Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7515/25
Номер провадження 2-о/711/219/25
15.08.2025 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу - свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим №1-3229 і свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим № 1-3230, виданих 28.10.1998 Другою Черкаською державною нотаріальною конторою м. Черкаси після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виданого на ім'я ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України).
Загальним об'єктом судового захисту в окремому провадженні виступає охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності - встановлення юридичних фактів або станів, а також підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як передбачено ч.ч. 1, 3, 4 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Вказаний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Так, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Крім того, як передбачено частинами 2, 3 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Як звернуто увагу Верховним Судом України в аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, - справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення - для цього він разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що у судовому порядку можна встановити належність особі такого документа, який є правовстановлюючим. Для порушення у судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і, що організація (установа, підприємство), яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по-батькові, неоднаково названих у різних документах, неприсвоєння чи залишення одного з них.
Крім того, обов'язкові вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення визначені у статті 318 ЦПК України. Так, відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Вивчивши подану заяву, вбачається, що зазначені положення закону не виконані. Так, заява ні по формі, ні по змісту не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177, 294, 315 та 318 ЦПК України, зокрема, не зазначені заінтересовані особи; не надано примірники заяви з додатками для заінтересованих осіб, а в разі, якщо вони є юридичними особами, то заявник зобов'язаний надати до суду разом із заявою доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
При цьому, суд звертає увагу, що заінтересовані особи - це будь-які особи, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене в справі окремого провадження судове рішення.
Відповідно, у заяві не зазначена конкретна мета, з якою заявник просить встановити факт, тобто, який саме наявний для заявника інтерес для встановлення певного факту. Відповідно, лише після визначення мети, слід визначитися із належними заінтересованими особами, які мають брати участь у розгляді справи.
Також заявнику необхідно надати підтверджуючі відомості про те, що відповідні органи (установи тощо) відмовили у внесенні виправлень у його вище вказані документи.
До того ж, заявнику необхідно зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
За таких підстав, заявнику слід усунути зазначені недоліки задля дотриманням всіх вказаних вимог закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 294, ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема у ст.ст. 175, 177, 315 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника та надає йому строк на усунення недоліків.
Таким чином, заяву слід залишити без руху та надати можливість заявнику належним чином оформити та подати до суду заяву.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 19, 58-62, 175-177, 185, 258-261, 293, 294, 315-318 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу, - залишити без руху.
Заявнику необхідно усунути, вказані в ухвалі недоліки, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
У випадку неусунення вказаних недоліків заява буде визнана не поданою та повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15.08.2025.
Суддя: С. М. Позарецька