13 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/257/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Яковенко П.А. - на підставі довіреності від 19.12.2024 №19/12-2024;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни, Донецька область, м. Слов?янськ, (вх.№1390 Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24 (суддя Хабарова М.В., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту - 09.06.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни, Донецька область, м. Слов?янськ,
про стягнення 84307,62грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни основного боргу у розмірі 56101,08грн., 3% річних у розмірі 3093,40 грн., пені у розмірі 9997,55 грн. та інфляційних у розмірі 15115,59 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №905/257/24 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 56101,08грн., 3% річних у розмірі 3093,40грн., пеню в розмірі 1999,51грн., інфляційні у розмірі 15115,59грн. та судовий збір у розмірі 2422,40грн.; в іншій частині позову відмовлено.
11.04.2025 на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано наказ.
15.05.2025 боржником - фізичною особою-підприємцем Семенець В.О. подано до господарського суду Донецької області заяву про скасування судового наказу (вх№3485/25). Вказана заява, з посиланням на приписи статті 328 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що боржником сплачено суму основного боргу у розмірі 56101,08грн до винесення судового рішення, отже боргові зобов'язання виконані в повному обсязі, та відповідно підстави для видачі наказу відсутні.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24 задоволено частково заяву фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню; визнано наказ господарського суду Донецької області від 11.04.2025 у справі №905/257/24 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» заборгованості у розмірі 56101,08грн. таким, що не підлягає виконанню; в іншій частині заяви відмовлено.
При постановлені оскаржуваної ухвали судом встановлено, що наказ господарського суду Донецької області від 11.04.2025 виданий на виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2024 у справі №905/257/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, в порядку позовного провадження та відповідно до Розділу V Господарського процесуального кодексу України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", а не в порядку наказного провадження, отже відповідну заяву про скасування судового наказу судом було розцінено, як заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Судом також було встановлено, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що фізична особа-підприємець Семенець Валентина Олександрівна сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у розмірі 56101,08грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71 від 20.03.2024 (призначення платежу оплата заборгованості за природний газ за січень-лютий 2022 згідно Договору постачання газу №101/ПГ-1095-К від 04.12.2020 у сумі 46750.90 грн, ПДВ 20% 9350,18грн).
Натомість, доказів на підтвердження погашення заборгованості зі сплати 3% річних у розмірі 3093,40 грн., пені у розмірі 1999,51грн., інфляційних у розмірі 15115,59 грн. та судового збору у розмірі 2422,40грн. матеріали справи не містять.
З огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено здійснення боржником лише часткового погашення заборгованості у розмірі 56101,08грн. за наказом господарського суду Донецької області від 11.04.2025 у справі №905/257/24, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про наказу таким, що не підлягає виконанню.
Фізична особа-підприємець Семенець Валентина Олександрівна з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24 в частині, якою відмовлено у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення: пені у розмірі 1999,51грн., 3% річних у розмірі 3093,40грн., інфляційних у розмірі 15115,59грн., судового збору у розмірі 2422,40грн., та прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Донецької області від 11.04.2025 у справі №905/257/24 таким, що не підлягає виконанню повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Скаржник звертає увагу суду на те, що зобов'язання в частині основного боргу було належно виконано до моменту ухвалення судового рішення, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №71 від 20.03.2024 наявним в матеріалах справи. Отже, зобов'язання в частині пені, інфляційних та 3% річних не могли виникати або мають вважатися припиненими.
Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд під час розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню проігнорував обставини, що мали істотне значення для справи, а саме: факт ведення бойових дій у м. Слов'янськ (місце проживання боржника) в період виконання зобов'язань, що є форс-мажорними обставинами, які вплинули на своєчасність платежів; не застосував принципи справедливості, добросовісності та розумності, та не зменшив інфляційні та компенсаційні санкції, які в умовах повного виконання основного зобов'язання є надмірними, а також не врахував соціальний статус боржника - пенсіонерки.
Вказані обставини, на думку апелянта, є підставою для зменшення/скасування штрафних санкцій в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, проте, господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки вказаним обставинам.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №905/257/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/257/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
25.06.2025 матеріали справи №905/257/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 13.08.2025 о 13:45 годині.
28.07.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №9227), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни, ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24 залишити без змін.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025, у зв'язку відпусткою судді Гребенюк Н.В., для розгляду справи №905/257/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.08.2025 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №917/257/24 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник позивача з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язковість судового рішення належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (статті 2 та 18 Господарського процесуального кодексу України).
Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №905/257/24 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 56101,08 грн., 3% річних у розмірі 3093,40грн., пеню в розмірі 1999,51 грн., інфляційні у розмірі 15115,59 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
11.04.2025 на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано наказ.
Відповідно до частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За правилами частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Отже, системний аналіз частини 4 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачає правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у разі, зокрема, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Судова колегія зазначає, що підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників є такі: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц.
Як було зазначено вище, 15.05.2025 боржником - фізичною особою-підприємцем Семенець В.О. було подано до господарського суду Донецької області заяву про скасування судового наказу (вх№3485/25) (т.2 а.с. 186-197). Вказана заява, з посиланням на положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що боржником сплачено суму основного боргу у розмірі 56101,08грн до винесення судового рішення, отже боргові зобов'язання виконані в повному обсязі, та відповідно підстави для видачі наказу відсутні.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що фізична особа-підприємець Семенець Валентина Олександрівна сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у розмірі 56101,08грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71 від 20.03.2024 (призначення платежу оплата заборгованості за природний газ за січень-лютий 2022 згідно Договору постачання газу №101/ПГ-1095-К від 04.12.2020 у сумі 46750.90 грн, ПДВ 20% 9350,18 грн) (т.2 а.с. 191).
Натомість, доказів на підтвердження погашення заборгованості зі сплати 3% річних у розмірі 3093,40 грн., пені у розмірі 1999,51грн., інфляційних у розмірі 15115,59 грн. та судового збору у розмірі 2422,40грн., ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи надано не було.
З огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено здійснення боржником лише часткового погашення заборгованості у розмірі 56101,08грн. за наказом господарського суду Донецької області від 11.04.2025 у справі №905/257/24, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви про наказу таким, що не підлягає виконанню.
Щодо доводів апелянта про порушення господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, судова колегія зазначає, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються на довільному тлумаченні норм процесуального законодавства, та фактично спрямовані на перегляд рішення суду першої інстанції та його правової кваліфікації, що суперечить приписам статті?328 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025у справі №905/257/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 270, 271, 275, 277, 281, 328 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семенець Валентини Олександрівни залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/257/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 19.08.2025.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий
Суддя В.С. Хачатрян