Справа № 948/462/25
Номер провадження 2/948/332/25
18.08.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
у травні 2025 року до Машівського районного суду Полтавської області, надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що 12.09.2018р. між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Р20.00502.004326536, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 42 000,00 грн, строком на 36 місяців, процентною ставкою 15,00% річних.
У подальшому АТ «Ідея Банк» за договором факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 відступило позивачу право вимоги до боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 за договором № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018 у розмірі 80 167,80грн.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 80 167,80 грн та витрати по сплаті судового збору.
Представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс», покликаючись на те, що позов є необґрунтованим а позовні вимоги про стягнення відсотків - недоведеними, відповідачка не відмовляється сплатити тіло кредиту, проте нероз'яснені інші суми, зокрема суми боргу в розмірі 28 926,16грн . Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та часткового його погашення (банківської виписки тощо). Також відповідачка не була повідомлена про заміну кредитора(а.с.68-71)
Ухвалою від 03.06.2025 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 59).
У судове засідання сторони вдруге та повторно не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом направлення електронного листа на електронну адресу (а.с.62-65), відповідачка - рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, яке отримала 12.06.2025 (а.с.66), представниця відповідачки шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету (а.с.81).
Позивач у змісті позовної заяви просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.5). Також позивачем подано клопотання пророзгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.52).
Представниця відповідачки ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи без її участі та участі відповідачки (а.с.86,87).
Відповідачка причини неявки не повідомила.
Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, дослідивши надані письмові докази.
Судом установлено, що 12.09.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р20.00502.004326536 (а.с.8-11,12).
Відповідно до п. 1 кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 42 000,00 грн на поточні потреби, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Кредит надавався строком на 36 місяців (п.1.2).
Згідно з п.1.3 за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5.5% (Маржу Банку).
Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9.8%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.
Відповідно до п.2.1. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 12 дня/числа кожного місяця, відповідно до графіку щомісячних платежів.
Як визначено п. 1.10 кредитного договору № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018 року за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-Центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку, тощо; позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до п. 3.3.1. договору передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15 % - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань позичальником на підставі договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п. 3.3.3. договору позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу банку зобов'язаний оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до п. 5.7. договору згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 75.57487488 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання договору складає 86 604,87 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов'язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору. Договір підписано власноручним підписом відповідача та відповідно до п. 5.2 договір набрав чинності з моменту його підписання.
Також 12.09.2018 відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.13-14).
Додатком до Паспорта споживчого кредиту є Графік щомісячних платежів, в якому зазначені дати платежу, суми платежу за розрахунковий період, платежі за додаткові та супутні послуги, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту (а.с.15).
На а.с.16 зазначено ордер-розпорядження №1 про видачу кредиту та ордер-розпорядження №2 про сплату страхового платежу на підставі договору № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018.
Також 12.09.2018 ОСОБА_1 підписала договір добровільного страхування життя №Р20.00502.004326536, за умовами якого розмір страхового платежу становить 1 142,48 грн, який має бути перерахований на поточний рахунок страховика протягом одного дня від дати підписання договору, страховий тариф становить 15% (а.с.17-20).
Цього ж числа ОСОБА_1 підписано заяву № Р20.00502.004326536 про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису (а.с.23).
У наданій банком виписці за договором відображені дата та деталі операції і номери рахунків за період з 12.09.2018 по 25.07.2023 (а.с.25-27).
Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 80 167,80 грн, з яких: 34 152,33 грн -заборгованість за основним боргом, 17 089,31 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 28 926,16 грн-заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.24).
За змістом статтей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна» свої права вимоги за плату та на умовах, визначених договором (а.с.28-34).
Згідно з платіжною інструкцією №9217 ТОВ «Росвен Інвест Україна» перераховано грошові кошти згідно договору факторингу №01.02-31/2 АТ «Ідея Банк» (а.с.35).
Відповідно до реєстрів боржників №№1-3, витягу з реєстру боржників №3 від 25.07.2023 до Договору факторингу № 01.02-31/23, сума заборгованості відповідачки складає 80 167,80 грн, з яких: за основним боргом - 34 152,33 грн, 17 089, 31 грн - заборгованість за відсотками, 28 926,16 грн - заборгованість за комісіями (а.с.36-39).
Рішенням ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 змінено назву товариства з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.40).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведені положення закону та зміст долученого позивачем договору факторингу, реєстру боржників, суд доходить переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018.
Водночас розглядаючи вимоги позивача та заперечення відповідача щодо необґрунтованості розміру заборгованості, суд зауважує, що необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена в графіку платежів.
Разом з тим, 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до п. 1 кредитного договору № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018 року, банк надав позичальнику кредит у розмірі 42 000,00 грн на поточні потреби.
Таким чином, з урахуванням п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України«Про споживчекредитування»,зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи те, що пунктом 1.4 кредитного договору № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018 року встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд уважає, що вказане положення є нікчемними.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
За таких обставин, вимоги позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 28 926,16 грн задоволенню не підлягають.
Отже, аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання за вищевказаним договором не виконала, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгвоаності за онсовним боргом в розмірі 34 152,33 грн та за відсотками в розмірі 17 089,31 грн, а всього в сумі 51 241,64 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1548,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № Р20.00502.004326536 від 12.09.2018 у розмірі 51 241,64 грн. та судовий збір у розмірі 1548,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження юридичної особи: бульвар Вацлава Гавела, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ - 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С. М. Косик