Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/5746/25
Провадження №2/552/2523/25
іменем україни
13.08.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В позовній заяві зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
За адресою належної їй квартири зареєстровано місце проживання матері власника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина власника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак її син ОСОБА_2 не проживає в зазначеному житлі понад один рік у зв'язку з виїздом на постійне проживання.
Відповідач не проживає в цій квартирі, не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере, особистих речей в квартирі не має, і квартирою взагалі не цікавиться.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу ніхто не чинив.
Але з реєстраційного обліку за адресою зазначеної квартири відповідач добровільно не знявся.
Збереження реєстрації відповідача за адресою вказаної квартири порушує права позивача, оскільки це тягне додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг та неможливість оформлення субсидії, яка відповідає доходам позивача.
Тому позивач просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 14 липня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання та допит свідків.
Крім того, вказаною ухвалою у Державної прикордонної служби України витребувано докази, а саме інформацію про перетин Державного кордону України з 01 січня 2022 року по теперішній час громадянином України на ОСОБА_2 .
Інші заяви та клопотання від учасників справи суду не надходили.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 49).
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. В засідання з'явитися не може, оскільки перебуває закордоном. У заяві також зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 51).
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності, виданим Полтавським управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому, від 17 квітня 2000 року (а.с. 6).
За вказаною адресою зареєстровано місце проживання сина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана обставина підтверджується даними паспорта ОСОБА_2 з відміткою про зареєстроване місце проживання (а.с. 7-11).
Судом також встановлено, що відповідач у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , більше одного року не проживає, оскільки виїхав на постійне місце проживання закордон, але з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири не знявся.
Факт не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою, де зареєстровано місце його проживання, відповідач визнав, про що надав суду заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Тому обставини, які визнали всі учасники справи, а саме факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , не підлягає доказуванню.
Крім того, згідно паспортного документа ОСОБА_2 зареєстровано його постійне проживання в Німеччині. У зв'язку з цим він прийнятий на консульський облік у Генеральному консульстві України у Франкфурті-на-Майні 09 липня 2003 року (а.с. 15).
Факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , більше одного року підтверджується письмовими поясненнями сусідів - ОСОБА_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 .
Будь-які докази чинення позивачем або іншими особами відповідачу перешкод у користуванні спірною квартирою сторонами до матеріалів справи не додані.
Тому збереження реєстрації місця проживання відповідача за адресою квартири, власником якої є позивач, в той час, як він фактично залишив вказану квартиру, порушує право позивача, яка несе витрати на оплату комунальних послуг за відповідача, та суперечить вимогам ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», згідно якої громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач залишив квартиру за адресою: АДРЕСА_2 добровільно.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується, що відповідач не проживає у квартирі більше року.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлений 13 серпня 2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова