Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
19.08.2025 386/1222/25
2/394/458/25
про залишення позовної заяви без руху
Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи - відділ державної реєстрації цивільного стану м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області, про визнання батьківства, -
Представник позивача звернулась до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою про визнання батьківства.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Статтями 175 ,177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Так, відповідно до п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи)захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні відповідно до положеньстатті 16 Цивільного Кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати батьківство відносно повнолітньої особи, в той час як ця вимога не є тотожною вимозі про встановлення факту батьківства за рішенням суду, який встановлюється у разі смерті чоловіка, що не перебував у шлюбі з матір'ю дитини.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Натомість, згідно зі ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, а у другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем або позивачем у справі.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18 та від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15-ц.
Частина 1 ст.135 СК України встановлює, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі,у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'ята по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Зазначене кореспондується з п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.
У постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц, провадження №61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов подається до особи, яка вважається батьком дитини, або шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Тобто, визнання батьківства можливе лише тоді, коли імовірний батько дитини живий. Якщо ж він помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі, вказане питання вирішується у спеціально передбачений законом спосіб - встановлення факту визнання батьківства або факту батьківства, який розглядається в порядку окремого провадження, а в разі наявності спору про право в позовному провадженні.
Отже, зі змісту наведених норм та правових позицій, у разі смерті батька дитини, підтвердження його батьківства в судовому порядку можливе у спеціально передбачений законом спосіб встановлення факт батьківства.
Разом з цим, наведені вимоги закону позивачем не дотримано в повному обсязі.
Згідно з ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (стаття 294 частина 4 ЦПК України). Згідно ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Позивач звернулася до суду із позовом про визнання батьківства у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження є сторони, треті особи.
У своїй заяві представник позивача зазначає заінтересованих осіб. З огляду на норми ЦПК України, позивачці слід уточнити свої вимоги, конктетизувати процесуальний статус учасників справи та вид провадження.
Вважаю, що представнику слід визначитися із колом заінтересованих ( чи третіх) осіб у цій справі, на права та обов'язки яких вплине прийняте судом рішення.
При цьому, позивачу слід врахувати, що суб'єктний склад осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту.
Слід врахувати, що суб'єктний склад заінтересованих осіб у справі визначається в залежності від мети встановлення факту (відділ соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; нотаріальну контору, спадкоємців - близьких родичів покійного (батьків, братів, сестер, дітей тощо), тобто осіб, які є спадкоємцями померлого за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства померлого впливає на права та обов'язки інших спадкоємців.
Крім того, позивач не зазначила у поданій позовній заяві про наявність чи відсутність у померлого інших членів його сім'ї. Зазначення у позовній заяві відомостей про вказаних осіб необхідне у зв'язку з тим, що визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, у зв'язку з чим обов'язковим є залучення до справи як відповідачів близьких родичів померлого (батьків, братів, сестер, дітей тощо), тобто осіб, які є спадкоємцями померлого за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства померлого впливає на права та обов'язки інших спадкоємців.
Оскільки відомостей про наявність чи відсутність таких осіб у позовній заяві не вказано, суд позбавлений можливості встановити, чи вбачається або не вбачається у даній справі спір про право.
Крім того, у позовній заяві незрозуміло виклала свої вимоги, оскільки встановлення батьківства та визнання батьківства - це різні поняття, оскільки передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства, відповідно до частини першої статті 130 СК України, є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що позов про визнання батьківства та заява про встановлення факту батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, є різними способами захисту, які реалізуються в межах різних форм цивільного судочинства (у позовному або окремому провадженні відповідно) залежно від того, чи є спір щодо батьківства дитини та чи є живим чоловік, про батьківство якого стверджує сторона по справі.
Тому представнику позивача пропонується вірно визначити зміст позовних вимог: чи він просить суд про визнання батьківства (ст.128 СК України) чи про встановлення факту батьківства (ст.130 СК України), виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин та враховуючи приписи п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху для виправлення недоліків шляхом виконання зазначених вище приписів закону, визначення вимог в рамках заявленого позову, та надання належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, задля ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення згідно зі ст. 263 ЦПК України, всі ці обставини є підставою для залишення поданої позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 318 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи - відділ державної реєстрації цивільного стану м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області, про визнання батьківства - залишити без руху.
Запропонувати представнику позивача виправити вказані недоліки, надавши 10 (десять) днів з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме:
-уточнити вимоги, конктетизувати процесуальний статус учасників справи та вид провадження;
-зазначити мету звернення до суду та вказати порушення яких саме прав позивачки порушено і ким;
-
- надати докази про відсутність інших спадкоємців, тобто привести позовну заяву відповідно до вимог, передбачених ст.175-177 ЦПК України.
Роз'яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивачка відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. В разі невиконання зазначених вимог у вказаний строк заява буде вважатися неподаною і буде повернута.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: