Справа № 638/20952/24
Провадження № 1-кп/638/1156/25
19 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070001194 від 06.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ізюма Харківської області, із середньою освітою, який не працює, не є особою з інвалідністю, неодружений, дітей не має, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
ОСОБА_4 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідки військово-лікарській комісії на ступень придатності до військової служби від 26.08.2024 року № 255/4 визнаний придатним за станом здоров?я для проходження військової служби, та таким чином, що не має правових підстав для відстрочки від призову на службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 25.02.2024 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
04 вересня 2024 року о 09 годині 35 хвилин працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов?язаному ОСОБА_4 на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» запропоновано отримати повістку з визначеним терміном прибуття на 15 годину 00 хвилин 04.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відбуття на навчальні збори та проходження військової служби.
При цьому, ОСОБА_4 від отримання повістки відмовився, про що складено акт про відмову від отримання повістки. О 15 годині 00 хвилин 04.09.2024, усупереч ст. 65 Конституції України, законам України «Про військовий обов?язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов?язаних, ОСОБА_4 умисно без поважних причин не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 та не повідомив причин своєї неявки.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив наступне. До 15 липня 2024 він займався оформленням паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки від отримання біометричного паспорта відмовився через релігійні переконання. Через ці ж обставини раніше відмовився від індивідуального податкового номера. 21.06.2024 суд ухвалив рішення, яким зобов'язав ЦНАП видати йому паспорт старого зразка. Адвокат повідомив ОСОБА_4 , що необхідно чекати 2 тижні, щоб рішення суду набрало законної сили. Бажав оформити догляд за матір'ю - ОСОБА_5 , 1944 р.н., яка за висновком лікарсько-консультативної комісії від 31.01.2023 та 24.09.2024 потребує постійного стороннього догляду. Проте, без паспорта не міг цього зробити, про що йому повідомили в Управлінні соціального захисту населення. За результатами ВЛК ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби. 15.07.2024 надав рішення суду в ТЦК, йому надали час для оформлення опіки над матір'ю. 03.09.2024 йому подзвонили з паспортного столу та повідомили, що у видачі паспорта відмовлено. Наступного дня ОСОБА_4 з'явився в ТЦК та повідомив, що документів щодо опіки над матір'ю він оформити не зміг, проте вона потребує постійного догляду за рішенням лікарської комісії. Після чого в цей же день йому була виписана бойова повістка, від отримання якої під підпис ОСОБА_4 відмовився та за повісткою не з'явився. У матері інших родичів, дітей, окрім нього, немає. Дії РФ вважає злочинними, засуджує вторгнення в Україну. Разом з цим є противником застосування зброї та у будь-якому разі не став би воювати, адже є віруючою людиною, відвідує церкву, готовий проходити військову службу, але не пов'язану із застосуванням зброї. В останньому слові повідомив, що подав документи в ДМС для виготовлення паспорта.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина є повністю доведеною дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_6 надав наступні показання. Він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.09.2024 вдень чув, як в приміщення центру в кабінеті № 10 ОСОБА_4 відмовився отримувати бойову повістку. При цьому обвинувачений розумів, що це бойова повістка, будь-який роз'яснень не просив. Після чого був складений акт відмови, який свідок підписав, викликані працівники поліції та зафіксовано порушення. Вказані події відбувалися також у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_4 казав, що у нього мати похилого віку, документів про відстрочку, бронювання, наявність інвалідності не надав.
Свідок ОСОБА_9 надав показання, згідно яких він проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04.09.2024 приймав участь в оформленні документів за фактом відмови ОСОБА_4 від отримання повістки, підписав відповідний акт. Обвинувачений казав, що доглядає за матір'ю. Співслужбовці зазначали, що на підтвердження догляду ОСОБА_4 документів не надав. При цьому був присутній ОСОБА_10 , чи був ОСОБА_11 , не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_12 , який проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав наступні показання. 04.09.2024 у першій половині дня, після проходження ВЛК та визнання придатним до військової служби, ОСОБА_4 надали бойову повістку на 15-00 год. 04.09.2024 у кабінеті № 10, від отримання якої останній відмовився. В кабінеті також перебували співслужбовці 5-6 осіб, зокрема ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . Було складено акт про відмову, який підписали 3 військовослужбовця, в тому числі й свідок. Обвинувачений казав, що у нього хвора мати, захворювання хронічне, тривале та він не може залишити її саму, проте підтверджуючих документів не надав, заяв на відстрочку не писав та відстрочка не надавалась.
Вказані показання свідків є логічними, послідовними, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, вина ОСОБА_4 підтверджується письмовими доказами у кримінальному провадженні, а саме:
довідкою військово-лікарської комісії № 4 від 26.07.2024, ОСОБА_4 на підставі статті 64-в, 4-в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби. Встановлено захворювання: остеохондроз поперекового відділу хребта, ретроспондилолістез L5 І ст., синдром Жильбера;
карткою обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 від 26.07.2024 із результатами медичних обстежень;
повісткою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.09.2024 на ім'я ОСОБА_4 , 1973 р.н. про явку 04.09.2024 о 15-00 год. за визначеною адресою;
актом від 04.09.2024, підписаним ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , яким зафіксовано відмову ОСОБА_4 від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв'язку з доглядом за матір'ю. Текст повістки доведено (озвучено) громадянину о 09-35 год. 04.09.2024;
листом начальника Ізюмської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 2413-ВС від 27.09.2024, згідно із яким ОСОБА_4 до органу опіки та піклування з заявою про надання висновку про можливість призначення його опікуном над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався, зазначеного висновку йому не надавалося.
Вищевказані письмові докази у кримінальному провадженні відповідають критеріям належності, допустимості, отримані у передбачений кримінальним процесуальним кодексом України спосіб та підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого злочину.
При вирішенні питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, суд враховує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Дослідивши вищенаведені докази, а саме показання свідків, у співставленні з наявними в справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними, суд вважає їх достатніми для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, за результатами аналізу наведених вище показань свідків та письмових доказів, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Судом ретельно вивчені та проаналізовані доводи обвинуваченого на заперечення своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, в результаті зроблено наступні висновки.
В процесі судового розгляду не підтверджена залученість ОСОБА_4 у церковне життя, наявність у нього релігійних переконань та канонічних заборон такої міри, які б виключали його службу у Силах оборони України. Обвинувачений повідомив, що відвідує церкву не постійно, разом з тим продемонстрував обізнаність із релігійними писаннями, відмовився від індивідуального податкового номера та ID-паспорта.
Водночас, положення ч. 4 ст. 35 Конституції України передбачають, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Відповідно до статей 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.
Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби, заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, цим Законом не встановлена.
Оцінивши наведені обставини, а також дію в Україні воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів у зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ, суд вважає, що обвиунвачений не мав як фактичних, так й законних підстав для звільнення від виконання конституційного обов'язку із захисту Батьківщини.
Також суд зауважує, що доводи обвинуваченого про неможливість для нього використання зброї не є тією обставиною, що виключає проходження ним військової служби під час мобілізації, адже у Силах оборони України передбачено багато посад, за якими використання зброї не є обов'язковим, як то водії, зв'язківці, кухарі, діловоди тощо.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.04.2025 по справі № 573/406/24.
Посилання обвинуваченого на неможливість служби через необхідність догляду за хворою матір'ю також є недоведеними.
ОСОБА_4 не надав ані під час досудового слідства, ані в суді документів, що підтверджують здійснення ним догляду, лише продемонстрував в судовому засіданні висновки лікарсько-консультативної комісії, згідно із якими ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду. Клопотань про долучення вказаних висновків у якості доказів не заявив.
Стороною обвинуваченого перевірялася вказана версія ОСОБА_4 та на її спростування надано лист начальника Ізюмської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 2413-ВС від 27.09.2024, згідно із яким ОСОБА_4 до органу опіки та піклування з заявою про надання висновку про можливість призначення його опікуном над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався, зазначеного висновку йому не надавалося.
ОСОБА_4 в суді підтвердив, що документи на здійснення догляду за матір'ю він не оформив.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи судовий розгляд з дотримання загальних засад кримінального провадження, зокрема на основі змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах висунутого обвинувачення.
На підставі викладено, суд дійшов висновку, що доводи обвинуваченого не спростовують наявність у його діях складу злочину, передбаченого ст. 336 КК України, підстав, що виключають кримінальну відповідальність за цим кримінальним правопорушенням не встановлено.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення, суд виходить із наділених дискреційних повноважень, які визнаються і Європейським судом з прав людини (рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 у справі «Довженко проти України»), наданих державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-владною діяльністю з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має середню освіту, не працює, не є особою з інвалідністю, неодружений, дітей не має, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та -психіатра не перебуває. Згідно із характеристикою голови ОСББ «Альян-8» ОСОБА_17 від 16.09.2024, скарг на ОСОБА_4 від сусідів не надходило, останній алкогольні напої не вживає, проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_5 , якій 79 років, характеризується з позитивної сторони.
Обставин, що відповідно до ст. 66, 67 КК України пом'якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Щодо обтяжуючої обставини у виді вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, зазначеної в обвинувальному акті, слід зазначити, що поняття вчинення злочину в умовах воєнного стану та поняття вчинення злочину з використанням умов воєнного стану не можна ототожнювати, адже ці поняття мають різний зміст.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 346/1286/23.
Судом не встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин з використанням умов воєнного стану, тобто для вчинення злочину умисно використав найбільш несприятливий для держави час або тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, вищенаведені відомості про особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, конкретні обставини вчиненого злочину, в результаті доходить висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному.
При цьому, судом враховуються положення ч.ч. 2,3 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд враховує вищевказані дані про особу ОСОБА_4 , який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше судимим не був та до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні сімейні зв'язки, має хронічні захворювання. Також суд враховує факт проживання ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_5 , 1944 р.н., викладені обвинуваченим мотиви відмови від отримання повістки та прибуття за нею, а саме необхідність догляду за хворою матір'ю, яка інших родичів не має та за висновком лікарсько-консультативної комісії від 31.01.2023 та 24.09.2024 потребує постійного стороннього догляду, а також неможливість для нього приймати участь у бойових діях через релігійні переконання та готовність проходження військової служби, не пов'язаної із застосуванням зброї.
Приймаючи до уваги сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим до нього необхідно застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме принципам гуманності й справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме критеріям пропорційності обмеження прав людини та легітимній меті кримінально-правових засобів.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368-371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки на час іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: оригінал бойової повістки на ім'я ОСОБА_4 , оригінал акту відмови від отримання повістки про виклик ОСОБА_4 - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1