Єдиний унікальний номер 725/7637/24
Номер провадження 2-а/725/42/25
13.08.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового Попової Р.Р.,
та позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 31 липня 2024 року йому стало відомо про те, що відповідачем в особі начальника ОСОБА_2 складено відносно нього постанову № 1141 від 31 липня 2024 року на підставі якої його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої він порушив вимоги абзацу 7 ч. З ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ та вимог Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487.
Звертав увагу на те, що він вживав заходів для своєчасного оновлення персональних даних при наступних обставинах.
Так, 16-го липня 2024 року з'явився в ЦНАП близько 10-ї ранку для уточнення чи дані оновлено, номерки не видавали, сказали записуватись в живу чергу, на сходах у чоловіка був список, записався 182, працівники ЦНАПу сказали що в них «висне» система і вони не можуть працювати. Наступного дня, 17 липня 2024 року, з'явився в ТЦК (була величезна черга) звернувся до чергового, він порадив записатись в електронну чергу. Перше вільне місце система видала на 22.07.2024 року об 11 год. 30 хв. за номером 61. Він з'явився в цей день, пройшов ВЛК, але через черги, результати занести не встиг. На наступний прийомний день, простоявши весь день в черзі, близько 16.00 він потрапив в 25-й кабінет, де прийняли результат ВЛК і попросили спитати в 24-му кабінеті чи продовжать йому військово обліковий документ, якщо ні, то звернутись знову до них в 25-й кабінет для оновлення (військово облікового документа), черга в 24-й кабінет просувалась занадто повільно, а в 17:00 працівник кабінету оголосив що прийом продовжено до 18:00, проте чоловік який зайшов о 17-й до 18:00 не покинув кабінет. В черзі йому порадили приходити дуже рано, щоб записатись в живу чергу. На наступний прийомний день, а саме 26.07.2024 він з'явився о 05:30, записався під номером 23, але на фасаді будівлі було вивішено оголошення що прийом громадян буде 29.07.2024 року. В понеділок, 29.07.2024 року о 05:20 він записався в чергу під номером 21, але потрапити до ТЦК так і не вдалось, запускали медиків, людей по повістках і студентів, з живої черги пройшло тільки перших шість. 31.07.2024 року о 3:30 він записався в чергу під номером 3, таким чином потрапивши до ТЦК, написав заяву на оновлення (військово облікового документа) де і отримав оскаржувану постанову.
Враховуючи наведені вище обставини, вважає, що вживав достатніх заходів для оновлення даних, при цьому у нього не було змоги постійно перебувати у чергах до ТЦК, оскільки він здійснює догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Також, в обґрунтування своїх вимог вказував на те, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП не містить переліку персональних даних, які мають бути оновлені військовозобов'язаними, а також ТЦК, як орган державної влади, може мати доступ до його персональних даних, які містяться у відповідних державних реєстрах.
На підставі вище викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову №1141 від 31.07.2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що при прийнятті вказаної постанови у якості доказів вини скоєння правопорушення було взято до уваги протокол від 31.07.2024 року №1141, копію паспорта, дані наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів(«Оберіг»). Проведеним аналізом зазначених вище письмових доказів при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача було встановлено, що останній порушив правила військового обліку під час дії особливого періоду (діє в Україні з 17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію") у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порушивши вимоги п.п. 22,25 Постанови №560, абз. 3 п.10-1 Додатку 2 до Порядку та абзацу 7 ч. 3 ст.1, абзацу 5 ч. 10 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». В контексті вищезазначених вимог, уточнення даних військовозобов'язаним - це актуалізація наявної в Реєстрі «Оберіг» інформації про адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти. Уточнення облікових даних являлось ситуативною вимогою чинного законодавства і зобов'язувало всіх військовозобов'язаних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 особисто вчинити певні дії в один із визначених способів. Разо з тим, позивач уточнив свої дані 31.07.2024 року, тобто з порушенням строку. Також, у тексті відзиву представник відповідача звертав увагу на те, що примітка до ст. 210 КУпАП до спірних правовідносин не застосовується.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити. Вказував на те, що він вживав заходів для оновлення свої персональних даних, проте з наведених у позовній заяві причин йому не вдалось це зробити у строк до 16.07.2024 року, при цьому він не був обізнаний, що допустив будь-які порушення, адже вважав, що свої військово-облікові дані він оновив у ЦНАП, натомість під час пред'явлення працівникам ТЦК та СП документу, який він отримав у ЦНАПі, останні заперечили той факт, що цей документ свідчить про оновлення даних та саме ця ситуація призвела до ланцюга подій за результатами яких було винесено оскаржувану постанову. Просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Так, судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1141 від 31.07.2024 року позивача визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Частиною першою ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
З диспозиції ч. 3 ст. 210 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» .
За змістом ст.ст. 10,11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з'явився до 16.07.24 року для оновлення та подачі облікових даних, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст. 1, абзацу 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-Х11 та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
У відповідності до вимог абз. 7 ч.3 ст.1, абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком №2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 19 вказаного Поряду визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Натомість, в оскаржувані постанові не було чітко сформовано суть правопорушення, зокрема який саме пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком №2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 було порушено.
Слід зазначити, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на правила військового обліку, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які правила були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Так, оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення по факту того, що він в період до 16.07.24 року не оновив та не подав облікові дані, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період, тобто вчиняв правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків, і до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначені строки не з'являвся.
Разом з тим, саме абз. 3 п.10-1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 було перебачено обов'язок уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Вказаний пункт був виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 року №916, проте діяв на момент винесення оскаржуваної постанови.
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абз.4 п.п.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Натомість в оскаржуваною постановою на позивача накладено стягнення по факту того, що він не з'явився для оновлення даних, не конкретизовано куди саме не з'явився, та не зазначено чому останній не міг оновити свої дані через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом. Тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеного та зважаючи на висновки, що містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», можна дійти висновку, що фабула, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, по суті становить виклад обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить чіткого формулювання змісту правопорушення у вчиненні якого було визнано винним ОСОБА_1 , не конкретизовано якими самими діями останній порушив правила військового обліку, а також які норми Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 було порушенні ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
З урахуванням наведеного, суд вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд для дотримання вимог ст. 268 КУпАП при новому розгляді справи і забезпечення дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.7-10, 210, 222, 283, 284 КУпАП , ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 №1141 від 31.07.2024 року, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП по факту обставин, викладених у протоколі № 1141 від 31.07.2024 року надіслати ІНФОРМАЦІЯ_4 на новий розгляд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.