Справа № 543/776/24 Номер провадження 22-ц/814/934/25Головуючий у 1-й інстанції Попадюк С. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
07 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цапенко Оксани Миколаївни на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року,
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором № 07027-01/2022 у розмірі 32400,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 09.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» (далі ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07027-01/2022.
31.01.2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 31012023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 31012023 від 31.01.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32400 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20400 грн - сума заборгованості за відсотками.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 07027-01/2022, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 07027-01/2022 в розмірі 32400,00 грн.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 07027/01/2022 від 09.01.2022 в розмірі 25800 грн, яка складається з: 12000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 8700 грн - заборгованість за процентами (відсотками) за період з 09.01.2022 по 06.02.2022; 5100 грн - заборгованість за процентами (відсотками) за період з 07.02.2022 по 23.02.2022.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 2410 грн 89 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони погодили, що поза межами строку кредитування позичальник сплачує проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір.
Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Цапенко Оксана Миколаївна, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд не надав правову оцінку тим обставинам, які порушили права відповідача в силу вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року.
У відзиві представник "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення- без змін.
В обґрунтування відзиву зазначено, що рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою, а в її задоволенні має бути відмовлено.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір, сторони погодили, що кредит видається строком на 29 днів: з 09.01.2022 до 06.02.2022, це є строк правомірного користування кредитними коштами, упродовж якого позичальник сплачує кредитору проценти у загальній сумі 8700 грн згідно паспорта споживчого кредиту (а.с.8).
Відповідно до п.4.3 розділу 4 «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» договору якщо кошти не повернуті до 06.02.2022, то з 07.02.2022 настає прострочення боржника, у зв'язку з чим останній сплачує проценти за неправомірне користування коштами максимально упродовж 90 днів.
Суд прийшов до висновку, що умови договору про нарахування процентів після 06.02.2022 протягом 90 днів за своєю правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.
Таким чином, сторони погодили, що поза межами строку кредитування позичальник сплачує проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір.
Відхиляючи доводи представника відповідача про наявність у відповідача пільг щодо сплати процентів за користування кредитом відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року (набрав чинності 23 квітня 2021 року), суд виходив щ того, що відповідно до копії військового квитка, який міститься у матеріалах справи (а.с.51 на звороті), відповідач ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією 12.03.2022, тобто вже після спливу строку, за який на користь позивача з відповідача належить стягнення заборгованості з відсотків за кредитним договором № 07027/01/2022 від 09.01.2022.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Матеріалами справи не встановлено та відповідачем не надано доказів застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, сформовані у справі №199/3051/14 віл 15.07.2020, за змістом якого для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.
Наведений обов'язок відповідачем не виконано, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положення якого, серед іншого, стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі на спірні правовідносини не поширюються.
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ураховуючи те, що за доводами апеляційної скарги рішення місцевого суду оскаржується лише у частині щодо незастосування судом вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в іншій частині колегією суддів не переглядається у порядку ст.367 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цапенко Оксани Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль