Житомирський апеляційний суд
Справа №290/1688/24 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В.
Категорія 96 Доповідач Коломієць О. С.
11 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
за участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №290/1688/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Пилипчук Юрій Геннадійович
на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Шакалова А.В.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт її перебування на утриманні громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначала, що вона є неповнорідньою сестрою загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день загибелі військову службу проходив у ВЧ НОМЕР_1 .
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. До настання смерті ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому ОСОБА_3 допомагав заявниці та її родині з веденням приватного господарства за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вона та особи, які проживали в будинку, були єдиними членами сім'ї загиблого ОСОБА_3 . Звертала увагу, що за період проходження військової служби ОСОБА_3 постійно надавав їй матеріальну допомогу на її утримання та на утримання її дітей, оскільки заявниця та її чоловік ОСОБА_4 фактично вже довгий час не працюють, матеріальна допомога, яку надавав ОСОБА_3 фактично була єдиним джерелом її доходу. Оскільки вона не використовувала свою банківську карту, грошові кошти ОСОБА_3 надсилав на картковий рахунок її чоловіка.
Вказувала, що встановлення факту проживання та перебування на утриманні загиблого брата необхідне їй для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у зв'язку зі смертю військовослужбовця, який був годувальником.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику, що заявлені нею вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Звертає увагу на те, що до настання смерті ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За період проходження військової служби ОСОБА_3 постійно надавав матеріальну допомогу на її утримання та на утримання її дітей, оскільки заявниця та її чоловік ОСОБА_4 фактично вже довгий час не працюють, матеріальна допомога, яку надавав ОСОБА_3 фактично була єдиним джерелом її доходу.
Вказує, що 10 лютого 2025 року ухвалою Романівського районного суду Житомирської області по справі №290/1688/24 за клопотанням представника Міністерства оборони України, було залучено заінтересовану особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
26 березня 2025 року в ході розгляду справи ОСОБА_2 було винесено заперечення проти задоволення заяви ОСОБА_1 , у зв'язку із чим представник Міністерства оборони України заперечив проти можливості розгляду справи у порядку окремого провадження через наявність спору про право між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, суддею Романівського районного суду Житомирської області була винесена оспорювана ухвала від 26 березня 2025 року по справі №290/1688/24 про залишення заяви без розгляду.
Вважає, що задовольняючи клопотання представника Міністерства оборони України про залучення як заінтересованої особи ОСОБА_2 , судом було проігноровано, що представником Міністерства оборони України не було надано жодних підтверджуючих документів, ким саме ОСОБА_2 доводилась померлому ОСОБА_3 та чому вона має бути залучена в якості заінтересованої особи у відповідній справі.
На думку представника, в ході розгляду справи 26 березня 2025 року ні представником Міністерства оборони України, ні самою ОСОБА_2 не було надано жодних підтверджуючих документів, які могли б дати розуміння належності залучення ОСОБА_2 як заінтересованої особи.
Зазначає, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Вказує, що критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що встановлення юридичного факту утримання ОСОБА_1 загиблим ОСОБА_3 ніяким чином не впливає на виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків ОСОБА_2 , вважає, що спір про право відсутній.
Представник Міністерства оборони України скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2025 залишити без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначив, що за наявною у них інформацією ОСОБА_3 створив власну сім'ю з громадянкою ОСОБА_2 , з якою проживав окремо за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена інформація міститься в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.04.2022 №36-РС про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу ЗСУ. Вказує, що саме на ім'я ОСОБА_2 було направлено сповіщення сім'ї №5 від 02.04.2022 про загибель ОСОБА_3 і ОСОБА_2 здійснила поховання чоловіка на кладовищі в смт. Биківка, місце № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_3 .
За таких обставин є дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які претендують на отримання одноразової грошової допомоги від Міноборони, але заперечують право одна одної. Таким чином, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
В судовому засіданні представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Сачок А.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення перебування фізичної особи на утриманні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті першого постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судому практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц (провадження №61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт перебування її на утриманні неповноріднього брата - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був призваний на військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказувала, що встановлення факту перебування на утриманні необхідне їй для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у зв'язку зі смертю військовослужбовця, який був годувальником.
Встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у лавах ЗСУ та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлення факту про який просить заявник, є підставою для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як регламентовано статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу; батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відтак, встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого неповноріднього брата - ОСОБА_3 , матиме наслідком виникнення прав у останньої на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у зв'язку зі смертю військовослужбовця, який був годувальником.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, не визнають вимог викладених у заяві про встановлення факту перебування на утриманні, що фактично унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.
Подібні висновки у аналогічних справах про встановлення факту викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №759/1894/23, провадження №61-14701св23, від 01 травня 2024 року у справі №758/3298/23, провадження №61-1305 св 24, від 13 червня 2024 року у справі №357/10078/22, провадження №61-15033св23.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки вбачається спір про право. Встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки встановлення цього факту може вплинути на права та обов'язки заінтересованої особи - ОСОБА_2 .
Висновок суду першої інстанції про наявність спору є обґрунтованим та відповідає нормам цивільного процесуального закону.
Заява про встановлення факту перебування на утриманні може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у даній справі, заінтересована особа, а саме ОСОБА_2 заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ні представником Міністерства оборони України, ні самою ОСОБА_2 не було надано жодних підтверджуючих документів, які могли б дати розуміння належності залучення ОСОБА_2 як заінтересованої особи до розгляду цієї справи, оскільки рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №240/35863/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 як члена сім'ї (жінки, що проживала з чоловіком однією сім'єю без реєстрації шлюбу), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.
Крім того, оскаржуване судове рішення не перешкоджає реалізації права ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом звернення з відповідними вимогами в порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Пилипчук Юрій Геннадійович, залишити без задоволення, а ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2025 року.
Головуючий Судді