79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2025 р. Справа №926/401/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, вих.№30.58/02-1291ВИХ-25 від 14 травня 2025 року
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року (повний текст підписано 08.05.2025), суддя Ніколаєв М.І.
про зупинення провадження
у справі №926/401/25
за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Чернівці
в інтересах держави в особі:
позивача Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації, м. Чернівці
до відповідача Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, с.Тереблече, Чернівецька область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
про скасування державної реєстрації речових прав з одночасною зміною цих прав
встановив:
Чернівецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації із позовною заявою до Тереблеченської сільської ради про скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Чернівецького району Чернівецької області за Тереблеченською сільською об'єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423) на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2023, номер запису 52103994, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та зміною категорії і цільової призначення спірної земельної ділянки на землі “Землі оборони» із цільовим призначення (код згідно з КВЦПЗ 15.03) для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.
Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення №262-10/21 від 18.11.2021“Про прийняття земель державної власності у комунальну власність» Тереблеченська сільська рада прийняла у комунальну власність земельну ділянку за кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га.
Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону встановлено, що вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони та знаходиться в межах прикордонної смуги, тож протиправно передана в комунальну власність.
За таких обставин прокурор вважає, що державна реєстрація речового права комунальної власності на зазначену земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасною зміною цього права на право державної власності за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року у справі №926/401/25 зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верхового Суду та оприлюднення повного тексту судового рішення у справі №902/122/24.
Ухвала суду мотивована п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, а саме: переглядом судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд встановив, що з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у цій справі №926/401/25 та у справі №902/122/24 за характером спору (щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги), сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №902/122/24.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року у справі №926/401/25 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області. Зокрема, зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у справі №926/401/25 зовсім інший предмет спору, аніж у справі №902/122/24. Так, предметом позову у справі №926/401/25 є земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га, яка знаходиться у прикордонній смузі, оскільки розташована на місцевості між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень. Водночас, предметом позову у справі №902/122/24 (на підставі якої суд вважає, що необхідно зупинити провадження у справі) є земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913, які частково розташовані у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж лінії державного кордону, сформовані, як землі сільськогосподарського призначення, та які Вінницька обласна державна (військова) адміністрація планувала, але позбавлена можливості виділити (надати у постійне користування) військовій частині (прикордонному загону) для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону. Тобто, на думку апелянта, вказані правовідносини ніяк не можна назвати подібними, оскільки тут зовсім різний предмет спору та різні правовідносини, а отже рішення суду першої інстанції про зупинення провадження у справі №926/401/25 є передчасним. Поряд з тим, зазначає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому, зазначає, що відповідно до положень статті 228 ГПК України ухвалення рішення про зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду, водночас, наразі відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи, оскільки всі наявні докази у справі дозволяються встановити та оцінити факти, викладені у позовній заяві - розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га в межах прикордонної смуги, тобто на місцевості між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень, а також приналежність її до земель оборони. Більше того, скаржник вказує, що ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі, незважаючи на об'єктивну можливість встановити та оцінити всі обставини справи, суд першої інстанції фактично унеможливив її розгляд по суті, у зв'язку із чим і надалі порушуються інтереси держави у користуванні землями оборони в межах прикордонної смуги та охорони державного кордону України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №926/401/25 за апеляційною скаргою Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року, витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; Позивачу, відповідачу та третій особі надано строк (10 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивів на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана учасникам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів - 05 червня 2025 року о 15:39 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що як вбачається з матеріалів даної справи та ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2025 р. у справі №902/122/24, предметом спору у цих справах є правовий статус земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги. Доводи прокурора про різний предмет спору у цих справах, на думку відповідача, є необґрунтованими та безпідставними, таким чином суд першої інстанції обґрунтовано виснував про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 902/122/24 зважаючи на те, що правовідносини у цій справі та у справі № 902/122/24 за характером спору, сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, а аргументи апелянта зводяться до його незгоди з висновками суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі.
У поясненнях на апеляційну скаргу третя особа вважає ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року законною та обґрунтованою. Зокрема, зазначає, що в контексті даної справи №926/401/25 слід врахувати, що вона є подібною до справи №902/122/24: повністю збігається склад учасників (прокуратура в інтересах держави в особі ОВА, відповідачі: селищна рада та Головне управління Держгеокадастру, третя особа- військова частина Держприкордонслужби), характер урегулювання встановлюється нормами ст. 3 Закону України «Про землі оборони», ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державний кордон», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим", об'єктом спірних правовідносин є теж земельна ділянка, що розташована в межах прикордонної смуги та перебуває у комунальній власності, цільове призначення землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення. Отже, правовідносини у даній справі та у справі №902/122/24 є тотожними, оскільки стосуються розгляду вимог про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників до суду не надходило.
Згідно з ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 2 ГПК України серед основних завдань господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції щодо поняття, суті та меж зупинення провадження у справі. Так, зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23).
Верховний Суд також зауважує, що саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, адже цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду.
Отже, процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 910/2597/23).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Відповідач, звертаючись із клопотанням про зупинення провадження у даній справі, мотивував його тим, що ухвалою Великою Палати Верховного суду від 26.03.2025 прийнято до розгляду справу №902/122/24 для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 розділу Х “Перехідні положення» Земельного кодексу України, а саме щодо віднесення/не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взяв до уваги те, що правовідносини у цій справі № 926/401/25 та у справі №902/122/24 за характером спору (щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги), сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/122/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №902/122/24.
При поданні позову прокурором заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Чернівецького району Чернівецької області за Тереблеченською сільською об'єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423) на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2023, номер запису 52103994, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.
Позивач у заяві про уточнення позовних вимог уточнив позовні вимоги зазначивши, що з зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації державному реєстратору необхідно змінити категорію і цільове призначення спірної земельної ділянки на землі “Землі оборони» із цільовим призначення (код згідно з КВЦПЗ 15.03) для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України».
Зупиняючи провадження у цій справі, місцевий господарський суд виходив із того, що ухвалою Великої Палати Верховного суду від 26.03.2025 вирішено прийнято до розгляду справу № 902/122/24.
Предметом розгляду даного судового спору є вимоги прокурора про скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Чернівецького району Чернівецької області за Тереблеченською сільською об'єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423) на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2023, номер запису 52103994, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та зміною категорії і цільової призначення спірної земельної ділянки на землі “Землі оборони» із цільовим призначення (код згідно з КВЦПЗ 15.03) для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.
Предметом розгляду у справі № 902/122/24 є вимоги позивачів про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 зі справи №233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття “подібні правовідносини» - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін “подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін “подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у справі №926/401/25 ключовим є вирішення питання щодо визначення правового режиму спірної земельної ділянки, яка розміщена в межах прикордонної смуги, а відтак і можливість стверджувати про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.
Наведене свідчить, що місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи, що правовідносини у цій справі № 926/401/25 та у справі №902/122/24 за характером спору (щодо визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги), сферою правового регулювання та ключовою правовою проблемою є подібними, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/122/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі, навів мотивоване обґрунтування своїх висновків щодо необхідності зупинення провадження у справі та, користуючись своїм правом, закріпленим у п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України та правомірно зупинив провадження у справі №926/401/25 до розгляду Великою Палатою Верхового Суду та оприлюднення повного тексту судового рішення у справі №902/122/24.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі (п.12).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що скаржниками не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у даній справі та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року у справі №926/401/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - без задоволення.
Матеріали справи №926/401/25 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.