14.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1715/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 (суддя Педорич С.І., повний текст якої підписаний 18.03.2025) у справі № 908/1715/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ», м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємства “УШБА», смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область
про стягнення 7047840,91 грн,
інша особа, яка має заборгованість перед Боржником - Товариство з обмежено відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» (вул. Незалежної України, буд. 88, квартира 5, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 31522332)
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 у справі № 908/1715/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» (вх.№4982/08-08/25 від 04.03.2025) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі у повному обсязі.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ», в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ “ІНАГРОТЕХ» .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що Боржник на підставі Договору №180501 від 18.05.2021, перерахував відповідачу в якості попередньої оплати за товар кошти в сумі 3 101 788, 19 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Боржника та платіжними інструкціями. Наведені обставини особою, яка має заборгованість перед Боржником не заперечуються, жодних доказів зворотного чи заперечень останній не надав.
У свою чергу, товар за вказаним Договором, оплачений Приватним підприємством “УШБА» (Боржник) на умовах попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» (особа, яка має заборгованість перед Боржником) не поставлено.
В свою чергу, ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" відповідно до умов договору не поставив товар на суму попередньої оплати.
Таким чином, ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" повинно було повернути суму попередньої оплати, проте свій обов'язок не виконало та грошові кошти не повернуло.
Посилаючись на позиції Верховного Суду у постановах від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16, від 29.10.2020 у справі № 1/242, просить звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31522332), яке має заборгованість перед Приватним підприємством «УШБА» (код ЄДРПОУ 25679470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» (Код за ЄДРПОУ 40635925) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі №908/1715/24.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмежено відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Заявляє, що не визнає та заперечує існування заборгованості перед ПП «Ушба», про яку зазначає заявник ТОВ «Інагротех».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.03.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
02.04.2025 матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
07.04.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 у справі № 908/1715/24; розгляд справи призначено на 14.08.2025.
В судове засідання 14.08.2025 сторони не з'явились; будь-яких клопотань з цього приводу суду не направили/, що не перешкоджає перегляду ухвали в апеляційному порядку.
В судовому засіданні 14.08.2025 судом підписано вступну і резолютивну частину постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2024 у справі №908/1715/24 (суддя Левкут В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства “УШБА» (вул. Суворова, буд. 12, кв. 17, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001; ідентифікаційний код 25679470) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» (просп. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 40635925) 2 686 000,68 грн (два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч грн 68 коп.) основного боргу, 1 302 088,44 грн (один мільйон триста дві тисячі вісімдесят вісім грн 44 коп.) пені, 268 600,07 грн (двісті шістдесят вісім тисяч шістсот грн 07 коп.) штрафу, 208 313,74 грн (двісті вісім тисяч триста тринадцять грн 74 коп.) 3% річних, 1 010 677,65 грн (один мільйон десять тисяч шістсот сімдесят сім грн 65 коп.) інфляційних втрат та 84 556,31 грн (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість грн 31 коп.) судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
На виконання рішення суду 18.12.2024 (суддя Дроздова С.С.) видано відповідний наказ.
04.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, яка має заборгованість перед боржником Товариства з обмежено відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС».
Заявник, звертаючись до суду з даною заявою, вказує, що йому стало відомо, що боржник ПП “УШБА» є кредитором ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» за договором поставки №180501 від 18.05.2021, у зв'язку із чим стягувач має право на кошти ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», яке має борг перед боржником в розмірі 3 101 788,19 грн.
На думку заявника, відсутність заперечень з боку ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», який був належним чином повідомлений про судовий розгляд заяви, означає, що заявлена заборгованість існує та не оспорюється ним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 у справі № 908/1715/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі у повному обсязі.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, яку просить стягнути Апелянт. Самі по собі вимоги ПП «УШБА» направлені на адресу ТОВ «АГРОХІМСЕРВІС», без підтвердження іншими доказами, не свідчать про безспірність заборгованості.
Суд також зазначив, що оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що заявником не надано доказів, які б підтверджували, що заборгованість ТОВ «АГРОХІМСЕРВІС» перед ПП «УШБА» в заявленому обсязі дійсно існує, так як і не доведено, що зазначена заборгованість не оспорюється ТОВ «АГРОХІМСЕРВІС».
Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних мотивів.
Оцінюючи доводи заявника, апеляційний суд погоджується з його посиланнями на судову практику Верховного Суду, який вказував на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, обов'язковою та неодмінною умовою для задоволення такої заяви є факт не оспорювання (визнання) особою заборгованості або підтвердження такої заборгованості судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 06.07.2023 у справі № 917/234/21, та ін.), під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16 зазначив, що виходячи з положень ч. 2 ст. 336 ГПК України, під час розгляду такої заяви судам необхідно враховувати, що факт наявності заборгованості не обов'язково має бути підтверджено судовим рішенням. Якщо немає такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним. Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначають не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку ст. 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи була заборгованість взагалі чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 902/831/23).
У своїй правовій позиції, викладеній у постанові від 29.10.2020 у справі № 1/242, Касаційний господарський суд Верховного Суду зазначив, що ст. 336 ГПК України не містить такої обов'язкової умови для звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, як наявність відкритого виконавчого провадження. Основною умовою такого стягнення є те, що така заборгованість існує і не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Частина друга статті 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 908/1276/21 (908/921/22).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного договору поставки № 180501 від 18.05.2021 ТОВ “Агрохімсервіс» зобов'язувалося поставити покупцю - ПП “УШБА» товар згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та складаються до кожної партії товару, та в яких також зазначаються найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, строки та базис поставки (розділи 1 та 2, п. 5.1 Договору), тощо.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що передача Товару Покупцю здійснюється на підставі відповідних видаткових накладних та, в разі необхідності, товарно-транспортних накладних.
Також пунктами 7.1 та 7.2 Договору визначено, що загальна вартість Товару визначається як сума вартості Товару за всіма специфікаціями до цього Договору. Оплата товару здійснюється в порядку на умовах, визначених а Специфікації на поставку відповідної партії Товару.
Господарським судом встановлено, а апеляційним судом перевірено, що надані заявником докази не містять специфікацій до договору з яких можливо було б встановити загальний обсяг зобов'язань сторін за договором та строк їх виконання, а також строк поставки кожної партії товару.
Вказане означає не доведення заявником належними та допустимими доказами підстав та строку виникнення зобов'язань з поставки товару ТОВ “Агрохімсервіс» на адресу покупця ПП “УШБА».
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що заявник не з'ясував наявність та стан заборгованості ТОВ “Агрохімсервіс» перед ПП “УШБА» на дату подання заяви до суду першої інстанції та не подав суду усіх належних, достовірних та допустимих доказів її наявності.
Отже, доказів беззаперечного існування заборгованості заявником не надано.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Таким чином, принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 78 цього Кодексу, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи";
Статтею 79 визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання";
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява №16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, № 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, Господарським судом обґрунтовано встановлена відсутність обох основних складових підстав у їх сукупності для задоволення заяви ТОВ “Інагротех» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме заявником (стягувачем) не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт наявності заборгованості ТОВ “Агрохімсервіс» перед боржником ( ПП “УШБА»), а також факт її безспірності та неоспорюваності зазначеною особою (ТОВ “Агрохімсервіс»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 у справі № 908/1715/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2025 у справі № 908/1715/24 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков