Справа № 524/8697/24 Номер провадження 22-ц/814/1531/25Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
11 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Карпушина Г. Л.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року у складі судді Ковальчук Т. М.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75273277 від 15 червня 2021 року у розмірі 10 115,40 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу (за тілом) у сумі 6 334 грн та заборгованості за процентами в сумі 3 781,40 грн.
Позов мотивовано тим, що 15 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75273277, згідно умов якого останній отримав у користування кредитні кошти в сумі 6 334 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,99 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Вказаний договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 7ibsSpg5082.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало відповідачу грошові кошти, проте, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з повернення позики та сплати процентів.
19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 1911, згідно якого первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язався їх прийняти.
Пунктом 5.2. договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимог № 3 від 19.11.2021 до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» отримало право вимоги до відповідача за договором позики № 75273277 від 15.06.2021 на загальну суму 21 459,59 грн.
ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не здійснювало нарахувань за договором позики.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість, яка складає 10 115,40 грн та судові витрати.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, суд повинен перевірити як факт наявності у клієнта права вимоги до боржника, так і факт переходу права вимоги до фактора, зокрема, здійснення повної оплати фактором клієнту права вимоги, що переходить, відсутність доказів якої є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості.
Не погодившись з даним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що необхідність перевірки перерахунку коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги (факторингу) необхідно у випадку, якщо зазначеним договором визначений момент набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. Проте, у спірних правовідносинах моментом переходу права грошової вимоги є підписання додатків до договору та прийняття реєстру прав вимог, які передаються.
Вказує на помилковість посилань суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12), оскільки вважає, що обставини у справах, які переглядались касаційним судом, та у даній справі не є подібними. Разом з тим, повідомляє, що між первісним кредитором (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та новим кредитором (ТОВ «Фінансова компанія управління активами») за договором факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року здійснені розрахунки у повному обсязі, що підтверджується актом про взаємні розрахунки за вказаного договору факторингу.
Зазначає, що у зв'язку з тим, що за результатом розгляду судом першої інстанції даної справи виникла необхідність у підтвердженні обставини стосовно виконання новим кредитором зобов'язань за договором факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року перед первісним кредитором, вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції копії договору факторингу із зазначенням ціни відступлення права грошової вимоги та акту про взаємні розрахунки за договором факторингу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Глушко З. В. просить апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами статті 526 ЦК України загальні умови виконання зобов'язання полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, у тому числі з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статі 1046, частини першої статті 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19 (провадження № К/9901/35352/19), договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
За частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, що діяла на момент укладення спірного кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
По справі встановлено, що 15 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75273277, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку, або достроково, та сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (а .с. 10).
Згідно з пунктами 2, 3 договору позики основними параметрами надання позики, зокрема, є: сума позики - 6 334 грн, строк позики - 30 днів, процентна ставка - 1,99 % в день (фіксована), які нараховуються на залишок позики згідно графіку платежів за кожен день користування позикою, включаючи дати отримання та повернення.
Підписанням цього договору позики позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальнику наданий паспорт позики; позичальник до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, розміщені за наведеним у договорі посиланням, і зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (підпункти 5.1. - 5.2. пункту 5 договору позики).
Цей договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (пункт 5 договору позики).
Як вбачається зі змісту довідки про ідентифікацію, договір підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора 7ibsSpg5082, який був надісланий позикодавцем 15 червня 2021 року о 21 год. 55 хв. на адресу електронної пошти, повідомлену позичальником при укладенні договору (а. с. 15).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором позики виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 15 червня 2021 року погоджену у договорі суму позики у розмірі 6 334 грн шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується банківською випискою з рахунку за період з 15 по 27 червня 2021 року (а. с. 119-120).
19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) укладено договір факторингу № 1911 з додатками (а. с. 16-24, 29, 31), відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги, а фактор приймає належні клієнту права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимог № 3 в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами.
З підписаного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» реєстру прав вимог № 3 від 19 листопада 2021 року вбачається, що останнє набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором позики у загальному розмірі 21 459,59 грн, з яких 6 334 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 125,59 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а. с. 32-34).
Відповідно до здійсненого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики за період з 15 червня 2021 року по 15 липня 2021 року за тілом позики складає 6 334 грн, за нарахованим та несплаченими процентами - 3 781,40 грн, всього - 10 115,40 грн, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору (а. с. 23-24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія управління активами», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу та відповідно переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за спірним договором позики № 75273277 від 15.06.2021, укладеним між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних активів» та ОСОБА_1 .
Такий висновок місцевого суду колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.
У постановах від 27 березня 2018 року № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року № 925/3/7, від 25 квітня 2018 року № 910/24257/16 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 19 травня 2020 у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався місцевий суд у оскаржуваному рішенні, апеляційний суд вважає, що вони стосуються фактичних обставин, які не є подібними з обставинами у цій справі, оскільки там ключовим моментом переходу права грошової вимоги є день оплати коштів за договором відступлення права грошової вимоги.
Тоді як пунктом 5.2. договору факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.
Таким чином, моментом переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 є підписання фактором та клієнтом Реєстру права вимог № 3 від 19.11.2021, під номером 3291 у якому значиться боржник за договором позики № 75273277 від 15.06.2021 ОСОБА_1 , а не здійснення фактором повної оплати за договором факторингу, як помилково вважав суд першої інстанції, факт якої у спірних правовідносинах не впливає ні на перехід права грошової вимоги до позивача, ні на права та обов'язки відповідача по справі.
Обставини, якими визначається момент переходу права вимоги за договором факторингу у справах, на які посилався суд в оскаржуваному рішенні, та у справі, що переглядається апеляційним судом, є різними, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з мотивів відсутності доказів правонаступництва кредитора у спірних правовідносинах є помилковим.
Викладене свідчить, що на підставі договору факторингу від 19 листопада 2021 року № 1911 позивач набув право вимоги до відповідача за спірним договором позики, що вбачається з фактичних обставин справи та підтверджується належними у справі доказами.
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», як правонаступник первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вправі вимагати повернення позичальником ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 75273277 від 15.06.2021 і такому праву кредитора кореспондується обов'язок боржника відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини першої статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як уже зазначалось апеляційним судом, відповідно до вимог апеляційної скарги позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики у розмірі 10 115,40 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 6 334 грн та заборгованості за процентами, розрахованими за фіксованою процентною ставкою - 1,99% на день в межах 30-денного строку позики (строку договору) в сумі 3 781,40 грн.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач отримав позику у сумі 6 334 грн, проте взяті на себе зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, отримані у позику кошти у встановлений договором строк не повернув.
Отже, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу підлягає задоволенню у розмірі 6 334 грн.
У свою чергу, наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами у сумі 3 781,40 грн відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки містить підстави для нарахування процентів за договором позики у межах строку його дії - до 15 липня 2021 року (а. с. 12-14).
Зважаючи на викладене та враховуючи, що заявлена до стягнення сума процентів за позикою визначена у межах суми, право вимоги на яку в установленому порядку набуто позивачем, відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спірним договором позики у сумі 10 115,40 грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно матеріалів справи ТОВ «Фінансова компанія управління активами» при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, при подачі апеляційної скарги - 3 633,60 грн, а всього - 6 056 грн, які в порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» - задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» 10 115,40 грн заборгованості за договором позики № 75273277 від 15 червня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» 6 056 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
Г. Л. Карпушин