печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37397/25-к
пр. 1-кс-31839/25
15 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження :
слідчого - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_3 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002083 від 28.07.2025 відносно підозрюваних:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новоорлівка Шахтарського району Донецької області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 .
08.08.2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002083 від 28.07.2025 відносно підозрюваних:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новоорлівка Шахтарського району Донецької області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 Так, в обґрунтування клопотання зазначено, що у складі Державної кримінально-виконавчої служби України діяла державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)» (далі - ДУ «Бердянська виправна колонія (№ 77)»), яка була установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснювала правозастосовні та правоохоронні функції.
Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України.
07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені не передбачені законом збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" (Україна проти РФ) та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно положень статті 27 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу та повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно та захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, та від образ.
Відповідно до ст. 29 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Згідно з положеннями ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Відповідно до ст. 32 Конвенції забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Відповідно до ст. 40 Конвенції особи, що перебувають під захистом, можуть бути зайняті на примусових роботах виключно настільки, наскільки й громадяни держави - сторони конфлікту, на території якої вони перебувають.
Якщо особи, що перебувають під захистом, є громадянами держави-супротивниці, їх можна залучати лише до таких видів примусових робіт, виконання яких є необхідним для забезпечення продуктів харчування, житла, одягу, транспорту та здоров'я людей і які не є безпосередньо пов'язаними з проведенням воєнних операцій.
У випадках, зазначених у двох попередніх абзацах, особи, що перебувають під захистом, залучені до примусових робіт прирівнюються у правах до громадян цієї держави стосовно умов та гарантій праці, зокрема це стосується зарплатні, тривалості робочого дня, одягу та обладнання, попередньої підготовки та компенсації за нещасні випадки на виробництві та хвороби.
Відповідно до ст. 51 Конвенції, у жодному разі примусове залучення до праці не повинно призводити до участі працівників в організаціях військового або напіввійськового характеру.
Згідно вимог ст. 147 Конвенції серйозні порушення, охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.
24 лютого 2022 року Збройними Силами РФ здійснено окупацію міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, у тому числі захоплено територію та об'єкти нерухомості, які знаходяться на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2.
Після незаконного позбавлення волі, цивільне населення доставлялося на територію ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», де було створено місце для незаконного тимчасового утримання цивільних осіб - в'язниця, нагляд за ними здійснювали військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, іррегулярні збройні формування РФ та незаконні збройні формування (далі -НЗФ) так званих «ДНР» та «ЛНР».
Під час утримання на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод» до цивільного населення застосовувались фізичне та психологічне насильства, зокрема з боку представників так званого «Міністерства внутрішніх справ ЛНР».
До вчинення такої протиправної діяльності щодо цивільного населення невстановленими на цей час представниками ЗС РФ залучено учасників НЗФ «ЛНР» ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 .
До їх обов'язків входило: здійснення функцій конвоювання та охорони цивільних осіб, що незаконно були затримані невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ на території Чугуївського району Харківської області, а у подальшому проти їх волі утримувалися у так званих «камерних» приміщеннях, які знаходилися на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод» адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2.
Разом з цим ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 примусово залучали цивільних осіб, які утримувалися на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», до виконання робіт військового призначення, які не були направлені на забезпечення потреб окупаційної армії, тим самим змушували захищених осіб приймати участь у військовій операції на окупованій території.
У ході досудового розслідування встановлено, що 15 квітня 2022 року, у денний час доби (точний час не встановлено), на території села Варварівка Чугуївського району Харківської області, поблизу місцевого магазину, до цивільної особи - громадянина України ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , підійшли двоє озброєних військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації. Після проведення поверхневого огляду та перевірки мобільного телефону вказані особи безпідставно звинуватили потерпілого в нібито участі у силах територіальної оборони України. У подальшому, невстановлені військовослужбовці ЗС РФ діючи умисно, зв'язали ОСОБА_10 руки за спиною клейкою стрічкою, наділи на голову мішок, силоміць посадили до транспортного засобу (марку та реєстраційний номер якого під час досудового розслідування не встановлено) та доставили його на ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод».
У період часу з 15.04.2022 по 21.04.2022 року, учасники НЗФ «ЛНР» ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 діючи умисно, спільно та злагоджено з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, перебуваючи на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2, достовірно розуміючи, що вони є учасниками збройного конфлікту та діють в умовах збройної агресії РФ проти України та перебувають на території, яка окупована і контролюється РФ, використовуючи обставини та умови збройного конфлікту, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 є цивільною особою, утримували останнього проти його волі у так званій камері на території вказаного заводу шляхом здійснення охорони.
У подальшому, 16 квітня 2022 року, знаходячись на території ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», що знаходиться адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2, діючи спільно та умисно, залучили ОСОБА_10 та інших цивільних до виконання примусових робіт, які полягали у копанні окопів та бліндажів, будуванні вогневих точок, а саме позицій для мінометів, облаштування укріплень на лінії оброни на території заводу ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод».
При цьому з метою подолання будь-якого спротиву, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знаючи про заборону вчиняти акти насильства стосовно цивільних осіб, будучи щоразу озброєними вогнепальною зброєю системи Калашникова, направляли зброю в бік ОСОБА_10 та в бік інших цивільних осіб, висловлювали в їх адресу погрози вбивства, які потерпілий сприймав як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, а також при конвоюванні змушували тримати ліву руку за спиною, а праву руку класти на плече один одного. Голову тримати у положенні опущеному до землі, забороняючи підіймати очі догори та дивитися на ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_10 будучи незаконно позбавленим волі та заляканим погрозами з боку представників НЗФ «ЛНР» ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про його розстріл, які супроводжувалися демонстрацією вогнепальної зброї, а також упродовж тижня, починаючи з 16 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року з 07 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, змушений був виконувати примусові роботи військового характеру, визначені ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які полягали у копанні окопів та бліндажів, будуванні вогневих точок, а саме позицій для мінометів, облаштування укріплень на лінії оброни на території заводу ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод» розташованому за адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2.
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 40, 51 Конвенції, діючи спільно та умисно своїми діями, вчинили психологічне насильство над ОСОБА_10 , що полягало у погрозах вбивством останнього, шляхом неодноразового направлення зброї в його сторону, а також залучили ОСОБА_10 до примусових робіт, що не поєднанні із забезпеченням потреб окупаційної армії, тобто до робіт, які безпосередньо пов'язані з проведенням воєнних операцій, тим самим своїми умисними діями змушували фактично приймати участь у військовій операції на окупованій території, а саме у військовому збройному конфлікті, чим спричинили цивільній особі ОСОБА_10 психологічні (моральні) страждання.
Вказані дії є порушенням статті 8(2)(b)(xv, ххі) Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
Після 7-ми днів незаконного утримання потерпілого ОСОБА_10 , звільнено з території заводу ПрАТ «Вовчанський агрегатний завод», що розташований за адресою: Харківська область, Чугуївський район, місто Вовчанськ, вулиця Пушкіна, будинок 2.
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підозрюються у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 умисно переховуються від слідства та суду на тимчасово окупованій території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ними кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, що унеможливлює вручення ним письмового повідомлення про підозру у день складення, а також повісток про виклик.
Слідчий у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні щодо клопотання поклався на розсуд суду..
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону, випливає, що такий розшук може бути державним та міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно.
Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється а підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025000000002083 від 28.07.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України.
Вказані матеріали досудового розслідування виділено із кримінального провадження № 22022220000000889 від 25.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 ч. 1 ст. 438 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підозрюються у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Отримані на даному етапі досудового розслідування докази та відомості, що вказують на причетність ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми як для твердження про обґрунтованість повідомлення останнім про підозру, так і для обрання стосовно підозрюваних обмежувальних заходів.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278, ст. 297-5 КПК України, 29.05.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а від так слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя приходить до висновку, що дані які вказують на її обґрунтованість, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання даних, а саме підозра ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вчинені вказаного вище кримінального правопорушення обґрунтовується допитом потерпілого, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками проведеного за участю потерпілої, допитами свідків, протоколами пред'явлення впізнання за фотознімками проведеного за участю свідків, інформацією, наданою оперативними, розвідувальними, правоохоронними органами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002083 від 28.07.2025 у своїй сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відсутні. Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
У відповідності ст. ст. 111, 135, 139, 278 КПК України повідомлення про підозру та повістки про його виклик на 02.06.2025, 03.06.2025, 04.06.2025 опубліковані 26.05.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», випуск №108 (8033) від 29.05.2025.
ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про підозру та про їх виклики до слідчого, у визначені дати до органу досудового розслідування не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Як наслідок, 06.06.2025 підозрюваних оголошено у державний та міждержавний розшук, проведення якого доручено співробітникам Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
За інформацією ДКР Національної поліції України, підозрювані ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на цей час переховуються від органів досудового розслідування та знаходяться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та повістки про їх виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
За вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення про те, що вони умисно та безпідставно ухиляються від явки на виклики слідчого, переховуються від органів досудового розслідування, прокуратури та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошені у державний розшук та перебувають на теперішній час на тимчасово окупованій території Україні, з метою виконання завдань кримінального судочинства, щоб кожний, хто вчинив злочини проти мири, безпеки людства та міжнародного правопорядку, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою притягнення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, у вказаному кримінальному провадженні необхідно провести спеціальне досудове розслідування.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 36, 40, 42, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002083 від 28.07.2025 відносно підозрюваних:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Новоорлівка Шахтарського району Донецької області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 .
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_11