Справа № 953/4928/25
н/п 2/953/2377/25
19 серпня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/4928/25/25 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, -
Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Вірютіна О.В. звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якого просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 91030,33 гривень, з яких: - 87355,13 гривень - заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 30.04.2025, - 802,20 гривень - абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025, - 2873,00 гривень - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків у м. Харкова. Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 з єдиною централізованою системою опалення та є споживачами послуг з централізованого теплопостачання. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів утворилась заборгованість в загальному розмірі 91030,33 гривень, з яких: - 87355,13 гривень - заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 30.04.2025, - 802,20 гривень - абонентська плата за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025, - 2873,00 гривень - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025. У зв'язку з викладеним представник позивача звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 справу передано для розгляду судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
04.06.2025 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , якою вказує, що позовну заяву, подану КП «Харківські теплові мережі», відповідачі вважають неправомірною з огляду на те, що не існує жодних документів, у яких обумовлюються їхні права та обов'язки, як споживачів послуг КП «Харківські теплові мережі», та права та обов'язки КП «Харківські теплові мережі», як організації, яка надає послуги з теплопостачання квартири за адресою АДРЕСА_2 («Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах» Закон «Про житлово комунальні послуги» ст.19 п.1). По-друге, ґрунтуючись на розрахунках фахівців Товариства захисту прав споживачів Харкова вважають, що тарифи значно завищені, а безпрецедентне підвищення оплати за опалення з 2015 року у сім разів йде врозріз із Законом «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, ставити індивідуальні вимірювальні прилади, які б свідчили про кількість та якість наданих послуг, вони не мають права, а КП «Харківські теплові мережі» і не збирається обладнати їх будинок вимірювальними приладами, бо це йому невигідно як монополісту в цій сфері. І це також суперечить Закону «Про житлово-комунальні послуги». По-третє, КП «Харківські теплові мережі» вказало суму позову 87355 грн. 13 коп, до якої включено борг з 01.06.2013 до 01.05.2022. Цей борг ні підтвердити, ні спростувати вони не можуть, оскільки квитанції за цей період зберігати не зобов'язані (ст. 257 Цивільного Кодексу України «Загальний строк позовної давності», що встановлює цей термін три роки). Також звертає увагу, що зараз в країні військовий стан, і вони змушені ( не з їхньої волі) покинути домівку і жити як ВПЛ в іншому місті і сплачувати за комунальні послуги окремо, маючи тільки пенсію і нестабільну зарплату дружини у розмірі 1700 гр. А ОСОБА_4 , довелося емігрувати закордон зі своїми неповнолітніми дітьми. З 24.02.2022 по теперішній час за адресою АДРЕСА_2 вони не проживають. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись статтею 257 ЦПК України та статтею 19 п.1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», просять відхилити вимоги КП «Харківські теплові мережі» щодо стягнення заборгованості на суму 87355 грн. 13 коп. у справі № 953/4928/25 н/п 2/953/2377/25.
05.06.2025 до суду надійшла аналогічна заява ОСОБА_2 .
Представник позивача у судове засідання, призначене на 19.08.2025, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. 10.06.2025 електронним шляхом до суду надійшла заява представника КП «Харківські теплові мережі» Вірютіної О.В., якою прохає суд розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 19.08.2025, не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, вказав, що підтримує доводи, викладені у поданих до суду заявах та просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 19.08.2025, не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що всторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань до суду подано не було, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме даними, які містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки №426843269 від 14.05.2025) за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2387190663000, житлова квартира АДРЕСА_3 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 21.10.1997, видавник Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду.
За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкритий обліковий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за період з 01.08.2013 по 30.04.2025 з постачання теплової енергії становить 87355,13 гривень.
Відповідно відомостей про нарахування та оплату за обслуговування внутрішньобудинкових систем (ВБС) теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вбачається,що плата за обслуговування ВБС теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025 становить 2873,00 гривень.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що плата за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 становить 802,20 гривень.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачка, в свою чергу, споживає зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов'язань.
У частині першій статті 19 Закону №1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правилами ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП «ХТМ») та споживачами, які отримують такі послуги.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
На підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31 жовтня 2021 року індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води.
Зазначені договори є публічними договорами приєднання, які набрали чинності з 01 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Індивідуальних договорів виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Згідно з п. 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п.38 Індивідуальних договорів).
За приписами частини 5 статті 13 Закону № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП "Харківські теплові мережі" є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
У період з березня 2007 року по червень 2022 року КП "Харківські теплові мережі" здійснювало технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі укладеного договору з балансоутримувачем зазначеного житлового фонду КП "Жилкомсервіс".
З 1 липня 2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року (далі - Публічні договори). Зазначені договори укладені з урахуванням ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 2 Публічних договорів вони вважаються укладеними між виконавцем та споживачами багатоквартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили виконавця про свою відмову від укладення договору.
Відповідно до п. 4 Публічних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим договором.
Пунктами 13, 14, 15 Публічних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (п. 13). Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (п. 14). Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги (п. 15).
Згідно з пунктами 30, 31 Публічних договорів договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 30). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний термін (п. 31).
Виходячи з положень статті 4 зазначених Публічних договорів датою їх акцептування є 01.07.2022, тобто факт отримання послуг.
Приписами ст. 67 ЖК України унормовано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За правилами ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. У відповідності зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої певні дії ( виконати послугу, сплатити кошти і т. п.), а інша сторона ( кредитор) має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 87 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За приписами статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це випливає з положення статті 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі посилалися, зокрема, на те, що вони не проживають за спірною адресою, відповідно в них відсутнє зобов'язання щодо сплати заборгованості за послуги з теплопостачання.
Суд відхиляє вказані доводи відповідачів, виходячи з огляду на таке.
Так, згідно з даними довідки від 28.04.2022 №6320-7001192746 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .
Зідно з даними довідки від 28.04.2022 №6320-7001192727 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005, споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
В ході судового розгляду відповідачами не надано доказів їх звернення до КП «Харківські теплові мережі» із повідомленням про відсутність споживачів з наданням підтверджуючих документів.
Виходячи з викладеного, підстав для звільнення відповідачів від сплати заборгованості за надані послуги з опалення в ході судового розгляду не встановлено.
При цьому, як було встановлено, відповідачі є власниками квартири за спірною адресою, та, відповідно, зобов'язані утримувати майно, що їм належить.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» з 2013 року фактично надавало відповідачам послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , а у період з 01.07.2021 відповідачі отримували зазначені послуги на підстави публічного договору, проте доказів належної оплати наданих позивачем послуг суду не надали.
Відповідачі є споживачами послуги з постачання теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , за яким мається заборгованість в сумі 91030,33 гривень, з яких: 87355,13 гривень - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 30.04.2025, 802,20 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 2873,00 гривень - за послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вонаи не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачами обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг у загальному розмірі 91030,00 гривень.
Відповідачем ОСОБА_2 заявлено про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою є 22.05.2025, а період нарахуванням останнім заборгованості за надані послуги з опалення становить з 01.08.2013 по 30.04.2025.
Як вище зазначалося, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості, а саме: 87355,13 гривень - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 30.04.2025, - 802,20 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; - 2873,00 гривень - за послугу з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено з 05:30 9 травня 2025 року строком на 90 діб, - до 05:29 7 серпня 2025 року, відповідно до Закону № 4356 від 16.04.2025 "Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025".
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною заявою - 22.05.2025 та період нарахування останнім заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії - з 01.08.2013 по 30.04.2025, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі за період з 02.04.2017 по 30.04.2025, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (22.05.2025) не спливла та продовжувалася на строк дії карантину (до 30.06.2023), а у подальшому продовжується на період дії в Україні воєнного стану.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 01.04.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги ( послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.
Натомість позовні вимоги про стягнення заборгованості, а саме: - 75545,58 гривень за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 30.04.2025; - 802,20 гривень за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; -2873,00 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025, заявлені в межах строку позовної давності.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволеня позовних вимог частково.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (87,03%) та стягує з відповідачів в частковому порядку на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2108,22 гривень (2422,40:100*87,03 % = 2108,22).
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат, пов'язаних з відправкою відповідачам позовної заяви з додатками та витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано квитанції АТ «Укрпошта» на суму 180,00 гривень. Доказів оплати за отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно суду не надано.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Оскільки, розмір заявлених позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» задовольняються судом частково 87,03%, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 156,65 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст..2-5, 12, 13, 77, 81, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 247, 259, 263-266, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості у загальному розмірі 79220 (сімдесят дев'ять тисяч двісті двадцять) гривень 78 копійок, з яких: 75545,58 гривень - за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 30.04.2025; 802,20 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.04.2025; 2873,00 гривень - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.04.2025.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2108 (дві тисячі сто вісім) гривень 22 копійки в рівних частках, тобто по 702,74 гривень з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 65 копійок в рівних частках, тобто по 52,22 гривень з кожного.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя - С.М. Лисиченко