Справа № 642/4806/25
Провадження № 1-кп/642/540/25
19 серпня 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025226260000178 від 16.07.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
12 липня 2025 року близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у приміщенні приватного будинку АДРЕСА_2, де у нього виник словесний конфлікт із раніше знайомим йому потерпілим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин. В ході конфлікту, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, обумовлених особистими неприязними відносинами, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 наблизився до потерпілого ОСОБА_5 , та перебуваючи у положенні стоячи, обличчям до обличчя, кулаком лівої руки наніс 1 удар у ділянку лівої руки (біля пахви) потерпілого ОСОБА_5 , далі потерпілий ОСОБА_5 зігнув руки у ліктях, щоб захиститись від ударів, однак ОСОБА_3 в цей час кулаком лівої руки наніс 1 удар у ділянку правої руки та ще 1 удар кулаком лівої руки наніс у ділянку правої кисті (пальців), після чого ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс 1 удар у ділянку лівої руки потерпілого ОСОБА_5 . ОСОБА_3 продовжував боротьбу, та кулаком правої руки наніс 2 удари у ділянку задньої поверхні лівого плеча, та відразу кулаком лівої руки наніс 2 удари у ділянку ліктьового краю лівого передпліччя.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_5 , відповідно до висновку експерта № 09-1145/2025 від 18.07.2025, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців по задній поверхні лівого плеча, по ліктьовому краю лівого передпліччя, на передньо - внутрішній поверхні лівого плеча, по розгинальній поверхні правого передпліччя, на тильній поверхні правої кисті.
За ступенем тяжкості синці, як окремо, так і в сукупності викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст.ст. 381-382 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 , що був представлений захисником ОСОБА_6 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.
Потерпілий ОСОБА_5 згідно з його заявою, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у кримінальному провадженні №12025226260000178 від 16.07.2025, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, вважає що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
ІV. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, офіційно не працевлаштований,на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, малолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.67 КК України судом не встановлено.
Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України є кримінальним проступком, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 125 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченому, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015р., в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008р. ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання у вигляді штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання немає.
Прокурором подано суду матеріали кримінального провадження №12025226260000178 від 16.07.2025 щодо ОСОБА_3 зібрані відповідно до вимог КПК України, які підлягають зберіганню разом зі справою.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 368,370,374,376,381,382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять грн. 00 коп.).
Матеріали кримінального провадження №12025226260000178 від 16.07.2025 щодо ОСОБА_3 зібрані відповідно до вимог КПК України - зберігати разом зі справою.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1