Справа № 639/4094/25
Провадження № 2/639/1541/25
18 серпня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретарів судового засідання Семенюк А.Є., Яременко В.В.,
за участю представника позивача Григоряки Ю.С.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/4094/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію,
установив:
12.06.2025 до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ПрАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 179003,69 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та за отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача Григорякою Юлією Сергіївною, яка діє на підставі довіреності (а.с.36).
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з типовим публічним договором про постачання електричної енергії від 01.01.2019, побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут», є ОСОБА_1 , яка з 19.11.2008 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копії ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу. Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді АТ «Харківобленерго», фактичне споживання електричної енергії, з обсягами, спожитими на особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 28.02.2022 по 30.04.2025 визначені згідно з показами лічильника, знятими персоналом АТ «Харківобленерго». У період з 01.03.2022 по 01.04.2025 постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 179003,69 грн.
17.06.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с.37).
22.07.2025 суд на місці постановив ухвали про долучення до матеріалів справи відзиву відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 04.07.2025; відповіді сторони позивача на відзив, що надійшла до суду 09.07.2025; додаткові докази надані 21.07.2025 відповідачем; заперечення відповідача на відповідь на відзив, що надійшли до суду 21.07.2025 (а.с.43-80, 84-87).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечувала щодо повноважень Григоряки Ю.С. на представництво позивача, просила відмовити у задоволенні позовної заяви, як такої, що подана передчасно. На думку відповідача, вона звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами, якими є введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, дія якого продовжена та наразі не скасована, та відповідно до постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 із змінами внесеними постановою КМУ № 390 від 21.04.2023, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій. Про форс-мажорні обставини сповіщено Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Звернула увагу суду, що протягом 2022 року і до березня 2023 року контрольні огляди задля нарахування обсягів розподіленої енергії не здійснювалися, що має підтвердити копія журналу контрольного огляду за відповідну дату, який при собі має контролер, і де споживач ставить особистий підпис про згоду чи незгоду із внесеними показами приладу обліку електроенергії, який суду в якості доказу не наданий. Крім того, прилад обліку встановлений на території домоволодіння, та з вулиці неможливо здійснити зняття показів. Також, відповідач зазначила про вона є неналежним відповідачем у справі та про недоведеність позивачем існування між сторонами договірних відносин. Вказала, що не має заробітку, з 2023 року перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітньою онукою до досягнення нею трирічного віку та позбавлена можливості сплачувати жодні заборгованості.
У відповіді на відзив сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки за відповідачем з 30.12.2008 зареєстровано на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вона зареєстрована за вказаною адресою, на неї, як на власника, покладений обов'язок зі сплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуг постачання електричної енергії до належної йому власності. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору. Оскільки за вказаною адресою фактично спожито електричну енергію, з 01.01.2019 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним з ОСОБА_1 на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщені на офіційному сайті підприємства. На виконання вимог п.12.4 договору відповідач не надала докази повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов'язань за договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованими та недоведеними. Нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію проведено постачальником згідно переданих від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої енергії, даних щодо оскарження відповідачем показань комерційного обліку, які передані оператором систем розподілу АТ «Харківобленерго» відповідачем не наведено та таких доказів не надано. Відповідач не зверталась до ПрАТ «Харківенергозбут» з повідомленням та наданням доказів своєї відсутності у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов постанови КМУ від 05.03.2022 № 206.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, крім доводів, викладених у відзиві на позов, вказала, що в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач не довів до відома споживача умови надання послуги та не уклав письмовий договір із споживачем. Відповідач ОСОБА_1 не зверталася до позивача з вимогою надати послуги, що підтверджує позивач. На думку відповідача, договір про надання послуги з електропостачання укладений з ОСОБА_2 , оскільки позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_2
22.07.2025 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні необґрунтованого клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.57-58, 88-89).
18.08.2025 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача у справі, що надійшли до суду 25.07.2025 (а.с.94-97).
У додаткових поясненнях сторона позивача, крім доводів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, вказала, що на виконання Постанови № 1268 від 26.10.2018 та п.5.1.2 ПРРЕЕ попереднім постачальником електричної енергії до ПрАТ «Харківенергозбут» передано інформацію щодо побутового споживача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з яким укладено договір про користування електричною енергією. З 19.11.2008 власником нерухомого майна за вказаною адресою є ОСОБА_1 , яка не заперечує цей факт, та як власник, не зверталася до АТ «Харківобленерго» із заявою про переоформлення особового рахунку та укладення договору на постачання електричної енергії на своє ім'я, що є правом нового власника. Хоча новий власник мав право звернутися для укладення нового договору, невикористання такого права не звільняє його від відповідальності по сплаті заборгованості за спожиту електроенергію, оскільки з моменту набуття права власності він фактично користувався послугами з постачання електричної енергії.
18.08.2025 відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій, крім іншого, просила відкласти розгляд справи на строк не менше двох місяців задля можливості збору та отримання нею належних та допустимих доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме, для: можливості звернутися до ТПП України згідно умов Регламенту для отримання Сертифікату, отримання від позивача відомостей про обставини щодо укладення договору про надання послуг з електроенергії, отримання від керівництва за місцем роботи доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у декретній відпустці без збереження заробітної плати та інших виплат; зобов'язати сторону позивача добросовісно користуватися процесуальними правами та обов'язками та своєчасно надати відповідь на звернення відповідача щодо обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні відповідач підтримала заяву про відкладення судового засідання.
Представник позивача Григоряка Ю.С. проти задоволення цієї заяви заперечувала.
Суд, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи, 18.08.2025 на місці постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача від 18.08.2025, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
З додатку до заяві від 18.08.2025 суд вбачає, що ОСОБА_1 20.07.2025 зверталась до Торгово-промислової палати України із заявою щодо надання Сертифікату про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 24.07.2025 № 1873/05-5, ТПП України не має можливості та підстав встановити наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.07.2025, у зв'язку з відсутністю оформленої та поданої відповідно до вимог Регламенту заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з підтверджуючими документами неможливості виконання своїх зобов'язань. Роз'яснено, що сам по собі факт існування форс-мажорної обставини не звільніє автоматично від відповідальності за невиконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами; посилання на форс-мажорні обставини та наявність Сертифіката про форс-мажорні обставини не звільняє від виконання зобов'язання, а звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У зв'язку з тим, що встановлений статтею 83 ЦПК України строк на подання доказів (у строк для подання відзиву) відповідачем пропущений; обставини, на які посилається відповідач у заяві від 18.08.2025 не стосуються предмету доказування; сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення судового розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази є достатніми та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку щодо обставин справи, які входять до предмета доказування (наявність та розмір заборгованості).
Крім того, суд зауважує, що в ході судового провадження по цій справі факту зловживання своїми процесуальними правами з боку сторони позивача суд не встановив.
В судовому засіданні представник позивача Григоряка Ю.С. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі. Хоча зазначила, що дійсно має борг перед позивачем за спожиту електричну енергію у розмірі, що заявлений. До повномасштабного вторгнення своєчасно сплачувала борги за спожиту електричну енергію, але враховуючи те, що наразі вона перебуває у декретній відпустці, не має заробітку та у зв'язку з форс-мажорними обставинами (війною) не має змоги сплачувати борг. Згодна сплатити борг після припинення воєнного стану. До позивача за реструктуризацією боргу вона не зверталася.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова (а.с.29).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.05.2025, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину р. № 5-1423 виданого 19.11.2008 П'ятою ХДНК (а.с.16).
З матеріалів справи суд вбачає, що за адресою: АДРЕСА_1 АТ «Харківобленерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 (а.с.20).
Отже, відповідач є споживачем електричної енергії, що з 2019 року постачається ПрАТ «Харківенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_2 .
Відповідно до інформації АТ «Харківобленерго» від 28.05.2025 на запит ПрАТ «Харківенергозбут», до якого долучені дані комерційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3 ), за особовим рахунком НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 нарахування обсягів розподіленої енергії проводиться згідно контрольних оглядів (а.с.18-20).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.02.2025 у справі № 639/630/25 відмовлено у видачі судового наказу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за використану електроенергію, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , з боржника ОСОБА_3 , на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
З наданих відповідачем документів суд вбачає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю другої групи з 21.06.2011; дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном якої є її мати ОСОБА_6 , є дитиною з інвалідністю; ОСОБА_7 , 1940 р.н. є особою з інвалідністю другої групи; дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має рід тяжких захворювань (а.с.70-73).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної-послуги на закріпленій території. Згідно Переліку постачальників універсальних послуг на території Харківської області, таким постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут». Позивач має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №505).
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням ст.633,634,641,642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови договору є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Згідно з п.4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності з п.4.7. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розмішені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з вимогами ст. 633 ЦК України, публічний є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч.1ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_2 фактично спожито електричну енергію, договір про постачання електричної енергії між постачальником універсальних послуг та відповідачем вважається укладеним на умовах типового договору (копія типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції містяться в матеріалах справи - а.с.8-14).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частин 1, 2, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем електричної енергії визначається правилами роздрібного ринку, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов'язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.
Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 162 ЖК України установлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
За змістом частин 1, 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідач належним чином не здійснювала оплату за використану електричну енергію, у період з 01.03.2022 по 01.04.2025 внесені кошти на часткове погашення заборгованості у розмірі 1095,67 грн, внаслідок чого, відповідно до розрахунку боргу за електроенергію, утворилась заборгованість: у розмірі 179003,69 грн за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 (а.с.7).
Виходячи з положень ст. 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Постановою КМУ від 05.03.2022 № 206, яка застосовується з 24.02.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 Суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року у справі № 922/1093/22, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором; настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого сплив до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
Отже, позивач, посилаючись на збройну агресію проти України та введення воєнного стану, не мотивувала та не обґрунтувала, як саме вказані обставини вплинули на не виконання нею зобов'язань зі сплати за спожиту електричну енергію; про обставину, що вона покинула своє місце проживання та надала постачальнику електричної енергії відповідні документи на підтвердження цієї обставини; або що нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги, відповідач не зазначила та матеріали справи таких доказів не містять.
Крім того, посилання на форс-мажорні обставини та наявність Сертифіката про форс-мажорні обставини не звільняє від виконання зобов'язання, а звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ч. 2 ст. 625 ЦПК України, а також ст. 549 ЦПК України, проти вимоги про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та неустойки позивачем не заявлено.
Про те, що електрична енергія відповідачу не постачалась, та що вона не користувалася наданою послугою, відповідач не заявила з наданням відповідних доказів та матеріали справи таких доказів не містять. Навпаки, відповідач зазначила про те, що дійсно користувалася наданою позивачем електричною енергією та має борг.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що складений позивачем розрахунок заборгованості є обґрунтованим, доказів про погашення виниклої заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано, а відповідач у судовому засіданні визнала факт існування в неї боргу перед позивачем.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (а.с.6,35).
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат за отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав; та на підтвердження зазначених витрат стороною позивача надана квитанція на суму 40,00 гривень (а.с.17).
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягує на користь позивача з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи (за отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав) у розмірі 40,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80-83, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_4 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 179003 (сто сімдесят дев'ять тисяч три) грн 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (на п/р НОМЕР_5 , АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 40 (сорок) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», код ЄДРПОУ 42206328, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 19.08.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО