вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2025 р. Справа№ 910/13562/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025
у справі № 910/13562/24 (суддя Я.В. Маринченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг»
про стягнення 173 652,29 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» про стягнення 173 652,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 31.01.2023 № 55105019ПУ в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у листопаді 2023 року, яка становить 358675,68 грн. Позивач зазначає, що за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 158675,68 грн, яку просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4728,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 10248,45 грн..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість у розмірі 158 675,68 грн, 3% річних у розмірі 4 728,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 248,45 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» (через систему «Електронний суд») звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, з порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належного мотивування при відхиленні доводів Відповідача щодо солідарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» по справі № 910/13562/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
01.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.
18.04.2025 через систему «Електронний суд» позивачем був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 31.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» приєдналося до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах публічної Комерційної пропозиції «Тимчасова» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» (далі - Споживач).
Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 55105019, а Договір з Боржником зареєстровано за реквізитами - № 55105019ПУ від 31.01.2023 (далі - Договір).
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п.2.1. Договору)
Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується із Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. (п.5.8. Договору)
Додатком №2 до Договору визначено комерційну пропозицію «Тимчасова» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги».
Відповідно до абз. 1 розділу 5 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Згідно із абз. 2 розділу 5 Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається Постачальником Споживачу на підставі отриманих від Споживача/ оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника.
Відповідно до абз. 3 розділу 5 Комерційної пропозиції у разі не отримання Споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем.
Розділом 12 Комерційної пропозиції передбачено, що Постачальник може інформувати Споживача, зокрема, надавати рахунки на оплату та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин Сторін або може бути корисною для Споживача, шляхом направлення відповідної інформації, зокрема, через особистий кабінет та засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору або заявіприєднання до умов Додатку «Умови електронного обміну інформацією» до договору про постачання електричної енергії або зазначену у будь-якому іншому додатку до укладеного між сторонами Договору, вказану у листуванні між сторонами, як інформація для здійснення зв'язку або зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Листом від 13.11.2023 №25/4/7/10/35671 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору від 31.01.2023 № 55105019ПУ з 07.11.2023.
Згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З наявного в матеріалах справи листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» №64147/3/01/5 від 24.10.2024 вбачається, що ТОВ «БУДБІЛДІНГ» за листопад 2023 року було спожито 135862 кВт*год електричної енергії.
06.12.2023 позивачем було сформовано та виставлено відповідачу рахунок №55105019/11/1 від 01.12.2023 за спожиту електричну енергію на суму 358675,68 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Б15», як поручителем за Договором поруки №551050191/06/2023 від 31.01.2024, укладеного між ТОВ «Київські енергетичні послуги» (Кредитор) та ОСББ «Б15» (Поручитель) в рахунок погашення нарахувань за листопад 2023 року позивачу сплачено грошові кошти на загальну суму 200000 грн (від 04.01.2024 на суму 100000 грн та від 09.01.2024 на суму 100000 грн), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту електричну енергію.
Так, судом встановлено, що за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 158 675,68 грн.
16.04.2024 позивачем було направлено відповідачу вимогу №25/4/7/20/11515 від 15.04.2024 у якій позивач вимагав здійснити оплату заборгованості за фактичну спожиту електричну енергію у розмірі 158 675,68 грн.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 158 675,68 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 728,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 248,45 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 728,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 248,45 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/13562/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов