Справа № 953/4486/25
н/п 2-др/953/26/25
18 серпня 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - адвоката Ткаченко Марії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання правочину недійсним,
14 липня 2025 року представник ТОВ «Коллект центр» - адвокат Ткаченко М.М., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання правочину недійсним, в якій просить стягнути з позивача на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання правочину недійсним, залишено без розгляду за клопотанням позивачки. Вказала, що у зв'язку з розглядом вищевказаної справи ТОВ «Коллект центр» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500 грн. Разом з тим питання розподілу витрати на професійну правничу допомогу не було вирішено під час постановлення ухвали від 09 липня 2025 року, у зв'язку з чим 14 липня 2025 року представник відповідача у п'ятиденний строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, подала до суду клопотання про відшкодування таких витрат у розмірі 14 500 грн.
13 серпня 2025 року ОСОБА_1 надала до канцелярії суду заперечення, в яких, посилаючись на положення ст.ст.133, 137 ЦПК України, вказала, що витрати, пов'язані з розглядом справи та витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами виключно за результатами розгляду справи. Залишення позову ОСОБА_1 без розгляду виключає підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідно до положень ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту та є його невід'ємною складовою. Зауважила, що у порушення ч.4 ст.183 ЦПК України копія заяви про ухвалення додаткового рішення не була направлена позивачці, тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача ТОВ «Коллект центр» - адвокат Ткаченко М.М. у судове засідання не з'явилася, в клопотанні про ухвалення додаткового рішення просила суд розглядати клопотання за відсутності представника.
Представники відповідачів ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 її позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання правочину недійсним залишено без розгляду.
14 липня 2025 року представник відповідача ТОВ «Коллект центр» - адвокат Ткаченко М.М. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 14 500 грн.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представник відповідача ТОВ «Коллект центр» - адвокат Ткаченко М.М. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у передбачені положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки.
Положеннями ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальним законодавством передбачений механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Вказане положення спростовує доводи позивачки про неможливість винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу у разі залишення позову без розгляду.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М. надала суду такі документи: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 року від 01 липня 2024 року, прайс-лист АО “Лігал Ассістанс», акт № 1ВХ пор надання юридичної допомоги від 09 липня 2025 року, заявка на надання юридичної допомоги № 1 від 20 травня 2025 року.
З наданого стороною відповідача акту № 1ВХ про надання юридичної допомоги від 09 липня 2025 року вбачається, що АО “Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Коллект центр» юридичні послуги, а саме: усна консультація, вартість послуг - 4500 грн, участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вартість послуг - 1 000 грн, надання відзиву на позовну заяву, вартість послуг - 4 500 грн, надання додаткових пояснень - 4 500 грн.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником відповідача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих представником відповідача послуг (подання відзиву, безпосередня участь представника в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції, подання інших процесуальних заяв), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає доцільним здійснити розподіл витрат сторони відповідача на надання правової допомоги у розмірі 7 000 грн, що підлягають відшкодуванню на користь відповідача з позивача.
Суд вважає посилання позивачки на положення ч. 4 ст.183 ЦПК України, на підставі якої вона просила повернути заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду у зв'язку з тим, що її копія не була направлена позивачці, необґрунтованим, виходячи з такого.
Відповідно до положень абзацу першого ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Згідно з ч.2 статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Отже положення ч.2 ст.183 ЦПК України зобов'язують надсилати іншим учасникам справи лише копії тих заяв, скарг, клопотань чи заперечень, які подаються стадії виконання судового рішення, у тому числі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 142, 258-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - адвоката Ткаченко Марії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», код ЄДРПОУ: 41078230, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90А.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5б.
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 18 серпня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко