Справа №766/547/25
н/п 1-кп/766/3108/25
про продовження строку тримання під вартою
18.08.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 секретар: ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №22025230000000010 від 10.01.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №22025230000000010 від 10.01.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 15.01.2025 року призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою від 17.01.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що ризики, які були встановлені при обранні даного запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на теперішній час не зменшились.
Обвинувачений та захисник проти клопотання прокурора заперечували.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо обвинуваченого терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За матеріалами провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме: Добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи заявлені клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.
З огляду на положення ч. 3 ст. 199 КПК України, вирішуючи вказане питання, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд бере до уваги у сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, зокрема за ч. 5 ст. 111-1 КК України (позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої).
У справі відсутні дані про те, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає перебуванню ним у місці попереднього ув'язнення.
Доводи сторони захисту та обвинуваченого не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід судом не встановлено.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.
Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а також тяжкість обвинувачення, а також враховує, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак ризики не змінилися та не зменшилися.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 15.10.2025 року включно.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317,369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою продовжити до 15.10.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, до відома та направити начальнику ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.
Повний текст ухвали, буде складено та проголошено 18.08.2025 року о 15 год 30 хв.
Суддя ОСОБА_1