Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1178/25
Провадження № 1-кп/376/216/2025
08 серпня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши відкритому у судовому засіданні в м. Сквира Київської області кримінальне провадження № 120 251 162 60 0000 56 від 11.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великополовецьке Сквирського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, інвалід І групи, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Встановив:
ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, 11 березня 2025 року близько 15 години перебував біля закинутої будівлі, яка знаходиться праворуч при в'їзді в с. Малі Лисівці Білоцерківського району Київської області, де побачив дикоростучу рослину роду коноплі, з якої руками зірвав листя та помістив до поліетиленового пакету, який в подальшому поклав до правої кишені куртки та зберігав до 16 год. 29 хв. 11.03.2025.
В подальшому 11.03.2025 о 17 год. 08 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи біля автодороги при в'їзді в с. Малі Лисівці Білоцерківського району Київської області, неподалік знаку «Малі Лисівці» був затриманий в порядку ст. 2982 КПК України працівниками поліції ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, під час особистого обшуку, у правій кишені куртки, у яку був одягнений ОСОБА_4 , виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, яка згідно Висновку експерта № СЕ-19/111-25/15236-НЗПРАП від 14.03.2025 є наркотичним засобом та рослиною, обіг якої обмежено - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 36,87 г.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, він зрозумів всю протиправність своєї поведінки, а також вказав, що наркотичний засіб, який знайшов біля закинутої будівлі, залишив для власних потреб.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладанням обов'язків передбачених п. 2, 3 ч. 2 ст. 591 КК України.Також застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Захисник обвинуваченогоОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 всудовому засіданні вказав, що обвинувачений щиро розкаявся, вину визнав в повному обсязі, перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має інвалідність 1 групи та щодо міри покарання погодився з позицією прокурора.
Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального проступкута дійшов висновку, що злочинні дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку вимог ч. 3 ст. 349 КПК України вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано чи правильно розуміють учасники процесу зміст цих обставин, чи немає сумнівів в добровільності і істинності їх позицій, при цьому судом роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд обираючи покарання, керуючись нормами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 101 від 10.04.2025: 1) на час скоєння інкримінованих дій ОСОБА_4 страждав на легку розумову відсталість з порушеннями поведінки (F 70.1 за МКХ-10); 2) під час скоєння інкримінованих дій ОСОБА_4 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; 3) ОСОБА_4 на даний час страждає на легку розумову відсталість з порушеннями поведінки (F 70.1 за МКХ-10); 4) на даний час ОСОБА_4 не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; 5) ОСОБА_4 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку; 6) ОСОБА_4 може постати перед слідством та судом, приймати участь у слідчих та процесуальних діях (а. провадження 82,83).
Відповідно до вимог ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» звернуто увагу, що, враховуючи положення ст. 20 КК України, особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, у п. 6 Постанови зазначив, що, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Отже, ОСОБА_4 , як обмежено осудний, підлягає кримінальній відповідальності із застосуванням примусових заходів медичного характеру.
Беручи до уваги викладене, враховуючи обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи відсутність судимостей, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, якщо виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб у місця позбавлення волі.
Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом може бути застосовано пробаційний нагляд.
Стаття 591 КК України передбачає, що пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд, з урахуванням встановлених обставин, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, вважає, що ОСОБА_4 для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду в мінімальних межах строку такого виду покарання, передбачених ч. 4 ст. 591 КК України та санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.591 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Згідно п. 1,2, 3 ч. 2 ст. 591 КК України суд покладає на ОСОБА_4 обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Пунктом 9,10 ч. 1 ст. 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:
Чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України;
чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування.
Статтею 96 КК України передбачено, що примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, а саме надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Так, відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 101 від 10.04.2025 встановлено, що ОСОБА_4 страждає на легку розумову відсталість з порушеннями поведінки (F 70.1 за МКХ-10), а тому останній потребує лікування від цього захворювання на загальних підставах.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та до вступу вироку в законну силу суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025116260000056 від 11.03.2025 висновок експерта № СЕ-19/111-25/15236-НЗПРАП від 14.03.2025 вартість витрат складає 2387,70 грн. (а. провадження 43). Оскільки обвинувачений є інвалідом першої групи та має пільги та гарантії для осіб з інвалідністю, тому витрати на проведення експертизи суд вважає за можливе віднести на рахунок держави.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженню підлягають вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Частиною 1 ст.492 КВК України передбачено, що строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12,20,51, 591, 65, 66, 67, 94,96, 309 КК України, ст. 100, 124, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, ст. 492 КВК України,п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд
Ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Згідно ч. 2 ст. 591 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) Періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 1 ст. 492 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку доручити Комунальному некомерційному підприємству Сквирської міської ради «Сквирська центральна міська лікарня» (код ЄДРПОУ 01994190, розташовано: м. Сквира, вул. Київська, 12, Білоцерківського району, Київської області, 09001).
Речові докази:
Поліетиленовий пакет із вмістом речовини рослинного походження, зовні схожою на канабіс, обіг якого обмежено, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 36,87 г, що міститься у спецпакеті № 0006589, який знаходиться у камері зберігання речових доказів ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12025116260000056 від 11.03.2025 урозмірі 2387,70 гривень віднести на рахунок держави.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суд через Сквирський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження у порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1