Іменем України
18 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 392/781/22
провадження № 22-ц/4809/1102/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Гончар В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Смолінська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська Марія Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2023 року у складі головуючого судді Бадердінової А. В.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманської М. О., в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передання ОСОБА_2 цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації, площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, для ведення особистого селянського господарства, КВЦПЗ - А.01.03, розташованої за межами населеного пункту с. Новопетрівка Смолінської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманської М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63660803 від 24 лютого 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 14 вересня 2021 року він звернувся в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Смолінська селищна рада) із заявою про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради та перебувала у комунальній власності.
Рішенням Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 позивачу відмовлено у переданні у власність зазначеної земельної ділянки. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що земельні ділянки набуваються у власність у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, та передаються у власність саме після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або іншого документа із землеустрою, який став підставою для формування об'єкта права відповідно до статті 79-1 ЗК України. Тому йому потрібно звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення такого проєкту із землеустрою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 340/809/22 визнано протиправним та скасовано рішення Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 в частині відмови в переданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради. Зобов'язано Смолінську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 року про надання йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду.
08 червня 2021 року позивач отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зякого дізнався, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63660803 від 24 лютого 2022 року; державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська М. О. провела державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважав, що рішення Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 лютого 2022 року № 302 та рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 63660803 від 24 лютого 2022 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки порядок безоплатної приватизації земельної ділянки було порушено; проєкт землеустрою необхідний для формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, а земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 вже є сформованою; позивач першим звернувся до Смолінської селищної ради із заявою про надання у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від
24 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Головатюк Сергій Анатолійович до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманської Марії Олександрівни про визнання протиправними рішень.
Рішення суду мотивоване тим, що на час прийняття Смолінською селищною радою оскаржуваного рішення від 11 лютого 2022 року № 302 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, яке набрало законної сили 30 червня 2022 року, не мало правового значення для Смолінської селищної ради та не створювало для неї прав і обов'язків, не накладало обтяження на спірну земельну ділянку (позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі ухвалою суду від 30 березня 2022 року), а тому розпорядник земель правомірно розпорядився земельною ділянкою і діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Незважаючи на те що земельна ділянка є сформованою, позивачу необхідно звернутися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що, подаючи заяву про отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, ОСОБА_1 помилково сприймав та оцінював обставини щодо отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації та помилково вважав, що саме він першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головатюк Сергій Анатолійович подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2023 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Зазначив, що висновки суду про те, що позивачу необхідно розробити та затвердити проєкт землеустрою, незважаючи на те, що земельна ділянка, на момент подання позивачем заяви вже була сформована, є помилковими.
Вказав, що позивач першим звернувся до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області із заявою про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,00 га, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.
Судові рішення, ухвалені в даній справі за результатами перегляду справи в суді апеляційної і касаційної інстанцій.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від
24 лютого 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року в даній справі, Верховний Суд у своїй постанові від 30 квітня 2025 року вказав, зокрема, що відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд вважав не порушеними права позивача, проте не перевірив на якій підставі була сформована земельна ділянка, чи подавала ОСОБА_2 заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки. Якщо спірна земельна ділянка вже була сформована як до звернення ОСОБА_1 , так і до звернення ОСОБА_2 , суд не перевірив за яких обставин перевага була надана саме ОСОБА_2 , яка звернулась після звернення ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Смолінської селищної ради заперечив щодо доводів та вимог апеляційної скарги. Вказав, що Земельним кодексом України передбачений механізм набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності, який полягає в чіткому алгоритмі дій зацікавленої особи. Так, зазначений порядок можливо поділити на умовні стадії: отримання дозволу розпорядника земель (в даному випадку - відповідача) на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або перебіг передбаченого ЗК України місячного строку на вирішення клопотання про надання дозволу; власне розроблення заявником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою із уповноваженими статтею 186-1 ЗК України органами; затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Зазначає, що позивач просив відповідача передати йому у власність земельну ділянку, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, яка розташована на адміністративній території Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області.На переконання позивача, земельна ділянка наразі сформована як об'єкт цивільних прав, оскільки їй присвоєно кадастровий номер, а тому може бути передана їй у власність без попереднього виготовлення проекту землеустрою.Водночас, з метою отримання бажаного результату, а саме, набуття у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 необхідно звернутись до відповідача з дотриманням наведеного в ст. 118 ЗК України алгоритму дій, зокрема за наданням згоди на виготовлення проекту землеустрою.Крім того, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-ІУ види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проєкту, робочого проєкту або технічної документації.Одним із видів документації із землеустрою є проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із статтею 50 ЗК України проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом). Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави вважати, що технічна документація із землеустрою різниться за формою та змістом відповідно свого призначення.Таким чином, незважаючи на те, що земельна ділянка, на яку претендував ОСОБА_1 , є сформованою, неодмінною умовою для передачі її у власність позивачеві є створення відповідного виду технічної документації - проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для розроблення якої необхідно отримати відповідний дозвіл відповідача/або почати розробку документації за місяць після подання клопотання про надання дозволу - у разі бездіяльності відповідача) та виконання заінтересованою особою інших стадій відповідного алгоритму (а.с.38-43 том 2).
Представник відповідачки адвокат Назаренко Ю. В. подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. Вказав, що конструкція ч. 9 статті 118 ЗК України має імперативний характер і зобов'язує орган місцевого самоврядування у двотижневий строк затвердити проєкт землеустрою та передати у власність земельну ділянку. Заява ОСОБА_4 про затвердження проєкту землеустрою надійшла до селищної ради в порядку, встановленому законом. За таких обставин, рішення Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №302 від 11 лютого 2022 року прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений законом (а.с.61-62 том 2).
Державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська Марія Олександрівна подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила відмовити у задоволенні вимог позивача. Вказала, на підставі поданих документів та отриманих відомостей з Державних реєстрів, неухильно дотримуючись норм Закону та Порядку, 24 лютого 2022 року нею було прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №63660803 та проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 (а.с.86-88 том 1).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Головатюка С. А., представника Смолінської селищної ради - адвоката Шевченка М. Л., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 зміні, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, є землею сільськогосподарського призначення (вид використання - для ведення особистого селянського господарства), перебуває у комунальній власності та розташована на території Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.15-19 том 1).
14 вересня 2021 року до Смолінської селищної ОТГ Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 звернулася представник за довіреністю ОСОБА_5 із заявою про виділення йому як громадянину України у власність ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3523183800:02:000:5149, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради (а.с.20 том 1).
Рішенням Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 ОСОБА_1 відмовлено у переданні у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на адміністративній території Смолінської територіальної громади, Новоукраїського району Кіровоградської області. Повідомлено, що земельні ділянки набуваються у власність в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, та передаються у власність саме після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або іншого документа із землеустрою, який став підставою для формування земельної ділянки як об'єкта права відповідно до статті 79-1 ЗК України. Запропоновано звернутися до органу місцевого самоврядування із клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення відповідного проєкту із землеустрою (а.с.21 том 1).
24 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Смолінської селищної ради із заявою, в якій просила розглянути питання стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту с. Новопетрівка, на адміністративній території Смолінськогої територіальної громади, та передання цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації (а.с.28 том 1).
Рішенням Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту с. Новопетрівка Смолінської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.29 том 1).
Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63660803 від 24 лютого 2022 року державний реєстратор Фурманська М. О. провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 за ОСОБА_2 , форма власності: приватна; реєстраційний номер 159393032835000 (а.с.30 том 1).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , підстава для державної реєстрації - рішення Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 (а.с.31-34 том 1).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі № 340/809/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 в частині відмови в переданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Зобов'язано Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 року про надання йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду. Вказане рішення набрало законної сили 30 червня 2022 року (а.с.22-27 том 1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проєктів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.
Положеннями частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Порядок набуття права на земельну ділянку визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Зокрема, згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу IV Земельного кодексу України.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На підставі частини сьомої статті 118 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Як передбачено частиною восьмою статті 118 ЗК України, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини першої статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною четвертою статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проєкту.
Органи, зазначені в частинах першій, третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 ЗК України).
Згідно із частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною сьомою статті 186-1 ЗК України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій третій цієї статті, у визначений законом строк.
На підставі частини дев'ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Земельним кодексом України передбачений механізм набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності, який полягає в чіткому алгоритмі дій зацікавленої особи.
Так, зазначений порядок можливо поділити на умовні стадії:
- отримання дозволу розпорядника земель (в даному випадку - відповідача Смолінської селищної ради) на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або перебіг передбаченого ЗК України місячного строку на вирішення клопотання про надання дозволу;
- власне розроблення заявником проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проєкту землеустрою із уповноваженими статтею 186-1 ЗК України органами;
- затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Настанню кожної з наступних стадій передує завершення (виконання) попередньою.
У цій справі, позивач просив Смолінську селищну раду передати йому у власність земельну ділянку, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, яка розташована на території Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області.
На переконання позивача, вказана земельна ділянка наразі сформована як об'єкт цивільних прав, а тому може бути передана у власність без попереднього виготовлення проєкту землеустрою.
Водночас, як убачається з наведеного вище порядку реалізації права на отримання земельної ділянки у власність, відповідне право реалізується у передбачений законом спосіб, а не за єдиною заявою заінтересованої особи, як помилково вважає позивач.
Отже з метою отримання бажаного результату, а саме, набуття у власність земельної ділянки, позивачу необхідно було звернутись до відповідача Смолінської селищної ради з дотриманням наведеного судом алгоритму дій.
Крім того, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Одним із видів документації із землеустрою є проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не
є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18; від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20).
У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі
№ 495/1439/18-ц (провадження № 61-11915св21) зроблено висновок, що «проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється
у разі, якщо земельна ділянка є не сформованою, або у разі зміни її цільового призначення».
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Водночас, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 700/317/20 від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20).
Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу
у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в майбутньому.
Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави вважати, що технічна документація із землеустрою різниться за формою та змістом відповідно свого призначення.
Апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 була сформована і зареєстрована як об'єкт права власності вперше на підставі проекту землеустрою, який з дозволу Держгеокадастру був виготовлений ОСОБА_6 , який після затвердження цього проекту отримав у власність цю земельну ділянку на підставі наказу Держгеокадастру від 26.06.2018 № 11-4092/14-18-СГ і зареєстрував своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 111-113 т.3).
На підставі заяви ОСОБА_6 19.11.2020 було припинено його право власності на спірну земельну ділянку і проведено державну реєстрацію права власності за державою в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 114- 116 т. 3), в подальшому на підставі наказу Держгеокадастру від 03.12.2020 "про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Смолінській селищній раді Маловисківського (нині Новоукраїнського) району Кіровоградської області, про що проведено державну реєстрацію (а.с.117-125 зв. т. 3).
ОСОБА_1 , не надав доказів, що саме за його участі була сформована спірна земельна ділянка і він мав перевагу як особа, яка розпочала раніше процедуру приватизації земельної ділянки, на момент звернення до власника земельної ділянки - Смолінської селищної ради Чернової А. П. із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виконання останньою інших стадій відповідного алгоритму.
Враховуючи викладене, відповідачем Смолінською селищною радою правомірно надано можливість реалізувати право на отримання відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки у власність в порядку, встановленому ЗК України та описаному вище.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.
В порядку, визначеному законом, 24 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Смолінської селищної ради із заявою, в якій просила розглянути питання стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту с. Новопетрівка, на адміністративній території Смолінської територіальної громади, та передання цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації (а.с.28 том 1).
Рішенням Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність в порядку безоплатної приватизації ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту с. Новопетрівка Смолінської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.29 том 1).
Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63660803 від 24 лютого 2022 року державний реєстратор Фурманська М. О. провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149 за ОСОБА_2 , форма власності: приватна; реєстраційний номер 159393032835000 (а.с.30 том 1).
За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22, від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц).
Право позивача, про захист якого він просить, відповідачами не порушено, оскільки позивачем не дотримано порядку та форми реалізації зазначеного права, а орган самоврядування як розпорядник землі комунальної форми власності в своїй діяльності обмежений приписами частини другої статті 19 Конституції України, що забороняє йому діяти в спосіб, інакший від передбаченого законом.
Оцінюючи добросовісність поведінки сторін, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 першою подала заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.
Посилання позивача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, набрало законної сили 30 червня 2022 року, у справі № 340/809/22, яким скасовано рішення Смолінської селищної ради від 08 жовтня 2021 року № 227 в частині відмови в переданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, і зобов'язано Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2021 року про надання йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 3523183800:02:000:5149, площею 2,00 га, яка розташована на території Смолінської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду, не вказує на наявність достатніх підстав для висновку про обгрунтованість його позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення Смолінської селищної ради від 11 лютого 2022 року № 302 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передання ОСОБА_2 цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації.
Статтею 1 Першого протоколу передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР й з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
ЄСПЛ у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine», заява № 43768/07).
ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку у визначеному законом порядку, матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки відповідачки щодо набуття спірного майна у власність, а втручання у право власності відповідачки порушуватиме статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Щодо висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, Кіровоградської області, Фурманської М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 63660803 від 24 лютого 2022 року, то апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки ця вимога має похідний характер, а також державний реєстратор Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Фурманська М. О. є неналежним відповідачем.
Зважаючи на наведені положення законодавства, апеляційний суд вбачає за належне змінити мотивувальну частину рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 , виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити в мотивувальній частині щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 , а в іншій частині - залишити без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головатюк Сергій Анатолійович, задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та ОСОБА_2 змінити, викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 18.08.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник