Справа № 564/1530/24
19 серпня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у судовому засіданні в м.Костопіль в режимі відеоконференції клопотання прокурора в кримінальному провадженні - прокурора Рівненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №62024240030000136 від 30 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
Прокурор в кримінальному провадженні - прокурор Рівненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 58, 59, 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи службу на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із 4 метою тимчасового ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 03 січня 2024 року не пізніше 07 години 00 хвилин самовільно залишив пункт дислокації військової частини НОМЕР_2 , що тимчасово дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , відправившись за місцем свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконував до 19 лютого 2024 року, (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), після чого самостійно прибув до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, де заявив про бажання проходити військову службу. .
На підставі наведеного, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану. .
17 квітня 2024 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України направлений до Костопільського районного суду для розгляду по суті.
У судові засідання обвинувачений не з'являвся без поважних причин, у зв'язку з чим до останнього було неодноразово застосовано привід, проте місце перебування обвинуваченого встановити не вдалося і ухвалою суду від 31.07.2025 оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу його до Костопільського районного суду Рівненської області в зв'язку з розглядом кримінального провадження, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 зупинено до його розшуку.
На даний час обвинуваченого затримано та доставлено до суду для вирішення питання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.
У своєму клопотанні прокурор звертає увагу суду на наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, на те, що підозрюваний спробує: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні та без визначення можливості внесення застави.
Присутній в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо поданого клопотання та обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та повідомив суд, що він не переховувався від суду, має проблеми із здоров'ям та потребує подальшого лікування.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора не підтверджене належними доказами і не підлягає задоволенню. Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обгрунтовується лише тяжкістю вчиненого злочину в якому обвинувачується ОСОБА_4 та тяжкістю міри покарання в разі визнання останнього винуватим у вчиненні такого кримінального правопорушення, що не може бути підставою для обрання запобіжного заходу.
Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №62024240030000136 від 30 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово в судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.05.2025 до останнього було застосовано привід, однак його місцезнаходження встановлено не було, привід не був виконаний.
У зв'язку з цим, ухвалою суду від 31.07.2025 оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , а кримінальне провадження щодо останнього зупинено до його розшуку.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04) термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, зокрема: доповіддю про самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем, військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №72 від 03.12.2023; Актом службового розслідування від 13.01.2024; протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження. .
Так, на переконання суду, на день розгляду клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими прокурором до клопотання.
Оцінюючи наявність ризиків, обумовлених статтею 177 КПК України, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду являється те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. При цьому судом не можуть бути застосовані положення ст.ст.69, 75 КК України, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. ОСОБА_4 проживає на віддаленій відстані від органу досудового розслідування та суду, а саме, АДРЕСА_2 ., що вказує на ризик можливого подальшого переховування від суду.
Також обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, в тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. На даний час свідки в судовому засіданні не допитані. Таким чином, обвинувачений як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із переліком свідків у кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови від дачі показань.
Обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється є те, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, оскільки до військової частини не повернувся та до виконання службових обов'язків не приступив. Таким чином, є ризик продовження обвинуваченим вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується. Також існує великий ризик вчинення інших кримінальних правопорушень останнім, оскільки у зв'язку із самовільним залишенням військової частини йому припинено виплату грошового забезпечення та він офіційно не працевлаштований, а відтак у нього відсутня можливість отримання будь - якого доходу із законних джерел.
Суд також враховує, що кримінальне правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено останнім під час того, як в Україні введений воєнний стан, тому є підстави вважати, що під загрозою покарання з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177КПК України.
Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання прокурора.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виходячи із вищезазначених доведених у ході розгляду клопотання обставин, суд, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження переконується, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою ОСОБА_4 , буде недостатнім для запобігання ризикам, які наведені прокурором.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого та характеризуючі його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Крім того, згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених 402, 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442.
За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання обвинуваченого, а саме з 18 серпня 2025 року.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 206, 208, 369-372 КПК України, суд -
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Керч, Автономної республіки Крим, громадянина України, українця, із неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , військовослужбовця призваного під час мобілізації, на особливий період, раніше не судимого, у військовому званні «солдат», з утриманням у ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", на 60 (шістдесят) діб, тобто до 15 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1