"19" серпня 2025 р.
Справа №642/6086/21
Провадження №2/642/1139/25
19 серпня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Бородіної О.В.,
з участю секретаря - Брус М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -
встановив:
у вересні 2021 року до суду звернувся представник КП «Харківводоканал» - Панасенко І.О. з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі 22307 грн. 18 коп. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачі зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 . Відповідачі не сплачували в повному обсязі за послуги водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення заборгованості. Добровільно борг, що утворився за відповідачами, не був сплачений, тому представник позивача звернувся до суду з позовом.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2022 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, було задоволено.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26.02.2925 № 4273-ІХ та у зв'язку із зміною найменування Ленінського районного суду м. Харкова на Холодногірський районний суд м. Харкова, за наказом №01-06/60 від 25.04.2024 року змінено найменування суду - Ленінський районний суд м. Харкова на Холодногірський районний суд м. Харкова з 25.04.2025 року.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 року за заявою відповідача ОСОБА_2 заочне рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2022 року було скасовано та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов та заяву про затосування наслідків пропуску строків позовної давності за період з 01.10.2014 року по серпень 2018 року, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзові на позов відповідач посилався на те, що позивач, не маючи належно оформленого письмового типового договору між ним та відповідачем. З Позивачем ніяких договірних стосунків в рамках діючого законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг немає. Позивач, у супереч вимогам ст.81 ЦПК України, яка зобов'язує кожну сторону судового процесу довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не навів належних доказів того, що він таке право має, та які б підтверджували викладені у його позовній заяві обставини і давали б йому право вимагати кошти з відповідачів. Замість доказів наявності договірних відносин, Позивач посилається лише на загальні статті законів, які не є доказом його тверджень і ніяк не підтверджують його право вимоги. Без будь якого обґрунтування та доказів, Позивач вказує, що у Відповідача виникла заборгованість і заявляє свої вимоги, при цьому Позивач маніпулює законодавством, спотворюючи суть законів. Також вказує на те, що Позивач не надав доказів того, що він надав ці послуги у повному обсязі та належної якості Відповідачу, та не надав доказів того, що відповідач отримав від нього ці послуги у повному обсязі та належної якості. Позивач, заявивши вимоги, але не вказавши, на підставі яких нормативних актів ґрунтуються вказані ним у відомості тарифи та розрахунки, не зазначив всіх обставин, на яких грунтуються ці вимоги,
Також відповідач зазначає, що станом на момент перегляду заочного рішення, в порядку його виконання, в рамках відкритого виконавчого провадження ВП №77869217 за виконавчим листом №642/6086/21, виданим 30.06.2023 року Ленінським районним судом м. Харкова, стягнуто з ОСОБА_2 8 638,28грн., шляхом списання грошових коштів з банківських рахунків відкритих в т.ч. КБ «Монобанк» в сумі 6059,06грн. та КБ «Приватбанк» в сумі 2579,22грн. Отже, на його переконання предмет спору в частині заборгованості в сумі 8 638,28 грн. відсутній. Просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в позові КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово комунальних послуг.
Далі, у п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Зі змісту вказаних правових норм, а також правовідносин між позивачем та відповідачем вбачається, що проживання у місті не можливе споживання комунальних послуг, які надаються до помешкання відповідача.
Також зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Положенням ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15 зазначив що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, відсутність укладеного договору з виконавцем комунальної послуги не позбавляє підприємства, яке надає ці послуги споживачам, права на отримання відповідної плати. Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918 споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і з централізованого водовідведення.
Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (діють з 13.08.2019 (далі - Правила № 690 ), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Таким є «Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1145.
За весь час утворення заборгованості, яка заявляється до стягнення в судовому порядку, споживачі не звертались зі скаргами на якісні та кількісні характеристики послуг, документів про відсутність споживачів за місцем проживання або відсутність послуг протягом певного періоду часу до КП «Харківводоканал» не подавали.
Отже, підприємство у повному обсязі виконувало взяті на себе зобов'язання. Натомість, відповідач в порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, передбаченого абзацу 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII, п. 37 Правил № 690 неналежним чином виконував зобов'язання з оплати наданих послуг. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введено в дію з 01.05.2019), виконавець комунальної послуги зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості.
Але документів, які могли б бути підставами для перегляду розміру нарахувань за послуги до КП «Харківводоканал» відповідачами не подавалось. Ніяким чином та ніякими доказами відповідач не підтверджує відсутність або не споживання послуг, які надаються позивачем. Діяльність КП «Харківводоканал» спрямована на повне задоволення потреб населення суб'єктів господарювання в комунальних послугах, забезпечення групового, індивідуального водопостачання та водовідведення м. Харкова, а також населених пунктів Харківської області.
Підприємство здійснює забір, очищення, транспортування і реалізацію води споживачам Харкова та Харківської області, а також - прийом, відведення, перекачування, повну механічну та біологічну очистку стічних вод, що надходять від населення, комунально-побутових і промислових підприємств Харкова.
КП «Харківводоканал» є виробником і виконавцем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Свою діяльність КП «Харківводоканал» провадить відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, яка переоформлена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.10.2016 № 1816.
Вказана інформація є загальнодоступною та не потребує окремого підтвердження. КП «Харківводоканал» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань., ідентифікаційний код юридичної особи 03361715.
Також вказує, що тарифи, що застосовуються в розрахунках розміру плати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та вказана інформація є загальнодоступною та не потребує окремого підтвердження.
Інших письмових заяв від сторін не надходило.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи викладені у письмових заявах та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибув, був повідомлений належним чином, будь-яких заяв на адресу суду на подавав.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Договором є усна чи письмова угода між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, по яким реалізується продукція. Підтвердженням дії усної угоди оформляється квитанцією або іншим документом. Факт оплати споживачем - відповідачем послуг, тобто послуг які надає позивач, є підтвердженням факту існування договірних відносин між ними.
Пунктом 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 630, передбачено що споживач зобов'язаний вчасно, у встановлений термін, оплачувати надані послуги.
При проведенні розрахунків зі споживачами до 01.01.2017 КП «Харківводоканал» застосовувалися норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядку розрахунків» від 09.04.1997 № 256 (зі змінами від 29.12.2000 за №1886, від 20.09.2006 №721). З 01.01.2017 підприємством застосовуються норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження нормативів (норм) водоспоживання та водовідведення для населення в разі відсутності засобів обліку води» від 28.12.2016 №901.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону № 1875 розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
В порушення обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення, передбаченого ст. 20 Закону № 1875, ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п.п. 18, 30 Правил № 630 відповідачі неналежним чином не виконували зобов'язання з оплати наданих послуг
Згідно зі ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду та відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року№ 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», установлено, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Кабінету Міністрів, встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються відповідно до умов договору. Проте це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідач має право користуватися послугами, що надаються позивачем і не оплачувати їх.
Відповідачі у період заявлений позивачем зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 знявся з реєстрації за вказаною адресою у жовтні 2021 року, що підтверджується копією його паспорту. Вказаний будинок є багатоквартирним, мешканців квартир якого, в тому числі і відповідачів, КП «Харківводоканал» забезпечує водопостачанням та водовідведенням. Відповідачі є споживачами централізованого водопостачання та водовідведення, особистий рахунок № НОМЕР_1 .
Права і обов'язки виробників, виконавців, споживачів у сфері житлово-комунальних послуг встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24.06.2004р.
Згідно п.п.5.10 ч.3 ст.20 Закону України №1875-ІV від 24.06.2004 споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, плата за ці послуги вноситься не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим періодом відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Тарифи по оплаті за послуги водопостачання встановлюються рішенням Харківської міської ради. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку КП «Харківводоканал», через неповну сплату отриманих послуг за відповідачами мається заборгованість за надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення у розмірі 22 307 грн. 18 коп., що складається з заборгованості за надання послуг централізованого водопостачання за період з 01.10.2014 по 31.07.2021 у розмірі 11 672 грн. 84 коп.; заборгованості за надання послуг централізованого водовідведення за період з 01.10.2014 по 31.07.2021 у розмірі 8785 грн. 35 коп.; інфляційні витрати у розмірі 1336 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 512 грн. 61 коп.
Зазначена заборгованість утворилась внаслідок несплати відповідачами послуг, що підтверджується наданим розрахунком суми заборгованості, факт наявності заборгованості в такому розмірі не спростований відповідачами.
Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15 зазначив що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже, відсутність укладеного договору з виконавцем комунальної послуги не позбавляє підприємства, яке надає ці послуги споживачам, права на отримання відповідної плати
Члени сім'ї наймача житлового приміщення за своїм статутом згідно ЖК України прирівняні до наймача. Оскільки послуги водопостачання та водовідведення надаються до квартири відповідачів через системи водопостачання та водовідведення, встановити чіткий об'єм послуг наданих кожному відповідачу неможливо, через що зобов'язання щодо надання і сплати наданих послуг є солідарним.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стороною відповідача подано заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК Українипередбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій. Було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Установивши, що відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконували своїх обов'язків щодо оплати наданих Комунальним підприємством «Хаарківводоканал» послуг, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на час карантину.
У спірних правовідносинах обов'язок споживачів сплачувати за надані позивачем послуги є щомісячним. Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існувала в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-IX - 02 квітня 2020 року, тобто зі строком виконання з 02 квітня 2017 року вважається такою, що не спливла.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позов КП «Харківводоканал» в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за період з квітня 2017 року по 31.07.2021 року.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 138 (сімнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн.. 38 коп., що складається з заборгованості за надання послуг централізованого водопостачання за період з квітня 2017 по 31.07.2021 у розмірі 8735 грн. 39 коп.; заборгованості за надання послуг централізованого водовідведення за період з квітня 2017 року по 31.07.2021 у розмірі 6554 грн. 00 коп.; інфляційні витрати у розмірі 1336 грн. 38 коп.; 3% річних у розмірі 512 грн. 61 коп.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується доводів відповідача ОСОБА_2 , що в порядку виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.01.2022, в рамках відкритого виконавчого провадження ВП №77869217 за виконавчим листом №642/6086/21, виданим 30.06.2023 року Ленінським районним судом м. Харкова, стягнуто з ОСОБА_2 8 638,28грн. шляхом списання грошових коштів з банківських рахунків відкритих в т.ч. КБ «Монобанк» в сумі 6059,06грн. та КБ «Приватбанк» в сумі 2579,22грн., то суд зазначає, що відповідач може заявити про поворот виконання рішення суду в порядку ст. 444 ЦПК УКраїни.
Згідно з ч. 2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
З зазначеного слідує, що питання про поворот виконання рішення суду може бути вирішено виключно за заявою сторони. Проте, відповідачем ОСОБА_2 заяви про поворот виконання рішення до суду не подавалось.
Відповідно до ст.141 ЦПКУкраїни пропорційно до задоволених вимог з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню 1785,80 грн. судового збору в рівних частках, сплаченого за подання позовної заяви, обрахований пропорційно задоволенню позовних вимог.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи, судові витрати у розмірі 892 грн. 90 коп., слід віднести на рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 178, 256, 257, 263-265, 267, 268, 274-279 ЦПК України, суд -
ухвалив :
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (м. Харків, вул. Шевченка, 2, п/р НОМЕР_2 , в АТ “Мегабанк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 03361715) суму заборгованості у розмірі 17 138 (сімнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн.. 38 коп., що складається з заборгованості за надання послуг централізованого водопостачання за період з квітня 2017 по 31.07.2021 у розмірі 8735 грн. 39 коп.; заборгованості за надання послуг централізованого водовідведення за період з квітня 2017 року по 31.07.2021 у розмірі 6554 грн. 00 коп.; інфляційні витрати у розмірі 1336 грн. 38 коп.; 3% річних у розмірі 512 грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (м. Харків, вул. Шевченка, 2, п/р НОМЕР_2 , в АТ “Мегабанк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 03361715) судовий збір у розмірі 892 грн. 90 коп.
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 892 грн. 90 коп. компенсувати Комунальному підприємству «Харківводоканал» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.08.2025 року.
Суддя О.В. Бородіна