СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1705/25
ун. № 759/16452/25
18 серпня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання в залі суду в м.Києві у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080001855 від 30 травня 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
25.07.2025 із Святошинської окружної прокуратури м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100080001855 від 30 травня 2025 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою від 30.07.2025 судом призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення та закриття провадження немає.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України. При затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.
Дане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, оскільки обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст.27 КПК України, судом не встановлено.
Згідно вимог ст. 31 КПК України кримінальне провадження підлягає розгляду суддею одноособово.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 318 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
Також прокурор в підготовчому судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у раніше призначеному розмірі (80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Клопотання вмотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду та ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. На думку прокурора, застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , просив клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання останнього, з огляду на те, що прокурором не доведено доцільність застосування найсуворішого запобіжного заходу, зауважив, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину та у скоєному щиро розкаявся.
Заслухавши думку сторін, дослідивши подане клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, водночас згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86).
Так, ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.
Суд враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжкого та передбачає покарання на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинувачений розлучений, зі слів має на утриманні малолітню дитину, 2014 року народження, не працевлаштований, раніше не судимий.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за інкримінований злочин, може з метою уникнення покарання переховуватись від суду, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та стримуючі фактори, окрім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працює, тобто останній не має стабільного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів.
Таким чином, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даній стадії судового провадження не буде достатнім і не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стан здоров'я обвинуваченого задовільний, що не виключає можливість перебування його під вартою в умовах слідчого ізолятора на час судового розгляду.
Водночас, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, строк перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне визначити, як альтернативний запобіжний захід, заставу у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн., з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Відтак, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Керуючись ст. 177,ст.178, ст.182, ст. 183, ст.ст.314 -316, ст.ст.369-372 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на 14 год. 00 хв. 28 серпня 2025 року в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва у відкритому судовому засіданні.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Викликати в судове засідання прокурора, захисника, доставити конвоєм обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 16 жовтня 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) грн 00 коп. , яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 16 жовтня 2025 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в інший частині оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 19.08.2025.
Суддя ОСОБА_1