Справа № 638/15630/25
Провадження № 2-з/638/137/25
Іменем України
18 серпня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Агапов Р.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,
18.08.2025 Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1- :-1-8 в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бондаренко Г.В., від 03.04.2024 р., за реєстровим номером 835.
Також, 18.08.2025 Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
-накладення арешту на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-8, в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101, що належать на праві власності ОСОБА_2 ;
-заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно об'єктів нерухомого майна- нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1-:-1-8, в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101.
В обґрунтування позовної заяви банк зазначив, що 08.09.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») та фізичною особою ОСОБА_3 укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148, за умовами п. 1.1. якого, Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
10.04.2019 року в забезпечення виконання Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148 між АТ «УКРСОЦБАНК» (AT «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №805/27/13-2/6-148-ПОР/2 зі змінами від 27.12.2022 року, які були внесені Договором про внесення змін №1.
Всупереч умов вказаного Кредитного договору та додаткових угод до нього (якими було продовжено строки виконання зобов'язань) у визначені строки Позичальник та поручителі не повернули частину одержаного кредиту та заборгованості за процентами за п.17 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148 від «08» вересня 2006 року, в редакції п.17 Додаткової угоди від 27.12.2022 № 1 до Договору про внесення змін №8 від 10 квітня 2019 року,
Станом на день подачі даної заяви заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148 не погашена.
В рамках перевірки майнового стану відповідачів (боржників) у зв'язку з наявністю боргу перед Позивачем, було виявлено, що поручитель - ОСОБА_1 подарував належне йому нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-8 в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101, своєму синові - ОСОБА_2 .
Договір дарування був укладений 03.04.2024 року, тобто вже після того, як у поручителя - ОСОБА_1 виникло зобов'язання перед AT «Сенс Банк» щодо погашення заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6- 148.
Як вбачається з умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148 та Договору поруки №805/27/13-2/6- 148-ПОР/2, поручитель як солідарний боржник, станом на дату відчуження майна, тобто на 03.04.2024 року мав невиконане зобов'язання, яке складалось з:
-обов'язку повернути частину кредиту в розмірі 250 584,81 евро (строк виконання зобов'язання настав 29.12.2023 року);
-суми заборгованості за відсотками - 599 765,01 евро;
-пені за несвоєчасне повернення кредиту - 19 288,07 евро;
-пені за несвоєчасне повернення відсотків - 31 401,19 євро.
Загальна сума заборгованості за частиною кредиту наданій у валюті євро становить - 901 039,08 євро;
-обов'язку повернути частину кредиту в розмірі 3 117 415,51 доларів СІЛА (строк виконання зобов'язання настав 29.12.2023 року).
-суми заборгованості за відсотками - 3 796 692,98 доларів СІЛА;
-пені за несвоєчасне повернення кредиту- 239 954,40 доларів СІЛА;
-пені за несвоєчасне повернення відсотків - 198 487,41 доларів СІЛА.
Загальна сума заборгованості за частиною кредиту наданій у валюті долар СІЛА становить - 7 352 550,03 Доларів СІЛА.
Банк вказує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування зазначеної заборгованості, оскільки в тексті договору поруки №805/27/13-2/6-148-ПОР/2 продубльовано умови кредитного договору в частині розміру та строків виконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, п.5.1 Договору поруки, Поручитель - ОСОБА_1 підтвердив, що повністю ознайомлений з умовами Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №805/27/13-2/6-148.
Банк вважає, що саме з метою уникнення відповідальності перед AT «Сенс Банк» та унеможливлення подальшого звернення стягнення на майно в рамках виконавчого провадження, поручитель - ОСОБА_1 уклав Договір дарування належного йому нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху №1- 1-:-1-8 в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101, своєму синові - ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що у разі подальшого відчуження набувачем отриманого на виконання фраудаторного правочину майна на користь іншої особи, яка не є пов'язаною з боржником та водночас не обізнана про придбання майна в особи, що не мала права його відчужувати, такий добросовісний набувач не повинен приймати на себе тягар неправомірних і недобросовісних дій боржника та його недобросовісного контрагента, пов'язаних із вчиненням правочину на шкоду кредиторам та виведенням майна тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі№922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 13 травня 2019 року у справі №911/1551/18.
Пунктом 2 частини 1 статті 150ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.07.2025 ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1-:1-8 в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , номер об'єкта 2976646.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).
Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідачів в будь-який момент відчужити спірні транспортні засоби є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.
Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.
З матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивач звернувся з позовом до суду. Вищевказаний об'єкт забезпечення позову прямо пов'язаний з предметом спору, а захід забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Також суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Разом з тим, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідачів та збереження майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідачів та інших осіб права користування ним.
У даному випадку застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, на думку суду, є неспівмірним заявленим позовним вимогам, тому, враховуючи характер спірних правовідносин, обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, а також долучені до неї документи, подану заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково, а саме забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно стосовно об'єктів нерухомого майна- нежитлових приміщень 1-го поверху №1-1-:-1-8, в літ. «А-5», загальною площею 188,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1415853463101.
В іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Р.О. Агапов