази подані після подання відзиву та прийняття відзиву судом за ухвалою від 30.07.2025 з поважних причин, відповідач не мав можливості подати ці докази разом з відзивом. Ці докази мають безпосереднє відношення до аргументів викладених відповідачем у відзиві.
Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
З огляду на матеріали справи строк для надання відзиву до суду закінчився 15.07.2025. Відзив відповідача на позов надійшов 17.07.2025, тобто за межами встановленого процесуального строку. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 суд задовольнив клопотання відповідача та поновив пропущений процесуальний строк на подання відзиву.
Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявляючи про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів до суду, відповідач не наводить причин пропуску строку та не обґрунтовує поважність причин пропуску строку.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 15.08.2025 про поновлення процесуального строку для подання доказів - нотаріально посвідчених заяв свідків від 06.08.2025 ОСОБА_1 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_2 (директора ТОВ «Рікконе»).
Оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання доказів, суд не приймає до розгляду надані відповідачем нотаріально посвідчені заяви свідків від 06.08.2025 ОСОБА_1 (засновника та учасника ТОВ «Рікконе») та ОСОБА_2 (директора ТОВ «Рікконе»).
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рікконе» (далі - покупець) укладений договір поставки від 01.08.2022 №18224 (далі - договір від 01.08.2022).
Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 договору від 01.08.2022 постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплачувати за цінами постачальника на умовах договору.
Найменування товару визначається згідно з рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною договору.
На підставі отриманого усного або письмового замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару та направляє його покупцю з власної електронної адреси, визначеної в реквізитах договору, на електронну адресу покупця, визначену в реквізитах договору.
Підтвердженням замовлення покупця є виставлений (в тому числі направлений) постачальником рахунок-фактура на оплату товару.
Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3, 3.1 договору від 01.08.2022 ціни на товар, що постачається згідно договору зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами договору.
Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару згідно договору.
Умови оплати: 100% попередня оплата.
Найменування товару, його кількість вказується в рахунках-фактурах.
Пунктом 4.1 договору від 01.08.2022 визначено, що товар повинен бути повністю поставлений покупцю в строк 7 календарних днів після відправлення продавцем письмового повідомлення про готовність товару на відвантаження покупцеві та отримання заявки на постачання товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі.
Згідно з пунктом 4.2 договору від 01.08.2022 умови поставки - самовивіз товару зі складу постачальника за адресою: м. Ізмаїл, вул. Портова, 7; м. Чорноморськ, вул. Промислова, 1.
Пунктом 4.4 договору від 01.08.2022 передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за договором перед покупцем з передачі товару перевізнику.
Відповідно до пункту 5.2 договору від 01.08.2022 постачальник за договором має право нарахувати та стягнути наступні штрафні санкції з покупця за договором:
- за порушення покупцем строків оплати - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника;
- за порушення покупцем строків вивезення придбаного товару - відшкодування вартості зберігання товару у розмірі 10 грн за одне палето-місце (або біг-бег або слінг-бег) за
кожен календарний день зберігання.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору від 01.08.2022 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, при цьому до моменту остаточного виконання його сторонами своїх зобов'язань за договором.
Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладений новий договір, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.
Відповідно до пункту 10.1 договору від 01.08.2022 договір укладений через систему електронного документообігу М.Е.Dос. Окрім цього, рахунок-фактура, додаткова угода, додаток, заявка, акт, акт звірки взаємних розрахунків, первинні бухгалтерські документи та інші документи за договором, можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в М.Е. Dос. Сторона, що підписала документ останньою, якщо документ передбачає зворотне пересилання, зобов'язана невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня, за днем, в якому відбулось підписання, направити файл такого документу адресату. Електронні документи вважаються отриманими адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.
Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу файл з договором №18224 від 01.08.2022 підписаний постачальником 01.08.2022 о 15:28 та покупцем 22.08.2022 о 13:33.
В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення однією стороною іншої про припинення дії договору за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку договору. Враховуючи викладене, дія договору від 01.08.2022 продовжувалась на кожний наступний рік на тих самих умовах. Протягом спірного періоду договір від 01.08.2022 був чинний.
Сторони не надали до суду докази внесення змін до договору від 01.08.2022 шляхом укладення додаткових угод.
Відповідно до статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сторони не надали до суду докази визнання недійсним у судовому порядку договору від 01.08.2022.
Згідно з матеріалами справи на підставі замовлень покупець отримував рахунки-фактури по замовленню від 20.01.2025 №58 на суму 139995грн, від 28.02.2025 №101 на суму 139995грн. та товар - сіль SMARTSALT Помел №1 25 кг (pp) за підписаними сторонами видатковими накладними від 20.01.2025 №102 на суму 139995грн; від 28.02.2025 №159 на суму 139995грн.
Матеріалами справи підтверджене отримання відповідачем товару на загальну суму 279990грн.
Позивач зазначив про часткову оплату за видатковою накладною від 20.01.2025 №102 у розмірі 20137грн50коп, що не спростовується відповідачем. Решта вартості переданого товару в розмірі 259852грн50коп. не була сплачена на момент звернення до суду з позовом.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 07.06.2025 №03П/06 з вимогою сплатити суму боргу та нараховані штрафні санкції. У відповіді від 20.06.2025 на претензію відповідач пропонував позивачу - частково сплатити вартість товару у розмірі 134082грн50коп, зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, товар на суму 125770грн визначити як переданий на реалізацію або передати на потреби ЗСУ. У матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо спірних питань.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару за підписаними сторонами видатковими накладними від 20.01.2025 №102, від 28.02.2025 №159 в строк до 21.01.2025 та до 03.03.2025 відповідно.
Після відкриття провадження у справі №904/3394/25 платіжною інструкцією від 09.07.2025 №3933 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 10000грн.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
До суду відповідач не надав доказів сплати суми боргу в розмірі 249852грн50коп. Відповідач не виконав зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано. Тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 249852грн50коп.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
На підставі пункту 5.2 договору від 01.08.2022 за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 29409грн51коп за періоди 20.01.2025 - 27.02.2025 та 28.02.2025 - 24.06.2025 та штраф у розмірі 3897грн88коп (1,5% х 259852грн50коп).
За розрахунком суду обґрунтований та правомірний розмір пені дорівнює 28793грн84коп, до складу якої увійшли суми:
- у розмірі 15381грн17коп. на суму 119857грн50коп. - за порушення строку оплати за період 22.01.2025 - 24.06.2025;
- у розмірі 13412грн67коп. на суму 139995грн - за порушення строку оплати за період 04.03.2025-24.06.2025.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 615грн67коп.
На підставі пункту 5.3 договору від 01.08.2022 за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 3897грн88коп (1,5% від несвоєчасно сплаченої суми).
Суд перевірив складений позивачем розрахунок штрафу. Розрахунок містить арифметичні помилки. За розрахунками суду правомірний розмір 1,5% штрафу дорівнює 3897грн79коп. (259852грн50коп. х 1,5%).
У задоволенні позовних вимог про стягнення 1,5% штрафу у розмірі 00грн09коп. слід відмовити.
Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі №910/11944/18, від 02.04.2019 у справі №910/7398/18.
З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
В матеріалах справи відсутні докази неможливості своєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару. Разом з відзивом відповідач не надав суду докази існування обставин, що ускладнювали виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару. Тому суд залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних у загальному розмірі 2883грн06коп за періоди 20.01.2025 - 27.02.2025 та 28.02.2025 - 24.06.2025.
За розрахунком суду обґрунтований та правомірний розмір суми 3%річних становить 2817грн33коп, до складу якої увійшли суми 3% річних:
- у розмірі 1517грн10коп. на суму 119857грн50коп. - за порушення строку оплати за період 22.01.2025 - 24.06.2025;
- у розмірі 1300грн23коп. на суму 139995грн - за порушення строку оплати за період 04.03.2025-24.06.2025.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних в розмірі 65грн73коп.
На підставі статті 625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 10155грн65коп за лютий- травень 2025року.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 10155грн65коп за лютий-травень 2025року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Даний позов був сформований в системі “Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
Належний розмір судового збору становитиме 3674грн38коп. ((306198грн60коп х 1,5%)х0,8). Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 918грн60коп. (4592грн98коп.-3674грн38коп.).
Відповідно до пункту частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.
Згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору, сума судового збору в розмірі 120грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3546грн20коп. стягуються з відповідача.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-79, 80, 86, 91, 119, 123, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікконе» про стягнення суми боргу у розмірі 259852грн50коп, пені у розмірі 29409грн51коп, штрафу у розмірі 3897грн88коп, 3% річних у розмірі 2883грн06коп та інфляційних нарахувань у розмірі 10155грн65коп. задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 10000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рікконе» (Ідентифікаційний код 42933033; місцезнаходження: 49034, Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Любарського, буд.143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Салтех Юкрейн» (Ідентифікаційний код 44806430; місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, офіс 109) суму боргу у розмірі 249852грн50коп, пеню у розмірі 28793грн84коп, 1,5%штрафу у розмірі 3897грн79коп, 3% річних у розмірі 2817грн33коп., інфляційні нарахування у розмірі 10155грн65коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3546грн20коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 615грн67коп, 1,5% штрафу в розмірі 0грн09коп, 3%річних в розмірі 65грн73коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова