вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" серпня 2025 р. Справа№ 910/4152/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 12.08.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025
у справі №910/4152/25 (суддя Н.Б. Плотницька)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Інвестбуд»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим В'ячеславович
про визнання недійсним договору та стягнення 8 193 603 грн 06 коп, -
02.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Інвестбуд» (далі, відповідач-2) про визнання недійсним договору від 10.01.2025 №04/25 та стягнення 8 193 603 грн 06 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства України з метою приховання та виведення активів, а також створення перешкод для виконання судового рішення, укладено договір від 10.01.2025 № 04/25, який має ознаки фраудаторного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.05.2025.
09.04.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про залишення позову без розгляду.
29.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про зменшення розміру позовних вимог та заява про закриття провадження у справі.
05.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині немайнової вимоги про визнання недійсним договору та про закриття провадження у справі в частині стягнення 8 193 603 грн 06 коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №910/4152/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» в частині вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Інвестбуд» про визнання недійсним договору від 10.01.2025 №04/25 залишено без розгляду. Закрито провадження у справі №910/4152/24 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Інвестбуд» про стягнення 8 193 603 грн 06 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 98 323,24 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №1446 від 31.03.2025.
07.05.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «ФЗ Солюшіонс» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4152/24, в якій відповідач-1 просив суд стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 47 000 гривень.
Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» витрати на правничу допомогу в розмірі 37 000,00 грн.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції з посиланням на положення частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність часткового покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» витрат відповідача-1 на оплату правничої допомоги у розмірі 37 000 грн 00 коп. Суд зазначив, що заявлені до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 47 000 грн є необґрунтованими, а також не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі. Зазначене обумовлено тим, що при дослідженні судом наданого адвокатом детального розрахунку витрат на надання професійної правничої допомоги було встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 05.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» в судове засідання не з'явився, однак як вбачається з наданого відповідачем детального розрахунку витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом Карпухіним Ярославом Володимировичем включено до нього витрати на «відвідування суду з метою представництва інтересів клієнта в судових засіданнях під час розгляду справи у суді - 1 засідання (05.05.25) - 3 000 грн 00 коп.». Окрім того, суд врахував, що заява про залишення позову без розгляду є документом процесуального характеру, а не документом, що стосується суті спору.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 30.05.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- розгляд заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу було здійснено з порушенням приписів частини 3 статті 221, частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України із постановленням ухвали про її задоволення без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи;
- правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача-1 у суду першої інстанції не було. У рішенні суду відсутнє обґрунтування «необґрунтованих дій позивача», внаслідок яких відповідач на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України мав би право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4152/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
12.06.2025 матеріали справи №910/4152/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 08.07.2025.
Відповідачі та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання, призначене на 08.07.2025, з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс».
Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд у судовому засіданні 08.07.2025 розпочав розгляд апеляційної скарги по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 оголошено перерву до 12.08.2025.
У судове засідання, призначене на 12.08.2025, з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво».
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи міститься розписка представника відповідача-1 та довідки про доставку копій ухвали суду від 08.07.2025 до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд».
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів та третьої особи.
Позивач у судовому засіданні 12.08.2025 підтримував доводи апеляційної скарги, просив оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати.
У судовому засіданні 12.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткової ухвали, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з огляду на таке.
Дослідивши доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом заяви про ухвалення додаткового судового рішення без призначення судового засідання та належного повідомлення учасників справи, колегія дійшла таких висновків.
Відповідно до частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення та прийняття оскаржуваної ухвали) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін (пункт 7.39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи №910/4152/25 здійснювався у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а тому заява відповідача-2 від 07.05.2025 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за результатами залишення частини позову без розгляду, а в іншій - закриття провадження у справі, також повинна була розглядатись у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.
При цьому колегія суддів зазначає, що положення частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України про те, що суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення задля забезпечення права кожної сторони у справі висловити свої доводи та заперечення щодо розміру витрат, які заявник хоче компенсувати за рахунок іншої сторони, забезпечити, за необхідності, участь свого представника у такому судовому засіданні.
Відповідно до частин 2-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо) (частина 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).
Місцевий господарський суд, утім, порушив порядок розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення суду, розглянувши її у письмовому провадженні (без проведення судового засідання) та без повідомлення учасників справи.
Зазначене позбавило позивача можливості висловити свої заперечення щодо поданої відповідачем-1 заяви до прийняття додаткового рішення, доводи скаржника з приводу чого є обґрунтованими.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи зазначене, оскільки судом було порушено порядок розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування додаткової ухвали суду як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Водночас, скасування судового рішення на вказаній підставі не виключає обов'язок суду апеляційної інстанції дослідити та встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового судового рішення з урахуванням, у тому числі, висловлених позивачем в апеляційній скарзі заперечень щодо поданої заяви.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду/закриття провадження у справі здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Однак, як вбачається зі змісту ухвал Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та від 29.05.2025 у даній справі суд першої інстанції не встановлював, що дії позивача з подання позову та розгляду даної справи були необґрунтованими.
Судом апеляційної інстанції, у свою чергу, встановлено, що провадження у даній справі про визнання недійсним договору від 10.01.2025 №04/25, укладеного між відповідачами, та стягнення у порядку реституції з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів у розмірі 8 193 603 грн 06 коп, було відкрите 03.04.2025.
Після відкриття провадження у справі відповідач-1 сплатив позивачу борг у повному обсязі у виконавчому провадженні №76986260 з виконання наказу №908/1890/23 (910/8606/23), виданого Господарським судом Запорізької області 17.01.2024.
Зазначене підтверджується наданою позивачем довідкою від 14.04.2025 № 1100 Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про розподіл стягнутих сум за виконавчим провадженням №76986260, з якої вбачається, що наказ №908/1890/23 (910/8606/23), виданий Господарським судом Запорізької області 17.01.2024 фактично виконаний в повному обсязі. У межах виконавчого провадження №76986260 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» стягнуто 9 120 275 грн 87 коп. (5 660,00 грн - витрати виконавчого провадження, 8 256 268,17 грн - кошти стягнуті на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво», 825 626,82 грн - основна винагорода приватного виконавця, 32 720,88 грн - надмірно стягнуті кошти за виконавчим провадженням, повернені Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс». Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. від 14.04.2025 закінчено виконавче провадження № 76986260 з примусового виконання наказу № 908/1890/23 (910/8606/23), виданого Господарським судом Запорізької області 17.01.2024.
Позовна вимога щодо стягнення коштів у даній справі в розмірі 8 193 603,06 грн була заявлена в якості реституції поруч із вимогою про визнання недійсним договору №04/25 від 10.01.2025, відповідно, як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, подальша сплата заборгованості на користь ТОВ «АЛД Інжиніринг та будівництво» виключала необхідність визнання недійсним Договору №04/25 від 10.01.2025 для захисту прав та інтересів позивача.
Таким чином, після сплати заборгованості (після відкриття провадження у даній справі) у справі №910/4152/25 між сторонами не залишилось неврегульованих питань.
Як обґрунтовано наголошує позивач, відсутність предмета спору унеможливлювало вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. У зв'язку з цим позивачем і було подано заяву про залишення немайнової позовної вимоги без розгляду та про закриття провадження у справі в частині заявленої вимоги майнового характеру.
Вищевказане свідчить про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «АЛД Інжиніринг та будівництво» на користь ТОВ «ФЗ Солюшіонс». В оскаржуваній ухвалі суду, при цьому, відсутнє будь-яке обґрунтування «необґрунтованих дій позивача», внаслідок яких відповідач мав би право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
За наведених обставин за результатами апеляційного перегляду справи суд доходить висновку, що заява ТОВ «ФЗ Солюшіонс» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За результатами розгляду апеляційної скарги позивача Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Господарський суд міста Києва, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, допустився порушення норм процесуального права, доводи скаржника із приводу чого є обґрунтованими.
З огляду на вищевикладене додаткова ухвала суду в даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ Солюшіонс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/4152/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву «ФЗ Солюшіонс» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі №910/4152/25 залишити без задоволення.
Матеріали справи №910/4152/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.08.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко