18 серпня 2025 року
м. Харків
справа № 646/6781/24
провадження № 22-ц/818/3473/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариства «Харківобленерго»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року в складі судді Шиховцової А.О.,
У червні 2024 року представник АТ «Харківобленерго» звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 у розмірі 4269,41 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 01.09.2006 між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_1 було укладено договір про користування електричною енергією на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 1 договору енергопостачальник взяв на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 11 договору передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язується дотримуватися вимог договору про користування електричною енергією; оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.
У п. 16 договору зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.
По факту отримання платіжного документа, виписаного енергопостачальником, оплата здійснюється у термін, обумовлений у платіжному документі. У разі неотримання платіжного документа, виписаного енергопостачальником, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.
У період з 31.12.2017 по 31.12.2018 Товариством було поставлено ОСОБА_2 електричну енергію у розмірі 3098 кВт*год на загальну суму 4269,41 грн. Проте, в порушення договору відповідачем не здійснено оплату за спожиту електричну енергію у вказаний період, у зв'язку з чим станом на сьогоднішній день у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у сумі 269,41 грн, що підтверджується розрахунком суми боргу за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 28 договору останній було укладено на три роки, набрав чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.
У період з 31.12.2017 по 31.12.2018 дія договору продовжувалася, оскільки жодною із сторін не було заявлено наміру про його припинення чи внесення змін.
Відповідач не виконує умови укладеного договору та не дотримується Правил в частині оплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого станом на 31.12.2018 на особовому рахунку утворилася сума заборгованості, яка згідно з розрахунку за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 складає 4269,41 грн. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту електроенергію та судові витрати.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишено без задоволення.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач фактично припинила користування житловим приміщенням, оскільки продала квартиру, знялася з реєстрації за даною адресою, то вона фактично припинила користування електричною енергією і перестала бути фактичним індивідуальним споживачем послуги, яку надавало АТ «Харківобленерго» за даною адресою. Тобто відповідач не повинна відповідати за заборгованість по оплаті електроенергії, яку вона фактично не отримувала. Відповідач не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Не погодившись з рішенням суду Махоніна М.Р., яка діє в інтересах АТ «Харківобленерго» подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у період з 31.12.2017 по 31.12.2018 дія договору продовжувалася, оскільки станом на момент виникнення заборгованості, жодних заяв від ОСОБА_2 щодо розірвання договору та припинення користування електричною енергією у вищевказаної квартирі не надходило. Від інших осіб пропозицій, щодо укладання договору у зв'язку зі зміною власника також не надходило. Суд у мотивувальній частині дійшов висновку що положення Договору не містять порядок дострокового розірвання договору у випадку остаточного припинення користування електричною енергією. Проте судом не враховано, що відповідно до п. 21 Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законодавством. У відповіді на відзив представником позивача вказувалось, що порядок дострокового розірвання договору у випадку остаточного припинення користування електричною енергією міститься у п. 6 «Правил користування електричною енергією для населення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (далі - Правила), з яким Відповідачка була ознайомлена, що підтверджується особистим підписом споживача ОСОБА_1 . Зазначив, що у відповіді на відзив, як і у позовній заяві, представником позивача було посилання саме на п. 6 та п. 42 «Правил користування електричною енергією для населення», а не на п. 6 ПРРЕЕ як вказано у мотивувальній частині рішення. Судом не враховано той факт, що саме через недотримання відповідачем вимог договору та п. 6, п. 42 Правил, а саме неповідомлення ОСОБА_1 енергопостачальника про остаточне припинення користування електричною енергією, АТ було позбавлено можливості отримати інформацію щодо зміни власника вищевказаного приміщення та продовжувало виконувати свої зобов'язання за договором від 01.09.2006, постачаючи електричну енергію за адресою відповідача. Саме недотримання Відповідачем вимог договору та п. 6, п. 42 Правил, призвело до заподіяння АТ «Харківобленерго» майнової шкоди, яка згідно з наданим позивачем розрахунком становить 4269 грн. 41 коп
23.06.2025 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» без задоволення, рішення без змін. Зазначила, що на період виникнення заборгованості жодних договірних відносин з позивачем не мала, так як продала квартиру на підставі договору купівлі-продажу і право власності належить іншій особі. Позивач при зверненні до суду не міг не знати цього юридичного факту, так як протягом 7 років мав договірні відносини і відпускав електроенергію іншому абоненту, який сплачував його рахунки. Вважає, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки протягом 7 років надавав послуги і реалізовує електроенергію іншому абоненту.
27.06.2025 представник ОСОБА_3 подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу. В якій зазначила, що відповідачка не надала суду жодних доказів обізнаності іншої сторони договору, а саме АТ “Харківобленерго» про відчуження житлового приміщення та наміру припинити користуванням послугами. Тому саме через недотримання Відповідачем вимог договору та п. 6, п. 42 Правил, Товариство було позбавлено можливості отримати інформацію щодо зміни власника приміщення та продовжувала виконувати свої зобов'язання за договором від 01.09.2006, постачаючи електричну енергію за адресою відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 уклала з АТ «Харківобленерго» договір про користування електричною енергією від 01.09.2006 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
Пунктом 11 договору визначено, що не пізніше ніж 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі або іншому об'єкті письмово повідомити Енергопостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду.
Згідно пункту 29 Договору передбачено, що договір може бути розірвано достроково у разі зміни споживачем місця проживання та остаточного припинення користування електричною енергією.
Згідно з розрахунком суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 31.12.2018 існує заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 4269,41 грн., яка утворилась за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2010, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. і зареєстровано в реєстрі за №1308, відповідачка ОСОБА_1 продала зазначену вище квартиру ОСОБА_4 (а.с. 27)
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб сформованого 19.06.2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована інша особа- ОСОБА_5 (а.с.11).
З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 44-45)
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
На час виникнення спірних правовідносин, а саме укладення договору 01.09.2006 діяли «Правила користування електричною енергією для населення», затверджені постановою КМУ № 1357, від 26.07.1999, які регулювали відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.
Відповідно до п. 42 цих Правил, не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі споживач зобов'язаний письмово повідомити електропостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду.
У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 закону визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Як встановлено судом, що з 13.08.2010 відповідач не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та не зареєстрована в ній.
Заборгованість за спожиту електроенергію у зазначеному житловому приміщенні виникла за період з 31.12.2017 по 31.12.2018, тобто після припинення права власності відповідача на квартиру та за відсутності її реєстрації за цією адресою, що виключає можливість фактичного користування послугами електропостачання.
Крім того, пунктом 29 Договору про користування електричною енергією від 01.09.2006 передбачено можливість дострокового розірвання договору у разі зміни споживачем місця проживання та остаточного припинення користування електричною енергією.
Водночас, положення вказаного договору не визначають порядку розірвання договору у випадку припинення користування електроенергією, що унеможливлює належну реалізацію права споживача на одностороннє припинення договірних зобов'язань у такій ситуації, але на вимогу ст. 651 ЦК України передбачили можливість його дострокового розірвання.
Посилання апелянта на пункти 6 та 42 «Правил користування електричною енергією для населення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року не свідчить про наявність у відповідача обов'язку сплачувати вартість електричної енергії, оскільки заборгованість яку просить с тягнути позивач утворилась після продажу нею квартири та припиненням користування відповідною послугою внаслідок звільнення житлового приміщення.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 в розмірі 1838,54 грн., так як позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго»- залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.08.2025 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук