Голосіївський районний суд міста Києва
м. Київ, вул. Виставкова, 14а, 03127, (044) 299-29-42
Справа №2-3596/10
Іменем України
18 жовтня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Чередниченко Н.П.
при секретарі Чигир Т.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 29.07.2009 року відносно покупця ОСОБА_5 , визнати його покупцем за договором та визнати право власності на квартиру.
Представник позивача ОСОБА_15 в судовому засіданні позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 за згодою дружини ОСОБА_6 мав намір придбати у свою власність однокімнатну квартиру у м. Києві в якій могли б проживати його дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповілачка по справі Разом з дружиною позивач підшукав квартиру за оголошенням в газеті «АВІЗО» по ціні еквівалентній 55 тисячам доларів США, заплатили завдаток у сумі 7800 гривень та на 29.07.2009 року було призначено оформлення договору у нотаріуса але позивач ОСОБА_5 не оформив спірну квартиру на себе, оскільки на час укладення договору не зміг знайти свій паспорт. З метою не втратити можливість придбати уже обрану квартиру та не втратити завдаток ОСОБА_1 домовився з відповідачкою ОСОБА_5 , що остання підпише договір як покупець, а пізніше здійснить відчуження спірної квартири на позивача. ОСОБА_1 сплатив продавцю повну вартість квартири у розмірі 452587 гривень з урахуванням сплаченого завдатку, після реєстрації квартири в БТІ забрав собі оригінал договору, зробив частковий ремонт у вкартирі, придбав деякі меблі, своєчсно сплачує комунальні послуги та оплачує за телефон. Однак у подальшому ОСОБА_5 почала ухилятися від домовленості переоформити спірну квартиру на позивача, що і змусило останнього звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та заперечила проти їх задоволення , вважає ,що спірну квартиру вона придбала за власні кошти на законних засадах .Позивач ніякого права на спірну квартиру не має .
Третя особа, ОСОБА_4 написав заяву про слухання справи у його відсутність та направив на адресу суду письмову заяву в якій стверджує, що продав спірну квартиру ОСОБА_5 за п'ятдесят тисяч гривень, хто передавав йому грошові кошти не пам'ятає, оскільки це для нього було не важливо. Свою думку щодо того чи підтримує, чи заперечує позов не висловив.
Третя особа, ОСОБА_3 позовні вимоги повністю підтримує та просить задовольнити позов у повному обсязі. Пояснила, що у 2009 році вона збиралася поступати до вищого учбового закладу у м. Києві і для того, щоб вона мала де проживати на час навчання батьки вирішили купити у м. Києві однокімнатну квартиру, яку батько мів намір оформити на себе. Під час укладення договору купівлі-продажу вона не була присутня але пізніше їй стало відомо, що батьки не змогли знайти свої паспорти і тому спірну квартиру і оформили на її сестру ОСОБА_5 , яка по домовленості повинна була потім переоформити квартиру на батька ОСОБА_1 . Вона разом з ОСОБА_5 зареєструвалися у спірній квартирі, а в жовтні 2009 року у її присутності ОСОБА_5 дзвонила батьку та просила його приїхати і переоформити спірну квартиру на себе. але останній чомусь приїхати не зміг, а в листопаді 2009 року ОСОБА_5 познайомилася з молодим чоловіком, який почав на неї впливати, після цього наміри відповідачки змінилися і вона не захотіла переоформляти квартиру на батька позивача по справі та навіть почала намагатися висилити з квартири свою сестру. Вислухавши пояснення представника позивача,відповідача , третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) за ціною п'ятдесяти тисяч гривень. Зареєстрований в реєстрі під № 974. (арк.. спр.22-23).
До суду надійшло письмове пояснення від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В.. яка підтвердила факт посвідчення нею договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець), подані документи у нотаріуса сумніву не викликали, продавець підтвердив, що отримав грошові кошти до підписання договору. 28 грудня 2009 року ОСОБА_5 було отримано дублікат договору купівлі-продажу спірної квартири у зв'язку з втратою оригіналу, (арк. спр. 57).
У суду не викликає сумніву те, що договір купівлі-продажу спірної квартири був посвідчений нотаріусом у відповідності до чинного законодавства, однак суд враховує і те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та обґрунтувати свої позовні вимоги наданими суду доказами. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. .
Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що у відповідачки ОСОБА_5 не було наміру і можливості придбати у власність спірну квартиру, а волевиявлення придбати спірну квартиру у власність мав позивач ОСОБА_1 , який не зміг цього зробити тільки з тих підстав, що на дату і час укладення договору купівлі- продажу не зміг знайти свій паспорт, посвідчення договору без якого у нотаріуса було не можливим.
Підтвердженням наведеного є пояснення представника позивача ОСОБА_7 , пояснення третьої особи ОСОБА_3 , а також пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що вони з чоловіком, позивачем ОСОБА_1 за спільні кошти мали намір купити у м. Києві однокімнатну квартиру де могли б проживати їх дочки ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_5 .. За погодженням подружжя договір купівлі-продажу мали оформити тільки на чоловіка ОСОБА_1 але шукали квартиру вони з чоловіком спільно. Квартиру вони підібрали за оголошенням у газеті «Авізо». Квартира знаходилася у м. Києві в районі Теремки-2 і її вартість було вказано у сумі 55 тисяч доларів США, також за оголошенням вони знайшли брокера ОСОБА_8 , яка зобов'язувалася надавати послуги під час оформлення угоди. Свідок ОСОБА_6 разом з позивачем ОСОБА_1 22.07.2009 року оглядали спірну квартиру і навіть домовилися про зменшення ціни але тут з'явилися ще одні покупці і їм прийшлося погодити остаточну ціну за квартиру, яка складала еквівалент 55 тисяч доларів США. Тут же у квартирі було укладено договір завдатку з брокером продавця ОСОБА_9 , якій було передано завдаток у розмірі сім тисяч вісімсот гривень, що складало півтора процента від ціни договору. Укладення договору купівлі-продажу було призначено на 29.07.2009 року і свідок разом з позивачем ОСОБА_1 приїхали в м. Київ взявши з собою необхідні для оплати грошові кошти але коли необхідно було їхати до нотаріуса то виявилося, що вони з чоловіком не можуть знайти свої паспорти. Прийшлося їхати до нотаріуса без паспортів з метою відкласти укладення договору на після обідній час, щоб за цей час відшукати документи. Однак нотаріус відмовилася відкладати укладення угоди на після обіду і з метою не втратити суму завдатку та і саму квартиру, позивач ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_5 домовилися, що покупцем у договорі буде записано ОСОБА_5 , яка пізніше переоформить власність на квартиру на батька позивача ОСОБА_1 , після чого вони з чоловіком сплатили повну вартість квартири з урахуванням завдатку у розмірі 452587 гривень продавцю ОСОБА_4 , що було еквівалентно 55 тисячам доларів США. Грошові кошти на купівлю квартири вони з чоловіком збирали тривалий час, також вони продали нерухомість по місцю свого проживання, позичили 80 тисяч гривень у ОСОБА_10 , які повернули після продажу належної їм на праві власності нерухомості, яку отримали у спадщину. Одразу після посвідчення договору купівлі-продажу квартири вони разом з ОСОБА_5 пішли в БТІ і подали заяву на реєстрацію квартири, а після реєстрації оригінал договору позивач ОСОБА_1 забрав собі. Переоформити право власності на спірну квартиру на ОСОБА_1 не змогли, оскільки у дочки ОСОБА_5 з'явися молодий чоловік, який почав її настроювати проти батьків.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що була брокером на стороні покупця, позивача у справі ОСОБА_1 та надавала послуги по оформленню договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , згідно укладеного договору про надання послуг від 22.07.2009 року, вартість послуг було визначено як 5% від ціни квартири (21587 гривень, що є еквівалентом 2750 доларів США). У присутності свідка дружина позивача ОСОБА_6 22.07.2009 року передавала завдаток брокеру продавця ОСОБА_11 , у сумі 7800 гривень, ціна спірної квартири згідно оголошення в газеті «Авізо» та домовленості між продавцем ОСОБА_4 і ОСОБА_1 складала еквівалент 55 тисячі доларів США. 29.07.2009 року свідок ОСОБА_8 разом з ОСОБА_1 його дружиною ОСОБА_6 їх дочкою ОСОБА_5 їздили до приватного нотаріуса Гончар Т.В. з метою відкласти посвідчення угоди купівлі-продажу квартири на після обіду, оскільки ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_6 не змогли знайти свої паспорти. Нотаріус не мала змоги перенести час укладення угоди і свідок була присутня при розмові між ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_5 де відбулася домовленість, що остання підпише договір купівлі-продажу, а потім зробить відчуження квартири на батька, позивача у справі. У її присутності ОСОБА_1 розрахувався з продавцем ОСОБА_4 за квартиру, оплата здійснювалася у гривнях по еквіваленту 55 тисячам доларів США з урахуванням раніше сплаченого завдатку.
Як підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 вважав себе покупцем та власником спірної квартиру суд приймає до уваги те, що оригінал договору купівлі- продажу знаходиться у позивача, а відповідачка ОСОБА_5 отримала дублікат договору купівлі-продажу внаслідок надання неправдивих даних нотаріусу про його втрату. Позивач ОСОБА_1 зробив у квартирі ремонт та частково умеблював квартиру, що підтверджується наданими суду документами (арк..спр. 21). Позивач ОСОБА_1 весь час здійснює оплату комунальних послуг та оплату за телефон, згідно наданих квитанцій (арк.хпр. 19-20).
ОСОБА_1 оплатив вартість квартири в сумі 452587 гривень, грошовими коштами, які належали йому спільно з дружиною ОСОБА_6 . При цьому позивач у судовому засіданні підтвердив, що грошові кошти на придбання квартири вони з дружиною збирали тривалий час, а також продали: 15.07.2009 року належну їм на праві власності трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ціною 121980,00 гривень, копія договору (арк.спр. 7-8); а 20.07.2009 року ще позичив 80 000,00 гривень у ОСОБА_12 , копія розписки (арк.спр. 17). Щоб повернути борг ОСОБА_12 20.10.2009 року позивач продав отриманий у спадок житловий будинок АДРЕСА_3 за ціною 85353,00 гривень, копія договору (арк..спр. 6), розписка про повернення позики ОСОБА_12 (арк.спр. 16), а також позивач ОСОБА_1 28.08.2009 року продав гараж в кооперативі «Південний» Нова Каховка, Херсонської області, копія довідки (арк..спр. 28).
Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка ОСОБА_5 мала можливість оплатити реальну вартість купленої квартири, а витребувана судом довідка з ДПІ свідчить про те, що в період з 01 січня 2006 року по 29 липня 2009 року остання не мала доходів, які б дали їй можливість придбати спірну квартиру.
Судом приймаються до уваги обставини викладені в договорі купівлі-продажу квартири але вказані обставини тільки відповідають домовленості між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_5 , однак ці обставини не відповідають волевиявленню позивача ОСОБА_1 як покупця квартири, тому правочин в частині покупця є удавним.
Пояснення представника позивача ОСОБА_7 , третьої особи ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_13 узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, тому суд вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення. Що стосується твердження третьої особи ОСОБА_4 , про те, що квартиру продано за 50 тисяч гривень, то вказані твердження суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються поясненнями, які були дані в судовому засіданні представником позивача, третьою особою ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також інформацією даною в оголошенні у газеті «Авізо» випуск 21.07.2009 року: « АДРЕСА_4 , 30/14/7.5, кооператив, гостінка, хороший ремонт, кахель, склопакети, бронедвері, подвійний балкон, конс'єрж, хороший будинок, 55000у.е.», а також іншими оголошеннями в «Авізо» де вартість однокімнатних квартир в районі Теремки-2 вказана 55 тисяч доларів США і вище. Також твердження ОСОБА_4 , щодо вартості проданої спірної квартири спростовуються наданим свідком ОСОБА_8 договором про надання послуг, де вказано вартість послуг у сумі еквівалентній 2750 доларів США, що складає 5% від ціни договору, таким чином 100% ціни квартири відповідає еквіваленту 55 тисяч доларів США.
Відповідно до ч.1,ст.. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами/ вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсності на підставах,встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним/оспорюваний правочин/.
Відповідно до ст.. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд вважає встановленими у судовому засіданні те, що позивач ОСОБА_1 мав намір укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності продавцю ОСОБА_14 за свої особисті кошти, які і перадв продавцю до підписання договору. Позивачем доведені ті обставини на які, він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідачка ОСОБА_5 не надала суду будь-яких доказів, якіб свідчили, що вказана спірна квартира придбана нею за її особисті кошті, та те, що саме вона спочатку визначалася як покупець.
Тому догововір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29.07.2009 року в частині що стосується покупця є удавною угодою, укладеною з метою приховання справжнього покупця, а оскільки право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру не визнається, то є необхідність визнать за ним право влааності судовим рішенням.
Суд урахувавши докази, які були дослідженні у судовому засіданні та проаналізувавши всі ці докази у сукупності, приходить до висновку, що необхідно позовні вимоги задовльнити у повному обсязі.
Представник позивача відмовився від стягнення з відповідачки сплаченого державного мита та витрат з оплати іноформаційно-технічного забеспечення судового процесу, тому суд питання з розподілу судових витрат не розглядає.
Керуючись ст.ст.10, 15, 60,114, 212-215 ЦПК України, ст.ст.8, 203, 215, 217, 235, 236, 328, 392 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 укладений 29.07.2009 року між
ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець),
посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар
Тетяною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі під № 934 відносно покупця
ОСОБА_5 недійсним..
Визнати ОСОБА_1 дійсним покупцем за договором
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
укладеним 29.07.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу Гончар Тетяною Володимирівною та зареєстрованим в реєстрі під № 934
Визнати ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Суддя