пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 серпня 2025 року Справа № 903/252/25
Суддя Господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши без виклику сторін
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» від 11.08.2025
про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів
у справі № 903/252/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех», м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро»
про банкрутство,
у провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/252/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро» про банкрутство.
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро»; визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро» на загальну суму 1325215,47 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро»; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Венагро».
12.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
Суддя Якушева І.О. з 11.08.2025 по 17.08.2025 включно перебувала у відпустці.
На обгрунтування заяви ТзОВ «Спецкомунтех» посилається на наступні обставини:
- з наявних в ініціюючого кредитора відомостей, основним видом господарської діяльності боржника є вирощування овочів і баштанних культур. коренеплодів і бульбоплодів, що підтверджується також відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказаний вид діяльності здійснюється на залучених боржником на умовах оренди земельних ділянках, власниками яких є фізичні особи.
Таким чином, специфічними майновими правами, які належать боржнику, є майнові права оренди земельних ділянок, на яких боржником здійснюється вирощування сільськогосподарських культур.
Ризиками в розумінні процедури банкрутства, зокрема, майновими ризиками для кредиторів (як ініціюючого, так і кредиторів, які можуть звернутися з вимогами), є імовірність припинення речового права оренди боржника на земельні ділянки, переоформлення вказаного права на третіх осіб тощо.
Переоформлення в зазначений спосіб речового права оренди боржника призведе до виникнення обставин, за яких землекористувачами земельних ділянок стануть треті особи, не зважаючи на наявність на вказаних земельних ділянках врожаю, вигодонабувачем якого є боржника.
Тобто, матиме місце завуальований та неконтрольований учасниками провадження у справі про банкрутство спосіб відчуження майнових активів боржника.
Обсяги такого відчуження можуть бути суттєвими та визначальними не лише по відношенню до інтересів кредиторів, а й матимуть негативні наслідки у вигляді ризиків для відновлення платоспроможності боржника.
На думку кредитора доцільним є застосування таких заходів забезпечення вимог кредиторів як заборона боржнику та/або третім особам вчиняти дії, спрямовані на розірвання (припинення) дії є договорів оренди, стороною яких є боржник.
У зв'язку з цим кредитор на підставі ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства просить вжити заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Венагро» та/або третім особам вчиняти дії, спрямовані на розірвання (припинення) дії договорів оренди, стороною яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Венагро».
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства як найповнішого задоволення вимог кредиторів.
Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Таким чином, у статті 40 КУзПБ наведено вичерпній перелік спеціальних заходів забезпечення вимог кредиторів (заборона/зобов'язання вчинити або утриматися від вчинення дій, що можуть безпосередньо вплинути на конкурсну/ліквідаційну масу боржника; припинення повноважень керівника) та безальтернативно визначено безпосередніх адресатів (суб'єктів) таких заходів забезпечення - боржник та у випадку припинення повноважень за частиною другою цієї статті - керівник/орган управління боржника.
У статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.
Забезпечення вимог кредиторів по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів боржника, або пов'язаних із ним інших осіб, зокрема, щодо розпорядження належним боржнику майном.
Щодо застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173 зазначив, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173 зазначено, що системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст. 136 ГПК України.
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 року у справі № 910/13208/19, від 22.06.2022 року у справі № 910/15043/21.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення інтересів кредиторів у справі про банкрутство, господарський суд виходить з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також їх спрямованості на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства.
Метою вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів.
Заява ТзОВ «Спецкомунтех» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів ґрунтується лише на припущеннях про ймовірність припинення речових прав оренди боржником на земельні ділянки та можливість переоформлення ним цих прав.
Кредитор у заяві про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів не наводить доказів на підтвердження можливості припинення боржником речових прав оренди на земельні ділянки, не наводить обґрунтувань про те, що невжиття заходів забезпечення вимог кредиторів може істотно ускладнити чи унеможливити судову процедуру розпорядження майном, виконання судових рішень у ній та/або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів кредитора, за захистом якого він звернувся до суду.
Заява ТзОВ «Спецкомунтех» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів містить загальні міркування та припущення кредитора про можливе настання негативних наслідків та про можливе вчинення боржником дій, спрямованих на розірвання (припинення) дії договорів оренди, стороною яких є боржник.
На підтвердження своїх доводів кредитор не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що ТзОВ «Венагро» вчиняються дії, спрямовані на розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, не навів у заяві обставин вчинення боржником конкретних дій, спрямованих на розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, не виклав обставин про наявність чи відсутність у боржника заборгованості з орендної плати.
Крім того, у заяві не зазначено, які саме земельні ділянки перебувають в оренді боржника, на яких підставах.
Заявник має надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Зокрема, у цьому випадку докази, що підтверджують намір орендаря достроково розірвати договори оренди земельних ділянок та вчинені ним у зв'язку з цим дії (надіслання листів, пропозицій, вимог тощо).
Проте, у заяві кредитор посилається лише на ймовірність вчинення боржником дій, спрямованих на розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, ТзОВ «Спецкомунтех» не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність їх вжиття (в т.ч. щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів учасників справи, третіх осіб (власників земельних ділянок)) та не підтвердив належними доказами неможливість збереження (відчуження, зменшення) майнових активів боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин заява ТзОВ «Спецкомунтех» від 11.08.2025 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» від 11.08.2025 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені статтями 256-257 ГПК України.
Ухвала підписана 19.08.2025.
Суддя І. О. Якушева