18.08.2025 Справа № 756/1023/25
Унікальний номер 756/1023/25
Провадження номер 2/756/3829/25
11 серпня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання- Лисенко Д.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кучерук Н.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Доставка квітів «УФЛ», ОСОБА_5 , про захист прав інтелектуальної власності,
Короткий зміст позовним вимог
До Оболонського районного суду міста Києва 22 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», в якій позивач просить суд заборонити відповідачу використання, розміщення торговельної марки позивача за Свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року та/або позначення, схожі з вказаною торговельною маркою, стосовно наведених у Свідоцтві України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року послуг за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків: №31, №35, №39, № 44 , в мережі "Інтернет", зокрема, на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 чи будь-яких інших вебсайтах або в рекламі. Вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 є власником Свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року «ІНФОРМАЦІЯ_3». Вказаній торговельній марці надано правову охорону для товарів і послуг за класами № 31, 35, 39, 44 (зокрема послуг з доставки товарів, у тому числі квітів, букетів, подарунків та інших суміжних послуг). Позивач використовує вказану торговельну марку у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець, з діяльності доставки квітів, букетів і подарунків по всій території України та за кордоном за допомогою розміщення відповідної інформації на власному вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є власником домену flowers.ua.
У листопаді 2022 року позивачем виявлено факт того, що відповідач через вебсайт ІНФОРМАЦІЯ_1, який аналогічно позивачу спеціалізується на доставці квітів, букетів, подарунків, неправомірно використовує торговельну марку позивача «ІНФОРМАЦІЯ_3», розміщуючи її без дозволу позивача, що є порушенням права інтелектуальної власності позивача, як законного власника торговельної марки. Позивач дозволу відповідачу на використання належної їй торговельної марки не надавала, тому просить захистити її порушене право.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2025 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження. Позивачу роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2025 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
15 квітня 2025 року справу повернуто до Оболонського районного суду міста Києва.
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду 16 квітня 2025 року справу передано для розгляду судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року відкрито провадження та призначено до підготовчого розгляду на 04 червня 2025 року.
22 травня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Кучерук Н.С. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву зазначено, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем у справі, оскільки не є власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не є власником доменного імені, реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 є UFL Global. Позивачем не доведено використання спірного позначення відповідачем, звіт огляду сторінки не є актуальним на дату звернення до суду з позовом, а також відповідач не є власником вебсайту. Відповідач ОСОБА_4 , як фізична особа, не може використовувати торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3», а лише як суб'єкт господарювання при здійсненні підприємницької діяльності. Використання торговельної марки можливе лише під час господарської діяльності, проте позов пред'явлено до ОСОБА_4 , не як суб'єкта господарювання. Також зауважує, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 25 квітня 2016 року є власницею торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» послуг за класом №42. Вважає, надані позивачем висновки (звіти) є недопустимими доказами у справі, так як складені із порушенням вимог законодавства.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 , яка є власником торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Від представника третьої особи - ОСОБА_5. 24 червня 2025 року надійшли письмові пояснення в якій вважає, що позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Позивачем не доведені заявлені вимоги. Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» зареєстрована за нею 25 квітня 2016 року за НОМЕР_4 правомірно нею використовується. Просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 серпня 2025 року.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача - адвокат Кучерук Н.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав та мотивів викладених у поданому відзиві та письмових поясненнях.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Фактичні обставини справи.
З досліджених судом письмових доказів встановлено, що 10 квітня 2018 року на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво України на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» № НОМЕР_1 , за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг ( надалі -МКТП) для реєстрації знаків (індексами Ніццької класифікації) №31,35,39,44.
Вказану торговельну марку зареєстровано за класами МКТП (індекси Ніццької класифікації): 31 перелік товарів: Сирі та необроблені продукти сільського господарства, аквакультури, плодівництва та лісівництва; сире та необроблене зерно і насіння; свіжі фрукти, овочі та плоди, свіжі трави; живі рослини і квіти; цибулини, розсада, сіянці та насіння для сівби; живі тварини; корми та напої для тварин; солод;
клас 35 перелік послуг: Рекламування; керування підприємницькою діяльністю, організовування та адміністрування у сфері підприємницької діяльності; офісні роботи;
клас 39 :Перевезення; пакування і зберігання товарів; влаштовування подорожей;
клас 44: Медичні послуги; ветеринарні послуги; гігієнічне та косметичне обслуговування людей або тварин; послуги в сільському господарстві, аквакультурі, плодівництві та лісівництві (а.с.17-20, том 2).
З інформаційної довідки сайту Whois реєстратором домену: flowers.ua є ФОП ОСОБА_6 (а.с.21,том2).
ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_3 надав довідку, що остання є власником домену flowers.ua, який ним був зареєстрований 26 вересня 2005 року (а.с.23, том 2).
03 листопада 2022 року патентний повірений ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до директора ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» ОСОБА_4. з вимогою припинення використання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_3», власником якого є ОСОБА_3 (а.с.25-31, том 2).
З витягу з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України встановлено, що керівником та засновником ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» є ОСОБА_8 . Основні види діяльності підприємства : роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами, кормами для них у спеціалізованих магазинах. Підприємство зареєстроване 18 квітня 2013 року (а.с.32 том2).
ОСОБА_5 є власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджується свідоцтвом на торговельну марку № НОМЕР_3 , яке зареєстроване 25 квітня 2016 року, яким закріплено, що торговельна марка зареєстрована для використання для товарів і послуг в класі 42 МКТП: Наукові і технологічні послуги та досліджування і розробки, що їх стосуються; послуги з промислового аналізування, промислового досліджування та промислового дизайну; контролювання якості та послуги з аутентифікації; проєктування та розробляння комп'ютерного апаратного і програмного забезпечення.
Зі звіту Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» №163/2023-3В від 21 липня 2023 року за результатами проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет. Зазначені відомості реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 зі серверу ІНФОРМАЦІЯ_6. До звіту додані фото світлини зі сайту та флеш накопичувач(а.с.50-64 том2).
Висновком експертизи об'єктів інтелектуальної власності №94 від 29 липня 2023 року № 94, складеного спеціалістом ОСОБА_9 на клопотання ОСОБА_3 , який вважає, що використання словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» на будь яких рекламних матеріалах в мережі Інтернет для рекламування діяльності із реалізації та доставлення квітів, є порушенням прав інтелектуальної власності законного власника торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом НОМЕР_5 від 10 квітня 2018 року, оскільки є схожим між собою настільки, що їх можна сплутати (а.с.65-85 том 2).
Висновком спеціаліста № 18/12 від 28 грудня 2024 року, складеного патентним повіреним Череповим Л.В. на замовлення ОСОБА_3 , щодо визначення власника та покупця доменного імені надав висновок, що власник та покупець доменного імені є по суті одна й та ж сама фізична чи/або юридична особа, яка укладає договір купівлі-продажу реєструє домен на власне ім'я. Треті особи, які ймовірно можуть використовувати позначення схожі до вже зареєстрованих торговельних марок, не володіють достатніми підставами для обмеження прав законного власника свідоцтва на торговельну марку. Виключне право обмежувати будь-які права третіх осіб щодо використання його торговельної марки має лише сам власник. Сам факт ймовірного використання третіми особами позначення схожого на торговельну марку, не є підставою для набуття прав на цю торговельну марку. Права на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом (а.с.86-92, том 2).
Судом досліджено документи Окружного суду США, які наданні на виконання судового доручення про отримання доказів на підставі ухвали Господарського суду м.Києва від 09 лютого 2024 року у справі № 910/15017/23 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Доставка квітів «УФЛ». У досліджених документах міститься інформація про покупця НОМЕР_6 ОСОБА_11 доменного ім'я ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстратором якого є : ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.128-165 том2).
Згідно з висновком експерта №1013/08/2023 складеного судовим експертом УсковимК.Ю. експертно-дослідної служби України 14 серпня 2023 року за результатами компютерно - технічної експертизи, якою здійснено фіксацію змісту вебсторінки у мережі Інтернет за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.197-216 том 2).
Між сторонами виник спір стосовно порушення відповідачем ОСОБА_4 прав інтелектуальної власності ОСОБА_3 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» та наявність підстав для заборони відповідачу використовувати торговельну марку позивача в мережі "Інтернет", зокрема, на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 чи будь-яких інших вебсайтах або в рекламі.
Застосовані норми права та висновки й мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
За приписами статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Як передбачено ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Відповідно до ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).
Тобто, торговельна марка - це будь-яке позначення або їх комбінація, які придатні для вирізнення товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основною спрямованістю торговельної марки є «індивідуалізація» товарів та послуг. В цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто, те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні, врегульовано Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Згідно із частинами першою-п'ятою статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в надання правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої, абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом; зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Вимоги до заявки, правила подання та процедура розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг визначені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02 серпня 1995 року за № 276/812 (далі - Правила).
У пункті 4.3.2.1 Правил зазначено, що згідно з пунктом 3 статті 6 Закону (прим. Закон Україн «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») не реєструються як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг.
Щодо доведеності обставин власника (користувача ) вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до п. 15,16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжна права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені , здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу. Власник власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
Згідно з п. 11 ч. 11 ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжна права» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу.
Суд дослідив документи, надіслані уповноваженим органом Міністерства юстиції США, Окружним судом США округу Арізона на виконання судового доручення Господарського суду м.Києва про міжнародну правову допомогу, зокрема Інформацію про покупця ІД НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_12 прізвище ОСОБА_13 , за адресою проживання АДРЕСА_1 про придбання ним доменного ім'я: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстратором якого був : Go Daddy.com,LLC. Журнал проведення аудитів ІНФОРМАЦІЯ_5, в якому міститься інформація про оновлення контакту покупець -НОМЕР_7 від 9 квітня 2017 року та в подальшому 16 вересня 2018 року, в якому міститься інформація про адміністратора вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «УФЛ Глобал». Платіжні операції здійснені ТОВ «УФЛ Глобал», Україна. (а.с.132-134 том 2). Також судом досліджені квитанції для покупця ІД НОМЕР_7 від 13.7.2021,16.9.2018,10.01.2018,18.01.2017 де платником за послугу оновлення доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 значиться ОСОБА_14 , й проведення оплати у визначеному розмірі на карту Go Daddy.com (а.с.134-137 том2).
Досліджені в сукупності докази поза розумним сумнівом доводять факт використання відповідачем ОСОБА_4 вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1 , за що ним здійснювалась оплата реєстратору.
Заперечення представника відповідач, щодо відсутності офіційного затвердженого перекладу судового доручення суд не приймає до уваги, оскільки представником не зазначено, в якій частині переклад, здійснений перекладачем Бюро перекладів Томілою О.Ю. є невірним та/ або не точним. Перкладач власним підписом завірив правильність здійсненого ним перекладу, та скріпив печаткою Бюро перекладів «50 мов» (ас.123-165 том 2)
Верховний Суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 виснував, що відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
З огляду на досліджені судом докази,суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є покупцем (користувачем) вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_1, тому належний відповідач у справі.
Щодо використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3»
Стаття 7 Регламенту (ЄС) 2017/1001 Європейського Парламенту і Ради від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу визначає абсолютні підстави відмови в реєстрації торговельної марки, однією з яких є те, що торговельна марка складається лише з позначень або зазначень, що можуть слугувати у торгівлі засобами визначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, географічного походження або часу виробництва товарів чи надання послуг або інших властивостей товарів чи послуг. Це означає, що торгівельна марка повинна бути відхилена як описова, якщо вона має значення, яке негайно сприймається відповідною публікою як таке, що містить інформацію про товари і послуги, для яких подано заявку. Це стосується випадків, коли марка містить інформацію, зокрема, про кількість, якість, характеристики, призначення, вид та/або розмір товарів чи послуг. Зв'язок між позначенням і товарами та послугами повинен бути достатньо прямим і конкретним (20/07/2004, Т-311/02, Limo, EU:T:2004:245, § 30; 30/11/2004, Т-173/03, Nurseryroom, EU:T:2004:347, § 20), а також конкретними, прямими і зрозумілими без (26/10/2000, Т-345/99, Trustedlink, EU:T:2000:246, § 35). Якщо знак є описовим, він також не має розрізняльної здатності.
Стаття 7(1)(с) Регламенту не поширюється на ті позначення, які є лише вказівними або алюзивними щодо певних характеристик товарів та/або послуг. Іноді це також називають нечіткими або непрямими посиланнями на товари та/або послуги (31/01 /2001, Т-135/99, Cine Action, EU:Т:2001:30, § 29).
Суспільний інтерес, що лежить в основі статті 7(1 )(с) Регламенту, полягає в тому, що виключні права не повинні існувати на суто описові терміни, які інші торговці також можуть захотіти використовувати. Однак Відомству не обов'язково доводити, що заявник або його конкуренти вже використовують описовий термін. Отже, кількість конкурентів, які можуть постраждати, не має жодного значення. Таким чином, якщо слово є описовим у його звичайному і прямому значенні, цю підставу для відмови не можна подолати, показавши, що заявник є єдиною особою, яка виробляє або здатна виробляти відповідні товари.
Стаття 7(1)(с) Регламенту відображає загальну зацікавленість утому, щоб описові зазначення характеристик товарів або послуг, щодо яких подається заявка на реєстрацію, могли вільно використовуватися всіма. Це положення має на меті запобігти тому, щоб такі позначення не були зарезервовані лише за одним суб'єктом господарювання через те, що вони були зареєстровані як торговельні марки, тоді як інші суб'єкти господарювання, включаючи, наприклад, його конкурентів, можуть захотіти описати свої товари, використовуючи саме ті терміни, які зареєстровані як торговельні марки (див. рішення від 6 березня 2007 року у справі Т-230/05 Golf USA проти OHIM(GOLF USA), п. 26).
Позначення, які потрапляють під дію статті 7(1)(Ь) Регламенту, вважаються такими, які не здатні виконувати основну функцію торговельної марки, яка полягає в ідентифікації комерційного походження товарів або послуг, таким чином дозволяючи споживачеві, який їх придбав, повторити досвід, якщо він виявиться позитивним, або уникнути його, якщо він виявиться негативним, при наступній покупці (див. справу Т-128/01 DaimlerChrysler v СНІМ (Grille) [2003] ECR 11-701, п. 31).
Як встановлено судом з досліджених доказів, наявних в матеріалах справи та огляду рекламних відеозаписів зі сайту ІНФОРМАЦІЯ_1, а також наявних записів на флеш накопичувачі (а.с.64 том 2), використані в рекламних роликах словосполучення «доставляємо щастя», «ІНФОРМАЦІЯ_3» - не виконує основну функцію торговельної марки, позаяк не асоціюється саме з певним видом продукції, товару та послуг. З досліджених відеозаписів встановлено, що зі сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 рекламується саме торговельна марка UFL з графічним позначенням у вигляді квітки, яка спеціалізується з доставки та продажу квітів.
Суд вважає, що ОСОБА_3 зареєструвала торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» на описовий термін, який не може використовуватися лише позивачем, є загальновживаним.
Зі змісту рекламних відеороликів не вбачається використання словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_3», як торговельної марки, а свідчить про його використання, як результат здійснення успішної господарської діяльності, впродовж тривалого часу, задоволення замовників, та емоції, які викликають у людей отримання квітів.
Суд вважає слушними заперечення сторони відповідача, що використання словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_3», а в подальшому «ІНФОРМАЦІЯ_7», використовувалось ТОВ «Доставка квітів «УФЛ», ще задовго до реєстрації свідоцтва позивачем у квітні 2018 році. Це твердження доводиться відеороликом, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8, опублікованим одинадцять років тому, у 2014 році, в якому при рекламуванні торгівельної марки торговельна марка UFL ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» використовували словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Частина 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 червня 2023 року у справі №547/727/20-ц , зазначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення.
З огляду на документальне підтвердження факту відкритого тривалого використання ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» в рекламних та інформаційних роликах, зокрема на ютуб каналі, словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_3», до реєстрації ОСОБА_3 торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3», суд вважає, що ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» діє добросовісно, тому не порушує права позивача.
Оцінка судом наявних в матеріалах доказів
Суд вважає слушними доводи сторони відповідача щодо недопустимості, як доказу наданих стороною позивача висновок експертизи об'єктів інтелектуальної власності №94 від 29 липня 2023 року, який виготовлений спеціалістом патентного права ОСОБА_15 , згідно якого використання словесного позначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на будь-яких рекламних матеріалах в мережі Інтернет, для рекламування діяльності із реалізації та доставляння квітів, є порушенням прав інтелектуальної власності законного власника торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року, оскільки є схожим між собою настільки, що їх можна сплутати.
З огляду на те, що ОСОБА_9 , є адвокатом та діяв від імені та в інтересах довірителя ОСОБА_3 , при звернені ТОВ «Доставка квітів «УФЛ» від 03 листопада 2022 року, є особою зацікавленою у вирішенні спірного питання, тому поданий ним висновок №94 від 29 липня 2023 року суд вважає недопустимим доказом у справі. Це пов'язано з тим, що зацікавленість ОСОБА_9 , як представника позивача, який діє за довіреністю в її інтересах, у результаті справи може спотворити об'єктивність та неупередженість складеного ним висновку.
Висновок спеціаліста від 28 грудня 2024 року № 18/12 про нібито встановлення тотожності понять покупця та власника доменного імені; встановлення ймовірності використання третьою собою схожого позначення до вже зареєстрованих ; факт ймовірного використання третіми особами позначення, схожого на торговельну марку , не є підставою для набуття права на цю торговельну марку, суд не може визнати його допустимим доказом в справі.
Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом міністерства Юстиції №53/5 від 08 жовтня 1998 року, Розділом 5, п.5.1.,5.2 визначено, що основним завданням експертизи об'єктів інтелектуальної власності є визначення властивостей цих об'єктів, до яких належать об'єкти промислової власності, об'єкти авторського права і суміжних прав. При дослідженні об'єктів промислової власності вирішуються питання щодо властивостей цих об'єктів, а саме: знаків для товарів і послуг (торговельних марок); комерційних найменувань; географічних зазначень; промислових зразків; винаходів і корисних моделей; комерційної таємниці і ноу-хау; раціоналізаторських пропозицій; топографії інтегральних мікросхем; сортів рослин; порід тварин тощо.
Частина 2 ст.102 ЦПК України передбачає, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права
Проте, як вбачається з дослідженого висновку №18/12 від 28 грудня 2024 року, спеціаліст - патентного повіреного України Черепова Л.В. встановлює фактичні данні власника та покупця доменного імені, що не входить в коло її повноважень. А також містить висновок з правових питань п.2,3 висновку, які відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України не можуть бути предметом дослідження спеціаліста.
Отже, висновок спеціаліста №18/12 від 28 грудня 2024 року, не є допустимим доказом, тому судом до уваги не приймається.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначений процесуальний обов'язок кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.
За вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Сторона позивача не заявляла клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань об'єктів інтелектуальної власності, з метою доведеності використання відповідачем «ІНФОРМАЦІЯ_3», як торговельну марку, зареєстровану за позивачем.
Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження обставин, що відповідачем ОСОБА_4 використовується торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3», свідоцтво на яку видане 10 квітня 2018 року на ім'я позивача ОСОБА_3 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним».
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Проте, позивач просить заборонити відповідачу використання, розміщення спірної торговельної марки та/або схожі з нею позначення в мережі Інтернет, зокрема на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 чи будь яких інших веб-сайтах або в рекламі. При цьому позивач не конкретизує ані таких схожих позначень, ані інших веб-сайтів, ані виду реклами.
Дані позовні вимоги суперечать, положенням ч. 6 ст. 265 ЦПК України позивач просить прийняти умовне рішення, яке залежатиме від настання або ненастання певних обставин використання та розміщення спірної торговельної марки та схожих позначень на веб-сайтах та рекламі, перелік яких не наводить навіть сам позивач, такі вимоги не є конкретизованими.
З огляду на вищевикладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Доставка квітів «УФЛ», про захист прав інтелектуальної власності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 серпня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик