вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2025 р. Справа№ 925/95/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" та Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 (повний текст складено та підписано 07.03.2025)
у справі №925/95/24 (суддя Зарічанська З.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" (відповідач-1)
Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (відповідач-2)
про стягнення 16 590,44 грн,-
До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" (далі - ПрАТ "Черкаське Хімволокно") 5 241,18 грн (шкоду у подвійному розмірі за період з листопада 2019 року по січень 2021 року), з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго") - 11 349,26 грн (шкоду у подвійному розмірі за період з лютого 2021 року по вересень 2023 року).
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 № 60/128-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 97/60/99-рп/к.21 про порушення ПрАТ "Черкаське Хімволокно" законодавства про захист економічної конкуренції:
- визнано, що ПрАТ "Черкаське Хімволокно" у період з листопада 2019 року по січень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) Товариством на праві договору оренди, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента;
- визнано, що дії ПрАТ "Черкаське Хімволокно", які полягають у розробленні (визначенні) норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013 року, є порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у місті Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) Товариством на праві договору оренди, що призвело до утисків інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;
- за порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ПрАТ "Черкаське Хімволокно" штраф у розмірі 68 000 грн.
Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.11.2023 № 60/137-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 96/60/99-рп/к.21 про порушення КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" законодавства про захист економічної конкуренції:
- визнано, що КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) Товариством на праві договору оренди, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента;
- визнано, що дії КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", які полягають у розробленні (визначенні) економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013 року, є порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у місті Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до утисків інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;
- за порушення, зазначене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" штраф у розмірі 68 000 грн.
Позивач зазначає, що розроблення (визначення) завищених норм споживання гарячої води ПрАТ "Черкаське Хімволокно", які діяли з листопада 2019 року по січень 2021 року, та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", які діяли з лютого 2021 року по вересень 2023 року, відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85, що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що заподіяло йому шкоду в розмірі 2 620,59 грн з листопада 2019 року по січень 2021 року та 5 674,63 грн з лютого 2021 року по вересень 2023 року, у вигляді витрат, пов'язаних із надмірною сплатою коштів за послуги з гарячого водопостачання і, відповідно, водовідведення, при завищенні на 0,5 куб. м/місяць норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій у м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами.
У відзиві відповідач 1 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що листом від 23.10.2019 № 1115 ПрАТ "Черкаське Хімволокно" звернулось до Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків і установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії ПРАТ "Черкаське хімволокно", згідно СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод канализация зданий", а виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням від 05.11.2019 № 1248 затвердив ці норми.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.10.2012 № 553 СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" було визнано таким, що не застосовується на території України в частині вимог щодо водопроводу та каналізації з 01.03.2013 та введено в дію ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II.Будівництво". При цьому п. 1.1 розділу 1 "Сфера застосування" ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація" (які введені в дію з 01.03.2013) визначено: "Ці Норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення".
Отже, відповідач 1 вважає, що застосування БНіП 2.04.01-85 є правомірним при розрахунку норм споживання гарячої води для будинків і споруд, що будувались до введення в дію ДБН В.2.5-64:2012 та не зазнали реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та реставрації. Разом з тим, відповідач 1. зазначає, що його дії щодо застосування норм споживання гарячої води, що були визначені відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85, могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, що є власниками (правомірними користувачами) будинків і споруд, збудованих, реконструйованих, капітально відремонтованих, технічно переоснащених чи реставрованих після 01.03.2013, тобто після введення в дію ДБН В.2.5-64:2012.
На думку відповідача 1, рішення АМКУ не має преюдиційного значення для вирішення спору у даній справі, оскільки не досліджує питання будівництва та/або реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащения чи реставрації будинку за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, рішення АМКУ не підтверджує факту завдання ПрАТ "Черкаське хімволокно" шкоди позивачу, а також не встановлює розміру такої шкоди.
Крім того, відповідач 1 зазначає, що між розрахованою позивачем "шкодою" та діями ПрАТ "Черкаське хімволокно", вчиненими у вигляді звернення до Черкаської міської ради із листом про встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків та установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії ПрАТ "Черкаське хімволокно", відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідач 1 зауважує, що АМКУ своїм рішенням визначив: порушенням є дії, які полягають у розробленні (визначенні) норм споживання гарячої води відповідно до БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013 (п. 2 резолютивної частини рішення АМКУ) та покликається на положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875 (втратив чинність 01.05.2019), де визначено, що затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Відповідач 1. вказує, що запропоновані ним норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії ПрАТ "Черкаське хімволокно", були розглянуті Черкаською міською радою у порядку, визначеному чинним законодавством. Будь-яких заперечень, зауважень чи пропозицій щодо визначення норм споживання гарячої води відповідно до БНіП 2.04.01-85 від Черкаської міської ради не надходило. Зазначені норми споживання затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.11.2019 № 1248.
Таким чином, відповідач 1 вважає, що його дії у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води, не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду споживачам, оскільки можливість застосування норм споживання гарячої води залежить від рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо їх затвердження, а не від факту розроблення (визначення) цих норм споживання відповідачем 1.
Відповідач 2 у відзиві на позов заперечує проти задоволенні позовних вимог із аналогічних підстав, що і відповідач 1. Відповідач 2 також вважає, що застосування БНіП 2.04.01-85 є правомірним при розрахунку норм споживання гарячої води для будинків і споруд, що будувались до введення в дію ДБН В.2.5-64:2012 та не зазнали реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та реставрації, а між розрахованою позивачем "шкодою" та діями КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", вчиненими у вигляді звернення до Черкаської міської ради із листом про встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків та установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідач 2 повідомляє, що запропоновані ним норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, були розглянуті виконкомом Черкаської міської ради у порядку, визначеному чинним законодавством, тому його дії у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води, не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду споживачам, оскільки можливість застосування норм споживання гарячої води залежить від рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо їх затвердження, а не від факту розроблення (визначення) цих норм споживання відповідачем 2.
У відповідях на відзиви відповідачів позивач заперечує проти викладених ними аргументів та зазначає, що останні безпідставно стверджують, що позивач вважає, що до нього як споживача, повинні були застосовуватись норми споживання гарячої води, що визначені ДБН В.2.5-64:12, замість норм визначених відповідно до БНіП 2.04.01-85.
За твердженням позивача це суперечить п. 3 позовної заяви, де зазначається, що розроблення (визначення) завищених норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил (а не застосування уже встановлених норм) ПрАТ "Черкаське Хімволокно", які діяли з листопада 2019 року по січень 2021 року є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що заподіяло йому шкоду.
Щодо твердження відповідачів про те, що обсяги споживання води, в тому числі і гарячої, залежать від технічних характеристик труб, запірної арматури, можливостей автоматичного регулювання тиску у насосного обладнання, вимог до проектування та інших чинників, що впливають на норми споживання води, позивач зазначає, що таке не відповідає дійсності. Позивач вважає, що враховуючи норму п. 3.8. ДБН В.2.5-64:2012 при розрахунку обґрунтованих норм споживання води враховуються такі основні чинники, як рівень впорядкування багатоквартирних будинків, число споживачів, кількість санітарних приладів, витрати води на пожежегасіння тощо.
Висновок відповідачів, що застосування БНіП 2.04.01-85 є правомірним при розрахунку норм споживання гарячої води для будинків і споруд що будувались до введення в дію ДБН В.2.5-64:2012 та не зазнали реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та реставрації, позивач заперечує, тим більше норму споживання гарячої води для житлових будинків квартирного типу з ванною від 1500 до 1700 мм в 120 л/добу.
Позивач вказує, що для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких відсутні прилади обліку, в тому числі для нормування витрат на потреби гарячого водопостачання житлових і громадських споруд використовується керівний технічний матеріал КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні".
Щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції відповідачами та завданою позивачу шкодою, останній вказує, що такий встановлений в рішеннях адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
З твердженнями відповідачів, що їх дії у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду споживачам, оскільки норми затверджувалися рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради, позивач не погоджується з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 та 2.2 Процедури встановлення тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженої Постановою НКРЕКП від 08.04.2020 № 768 для встановлення тарифів на послугу з постачання гарячої води заявник подає до НКРЕКП розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючі матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, в тому числі обсяг використання послуги з постачання гарячої води споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами обліку. Також затверджені норми споживання гарячої води на одного мешканця на місяць зазначаються в п. п. 7.1 - 7.4 Додатку 4 до Процедури. Відповідно до п. 2.4 Процедури, Виконавець послуги забезпечує достовірність наданої ним інформації". Розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючі матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, при затвердженні норм не подавалися.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 позов до Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" на користь ОСОБА_1 5 241,18 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 956,55 грн судового збору.
Позов до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 11 324,40 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 2 066,91 грн судового збору.
В решті позову до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1 26.03.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.03.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу відповідача-1 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24. Ухвалено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 28.03.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
04.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.04.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено сканкопію платіжної інструкції №527 від 01.04.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 535,19 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24. Об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 з апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24. Ухвалено розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" та Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач-1 вважає рішення необґрунтованим, таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, та внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що є безумовною підставою для їх скасування.
Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Суд дійшов помилкового висновку, що доводи та докази надані Позивачем при розгляді справи №925/95/24, на підставі яких прийнято Оскаржуване рішення, є більш вірогідними, ніж доводи, надані Відповідачем 1 та Відповідачем 2.
Судом не досліджено та не встановлено кому саме заподіяно шкоду нібито протиправними діями Відповідача 1 та Відповідача 2, у зв'язку з тим, що Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 року №60/128-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» не було встановлено конкретних осіб яким нанесено шкоду, а квартира зазначена в позові належить чотирьом власникам, які в рівних долях мали сплачувати за комунальні послуги та яким могло бути завдано шкоду.
На момент спірних правовідносин (листопад 2019 року - вересень 2023 року), квартира, АДРЕСА_2, належить ОСОБА_1., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що також підтверджується інформацією, викладеною в листі від 07.08.2023 № 8871-2 Департаменту "Центр надання адміністративних послуг" Черкаської міської ради про те, що за адресою АДРЕСА_1 , станом на 07.08.2023 зареєстровано 4 особи.» чим лише підтверджує факт можливого завдання шкоди, чотирьом особам, які могли оплачувати рахунки.
В матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме Позивач сплачував усі рахунки, оскільки Позивачем до позову долучено лише дві платіжні інструкції від 25.11.2023 року №0.0.3326279226.1 та №0.0.3326279223.1 на загальну суму 1258,42 грн. які він оплатив самостійно.
З аналізу Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що в ньому не передбачено механізму відшкодування шкоди. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Вважає, що позивачем не доведено, а судом не досліджено та не встановлено факту завдання шкоди саме Позивачу, в розмірі, задоволеному судом.
Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що між розрахованою Позивачем «шкодою» та діями ПРАТ «Черкаське хімволокно», вчиненими у вигляді звернення до Черкаської міської ради із листом про встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків та установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії ПРАТ «Черкаське хімволокно», відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Посилається на те, що дії Відповідача 1 у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води, не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду Позивачу, оскільки можливість застосування норм споживання гарячої води залежить від рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо їх затвердження, а не від факту розроблення (визначення) цих норм споживання Відповідачем.
Відповідач-2 не погоджується з рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі № 925/95/24, вважає його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, та внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що є безумовною підставою для їх скасування.
Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Суд дійшов помилкового висновку, що доводи та докази надані Позивачем при розгляді справи №925/95/24, на підставі яких прийнято Оскаржуване рішення, є більш вірогідними, ніж доводи, надані Відповідачем 1 та Відповідачем 2, окрім того, вважає, що судом були порушені правила встановленої ст. 20 ГПК України підсудності справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Посилається на те, що судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Зазначає, що позивач не є споживачем комунальних послуг, які надаються КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», що підтверджується наданими Позивачем рахунками за комунальні послуги, з них вбачається, що комунальні послуги Позивачу надаються ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Судом не досліджено та не встановлено кому саме заподіяно шкоду нібито протиправними діями Відповідача 1 та Відповідача 2, у зв'язку з тим, що Рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 року №60/128-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» не було встановлено конкретних осіб яким нанесено шкоду, а квартира зазначена в позові належить чотирьом власникам, які в рівних долях мали сплачувати за комунальні послуги та яким могло бути завдано шкоду.
На момент спірних правовідносин (листопад 2019 року - вересень 2023 року), квартира, АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що також підтверджується інформацією, викладеною в листі від 07.08.2023 № 8871-2 Департаменту "Центр надання адміністративних послуг" Черкаської міської ради про те, що за адресою АДРЕСА_1 , станом на 07.08.2023 зареєстровано 4 особи.» чим лише підтверджує факт можливого завдання шкоди, чотирьом особам, які могли оплачувати рахунки.
В матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме Позивач сплачував усі рахунки, оскільки Позивачем до позову долучено лише дві платіжні інструкції від 25.11.2023 року №0.0.3326279226.1 та №0.0.3326279223.1 на загальну суму 1258,42 грн. які він оплатив самостійно.
З аналізу Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що в ньому не передбачено механізму відшкодування шкоди. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Вважає, що позивачем не доведено, а судом не досліджено та не встановлено факту завдання шкоди саме Позивачу, в розмірі, задоволеному судом.
Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що між розрахованою Позивачем «шкодою» та діями ПРАТ «Черкаське хімволокно», вчиненими у вигляді звернення до Черкаської міської ради із листом про встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків та установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії ПРАТ «Черкаське хімволокно», відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Посилається на те, що запропоновані Відповідачем 2 норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання послуг ліцензіатом з постачання теплової енергії КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», були розглянуті Черкаською міською радою у порядку, визначеному чинним законодавством. Будь-яких заперечень, зауважень чи пропозицій щодо визначення норм споживання гарячої води відповідно до БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель» від Черкаської міської ради не надходило. Зазначені норми споживання були затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.11.2019 № 1248.
Вважає, що дії Відповідача 2 у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води, не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду Позивачу, оскільки можливість застосування норм споживання гарячої води залежить від рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо їх затвердження, а не від факту розроблення (визначення) цих норм споживання Відповідачем.
У відзивах на апеляційні скарги відповідачів позивач повністю спростовує їх доводи, оскаржуване рішення просить залишити без змін.
Одночасно подав клопотання про постановлення окремої ухвали з направленням її до Черкаської обласної прокуратури для внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для організації розслідування. Клопотання мотивоване тим, що наведені обставини можуть мати відповідні ознаки правопорушень посадовими та службовими особами відповідачів та органу місцевого самоврядування, які не охоплюються юрисдикцією господарського суду, зокрема законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.364 та ч.1 ст.367 КК України.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з підстав необґрунтованості.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач-1 наполягає на доводах своєї апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2013 ПАТ "Черкаське хімволокно" (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) підписали Договір № 1764/7 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води. (далі - Договір)
Надалі, на сайті ПрАТ "Черкаське Хімволокно" розміщений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води від 13.10.2021 (далі - Договір від 13.10.2021), який відповідно до п. 1 є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуги з постачання гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та відповідно до п. 2 якого, вважається укладеним через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб сайті виконавця https://khimvolokno.com.ua/.
Отже, між позивачем та відповідачем 1. виникли правовідносини на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 13.10.2021.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.02.1998, ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: 1/5 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси 04.02.1998.
З викладеного вбачається, що на момент спірних правовідносин (листопад 2019 року - вересень 2023 року), квартира АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що також підтверджується інформацією, викладеною в листі від 07.08.2023 № 8871-2 Департаменту "Центр надання адміністративних послуг" Черкаської міської ради про те, що за адресою АДРЕСА_3 станом на 07.08.2023 зареєстровано 4 особи.
У рішенні Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 у справі № 97/60/99-рп/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", у справі, яка розглянута за заявою гр. ОСОБА_1 встановлені такі обставини щодо відповідача 1.
Листом від 23.10.2019 № 1115 ПрАТ "Черкаське Хімволокно" звернулося до міського голови м. Черкаси щодо встановлення (затвердження) норм споживання гарячої води у житлових будинках, установах та організаціях для господарсько-побутових потреб, підприємницької діяльності та ведення підсобного господарства по зоні надання Товариством послуг з централізованого постачання гарячої води. Розраховані (визначені) ПрАТ "Черкаське Хімволокно" норми споживання гарячої води були згідно із БНіП 2.04.01-85.
Розглянувши вказаний лист Товариства рішенням від 05.11.2019 № 1248 Виконком затвердив норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій у м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 куб м/міс.
У рішенні Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.11.2023 у справі № 97/60/98-рп/к.21, "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", у справі, яка розглянута за заявою гр. ОСОБА_1 , що залишено в силі рішенням від 13.06.2024 у справі № 910/1241/14 Господарського суду міста Києва, постановою від 30.10.2024 Північного апеляційного господарського суду та постановою Верховного Суду від 23.01.2025, встановлені такі обставини щодо відповідача 2.
КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" листом від 11.01.2021 № 07/31 звернулось до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води. Розраховані (визначені) Підприємством норми споживання гарячої води були, зокрема на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель".
Розглянувши зазначений лист Підприємства, Виконком Рішенням від 02.02.2021 № 73 затвердив норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 куб. м/місяць.
Суд встановив та сторонами не заперечується, що у період з листопада 2019 року по жовтень 2023 року відповідач 1. надавав позивачу послуги гарячого водопостачання за тарифами, розробленими з урахуванням БНіП 2.04.01-85 та надсилав квитанції/рахунки за надані послуги (з урахуванням кількості мешканців - 4 особи та норми використання води на 1 особу - 3,5 куб. м).
Із квитанції за жовтень 2023 року на суму 869,61 грн (4 х 77,72 х 3,5, абонентська плата 9,08 грн, функціонування систем ГВП 44,47 грн), всього до сплати 859,61 грн (борг(+)/переплата(-) на 01.10.2023 - 835,80, сплачено в 10.2023 (-) 835,80) випливає, що станом на жовтень 2023 року у позивача відсутня заборгованість за оплату послуги з гарячого водопостачання перед відповідачем 1, що не заперечується відповідачем 1.
У період з листопада 2019 року по жовтень 2023 року КП "Черкасиводоканал" надавало позивачу послуги з централізованого водовідведення за тарифами, розробленими з урахуванням БНіП 2.04.01-85 та надсилало рахунки на оплату наданих послуг (з урахуванням кількості мешканців - 4 особи та норми використання води на 1 особу - 3,5 куб. м), що свідчить про наявність правовідносин між позивачем та КП "Черкасиводоканал" із надання послуг централізованого водовідведення.
Відсутність заборгованості у позивача за надання послуги з централізованого водовідведення станом на жовтень 2023 року випливає зі змісту наданого позивачем рахунку на оплату послуг з централізованого водовідведення за жовтень 2023 року, відповідно до якого, поточний борг на 31.10.2023 становить 388,81 грн, всього до сплати нараховано 388,81 грн та платіжною інструкцією від 25.11.2023 про сплату позивачем 388,81 грн на рахунок КП "Черкасиводоканал".
Отже, з викладеного випливає, що у період з листопада 2019 року по січень 2021 року позивач оплачував послуги з гарячого водопостачання та централізованого водовідведення за тарифами, розробленими ПрАТ "Черкаське Хімволокно" та затвердженими рішенням Виконкому Черкаської міської ради, у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року - за тарифами, розробленими КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" та затвердженими рішенням Виконкому Черкаської міської ради.
05.10.2023 за заявою ОСОБА_1 від 01.09.2020 б/н щодо можливого порушення ПрАТ "Черкаське Хімволокно" та/або виконавчим комітетом Черкаської міської ради законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалила рішення у справі № 97/60/99-рп/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - рішення від 05.10.2023), яким постановила:
1. Визнати, що приватне акціонерне товариство "Черкаське Хімволокно" (ідентифікаційний код юридичної особи 00204033: м. Черкаси) у період з листопада 2019 року по січень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) Товариством на праві договору оренди, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента.
2. Визнати, що дії приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" (ідентифікаційний код юридичної особи 00204033: м. Черкаси), які полягають у розробленні (визначенні) норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) Товариством на праві договору оренди, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
3. За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код юридичної особи 00204033: м. Черкаси) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
16.11.2023 за заявою ОСОБА_1 від 21.02.2021 б/н щодо можливого порушення КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" та/або виконавчим комітетом Черкаської міської ради законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси, Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалила рішення у справі № 97/60/98-рп/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - рішення від 16.11.2023), яким постановила:
1. Визнати, що комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522; м. Черкаси) у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента.
2. Визнати, що дії комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522; м. Черкаси), які полягають у розробленні (визначенні) економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
3. За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522; м. Черкаси) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
4. Зобов'язати комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522; м. Черкаси) у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
Рішенням від 13.06.2024 у справі № 910/1241/24 за позовом КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/137-р/к від 16.11.2023 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та постановою Верховного Суду від 23.01.2025, Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.
Зі змісту наведених рішень Антимонопольного комітету України випливає, що БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", на підставі яких відповідачами розроблялись норми споживання води, відповідно до яких, в тому числі, норма витрат гарячої води для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами становить 120 л/добу або 3,5 куб. м на місяць, втратили чинність 01.03.2013, у зв'язку із прийняттям та веденням в дію ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1. Проектування. Частина ІІ. Будівництво", згідно з якими витрати гарячої води на одного мешканця для І кліматичного району для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, становлять 100 л/добу або 3 куб. м на місяць.
Позивач вважає, що враховуючи норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з відповідачів належить стягнути грошові кошти що є розміром подвійної шкоди, завданої йому у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
З аналізу Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що в ньому не передбачено механізму відшкодування шкоди. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). (ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом. (ст. 255 ГК України)
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України)
Загальне правило ст. 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.
Аналізуючи положення статті 1166 ЦК України можна дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 910/147/22, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21 та близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21, які є подібними зі справою, що розглядається, з огляду на предмет та підстави (стягнення шкоди відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції") позову, а також правове регулювання, і на які покликається скаржник.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).
Водночас, з урахуванням положень ст. 74 ГПК України, у контексті спірних правовідносин, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
З наданих позивачем квитанцій наданих послуг випливає, що при розрахунку вартості послуги відповідач 1. застосовував показник норми об'єму води на 1 особу - 3,5 куб. м, тоді як відповідно до ДБН В.2.5.-64:2012, які підлягали застосуванню у спірний період, нарахування вартості послуг постачання гарячої води споживачам без вузлів обліку мало б здійснюватися за показником 3 куб. м, що встановлено у рішеннях Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 та від 16.11.2023. Отже, позивач у кожному місяці переплачував за 0,5 куб. м об'єму води за 1 особу, або 2 куб. м за зареєстрованих у квартирі чотирьох осіб за постачання гарячої води.
З наданих позивачем копій рахунків на оплату послуг з централізованого водовідведення впливає, що при розрахунку вартості послуги КП "Черкасиводоканал" застосовувало показник норми об'єму води на 1 особу - 3,5 куб. м, тоді як відповідно до ДБН В.2.5.-64:2012, які підлягали застосуванню у спірний період, нарахування вартості послуг водовідведення споживачам без вузлів обліку мало б здійснюватися за показником 3 куб. м, що встановлено у рішеннях Антимонопольного комітету України від 05.10.2023 та від 16.11.2023. Отже, позивач у кожному місяці переплачував за 0,5 куб. м об'єму води за 1 особу, або 2 куб. м за чотирьох осіб також за водовідведення.
Як встановлено судом, у період з листопада 2019 року по січень 2021 року позивач оплачував постачання гарячої води та водовідведення за тарифами, розробленими ПрАТ "Черкаське Хімволокно", у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року - за тарифами, розробленими КПТМ "Черкаситеплокомуненерго".
Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата послуг із постачання гарячої води та її відведення у більшому розмірі, ніж передбачена ДБН В.2.5-64:2012.
Заперечення відповідачів про те, що застосування ДБНіП 2.04.01-85 є правомірним при розрахунку норм споживання гарячої води для будинків і споруд, що будувались до введення в дію ДБН В.2.5-64:2012 та не зазнали реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення та реставрації, судом обґрунтовано відхилені з огляду на те, що згідно п. 111 рішення від 05.10.2023 та п. 118 рішення від 16.11.2023, відповідно до роз'яснень Мінрегіону при встановленні норм споживання гарячої води при відсутності вузлів обліку необхідно керуватись саме ДБН В.2.5.-64:2021, як оновленими нормами, що були розраховані з метою приведення застарілих положень у відповідність із сучасними умовами, характером економічних відносин і чинним законодавством. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/1241/24.
Жодних застережень щодо можливої диференціації застосування тарифів залежно від року побудови будинку рішення не містять.
Протиправна поведінка відповідачів полягає у тому, що у зв'язку із розробленням економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, вони порушили норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Доводи відповідачів про те, що дії відповідачів у вигляді розроблення (визначення) норм споживання гарячої води, не можуть бути безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду споживачам, оскільки можливість застосування норм споживання гарячої води залежить від рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо їх затвердження, а не від факту розроблення (визначення) цих норм споживання відповідачами судом відхилені з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Отже, послуги з постачання гарячої води є комунальними послугами та підпадають під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги")
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
Відповідно до пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги" (в редакції чинній на час прийняття рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 05.11.2019 № 1248).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги (в редакції чинній на час прийняття рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 73 від 02.02.2021).
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (введений в дію з 01.05.2019)), до повноважень органів місцевого самоврядування належать затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869) цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Порядку формування тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 767 (далі - Порядок № 767) цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які надають послугу з постачання гарячої води та тарифи яким встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Цей Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб'єктів господарювання, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку тарифів.
Згідно п. 1.3. Порядку № 767, виконавець послуги - суб'єкт господарювання, який надає споживачу послугу з постачання гарячої води та є власником (володіє або користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.
Відповідно до пп. 9 п. 2.2 Процедури встановлення тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 768 (далі - Процедура № 768) до заяви щодо встановлення тарифів (додаток 1 або 2) додаються в паперовому та електронному вигляді розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючі матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, а саме: копії рішень органів місцевого самоврядування про затвердження норм споживання житлово-комунальних послуг на постачання гарячої води.
Згідно п. 34 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі - Правила № 1182) плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку.
Із зазначених приписів законодавства, що діяли на час прийняття рішень Виконкомом Черкаської міської ради № 1248 від 05.11.2019 та № 73 від 02.02.2021, випливає, що розроблення (визначення) норм споживання гарячої води покладено саме на виконавця таких послуг.
Вказане також встановлено у рішеннях від 05.10.2023 та від 16.11.2023, а саме те, що дії відповідачів визнані зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, що полягають саме у розробленні (визначенні) економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок розроблення (визначення) ними економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води позивач переплатив грошові кошти за гарячу воду та її відведення. Викладене спростовує доводи відповідачів про відсутність причинно-наслідкового зв'язку.
Зважаючи на те, що відповідачами порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме через винні дії відповідачів позивачу завдано шкоду, яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована відповідачами у подвійному розмірі.
Позивач наводить розрахунок подвійної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів, враховуючи щомісячну переплату ним за гарячу воду та її відведення в розмірі 0,5 куб. м на одну людину, тобто за чотирьох зареєстрованих осіб позивач щомісяця необґрунтовано переплачував за 2 куб. м гарячої води та її відведення.
Позивач розраховує збитки на підставі тарифів, які, зокрема вказувались відповідачем 1. у квитанціях та рахунках за надані послуги з гарячого водопостачання та на підставі рахунків за послуги з водовідведення, які надані суду в копіях, а також на підставі нижченаведених нормативних документів, відповідно до яких встановлені тарифи.
Відповідно до п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 11.12.2018 № 1811 Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Приватним акціонерним товариством "Черкаське Хімволокно", яке є виконавцем цих послуг, установлено тариф на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води 85,05 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість.
У п. 4 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.10.2021 № 1094, встановлено тариф на послугу з постачання гарячої води 64,77 грн/м.куб (77,72 грн/м.куб (з ПДВ). Відповідно до п. 10 цього рішення, воно набирає чинності з дати опублікування та діє до 01.10.2022. Зазначене рішення опубліковано 13.10.2021, проте, зі змісту квитанції за надані послуги за листопад 2021 року випливає, що відповідач 1. застосовує такий тариф з 13.11.2021.
Згідно з пп. 3.1. п. 3 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12.04.2022 № 299, затверджено з дати опублікування цього рішення тариф на послугу з постачання гарячої води (з ПДВ) для населення - 117,40 грн/м куб. Зазначене рішення опубліковане 14.04.2022.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.04.2022 № 320 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.10.2021 № 1094, в п. 2 якого зазначено, що рішення набирає чинності з 14 квітня та діє до 01.10.2022. Тобто тариф у розмірі 117,04 грн/м куб. діє з 14.04.2022 до 01.10.2022, а з 01.10.2022 продовжує діяти тариф 77,72 грн/м куб.
Крім того, постановою НКРЕКП від 19.03.2019 № 348 внесено зміни до постанови від 26.11.2015 № 2868, відповідно до яких, тариф на послугу з централізованого водовідведення - 6,26 грн за 1 куб. м (без ПДВ), або 7,512 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Цей тариф, КП "Черкасиводоканал" застосовувало по жовтень 2020 року включно з врахуванням обмежень і рекомендацій у зв'язку з коронавірусною хворобою в Україні.
Постановою НКРЕКП від 17.09.2019 № 1968 внесено зміни до постанови від 16.06.2016 № 1141, згідно з якими тариф на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 6,23 грн за 1 куб. м (без ПДВ), або 7,476 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Цей тариф мав діяти з 19.09.2019 по 04.02.2020 включно.
Постановою НКРЕКП від 04.02.2020 № 283 внесено зміни до постанови від 16.06.2016 № 1141, згідно з якими тариф на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 8,42 грн за 1 куб. м (без ПДВ), або 10,104 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Цей тариф мав діяти з 05.02.2020. З врахуванням обмежень і рекомендацій в зв'язку з короновірусною хворобою в Україні тариф застосували в листопаді 2020 року.
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 № 2499 внесено зміни до постанови від 16.06.2016 № 1141, згідно з якими тариф на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 9,75 грн за 1 куб. м (без ПДВ), або 11,70 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Цей тариф діяв по грудень 2021 року включно.
Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2863 встановлено тариф на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,50 грн за 1 куб. м (без ПДВ), або 11,80 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Цей тариф продовжував діяти до кінця спірного періоду.
Вищезазначені тарифи збігаються із тарифами, які зазначені в квитанціях, рахунках щодо наданих позивачу комунальних послуг.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильне проведення, зокрема, за листопад 2019 року, відповідно до квитанції за надані послуги з гарячого водопостачання, відповідач 1. нарахував позивачу 1 190,72 грн з розрахунку на 4 мешканців по 3,5 м куб на 1 особу, за тарифом 85,05 грн/м куб.: 85,05 х 3,5 = 297,68 грн; 297,68 х 4 = 1 190,72 грн. Як уже встановлено судом, такі суми позивачем оплачені.
За листопад 2019 року, відповідно до рахунку на оплату за централізоване водовідведення, КП "Черкасиводоканал" нарахувало позивачу до сплати 274,04 грн. З урахуванням тарифу за водовідведення - 7,512 грн/м куб., норма споживання гарячої води, а відтак і її відведення на 1 особу - 3,5 м куб., з викладеного випливає, що за водовідведення саме гарячої води позивачу нараховано 105,17 грн за таким розрахунком: 7,512 грн х 3,5 куб. м х 4 особи. Як уже встановлено судом, позивачем такі суми оплачені.
Так у свою чергу позивач розраховує переплату за постачання гарячої води та водовідведення у листопаді 2019 року із застосуванням вказаних тарифів щодо різниці між застосованою нормою використання води на 1 особу - 3,5 м куб. та нормою, яка підлягала застосуванню відповідно до ДБН В.2.5-64:2012 - 3 м куб.:
4 (кількість мешканців) х 0,5 (3,5 - 3) х 85,05 (тариф гарячого водопостачання) = 170,10 грн - сума переплати за гаряче водопостачання;
4 (кількість мешканців) х 0,5 (3,5 - 3) х 7,512 (тариф водовідведення) = 15,02 грн - сума переплати за водовідведення.
За таким порядком позивач здійснює розрахунок збитків, які йому завдані.
Дослідивши розрахунок шкоди, яку належить стягнути з відповідача 1. за період листопад 2019 року - січень 2021 року у розмірі 2 620,59 грн, здійснений позивачем, судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Також судом враховано, що позивач здійснює нарахування у серпні 2020 року за 27 днів, тоді як квитанцією за серпень 2021 року передбачено нарахування за 31 день, а у вересні 2020 року за 5 днів, тоді як квитанцією за вересень 2020 року передбачено надання послуг протягом 31 дня. Водночас, не виходячи за межі позовних вимог, судом правильно визнано обгрунтованою суму збитків, що завдані внаслідок переплати за послугу з постачання гарячої води у розмірі 2 620,59 грн.
На підставі ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції, позивачем правомірно розраховано розмір завданої шкоди відповідачем 1. у подвійному розмірі - 5 241,18 грн (2 620,59 х 2).
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок шкоди, яку належить стягнути з відповідача 2. за період лютий 2021 року - вересень 2023 року у розмірі 5 674,63 грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, за винятком нарахувань за травень 2023 року.
Так позивач помилково здійснює нарахування за послуги надані у травні 2023 року за 21 день у розмірі 124,62 грн:
за надання послуги з постачання гарячої води - 4 (кількість мешканців) х 0,5 х 77,72 (тариф гарячого водопостачання) : 31 (кількість днів у місяці) х 21 (кількість днів у місяці, протягом яких послуга надавалась) = 105,30;
за надання послуги з водовідведення - 4 (кількість мешканців) х 0,5 х 13,80 (тариф водовідведення) : 31 (кількість днів у місяці) х 21 (кількість днів у місяці, протягом яких послуга надавалась) = 19,32.
Водночас у місяці травні 2023 року 31 календарний день, а відповідно до квитанції за травень 2023 року послуга не надавалась позивачу протягом 12 днів. Отже, відповідно, послуга надавалась позивачу протягом 19 днів, а не протягом 21 дня, як розраховує позивач.
Тому за правильним розрахунком суду першої інстанції, сума збитків у зв'язку з переплатою за послуги, що надані у травні 2023 року буде:
за надання послуги з постачання гарячої води - 4 х 0,5 х 77,72 : 31 х 19 = 95,27;
за надання послуги з водовідведення - 4 х 0,5 х 13,80 : 31 х 19 = 16,92, що разом становить 112,19 грн.
а сума збитків позивача, які понесені у зв'язку зі здійсненою переплатою за послуги надані з лютого 2021 року по вересень 2023 року становить 5 662,20 грн.
При цьому судом враховано, що за серпень та вересень 2021 року, червень, серпень та вересень 2022 року позивач у розрахунку застосовує меншу кількість днів надання послуги, ніж передбачено квитанціями про надання послуг за відповідні періоди. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
На підставі ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції, судом проведено розрахунок завданої шкоди відповідачем 2. у подвійному розмірі - 11 324,40 грн (5 662,20 х 2), та не виходячи за межі позовних вимог, правильно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 - 11 324,40 грн.
Щодо доводів відповідача-2 про те, що судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт та послуг колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правильно розглянув справу в порядку господарського судочинства.
Позивач є кінцевим споживачем комунальної послуги, а рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 97/60/98-рп/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (рішення від 16.11.2023) встановлено факт заподіяння шкоди споживачам всього міста, позивачем доведено заподіяння шкоди саме позивачу, оскільки надавач послуг надсилав квитанції за надані послуги на один особовий рахунок щодо 4 мешканців квартири (копії квитанції за період з листопада 2019 по жовтень 2023 долучені до позовної заяви), відсутність заборгованості станом на жовтень 2023, що підтверджується матеріалами справи, свідчить про те, що всі рахунки буди оплачені.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апелянтів про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідчів з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідачів (апелянтів) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" та Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №925/95/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №925/95/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко