печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58303/24-ц
пр. № 2-4640/25
13 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовом засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити дії,
І. Позиції сторін у справі.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. від 10 червня 2024 року та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. видати їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , грошові вклади в АТ «А-Банк», АТ «Банк Альянс», ПуАТ «КБ «Акордбанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «КІБ», АТ «Банк Форвард», АТ «Асвіо Банк», АТ КБ «Глобус», АТ «Банк Інвестицій та заощаджень», АТ «Ощадбанк»; 10% частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Соціально-інвестиційне підприємство «Соцінвест».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 травня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 та зареєстрована у спадковому реєстрі за № 69273173. 10 червня 2024 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про фактичне прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В той же день постановою нотаріуса було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із тим, що нотаріусом не вдалося отримати повну інформацію про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом. Позивач зазначив, що ним нотаріусу було надано оригінал заповіту від 28 листопада 2013 року, що містить повну інформацію як про заповідача так і про спадкоємця, що дає змогу повністю ідентифікувати і спадкодавця і спадкоємця по даній справі. Наведене, на думку позивача, свідчить про безпідставну відмову нотаріуса у видачі свідці про право на спадщину.
Відповідач просила розглядати справу за її відсутності, направила на адресу суду копію спадкової справи №3/2022 від 03 червня 2025 року.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
09 грудня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 12 грудня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
18 грудня 2024 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.
30 грудня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у загальному провадженні.
Ухвалою судді від 28 квітня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів, задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 69273173, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04 червня 2025 року ухвалою судді закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовну заяву підтримував в повному обсязі, просив її задовольнити.
Відповідач - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
28 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександром Борисовичем посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок його смерті зробив розпорядження: все його майно, що йому належить та буде належати заповів ОСОБА_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 1702 /а.с. 8/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що 29 листопада 2021 року складено відповідний актовий запис № 27213 /а.с.7/.
10 травня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І.П. була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 за № 03/2022.
10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про фактичне прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
10 червня 2024 року постановою приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Кузьменко І.П. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки приватним нотаріусом не може бути виконано п. 2.3 Глави 10, Розділу ІІ, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, а саме отримати повну інформацію про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом /а.с. 10/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії визначено у частині 1статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Так, відповідно до ч. 1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Так, у ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом врегульовано ст.68 Закону України «Про нотаріат» та п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
Відповідно до п. 3, 4 глави 13 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно з п.п. 4.12 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Згідно з п.п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п.п. 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п.2.3 Глави 10, Розділу ІІ, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
Зокрема, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10 червня 2024 року, нотаріус зазначив, що в спадковій справі наявна інформація від Управління нотаріату м. Києва у відповіді на його запит 04 березня 2024 року № 10718/9.1-24/вх12148/9-24 про те, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гнідюка Олександра Борисовича припинена з 27 січня 2020 року. А від Київського державного нотаріального архіву у відповіді на його запит 20 березня 2024 року № 1025/01-17 про те, що станом на 19 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. документи нотаріального діловодства та архіву на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву передані лише за 1995-2007 роки.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що нотаріус на підставі наданих документів правомірно прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За встановлених обставин вимога позивача про скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, з якого вбачається, що суд не може зобов'язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження №61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Тобто суд не може зобов'язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19).
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом необхідно також відмовити.
Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова