07 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/154/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1114 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., повне рішення складено 23.04.2025) у справі №922/154/25
за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, в інтересах держави, в особі Державної податкової служби України, м.Київ,
до 1., м.Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", м.Київ,
про визнання недійсним договору та стягнення 3466747,25 грн,
17.01.2025 до господарського суду надійшла позовна заява керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової служби України до Головного управління ДПС у Харківській області (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (відповідач-2), в якій прокурор просив:
- визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержані за договором №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 кошти в розмірі 3466747,25 грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 3466747,25 грн стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДПС у Харківській області здійснено проведення відкритих торгів № UA-2022-11-25-010810-a та укладено договір від 21.12.2022 із ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під санкціями РНБО. Вважає, що договір від 21.12.2022 укладений із порушенням вимог Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про санкції", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а також указів Президента України з цих питань, а тому договір підлягає визнанню недійсним.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями РНБО, відповідно до Державного реєстру санкції, наслідком чого мало бути відхилення замовником тендерної пропозиції відповідача-2 та відмова в участі у процедурі закупівлі, відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону "Про публічні закупівлі".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі №922/154/25 в позові відмовлено повністю.
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, таким:
- безпідставними є посилання прокурора на Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №157 від 17.02.2023, якою п.44 викладено в новій редакції, оскільки ці зміни набрали чинності 25.02.2023, тобто після виникнення та виконання спірних відносин;
- санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає по зобов'язаннях свого учасника. Отже, ТОВ "Твій Газзбут", зазначивши у гарантійному листі, який був поданий у складі тендерної пропозиції, про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", надало достовірну інформацію щодо учасника;
- рішенням РНБО від 18.06.2021 до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" не було застосовано персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді заборони на здійснення ним публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції". При цьому, у додатку 2 серед юридичних осіб, щодо яких застосовано санкції, відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут". Тому, під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо неперебування ТОВ "Твій Газзбут" під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства;
- оскільки законом та тендерною документацією замовника не встановлений обов'язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на кінцевого бенефіціарного власника учасника процедури закупівлі, то посилання прокурора на те, що ТОВ "Твій Газзбут" зазначило у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, є необґрунтованим;
- допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом "Про санкції"", у суду відсутні підстави вважати, що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор; враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією" у розумінні п.25 ч.1 ст.4 Закону "Про санкції";
- за висновками суду, у замовника ГУ ДПС були відсутні правові підстави для відмови ТОВ "Твій Газзбут" в участі у процедурі відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії (Код ДК 021:2015 09310000-5-: Електрична енергія) за рахунок коштів державного бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-25-010810-a), а також були відсутні правові підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Твій Газзбут", поданої в межах даної процедури закупівлі, відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. З огляду на викладене прокурором не доведено наявність у сторін спірного договору умислу, спрямованого на порушення правового господарського порядку та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
- враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладеного між Головним управлінням ДПС у Харківській області та ТОВ "Твій Газзбут", тому не підлягають застосуванню правові наслідки недійсності правочину;
- також суд дійшов висновку про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Державної податкової служби України в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі №922/154/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; cудові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- вказане судове рішення прийнято з порушенням, неправильним застосуванням норм матеріального (ст. 5, п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 3, 4 Закону України "Про санкції", Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", п. п. 9, 10 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України", ч. 4 ст. 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України") та процесуального права (ст. ст. 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України), а також неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора;
- позов прокурора мотивовано тим, що укладення ГУ ДПС у Харківській області з ТОВ "Твій Газзбут" договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2022, а також його виконання призвело до отримання прибутку ТОВ "Твій Газзбут", що контролюється особою, до якої застосовані санкції, а відтак і збагачення цієї особи, що кардинально суперечить меті та завданню застосування таких санкцій. Винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, та щодо якого рішенням РНБО України від 18.06.2021 було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи;
- ТОВ "Твій Газзбут", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури вказаної закупівлі, нівелювавши застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, внаслідок чого отримало бюджетні кошти (кошти Державного бюджету України) в сумі 3 466 747,25 грн;
- стосовно висновків суду, що санкція у вигляді «заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг» не передбачена Законом України "Про санкції" та відсутності порушень Закону України "Про публічні закупівлі" прокурор звертає увагу на те, що на ОСОБА_1 накладена така санкція як обмеження торговельних операцій, що, на його думку, включає в себе заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, наслідком яких є укладення договорів, зокрема договору постачання природного газу; також на кінцевого бенефіціарного власника відповідача було накладено санкцію, зокрема, у вигляді блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, відтак, стосовно юридичних осіб на кінцевих бенефіціарних власників яких було накладено санкції, банки та небанківські установи зобов'язані встановлювати високий ризик ділових відносин;
- стверджує про поширення на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України "Про санкції" було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції) такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у частині 2 статті 3 Закону України "Про санкції";
- вважає, що виконання зобов'язань за оспорюваним договором про закупівлю призвело до отримання прибутку ТОВ "Твій Газзбут", що контролюється особою, до якої застосовані санкції, а відтак і збагачення цієї особи, що кардинально суперечить меті та завданню застосування таких санкцій. До того ж, відмежування юридичної особи від її бенефіціарного власника, до якого застосовано санкції за здійснення діяльності, спрямованої на заподіяння шкоди державним інтересам, є штучним та становить собою прояв надмірного формалізму, позаяк не враховує правової та майнової залежності юридичної особи від її власника. Крім того, в світлі спірних правовідносин участь ТОВ "Твій Газзбут" у публічних закупівлях є формою уникнення ОСОБА_1 обмежень, застосованих до нього накладеннням відповідних санкцій, шляхом діяльності через підконтрольну юридичну особу. Вибірковий підхід та надмірна формалізація вимог ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" дозволяє підсанкційним фізичним особам нівелювати вищевказаними вимогами Закону та продовжувати отримувати дохід через підконтрольні їм юридичні особи. Вказане стає наслідком прямого порушення основних засад, визначених Законом України "Про санкції" та надає можливість уникнути виконання указів Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
- вказує на те, що рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №7193-р/пк-пз від 06.12.2022 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Твій Газзбут" на рішення замовника про відхилення його тендерної пропозиції у закупівлі UА-2022-11- 03-012010- а.b.1. з підстав зазначення у своїй тендерної пропозиції недостовірної інформації про відповідність вимогам п.11 ч.1 ст.17 Закону. Таким чином, питання можливості участі ТОВ "Твій Газзбут" у закупівлях досліджено уповноваженим державою органом за результатами чого зроблено правовий висновок про неможливість ТОВ "Твій Газзбут" приймати участь у закупівлях;
- весь комплекс накладених на ОСОБА_1 санкцій має на меті убезпечити інтереси держави від негативного впливу діяльності вказаної особи, що може сприяти реалізації загрози національним інтересам та національній безпеці України. Зокрема такий вплив може відбуватися за рахунок коштів, які отримуються підсанкційною особою від господарської діяльності підприємств, кінцевим бенефіціаром яких вона є;
- суд при розгляді справи та прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову фактично обмежився формальним дослідженням питання застосування конкретної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг і залишив без уваги суть, мету і принципи застосування санкцій, а також необхідність їх суворого дотримання задля безпеки нашої держави і громадян;
- участь у публічних закупівлях, що фінансуються за бюджетні кошти, осіб, кінцевий бенефіціарний власник яких (пов'язана особа, фактичний контролер та вигодонабувач) є особою, до якої застосовано санкції, може привести до порушень фундаментальних цінностей суспільства і держави: загрози національній безпеці, неефективного використання державних коштів, порушення принципів публічних закупівель, міжнародного іміджу держави, недостатньої ефективності заходів для боротьби з корупцією;
- вважає, що суд попередньої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що прокурор не довів існування підстав, передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, для визнання правочинів недійсними, що, на думку суду, виключає можливість застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 у зв'язку з перебуванням на навчанні судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/154/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1114 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі №922/154/25; призначено справу до розгляду на 17 липня 2025 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, про що повідомлено учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 12.06.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи, строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 12.06.2025.
11.06.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Головного управління ДПС у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7269), в якому він заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги з огляду на таке: ТОВ "Твій Газзбут" разом із додатком до тендерної документації надав Довідку про санкції від 05.12.2022 № 200-Сл-79105-1222, якою підтвердив, що не перебуває під дією спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції", а також відповідачем 2 самостійно було підтверджено відсутність підстав для відмови в участі у процедури закупівлі шляхом декларування підстав в електронних полях системи Prozorro; на момент розміщення оголошення про проведення процедури відкритих торгів UА-2022-11-25-010810-а, подачі учасниками своїх тендерних пропозицій, розкриття тендерної пропозиції ТОВ "Твій Газзбут", укладення договору № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 у редакції до внесення в неї змін Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 №157; обставини даної справи та положення законодавства свідчать про відсутність у ГУ ДПС умислу, спрямованого на порушення публічного порядку при укладанні спірного договору.
12.06.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7290, документ сформований в системі 11.06.2022), в якому 2-й відповідач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі № 922/154/25 без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що ні законом про публічні закупівлі, ні особливостями на час проведення закупівлі та укладення договору як санкційне запровадження не передбачалося будь-яких обмежень та/або заборон на закупівлю у випадку застосування взагалі будь-яких санкцій до КБВ учасника процедури закупівлі. Вказує на те, що до ТОВ "Твій Газзбут" взагалі не застосовано санкції та не внесено до додатку № 2 рішення РНБО, санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг до КБВ ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1. не застосовано, відтак доводи прокурора не ґрунтуються на законі та не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76,77 ГПК України. Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин; такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22 та у спорі між тими ж сторонами з аналогічних підстав та схожими обставинами у - постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №922/3275/23.
Крім того, вважає безпідставним посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки ці рішення не стосуються спірної закупівлі.
Також, 12.06.2025 до суду від ТОВ "Твій Газзбут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 7291, документ сформований в системі 11.06.2022), в якому 2-ий відповідач просить зупинити провадження у справі № 922/154/25 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення постанови у цій справі.
У клопотанні про зупинення провадження у справі ТОВ "Твій Газзбут" вказує, зокрема, таке:
- однією з підстав позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає ч.3 ст.228 ЦК, яка передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним; прокурор також посилається на статті 203, 215 ЦК;
- на розгляді Об'єднаної палати перебуває справа №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради, 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби (далі - Аудитслужба) до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (далі - СКП "Харківзеленбуд"), 2) Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" (далі - ПП "ЛСВ "Моноліт"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів; справа №922/3456/23 подібна до цієї справи, оскільки в обох справах підлягає застосуванню ст.216 ЦК та ч.3 ст.228 ЦК;
- Верховний Суд зупинив провадження у справах №920/766/24, №927/604/24, №910/9161/24, №910/8243/24 за відповідними клопотаннями.
12.06.2025 до апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від Державної податкової служби України надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 7332), в яких позивач зазначив про те, що уповноважені особи територіальних органів ДПС при здійсненні публічних закупівель керуються власними розпорядчими документами та несуть відповідальність за прийняті ними рішення згідно з чинним законодавством України. Вважає, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків; необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
09.07.2025 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №8469), в яких 2-ий відповідач навів висновки Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі №922/3069/24, якою залишено касаційну скаргу прокуратури без задоволення у подібних відносинах.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 у зв'язку з відпустками судді Істоміної О.А. та судді Тарасової І.В., які входять до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/154/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
В судовому засіданні 17.07.2025 прокурор надав пояснення щодо обставин справи, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, заперечував проти заявленого другим відповідачем клопотання про зупинення провадження. Представник другого відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі та заперечив проти доводів апеляційної скарги прокурора з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Представники позивача та першого відповідача залишили вирішення вказаного клопотання на розсуд суду, надали пояснення щодо обставин справи.
Протокольною ухвалою від 17.07.2025 у справі №922/154/25 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.08.2025 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
В судовому засіданні 07.08.2025 прокурор просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Представник позивача в режимі відеоконференції зазначив про відсутність умислу в проведенні спірної закупівлі в порушення інтересів держави, водночас враховуючи здійснення в даному випадку прокурором захисту інтересів держави вважає за необхідне підтримати апеляційну скаргу. Представник першого відповідача зазначив про укладення спірного договору в рамках чинного на той час законодавства. Представник другого відповідача просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.
Статтями 227, 228 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 13.01.2023 у справі №911/3023/19, від 20.11.2023 у справі №910/14224/20, від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, від 22.01.2025 у справі №910/8568/23, частково на неврахування яких зазначає прокурор).
Щодо визначення подібних правовідносин, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і уразі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Об'єднана палата ухвалою від 20.12.2024 прийняла справу №922/3456/23 до розгляду з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від висновків щодо застосування ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23.
У справі №922/3456/23, що розглядається Об'єднаною палатою, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом про: 1) визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП "Харківзеленбуд", оформленого протоколом від 13.11.2019 №338, яким вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ПП "ЛСВ Моноліт"; 2) визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 №627, укладеного між СКП "Харківзеленбуд" та ПП "ЛСВ "Моноліт"; 3) стягнення з ПП "ЛСВ Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" 2370000 грн та стягнення з СКП "Харківзеленбуд", одержаних ним за рішенням суду 2370000 грн у дохід держави.
За обставинами справи №922/3456/23 прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом, вказував на те, що ПП "ЛСВ Моноліт" порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 №627 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. За таких обставин, за твердженнями прокурора, рішення тендерного комітету, оформлене протоколом від 13.11.2019 №338, та договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 №627, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК. Посилаючись на ч.3 ст.228 ЦК прокурор просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2 370 000,00 грн, а далі - отримані СКП "Харківзеленбуд" за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.
Верховний Суд в ухвалі від 13.11.2024 про передачу справу №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати:
- вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями ч.3 ст.228 ЦК наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції; таку необхідність мотивував тим, що майнові санкції, передбачені положеннями ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 Господарського кодексу України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені ч.1 ст.216, п.1 ч.1 ст.1212 ЦК;
- пропонував відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; необхідність відступу мотивував тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст.51, ч.2 ст.52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції".
Об'єднана палата, приймаючи до розгляду справу №922/3456/23, вказала, що із загального змісту судових рішень у справі №914/1507/23 вбачається, що справа №914/1507/23 є подібною до справи №922/3456/23 за суб'єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин.
Водночас предметом розгляду Об'єднаною палатою у справі №922/3456/23 є питання застосування сукупно ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК до правовідносин у спорах про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, з підстав порушення відповідачем (учасником тендеру) законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів на неконкурентних засадах, що не узгоджується зі законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів у дохід державного бюджету.
У цій же справі №922/154/25 предметом спору є позовні вимоги про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу, які обґрунтовані тим, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Твій Газзбут" знаходиться під санкціями РНБО, наслідком чого, на думку прокурора, мало бути відхилення замовником тендерної пропозиції відповідача-2 та відмова в участі у процедурі закупівлі, відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону "Про публічні закупівлі".
Отже, правовідносини у цій справі №922/154/25 та у справі №922/3456/23, що перебуває на розгляді Об'єднаної палати, не є подібними, з огляду на що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
У листопаді 2022 року замовником - ГУ ДПС у Харківській області у системі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення № UA-2022-11-25-010810-a на проведення відкритих торгів на закупівлю товару - ДК021:2015:09310000-5: Електрична енергія, очікуваною вартістю 5000000,00 грн.
З метою участі у відкритих торгах тендерні пропозиції подано п'ятьма суб'єктами господарювання, що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.
Остаточні тендерні пропозиції становили (разом з ПДВ):
ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" - 3 786 259,20 грн;
ТОВ "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТ АССІСТАНТ" - 3787286,40 грн;
ТОВ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" - 3793316,06 грн;
ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" - 4314230,00 грн;
ТОВ "ОВІС-ТРЕЙД" - 4314240,00 грн.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 09.12.2022 пропозицію ТОВ "Твій Газзбут" визначено переможцем та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.
21.12.2022 за результатами проведення відкритих торгів між ГУ ДПС у Харківській області (як споживачем) та ТОВ "Твій Газзбут" (як постачальником) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102729-22, загальною вартістю 3786259,20 грн (далі - договір).
22.09.2023 між ГУ ДПС у Харківській області (споживачем) та ТОВ "Твій Газзбут" (постачальником) підписано додаткову угоду № 4/60АВ200-102729-22 до договору, відповідно до якої зменшено загальну вартість договору до 3466747,25 грн та об'єм товару - до 686357,00 кВт/год.
Відповідно до пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 22.09.2023), джерелом оплати електроенергії є кошти загального фонду Державного бюджету України.
Згідно зі Звітом про виконання договору, строк дії договору закінчився 31 грудня 2023 року, сума оплати за договором склала 3466747,25 грн (в тому числі ПДВ - 577791,21 грн).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" зареєстровано 10.11.2020, засновник - Егаз Холдінг Гмбх , м.Відень, країна реєстрації - Австрія. Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 , громадянин України, м. Київ, Україна.
Під час дії правового режиму воєнного стану публічні закупівлі здійснюються відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" та Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 26.09.2022, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.09.2022 №217, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1142/38478.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з ст.64-1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов'язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.
Термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" розуміється у значенні, що вживається в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 1702-VII).
В силу абз. 2 ч. 1 ст. 51 Закону № 1702-VІІ юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Ці ж дані вносяться до Форми 1 для реєстрації юридичної особи (за Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5).
Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Вказаним рішенням РНБО передбачено, зокрема, застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком.
Додатком 1 до рішення РНБО визначено наступну фізичну особу:
ОСОБА_1 ; ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького району, Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Крім цього, визначено наступні види обмежувального заходів (відповідно до Закону України "Про санкції"):
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;
9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".
Прокурор в позовній заяві зазначає, що не заперечує відсутність ТОВ "Твій Газзбут" в переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), однак звертає увагу, що винагородоодержувачем (кінцевим беніфеціаром) ТОВ "Твій Газзбут" є ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Також прокурор зауважує, що дія вказаного правового акту існувала в період прийняття рішення замовником про визнання відповідача-2 переможцем закупівлі №UA-2022-11-25-010810-a та укладення з ним договору про закупівлю, що є ознакою здійснення останнім торгівельної діяльності та спрямована на результат отримання прибутку за рахунок публічних (державних) коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
У п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій, серед іншого, є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним, інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до пп. 9, 10 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України" національна безпека України захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Указом Президента України від 24.06.2021 №266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Прокурор стверджує, що незважаючи на наведені вимоги законодавства, ГУ ДПС у Харківській області здійснило проведення відкритих торгів № UA-2022-11-25-010810-a та уклало договір від 21.12.2022 із ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під вищезгаданими санкціями РНБО.
Як зазначає прокурор, під час участі у закупівлі № UA-2022-11-25-010810-a ТОВ "Твій Газзбут" надало ГУ ДПС у Харківській області як замовнику закупівлі гарантійний лист від 05.12.2022 № 200-Сл-79105-1222 про відсутність підстав для відмови у процедурі закупівлі, передбачених ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", у якому, серед іншого, на виконання п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" вказало, що учасник процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" (п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону).
За твердженням прокурора, ТОВ "Твій Газзбут", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні процедури вказаної закупівлі, нівелювавши застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, внаслідок чого отримало бюджетні кошти (кошти Державного бюджету України) в сумі 3466747,25 грн.
Таким чином, прокурор вважає наявним у ТОВ "Твій Газзбут" умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.
За таких підстав, прокурор просив визнати недійсним договір про постачання електричної енергії споживачу №60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Головного управління ДПС у Харківській області одержані за договором № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 кошти в розмірі 3466747,25 грн, а з Головного управління ДПС у Харківській області одержані ним за рішенням суду кошти в розмірі 3466747,25 грн стягнути в дохід держави.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву (вх.№3699) зазначає, що положення законодавства свідчать про відсутність у ГУ ДПС умислу, спрямованого на порушення публічного порядку при укладанні спірного договору. Стверджує про те, що на момент розміщення оголошення про проведення процедури відкритих торгів UА-2022-11-25-010810-а, подачі учасниками своїх тендерних пропозицій, розкриття тендерної пропозиції ТОВ "Твій Газзбут", укладання договору № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 у редакції до внесення в неї змін Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 №157.
Крім того, відповідач-1 звертає увагу, що пунктом 15 Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 (із змінами), закріплено, що ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.
Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає, що відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Заперечуючи проти позову, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву (вх.№3547) зазначає, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" Рада національної безпеки і оборони України (на яке посилається позивач) було вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та відповідно застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2. ТОВ "Твій Газзбут" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення РНБО від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", тому під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо не перебування ТОВ "Твій Газзбут" під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства. Посилання прокурора на безпідставне невідхилення тендерної пропозиції ТОВ "Твій Газзбут" всупереч вимозі пп. 11 п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості) не заслуговує на увагу, оскільки замовником рішення про визначення переможцем ТОВ "Твій Газзбут" прийнято до законодавчого визначення як підстави для відхилення тендерної пропозиції учасника - застосування до учасника процедури закупівлі або кінцевого бенефіціарного власника, члена або учасника (акціонера) юридичної особи - учасника процедури закупівлі, санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно з Законом України "Про санкції".
Прокурор у відповіді на відзив відповідача-2 (вх.№3910) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Прокурор вважає, що доводи відповідача стосовно того, що саме ТОВ "Твій Газзбут" відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 рішення РНБО України від 18.06.2021, оскільки останнє не перебуває під санкціями, слід оцінювати критично, оскільки винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) ТОВ "Твій Газзбут" є громадянин України ОСОБА_1 , щодо якого рішенням РНБО України від 18.06.2021 було застосовано персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Таким чином, обізнаність ТОВ "Твій Газзбут" про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), свідчить про наявність у нього умислу, спрямованого на порушення публічного порядку. Вважає, що договір від 21.12.2022 підлягає визнанню недійсним, з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме у зв'язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ "Твій Газзбут" через недотримання під час його укладення вимог ст. 5 Закону України "Про санкції", Указу Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, статей 5, 17, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, прокурор у відповіді на відзив щодо процесуального статусу відповідача-1 зазначав, що ГУ ДПС як орган державної влади може бути в господарському процесі як позивачем, так і відповідачем, здатний мати і здійснювати процесуальні права та обов'язки сторони, а оскільки сторонами оспорюваного договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2022 є ГУ ДПС у Харківській області (споживач) та ТОВ "Твій Газзбут" (постачальник), тому прокурор у позові визначив відповідачами ГУ ДПС у Харківській області та ТОВ "Твій Газзбут".
Також звертає увагу на те, що у переліку санкцій, застосованих рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 , наявні такі види обмежувальних заходів як «Обмеження торговельних операцій» та «Зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань», що виключають можливість укладення правочинів, наслідком яких є виникнення економічних і фінансових зобов'язань. Вважає, що наведене свідчить про поширення на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України "Про санкції" було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції) такої санкції, як заборона на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у частині 2 статті 3 Закону України "Про санкції".
15.04.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 906/521/20 ).
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Тобто, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Загальні підстави та наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтею 208 ГК України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Статтею 208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина перша). У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (частина друга).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див., зокрема, пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
Підставою для визнання недійсним оспорюваного договору прокурор визначив його невідповідність положенням статті 228 ЦК України, оскільки вважає, що він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до приписів частини 3 статті 228 ЦК України, на яку посилається позивач, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд України (ВСУ) у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-422а14 сформулював висновки про те, що статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними (частини перша та друга статті 228 ЦК), і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (частина третя статті 228 ЦК України).
У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.
Разом із тим Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Частиною 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 ЦК України, зокрема частини третьої цієї норми, ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 20.07.2022 у справі № 911/2961/19 тощо.
В даному випадку спір стосується правочину, який укладено за результатом публічної закупівлі.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон "Про публічні закупівлі".
Згідно зі ст.5 Закону "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 ч.2 ст.40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом "Про санкції".
За умовами п.44 Особливостей замовник зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі в разі, коли наявні підстави, визначені ст.17 Закону "Про публічні закупівлі" (крім п.13 ч.1 ст.17 Закону).
З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (ч.1 ст.1 Закону "Про санкції").
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення РНБО, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст.2 Закону "Про санкції").
Підставами для застосування санкцій є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (п.1 ч.1 ст.3 Закону "Про санкції").
Статтею 4 Закону "Про санкції" встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Отже, перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону "Про санкції", не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".
Втім, розкриття поняття "інших санкцій" Закон ''Про санкції'' не містить.
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 ч.1 ст.4 цього Закону "Про санкції", приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частини 1, 3 ст.5 Закону "Про санкції").
Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22).
Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут", якому належить 100% статутного капіталу в юридичній особі та право голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1.
Президент України Указом від 24.06.2021 №266/2021 ввів в дію рішення РНБО від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
У додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), включений ОСОБА_1 . До нього застосовані такі санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом ''Про санкції''.
Судовою колегією встановлено, що санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно із Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1. не застосована.
Щодо посилання прокурора на застосування до ОСОБА_1. інших санкцій, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції'', а також санкцій у вигляді обмеження торговельних операцій, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про санкції" застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності.
Відповідно до ст.ст. 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 4 ст.236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" та інші).
ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства"). У справі "Кантоні проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у рішенні РНБО від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021 не вказано, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 .
Отже, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом "Про санкції"", у суду відсутні підстави вважати, що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб'єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією" у розумінні п.25 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції".
Разом з тим Східний апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується прокурором, у додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ "Твій Газзбут" не зазначене. Тобто, ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
З огляду на це, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, Верховний Суд під час розгляду подібних справ №922/3275/23 (постанова від 12.12.2024), № 922/3069/24 (постанова від 02.07.2024) зазначив, що застосування персонально санкції до фізичної особи - ОСОБА_1 не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до частин 1 та 3 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
За змістом статті 3 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.
Як встановив суд першої інстанції відповідно до встановлених у справі №922/3275/23 обставин єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" є ЄГАЗ Холдінг ГмбХ, яка належним чином створена та існує згідно з законодавством Республіки Австрія, реєстраційний номер FN 528708 m, зареєстрований офіс розташований: Швіндгассе 5/1/4, 1040 Відень, Республіка Австрія (пункт 1.3.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут").
Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №922/3275/23 зазначив, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов'язання свого учасника.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.12.2024 у справі №922/3275/23, від 02.07.2025 у справі № 922/3069/24 у подібних правовідносинах стосовно означеного питання.
Судова колегія відхиляє посилання прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки ці рішення не стосуються спірної закупівлі та положення ГПК України не зобов'язують при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у рішеннях Антимонопольного комітету України.
Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилання прокурора на Особливості у редакції постанови Кабінету Міністрів України №157 від 17.02.2023, якою пункт 44 викладено в новій редакції, а саме зазначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Так, означені зміни набрали чинності 25.02.2023, у той час як оспорюваний прокурором договір за результатами проведеної процедури закупівлі укладений 21.12.2022, тобто майже за три місяці до внесення відповідних змін.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність прокурором порушення пункту 44 Особливостей та ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" під час проведення процедури відкритих торгів, за результатами яких між сторонами укладений оспорюваний договір, і, відповідно про недоведеність невідповідності укладеного сторонами правочину інтересам держави та суспільства у розумінні ст.228 ЦК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-102729-22 від 21.12.2022, укладеного між відповідачами, а також стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів у розмірі 3466747,25 грн, як похідної позовної вимоги.
З огляду на це, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не з'ясував всіх обставин, які мають значення для справи, є помилковими.
Крім того, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суті порушення інтересів держави і суспільства, про які зазначає прокурор, та визначеного ним суб'єктного складу сторін справи, апеляційний господарський суд окремо зазначає, що цей позов направлений на оскарження ДПС України (визначений прокурором позивачем) правочинів, укладених його територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС) - ГУ ДПС України у Харківській області.
Суд апеляційної інстанції враховує, що виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини першої статті 45 та частини другої статті 4 ГПК України, Положення про ДПС та Положення про Головне управління ДПС, ГУ ДПС України є відокремленим підрозділом ДПС України, яке утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади; діє від імені центрального органу державної влади та може бути стороною в судовому процесі.
Така правова позиція щодо процесуального статусу територіальних органів ДПС України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 910/9262/24, від 11.10.2023 у справі № 915/1604/21, 16.02.2022 у справі № 904/8907/16 (904/6301/20), 31.08.2022 у справі № 921/574/20, 28.10.2022 у справі № 909/13/22, 10.11.2022 у справі № 910/18773/21.
Водночас, позов у цій справі фактично заявлений державою до неї самої в особі відповідних державних органів - ДПС України та ГУ ДПС України у Харківській області.
Наведене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 907/801/20, від 18.04.2024 у справі № 914/2503/22, від 10.09.2024 у справі № 922/230/22, від 08.04.2025 у справі № 910/7435/24.
Разом з тим, в даному випадку з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся прокурор, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Рішення суду в частині підтвердження прокурором підстав представництва та визначення складу учасників, в тому числі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в статусі позивача, сторонами не оскаржується.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому згідно з частиною 4 статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Правовий аналіз положень частини 1 статті 269 ГПК України, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов'язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов'язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб'єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.
При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.
З наведених норм вбачається, що суд апеляційної інстанції не пов'язаний межами доводів та вимог апеляційної скарги лише в разі, коли судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Такою обов'язковою підставою, що прямо вбачається з норми частини 2 статті 278 ГПК України, є порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів (статті 20-23 ГПК України).
Тому апеляційний суд має дотримуватися вимог статті 269 ГПК України щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
В цій частині суд апеляційної інстанції враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.02.2024 у справі №906/1379/15, в якій суд касаційної інстанції зробив висновок про порушення судом апеляційної інстанції вищенаведених норм, оскільки останній вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позаяк зробив висновок щодо обставин (представництва прокурором інтересів держави) поза межами доводів і аргументів прокурора, на які він посилався в апеляційній скарзі.
Відтак, оскільки апеляційна скарга прокурора не містить відповідних доводів, а іншими сторонами рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось, відповідно, суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржуване рішення суду в частині зазначених висновків суду першої інстанції.
З огляду на це, враховуючи, що доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі №922/154/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.08.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза