Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6520/25
Номер провадження2/711/2973/25
19 серпня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
16 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від заробітку відповідача, але не менше 30% відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 23 серпня 2008 року між сторонами у справі був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1279.
Перебуваючи у шлюбі, у сторін в справі народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем як їх матір'ю.
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку щодо утримання дітей, що і викликало необхідність позивача звернутися до суду з означеним позовом.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання по суті о 11 год 10 хв 19 серпня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання, що призначено о 11 год 10 хв 19 серпня 2025 року, не з'явилася, причини не прибуття в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , на виконання заяви позивача про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення від 16.07.2025 (а.с.1), що отримана цим учасником справи 06.08.2025 о 17 год 42 хв 52 сек і підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», що знаходиться в матеріалах справи (а.с.18).
Частиною 13 ст.128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Водночас 19 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів проводити за її відсутності; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі (вхідний №33011/25 від 19.08.2025, а.с.20).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 19 серпня 2025 року о 11 год 10 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву до суду не направив.
У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с.2).
У зв'язку із цим, 11 серпня 2025 року суд здійснив направлення судової повістки про виклик у судове засідання разом із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття спрощеного позовного провадження на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119 №0610273414650, документи, в тому числі і судова повітка про виклик до суду, що направлялися на адресу відповідача ОСОБА_2 , були вручені оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» особисто відповідачу 14 серпня 2025 року, що підтверджується особистим підписом відповідача в означеному документі.
Пунктом 1 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
З огляду на те, що саме 14 серпня 2025 року оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» вручено відповідачу ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою про виклик у судове засідання, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення цього учасника справи про дату (19 серпня 2025 року), час (11 год 10 хв) і місце (м.Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.
Водночас 19 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів проводити за його відсутності; позовні вимоги відповідач визнає і не заперечує проти їх задоволення (вхідний №33012/25 від 19.08.2025, а.с.21).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як позивача, так і відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 23 серпня 2008 року між сторонами у справі був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №1279, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , що видане 23.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області (а.с.3).
Із копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , що видане повторно 05.07.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління, та серії НОМЕР_4 , та видане 16.10.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4,5).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26.04.2001 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
З аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що Сімейним кодексом України на законодавчому рівні закріплений принцип рівності прав та обов'язків батьків, а відповідно брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє батьків, а не лише той з батьків з ким проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу положень ст. 181, 183, 184 СК України суд робить висновок, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Водночас спосіб стягнення аліментів судом визначається виключно за заявою одержувача аліментів, тобто у конкретному випадку - позивача.
Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 того ж Кодексу, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи розмір та спосіб стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а малолітній син ОСОБА_5 та неповнолітній син ОСОБА_6 , вочевидь потребують такої допомоги зі сторони батька.
Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні двох дітей, взаємний обов'язок батьків щодо їх утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину,щомісячно.
Також суд, визначаючи таку частку заробітку (доходу) відповідача, зважає як на положенням ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а також на положення ч.4 ст.206 ЦПК України, відповідно до яких, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки позивач заявила позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей в розмірі частини (однієї чверті) від заробітку (доходу) відповідача, а відповідач, керуючись процесуальним правом, передбаченим п. 1 ч.2 ст.49 ЦПК України, у заяві про розгляд справи без його участі, визнав позовні вимоги позивача, що стосуються розміру аліментів, які підлягають стягненню із нього на утримання двох дітей, беручи до уваги, що таке визнання позовних вимог не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів за рішенням суду - від дня пред'явлення позову.
У зв'язку із означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 16 липня 2025 року, тобто від дня пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Водночас згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що відповідач, до початку розгляду справи по суті, визнав позовні вимоги, з відповідача на користь держави належить стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, а саме: 605 гривень 60 копійок (1211,20 х 0,5).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 191 СК України, ст. 13, 49, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікуна кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 16 липня 2025 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 19 серпня 2025 року.
Сторони в справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко