Справа № 646/6048/25
Провадження № 2-а/646/72/2025
18 серпня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання : Машко П.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизим А.М.; Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся 23.06.2025 року до Основ'янського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизим А.М.; Управління патрульної поліції в Харківській області, в обґрунтування якого зазначив, що 20.01.2024 року, близько 13 год. 00 хв., біля 4 під'їзду, будинку № 1 по майдану Конституції в м. Харкові стояв його припаркований автомобіль Lexus, моделі IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , на тротуарі біля бордюру який відділяє проїзджу частину від тротуару напроти вказаного вище під'їзду. Так, 20.01.2024 року працівниками патрульної поліції, а саме інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима А.М. було складено відносно нього постанову серії ЕНА №1278598 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме здійснення руху транспортного засобу по тротуару, який дозволяє рух пішоходам, чим порушив п.п. 11.13 ПДР України.
25.01.2024 року ОСОБА_1 звертавсяся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.10.2024 року позовні вимоги були задоволені. 29 січня 2025 року Постановою Другого адміністративного апеляційного суду, яка була отримана позивачем 14 лютого 2025 року, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.10.2024 р. було скасоване. 18 лютого 2025 року позивач повторно звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова із вказаною адміністративною позовною заявою до Департамента патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. 12 червня 2025 року ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова вищевказана адміністративна позовна заява була повернена позивачу за його ж заявою про її відкликання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою у справі визначено суддю Чорну Б.М.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 30.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 08.07.2025 року у задоволенні заяви позивача про поновлення та продовження строків було відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 14.07.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА№ 1278598 від 20.01.2024 року за ч.1 ст.122 КУпАП та відкрито провадження, розгляд якого вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що винним себе не визнає, вимоги п. 11.13 Правил дорожнього руху України не порушував. Також, зазначив, що тягар доказування вини особи, як в адміністративних так і в кримінальних справах покладається на сторону обвинувачення. Доказами невинуватості в даній справі є виключно тлумачення пунктів ПДР України, аналіз позиції ВС/КАС та дії водія в порядку п. 15.10 в ПДР України. Не погоджуючись із вказаною постановою, просив скасувати постанову серії ЕНА №1278598 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
31.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив від Департаменту патрульної поліції, в якому зазначено, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, 20.01.2024 року приблизно о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив рух по тротуару, після чого, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушив п.п. 11.13. ПДР України. Інспектор, оцінивши докази, які були зафіксовані на портативний реєстратор, виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1278598 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Матеріалами відео фіксації підтверджується здійснення стоянки транспортного засобу LEXUS IS 250, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару. Відеозапис «Відео (476708)» чітко підтверджує, що транспортний засіб марки Lexus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був припаркований на тротуарі всіма чотирма колесами, що вже само по собі є порушенням п. 15.10 Правил дорожнього руху. Крім того, з огляду на фізичні особливості місцевості (відсутність з'їзду у місці парковки, підйомного обладнання чи іншого альтернативного способу доставки транспортного засобу на тротуар), єдиним можливим способом потрапляння на вказане місце було здійснення руху по тротуару. Жодного альтернативного способу, за якого транспортний засіб міг би опинитися у зазначеному положенні, окрім як здійснення руху по тротуару, об'єктивно не існувало. Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з метою виховання особи і спрямована на дотримання в подальшому позивачем Правил дорожнього руху, задля забезпечення для всіх учасників дорожнього руху безпеки, а тому просили відмовити в задоволенні позову, оскільки правові підстави для скасування постанови відсутні, вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. В судове засідання призначене на 18.08.2025 року представник не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за їх відсутністю.
Суд, вислухавши доводи позивача та дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 цього кодексу встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Постановою від 20.01.2024 року, серії ЕНА №1278598, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за те, що він о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 1, керуючи транспортним засобом Lexus IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух транспортного засобу по тротуару, чим порушив п.11.13 ПДР (а.с. 11).
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі Закон № 3353-XII) визначається ПДР України, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.11.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов'язок водіїв, зокрема, не допускати рух транспортних засобів тротуарами та пішохідними доріжками.
Згідно до п. 1.10 ПДР, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном; пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом частин першої-третьої ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Означене кореспондує нормам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Так, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 121, ст. ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, ст. ст. 125, 126, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 127, ст. ст. 128, 129, ст. 132-1, ч.ч. 6, 11 ст. 133-1, ч.ч. 1, 2, 3, ст. 140 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи відеозапис на диску, який було надано відповідачем, судом було встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 марки Lexus, моделі IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований з дотриманням п. 15.10 «в» ПДР, а саме на краю тротуару. Вимірювання відстані для руху пішоходів працівниками патрульної поліції не здійснювалося.
Суд зважає також на те, що відповідачем на підтвердження здійснення руху транспортним засобом позивача тротуарами та пішохідними доріжками будь - яких належних та допустимих доказів надано не було.
Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб'єктивної та об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 177/525/17, факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем у даному випадку п. 11.13 ПДР, відповідальність зв яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Викладені у відзиві доводи відповідача спростовуються правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 року у справі №524/9162/16-а, відповідно до якої, приписами пункту 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними. Водночас, відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. У пункті 1.10 ПДР України встановлено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов'язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов'язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов'язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил.
Суд зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, підсумовуючи викладене, та враховуючи, що відповідачем, окрім наданого оптичного диску з нагрудної бодікамери поліцейського більш не надано інших належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1278598 від 20.01.2024 року, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Інші, наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., згідно платіжної інструкції @2PL649342 від 14.02.2025 року.
Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Харківській області Кизима Анатолія Миколайовича у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 1278598 від 20.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя Б.М.Чорна